Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №398/618/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/618/26

Провадження №: 2-а/398/49/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" квітня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді – Дубровської Н.М.,

при секретарі – Тараненко А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник Гулян Яніна Вікторівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення№ R69279 від 09.09.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП позивач просить закрити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що постановою відповідача №R69279 від 09.09.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000грн. Про винесення зазначеної постанови ОСОБА_1 дізнався 04.02.2026 року, у зв`язку з блокуванням його банківських рахунків за постановою Олександрійського ВДВС. Після чого, звернувшись до державного виконавця, отримав відповідну постанову. Постанову відповідача вважає незаконною з наступних підстав. Згідно фабули постанови за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів , встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом 7 частини 3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постановою також зобов`язано прибути особисто 18.09.2025р. У вступній частині постанови також вказано, що 09.09.2025 року позивач особисто подав заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Однак, зазначені в постанові обставини не відповідають дійсності.

Позивачем дійсно було подано заяву про визнання вини у вчиненні порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, але по іншому факту, а саме – не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. По даному факту відповідачем було винесено постанову № R39261 від 28.08.2025р., оплату штрафу в сумі 8500грн. позивачем здійснено в застосунку Резерв+. Ці обставини підтверджуються скріншотами з застосунку Резерв+, які додаються. При цьому, позивач подавав таку заяву в письмовому вигляді особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За наполяганням працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , дату на цій заяві не зазначав. Однак, заява не стосувалася визнання вини за відмову/непроходження ВЛК, а виключно за неприбуття за повісткою. За таких обставин, відповідач , не маючи дійсної згоди позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі, був зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури та повідомити позивача про день та час розгляду справи не менше, ніж за 3 дні.

Так відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. Фактично ж відповідачем для придання законного вигляду оскаржуваній постанові та проведення процедури розгляду справи без повідомлення та без участі ОСОБА_1 , було використано його заяву про визнання ним вини та згоду на розгляд справи без його участі, що надані ним в іншій справі , де він притягувався до відповідальності за неприбуття за повісткою. Про розгляд справи за фактом відмови/непроходження ВЛК ОСОБА_1 повідомлений не був, ніяких заяв з даного приводу відповідачу не подавав, не був повідомлений про час та місце розгляду справи та не мав можливості надати свої пояснення та заперечення, скористатися юридичною допомогою.

Фабула оскаржуваної постанови містить перелік альтернативних діянь без конкретного формулювання суті правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 . Так, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом 7 частини 3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За таких обставин не зрозуміло за що ж саме ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову чи за непроходження ВЛК. Відсутність конкретизації суті адміністративного правопорушення створює передумови для припущень щодо того за що ж саме відповідач притягнув позивача до відповідальності. Як на доказ вчинення правопорушення відповідач в постанові посилається на результати вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак, Акту відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК відповідачем не надано, що виключає доведеність його вини та можливість притягнення його до відповідальності за відмову від проходження ВЛК. Більш того, в військово-обліковому документі позивача наявна інформація про проходження ним ВЛК 08.09.2025р. (витяг з Резерв+ додається). Тобто, станом на день винесення відповідачем оскаржуваної постанови, позивач завершив проходження ВЛК та відповідна інформація була внесена в Резерв+, що було проігноровано відповідачем.

Ухвалою суду від 13.02.2026 оку позовну заяву прийнято до провадження та справу призначено до розгляду в порідку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання та позивач та представник позивача не з`явилися, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Постановою №R69279 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення від 09.09.2025 року на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 гривень.

27.01.2026 року постановою Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області відкрито виконавче провадження ВП № 80096317, з виконання постанови № №R69279, виданої 09.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 грн.

Постановою державного виконавця від 27.01.2026 року накладено арешт на кошти боржника.

Постановою державного виконавця від 27.01.2026 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Постановою державного виконавця від 03.02.2026 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абзацу 11 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

У відповідності до положень ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Згідно ч. 1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Також, згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, з одного боку законодавець встановив обов`язок військовозобов`язаного з`явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з іншого боку територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має право викликати громадянина повісткою з певною метою, встановленою ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Серед переліку підстав виклику за повісткою згідно з ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відсутня така підстава, як «уточнення даних». Виклик для уточнення даних можливий, згідно з ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у випадку неуточнення військовозобов`язаним своїх облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

З матеріалів справи вбачається, що, постановою відповідача №R69279 від 09.09.2025року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000грн.

У вступній частині постанови також вказано, що 09.09.2025 року позивач особисто подав заяву, в якій зазначив ,що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Однак, позивачем дійсно було подано заяву про визнання вини у вчиненні порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, але по іншому факту, а саме – не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. По даному факту відповідачем було винесено постанову № R39261 від 28.08.2025р., оплату штрафу в сумі 8500грн. позивачем здійснено в застосунку Резерв+.

Ці обставини підтверджуються скріншотами з застосунку Резерв+.

При цьому, позивач подавав таку заяву в письмовому вигляді особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За наполяганням працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , дату на цій заяві не зазначав.

Однак, заява не стосувалася визнання вини за відмову/непроходження ВЛК, а в виключно за неприбуття за повісткою.

За таких обставин, відповідач , не маючи дійсної згоди позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі, був зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури та повідомити позивача про день та час розгляду справи не менше, ніж за 3 дні.

Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Суд враховує, що позивач заперечує факт його оповіщення.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, щодо вимог позивача в частині визнання постанови протиправною, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у частині задоволення вказаної позовної вимоги.

Так, ч.3 ст. 286 КАС України містить вичерпний перелік дій суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності зокрема суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначені обставини, надані позивачем докази на підтвердження слати судового збору, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1664,00 грн. (665,60 грн. за подання позову про скасування постанови + 998,40 грн. подання заяви про забезпечення позову).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 280, 286 КУпАП, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ст. ст.71, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник Гулян Яніна Вікторівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № R69279 від 09.09.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1664,00 грн. (665,60 грн. за подання позову про скасування постанови + 998,40 грн. подання заяви про забезпечення позову) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Олександрійського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Дубровська Н.М.