Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №203/4784/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4784/25

1-кп/0203/1085/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження № 12025042170000174, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Врадіївка Миколаївської області, громадянина України, маючого середньо - спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді гранатометника 1 відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025 №21 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду гранатометника 1 відділення аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти військової частини НОМЕР_1 .

Являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_3 був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони зберігання, носіння та придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Так, відповідно до положень додатку №1 затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Натомість, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у посаді гранатометника 1 відділення аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, у березні 2025, перебуваючи в Донецькій області поблизу н.п. Зекітне, в окопах знайшов:

1) споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу М-67 «GRANADE, HAND, FRAG, DELAY, M67, COMP B DAZ23J026-004 TNS23A026-055 3776» та запал типу М-213 «FUZE M213 NAM23D 042-004», які у зборі утворюють осколкову наступальну ручну гранату типу М-67, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії боєприпасів та придатна для здійснення вибуху;

2) промислового виготовлення наступально-оборонну осколкову гранату RG-4 «RG 4 s 35/83 irv ** TNT s213/83», яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху. Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на носіння, придбання знайдених ним бойових припасів.

Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є бойовими припасами, а також розуміючи, що він не має, передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, поклав їх до належної йому сумки, здійснивши таким чином придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_3 12 травня 2025 року, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, що знаходились у його сумці, з Донецької області направився до м. Одеси для проходження військово-лікарської комісії, здійснивши таким чином носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

12 травня 2025 року у період часу з 10:10 год. до 10:40 год. працівниками поліції на території залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 у ОСОБА_3 виявлено та вилучено:

1) споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу М-67 «GRANADE, HAND, FRAG, DELAY, M67, COMP B DAZ23J026-004 TNS23A026-055 3776» та запал типу М-213 «FUZE M213 NAM23D 042-004», які у зборі утворюють осколкову наступальну ручну гранату типу М-67, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії боєприпасів та придатна для здійснення вибуху;

2) промислового виготовлення наступально-оборонну осколкову гранату RG-4 «RG 4 s 35/83 irv ** TNT s213/83», яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, які ОСОБА_3 придбав та носив без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення так, як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що у березні 2025 року перебуваючи у населеному пункті Зекітне Донецької області в окопах знайшов гранату типу М-67 та гранату RG-4 та поклав до своєї сумки. У травні 2025 року направився з Донецької області до м. Одеса для проходження ВЛК. Під час здійснення огляду його багажу на залізничному вокзалі у м. Дніпро, зазначені гранати виявлено у його сумці та вилучені працівниками поліції. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, що підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та визнання предметів речовими доказами.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у носінні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, раніше не судимий, не одружений, за місцем проходження служби характеризується посередньо, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.

Поряд із цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи дані про його особу, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Постановою слідчого СВ ВнП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, вилучені у ОСОБА_3 в ході огляду місця події 12.05.2025 гранату М-67 у зборі з запалом М-213, які за участю спеціаліста-вибухотехніка від`єднанні один від іншого та поміщені до двох окремих сейф-пакетів з номерами PSP2139905 та PSP2139907; гранату RG-4, яка поміщена до сейф-пакету, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025042170000174 та направлено на експертне дослідження. Згідно акту знищення вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують №586 від 15.05.2025, зазначені речові докази знищено, а тому, суд їх долю не вирішує.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Нагляд за поведінкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 03 червня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/104-25/18838-ВТХ від 22.05.2025 року в розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Речові докази: відеозапис з бодікамери працівника СРПП ВнП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 12.05.2025, який скопійовано на оптичний носій – диск DVD-R; відеозапис з камери спостереження, яка знаходиться в центральному холі приміщення залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 від 12.05.2025, який скопійовано на оптичний носій – диск СD-R, зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025042170000174.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження відповідно до вимог ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1