Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №175/6276/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/6276/26

Провадження № 2/175/1747/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(Заочне)

"01" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Войтуха О.М.,

з участю секретаря Волошка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 13 серпня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства припинені.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 подала заяву у якій просила суд проводити розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, відзив на позов не подавав, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони 13 серпня 2005 року уклали шлюб, який зареєстрований Совєтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис №148 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , що видане 02 липня 2008 року Совєтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис №205 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , що видане 02 липня 2014 року Совєтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №271.

Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, у зв`язку з чим, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства припинені.

Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно ст. 110 СК України.

Як передбачено ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сім`я сторін носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач у своєму позові просив всі судові витрати залишити за ним, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст. 105, 110, 112 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266, 287, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 серпня 2005 року Совєтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис №148.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя О. М. Войтух