Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №644/9931/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/9931/25

Провадження № 2/644/1117/26

05.06.2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

секретаря – Книшенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 644/9931/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 54000,56 грн, судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 23.02.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № 97413616000, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 38130,23 грн, а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 23.07.2025, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користуванням кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію.

09.12.2024 між АТ "УКРСИББАНК" та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу на підставі якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 97413616000, від 23.02.2021. Станом на 09.12.2024 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 54000,56 грн, яка склалася з тіла кредиту в розмірі 27461,79 грн, заборгованості по комісії в розмірі 26538,77 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

27 жовтня 2025 ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова прийнято позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, повідомлялася про дату, час і місце судового засідання у встановленому законом порядку, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судова влада України, причину неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23.02.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір № 97413616000, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 38130,23 грн, а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 23.07.2025, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користуванням кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію.

Згідно з Додатком №1 до угоди про надання кредиту № 97413616000 від 23.02.2021 року було погоджено графік платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, відповідно до якого передбачена щомісячна сплата відсотків та часткове повернення кредиту, згідно якого загальна сума кредиту становить 38130,23 грн.

АТ «УКРСИББАНК» виконав умови кредитного договору, що підтверджується випискою за кредитним договором.

Позивач надав суду докази, що відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконує, станом на 09.12.2024 за кредитним договором виникла загальна сума заборгованості в розмірі 54000,56 грн, яка склалася з тіла кредиту в розмірі 27461,79 грн, заборгованості по комісії в розмірі 26538,77 грн.

09.12.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір Факторингу № 284, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 97413616000 від 23.02.2021 в розмірі 54000,56 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача станом на 09.12.2024 становить 54000,56 грн.

Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконала належним чином взяте на себе відповідно до умов договору зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», уклавши 09.12.2024 з АТ «УКРСИББАНК» Договір Факторингу № 284, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 97413616000 від 23.02.2021.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Відповідачка відзиву на позовну заяву та доказів, які б спростували наявність у неї заборгованості перед позивачем або доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання суду не надала, у зв`язку із чим, суд, при заочному розгляді справи, не має підстав піддавати надані позивачем докази сумніву.

Враховуючи, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконує, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 3028,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З поданих представником позивача доказів вбачається, що між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір 03-07/24 від 03 липня 2024 року про надання правової допомоги.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: Акт № 4 прийому-передачі наданих послуг від 02.06.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжну інструкцію № 2704 від 10.06.2025.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві, позивач зазначив, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 9200,00 грн.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.ч. 4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).

Відповідачкою будь-яких письмових клопотань чи заперечень щодо заявленої представником позивача суми витрат на правничу допомогу не подано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 9200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість у розмірі 54000,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст. 354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2.

Відповідачка: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя: І.К. Ізмайлов