Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №644/4628/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/4628/25

Провадження № 2/644/255/26

05.06.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

за участю секретаря - Книшенко Я.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу № 644/4628/25, н/п 2/644/255/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

за участі:

представника позивачки - адвоката Полупанової О.О.,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Полупанової О.О. звернулася до суду зі вказаним позовом та просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 16.01.2010 перебували у шлюбі, від спільного проживання в якому у них народилося двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.08.2013 шлюб між ними розірвано, а діти залишились проживати з матір`ю. Відповідач тривалий час не приймає жодної участі в житті дітей, не спілкується з дітьми, не виховує їх, не забезпечує матеріально. Від виховання та спілкування з дітьми він самоусунувся, а бачив їх востаннє у вересні 2018 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.01.2013 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дочок в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.12.2012 і до досягнення дітьми повноліття. Станом на 01.04.2025 заборгованість по аліментам становила 304327,97 грн. і до теперішнього часу її не погашено. 09.07.2016 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , від спільного проживання в якому у них народилася дочка ОСОБА_7 . Позивачка разом проживає з дітьми та теперішнім чоловіком разом і саме завдяки їх зусиллями діти забезпечені всім необхідним і мають гарні житлові умови. Оскільки відповідач не приймає належної участі у вихованні дітей, не проявляє до них батьківського піклування, зв`язків з дітьми не підтримує, не цікавиться їх життям та вихованням, позивачка вважає, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.

31.07.2025 ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.12.2020 підготовче судове засідання закрито та призначено розгляд справи по суті.

25.02.2026 задоволено клопотання представника позивача, витребувано з Державної прикордонної служби інформацію щодо перетинання ОСОБА_2 державного кордону України у період з 27.05.2025 по теперішній час.

При судовому розгляді позивачка позов підтримала та просила його задовольнити. Зазначила, що відповідач навідував дітей з 2016 по 2018 рік, проте з 2018 року самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з цього періоду контакт у нього з дітьми відсутній попри те, що нею не чинилися перешкоди у спілкуванні з дітьми. Аліменти на утримання дітей сплачував до 2018 року і на теперішній час має заборгованість. Перед зверненням до суду з зазначеним позовом до компетентних органів з приводу невиконання відповідачем батьківських прав не зверталася.

Представник позивачки – адвокат Полупанова О.О. в судовому засіданні зазначила, що відповідач самоусунувся від забезпечення та виховання дітей без поважних причин, а слова позивачки про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків підтверджуються документами наявними в матеріалах справи. Вподальшому подала заяву про розгляд справи в її відсутність та у відсутність позивачки, позовні вимоги підтримала, позов просила задоволльнити.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, повідомлялася про дату, час і місце судового засідання у встановленому законом порядку, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судова влада України, причину неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, подав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши сторін по справі, покази свідків, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, приходить до наступного:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.02.2012 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.02.2012 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.08.2013 шлюб між сторонами розірвано.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.07.2016 вбачається, що 09.07.2016 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєструвавши його в Комінтернівському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 359, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_9 ».

В зазначеному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Після розірвання шлюбу позивачки з відповідачем діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом із матір`ю, що підтверджується письмовими доказами, зокрема витягами з реєстру територіальної громади щодо їх зареєстрованого місця проживання, а також копією договору оренди житлового приміщення від 05.04.2025, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

З повідомлення директора Комунального закладу «Харківський ліцей № 24 імені І.Н. Питікова Харківської міської ради» вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у комунальному закладі. Матір дітей ОСОБА_1 і вітчим ОСОБА_6 завжди беруть участь в усіх заходах пов`язаних із шкільним життям дітей. Батько дітей ОСОБА_2 шкільними успіхами та потребами дітей не цікавиться.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заборгованість станом на 01.04.2025 становить 304327,97 грн.

За відомостями, які надійшли до суду з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період 27.05.2025 по 11.03.2026 в базі даних не виявлено.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 № 416 від 11.01.2025 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що позивачка є його дружиною, дітей виховують і забезчують разом з 2014 року, а дочки називають його батьком. Він водить дітей на секції, гуртки, відвідує батьківські збори, робить з дітьми домашні завдання. Батько дітей участі в житті дочок не приймає, аліменти на утримання дітей не сплачує і навіть після початку війни він їм не телефонував. Відповідача востаннє бачив у 2018 році на перший дзвоник дочки ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю позивачки і підтримує з нею тісні стосунки. Відповідач з 2018 року самоусунувся від виконання батьківських обов`язків попри те, що це є його обов`язком як батька. Дітьми опікується чоловік дочки ОСОБА_13 , який є їм як батько. ОСОБА_13 водить дітей на гуртки, допомагає зі школою і фінансово їх забезпечує. ОСОБА_14 батька не пам`ятає, а він в останній раз вітав її з днем народження у 2019 році.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що є сестрою позивачки і спілкується з нею кожен день. Відповідач не телефонує, не спілкується і не зустрічається з дітьми, на жодному сімейному святі його не бачила, востаннє бачила його на перше вересня у 2018 році, коли ОСОБА_16 йшла до школи. Діти забезпечені усім необхідним, відвідують гуртки, на які їх возить і які оплучує чоловік сестри ОСОБА_13 . Лікуванням дітей займається сестра та її чоловік.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що є хрещеною ОСОБА_18 - дочки позивачки та її чоловіка ОСОБА_13 . Десять років про відповідача нічого не чула і його не бачила, на сімейні свята і дні народження дітей він не ходить, участі в житті дітей не приймає і матеріально їх не забезпечує. Крім того, зазначила, що є головою батьківського комітету і батьківські збори відповідач не відвідує, на збори ходить позивачка та її чоловік ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що має дружні відносини з сім`єю позивачки, є хрещеною її дочки ОСОБА_11 . Відповідача після його розлучення з позивачкою не бачила взагалі, допомагала позивачці і фінансово, і морально, коли чоловік її залишив саму без фінансової допомоги. На теперішній час позивачка одружена з ОСОБА_13 , живуть вони гарно, мають спільну дитину і двоє дітей від першого шлюбу ОСОБА_20 .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 2 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій по справі №631/2406/15-ц.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 06 серпня 2025 року в справі № 514/1346/16-ц наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд виходить з того, що сам по собі факт проживання дітей разом із матір`ю та вітчимом і відсутність активної участі відповідача у вихованні дітей після розірвання шлюбу не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки для застосування такого крайнього заходу необхідним є встановлення саме винної поведінки батька, що полягає у свідомому, умисному та тривалому ухиленні від виконання батьківських обов`язків.

З наданих позивачкою доказів вбачається, що відповідач дійсно не бере активної участі у житті дітей, однак належних і допустимих доказів того, що така поведінка має характер свідомого нехтування батьківськими обов`язками, є систематичною та винною, а також що вона завдає шкоди інтересам дитини, суду не надано.

Суд також критично оцінює висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, ґрунтується переважно на матеріалах наданих суду та на письмових поясненнях дітей, без безпосереднього з`ясування позиції відповідача, його життєвих обставин.

Наданий висновок не є беззаперечним доказом для задоволення позовних вимог, оскільки такому висновку належить дати оцінку в сукупності з іншими доказами наданими при розгляді справи,

Отже суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.

Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Разом з тим, у вказаному висновку відсутні відомості, що батько не в змозі виправитися та змінити свою поведінку по відношенню до дитини найкраще.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Надаючи оцінку показань свідків, допитаних у судовому засіданні суд зазначає, що вони також підтверджують відсутність активної участі відповідача у повсякденному житті дитини, однак саме по собі не є достатнім для позбавлення батьківських прав з підстави ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки жоден зі свідків, які є чоловіком позивачки, її родичами та друзями, не зазначили обставин, які б вказували на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та причинами таких дій.

Щодо наявності заборгованості з виплати аліментів відповідачем, то позивачка не позбавлена права захистити права дітей шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд виходить із того, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу, який застосовується лише у випадках, коли зміна поведінки батьків є неможливою, а подальше перебування дітей у правовому зв`язку з батьком суперечить їх інтересам. Разом із тим, у даній справі відсутні переконливі докази того, що відповідач остаточно втратив інтерес до дітей або що існують об`єктивні перешкоди для відновлення ним участі у їх вихованні в майбутньому.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Для цілей позбавлення батьківських потрібно впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися без результативними.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Також суд враховує, що позбавлення батьківських прав тягне за собою істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини, зокрема припинення особистих немайнових прав та обов`язків, що не завжди відповідає найкращим інтересам дитини, яка має право знати обох батьків та підтримувати з ними зв`язок.

Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Також позивачка не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності та пріоритету найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є передчасними та не доведеними належними і допустимими доказами, а тому підстав для позбавлення відповідача батьківських прав не вбачається.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Загалом суд враховує, що наведені докази свідчать про відсутність активної участі відповідача у вихованні дітей, які хоч і не є безумовним підтвердженням свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні вимог сімейного законодавства, однак свідчать про неналежне виконання відповідачем як батьком дітей своїх батьківських прав, тому враховуючи поведінку відповідача, суд вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

При цьому, суд роз`яснює, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків він може бути позбавлений батьківських прав відносно дітей.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 164, 166, СК України, ст. ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст. 354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05 червня 2026.

Позивачка – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса: вул. Чернишевська б. 55, м. Харків, 61002.

Суддя І.К. Ізмайлов