Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №192/1394/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1394/26

Провадження № 2-а/192/24/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову № R516261 від 11 травня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також просить закрити справу про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що він визнаний непридатним до військової служби та 04 травня 2022 року був взятий на військовий облік та того ж дня знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , і виключений з військового обліку.

Проте 11 травня 2026 року відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R516261 у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Позивач вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона є протиправною, наведені обставини відповідачем не відповідають дійсності. Тому просив вказану постанову скасувати у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та провадження у справі закрити.

Враховуючи, що вказана справа є справою незначної складності, суддею при відкритті провадження у справі, у відповідності до вимог ч. ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 257, 262 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого просив відмовити в його задоволенні, з посиланням на порушення позивачем вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з тим, що позивач після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк не став на військовий облік.

Ознайомившись з позовною заявою, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R516261 від 11 травня 2026 року було накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП за обставин, що останній не став на військовий облік як ВПО, чим допустив порушення правил військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.7).

Згідно ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку ; за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

З матеріалів справи з`ясовано, що позивач згідно довідки від 04 травня 2022 року № 1232-5001506372 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи задекларував своє фактичне місце проживання за наступною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Того ж дня, тобто 04 травня 2022 року позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 та знятий з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку гр. ІІ, ст. 62а і зарахований у запас (а.с.8).

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Як з`ясовано з матеріалів справи, жодних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП відповідачем суду не надано, оскільки позивач в день реєстрації як ВПО став на військовий облік. Відповідач вказані твердження позивача не спростував. Посилання відповідач а про те, що позивач перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про що були внесені до системи «Оберіг» суд не приймає, оскільки відомості про виконання позивачем вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» могли були з`ясовані під час розгляду протоколу № 2112ССЗ від 02 травня 2026 року, складеного відносно позивача .

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача про протиправність постанови відповідача, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню і постанова відповідача підлягає скасуванню, а з врахуванням положень ст. 286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 квітня 2024 року є інвалідом 2 групи (а.с.9).

Таким чином, відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 543/775/17 від 18 березня 2020 року зробила висновок про те, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільги за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню сума судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 6, 18, 77, 139 246, 262, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R516261 від 11 травня 2026 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП – скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП згідно постанови серії № R516261 від 11 травня 2026 року - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (( АДРЕСА_2 , код в ЄДРФОПЮОГФ – НОМЕР_2 ) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті ч

и закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина