Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №175/18158/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/18158/25

Провадження № 1-кп/175/1963/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025052390000162 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизьк Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

26.03.2024 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт;

22.10.2024 Дніпропетровськимрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2024 та остаточно призначено покарання у виді 2 років 15 днів обмеження волі;

29.05.2025 Дніпровськимрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та остаточно призначено покарання у виді 3 років обмеження волі,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

ОСОБА_5 будучи особою, неодноразово засудженою за фактами вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин а саме: вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України, вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України, будучи достовірно обізнаним про встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, будучи особою, яка систематично вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, в силу чого достовірно знає про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 21.10.2025 приблизно о 13 год. 00 хв. перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , і до нього в гості прийшли його знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою вживання наркотичного засобу шляхом паління.

В цей же день, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є особами, які вживають наркотичні засоби, діючи умисно, незаконно, розуміючи протиправний характер своїх злочинних дій, не маючи корисливого мотиву, приблизно о 13 год. 30 хв. надав дозвіл останнім на незаконне вживання шляхом паління у приміщенні свого місця мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , наявного в їхньому розпорядженні наркотичного засобу - канабісу, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, тим самим забезпечив їм можливість вжити наркотичний засіб шляхом паління, в приміщенні свого місця мешкання.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 317 КК України як надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєне це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ`ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає: рецидив злочинів.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення кримінальних проступків та умисного нетяжкого злочину, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, він наразі офіційно не працює, не одружений, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті).

Разом із цим, оскільки обвинувачений скоїв злочин після постановлення вироку Дніпровськогорайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року, але до повного відбуття покарання, тому суд вважає необхідним призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При цьому покарання за вироком Дніпровськогорайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року у виді обмеження волі згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КК України підлягає переведенню в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку – одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 317 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровськогорайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року, яке згідно з правилами ч. 1 ст. 72 КК України відповідає одному року шести місяцям позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичної затримки на виконання вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази: пристрій для паління, фрагмент паперу на поверхнях яких виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - екстракт канабісу та мікрочастки рослини роду коноплі, речовини екстракти канабісу, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області згідно з квитанцією № 441, – знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на залучення експертів в розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1