Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №641/738/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/431/2026 Справа № 641/738/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221150000011 від 04.01.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ківшарівка, Куп`янського району Харківської області, громадянина України, неодруженого, який офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , учасника бойових дій, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12.12.2025 приблизно о 22 год 00 хв, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4 , зайшов з вулиці до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , та гучно стукнув вхідними дверями під`їзду, в цей час на сходинковий майданчик з квартири АДРЕСА_4 вийшов ОСОБА_5 , та зробив зауваження ОСОБА_4 . В ході їх спілкування ОСОБА_4 почав поводити себе агресивно та в нього, на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених побутовими суперечками, виник раптовий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 невизначеного ступеня тяжкості.

Так, ОСОБА_4 реалізуючи свій раптовий, злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи, протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, підійшов до останнього та перебуваючи напроти нього, на відстані витягнутої руки наніс кулаком правої руки один удар в область лобу потерпілого, який в свою чергу нахилився головою до низу. В цей момент, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, натягнув футболку, одягнуту на ОСОБА_5 , йому на голову, та тримаючи лівою рукою голову ОСОБА_5 , кулаком правої руки наніс не менш ніж п`ять ударів в різні частини тулубу та не менш ніж п`ять ударів в область обличчя та грудної клітини.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 , згідно вісновку експерта від 26.01.2026, тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми лівої половини грудної клітини у вигляді переломів X, XI ребер зі зміщенням, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня) та відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості; та садна м`яких тканин чола, садна зовнішнього кута лівого ока, забій, садна нижньої губи та підборіддя, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - злочину визнав повністю, розкаявся та пояснив, що 12.12.2025 приблизно о 22 год 00 хв він зайшов у під`їзд будинку АДРЕСА_3 , де проживав, та голосно гримнув вхідними дверима. В цей час вийшов сусід по під`їзду – ОСОБА_5 , із яким обвинувачений раніше знайомий не був. ОСОБА_5 зробив зауваження обвинуваченому, намагався стримати його, в ході чого між ними виник конфлікт. Обвинувачений на дії ОСОБА_5 відреагував агресивно та наніс потерпілому удар кулаком правої руки в лоб. Потім натягнув футболку, одягнуту на ОСОБА_5 , йому на голову, і ще наніс декілька ударів в ділянку обличчя та тулуба потерпілого. Свою поведінку засудив, припустив, що такі агресивні дії пов`язані зі станом, в якому він перебував після нещодавнього звільнення з військової служби. Наполягав на розкаянні у скоєному, просив призначити покарання з урахуванням його наміру проходити військову службу.

Потерпілий в судове засідання не з?явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не заперечував, покарання просив призначити на розсуд суду.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті. Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину ніким не оспорюється.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні інші докази щодо тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення - злочину в судовому засіданні доведена повністю.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, на диспансерному (профілактичному) обліку у КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» не звертався; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; має статус учасника бойових дій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів; особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має статус учасника бойових дій; наявність обставини, що пом`якшує покарання – щире каяття обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання; думку прокурора, який вважав за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та зазначив про необхідність застосування положень ст. 75 КК України; позицію потерпілого, який вирішення питання щодо призначення покарання залишив на розсуд суду, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, та про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, у зв`язку із чим він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України.

Суд вважає, що обвинувачений, не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та ухвалює рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді обмеження волі із звільненням від його відбування з випробовуванням - відсутні.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

У той же час, з метою контролю за поведінкою ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстави для його обрання відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовані.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою накладення адміністративних стягнень і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - ОСОБА_1