Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №406/36/2012 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 406/36/2012

Номер провадження1-в/173/36/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

04 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотанням ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник заявника, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_5 з клопотанням, в якому просить вирішити питання про скасування арешту з майна ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та встановлено обов`язок солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 182996,10 грн та 80,61 дол. США, який забезпечувався шляхом повернення коштів з банківських рахунків.

Під час досудового розслідування слідчим постановою від 14.01.2011 було накладено арешт на рухоме, нерухоме майно, транспортні засоби, цінності, вклади ОСОБА_5 . У подальшому, 27.05.2016 постановою державного виконавця Баглійського ВДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області було закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного вище вироку суду про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 182996,10 грн. та 80,61 дол. США матеріальної шкоди, спричиненої злочином, у зв`язку з тим, що борг сплачено боржником в повному обсязі та перераховано на рахунок стягувача.

Вважає, що продовження арешту після остаточного вирішення кримінального провадження та виконання вироку обмежує право власності ОСОБА_5 та позбавляє можливості розпоряджатися та користуватися своїм майном без будь-якої необхідності.

У судовому засіданні заявник клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Прокурор щодо скасування арешту покладався на розсуд суду.

Вислухавши заявника та прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів клопотання, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.04.2017 ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 4,24 га, кадастровий номер: 1221085500:01:076:0866, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 47459228 від 18.04.2017 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

На підставі договору дарування від 03.11.2006 року ОСОБА_5 було подаровано 2/3 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію власності на нерухоме майно.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 скасовано арешт, накладений постановою слідчого від 14 січня 2011 року на рухоме, нерухоме майно, транспортні засоби, що належать ОСОБА_6 , в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України. Судом встановлено, що під час досудового розслідування слідчим було вжито заходи для забезпечення цивільного позову, заявленого у кримінальній справі, а також забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна. Вироком суду не було призначено такий вид додаткового покарання як конфіскація майна. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодована потерпілим в повному обсязі, що підтверджується постановою про закриття виконавчого провадження від 27 травня 2016 року.

За вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 ОСОБА_5 було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 182996,10 грн та 80,61 дол. США.

Під час досудового розслідування вказаної кримінальної справи постановою від 14.01.2011 старшим слідчим СВ РОВС СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 було накладено арешт на рухоме, нерухоме майно, транспортні засоби, цінності, вклади ОСОБА_5 .

Згідно інформації, наданої Південним відділом державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, №03/28.5-34/73739 від 26.05.2026, у відділі не перебували та не перебувають виконавчі документи стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак 27.05.2016 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 406/36/2012, де боржником на той момент була ОСОБА_6 , що також підтверджується відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження за такими номерами виконавчого провадження:38669789, 38678244, 38678656.

Згідно інформації, наданої Верхньодніпровським відділом державної виконавчої служби № 59189 від 07.05.2026, на виконанні у відділі не перебувало і не перебуває виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_5 , в межах якого органом державної виконавчої служби накладався б арешт на майно за реєстраційним обтяженням 10819718.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року

З огляду на вказане вище питання про скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства 1960 року, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки арешт було накладено на майно обвинуваченого під час досудового слідства у кримінальній справі, за результатами розгляду якої ухвалено обвинувальний вирок.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 липня 2021 року у справі № 185/9002/20, провадження № 61-9289св21.

У пункті 9 Перехідних положень КПК України вказано, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Частиною 1 ст. 409 КПК України 1960 року визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства», у порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суди вправі вирішувати питання про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову, якщо вироком ці заходи не скасовані.

Гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Відповідно до ст. 1 протоколу № 911 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Отже судом встановлено, що вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 є повністю виконаним, а виконавчі провадження, відкриті на його виконання, - закритими, що підтверджується відповідними відповідями органів державної виконавчої служби та даними автоматизованої системи виконавчого провадження.

Також встановлено, що на виконанні у відділах державної виконавчої служби відсутні виконавчі провадження щодо ОСОБА_5 , у межах яких міг би діяти арешт на майно, зареєстрований за відповідним номером обтяження, що свідчить про відсутність будь-якого чинного виконавчого провадження, з яким був би пов`язаний спірний арешт.

Водночас арешт майна, накладений постановою слідчого від 14.01.2011 у межах досудового розслідування, на даний час залишається чинним, попри завершення кримінального провадження, ухвалення обвинувального вироку від 27.05.2013 та фактичне його виконання, а також закінчення відповідних виконавчих проваджень.

Таким чином, збереження арешту майна у даний час не пов`язане з метою кримінального провадження, не забезпечує виконання судового рішення та не спрямоване на досягнення жодної із цілей, визначених кримінальним процесуальним законом.

Наявність арешту фактично призводить до безстрокового та невиправданого обмеження права власності ОСОБА_5 , що суперечить положенням статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принципу пропорційності втручання у право власності.

За таких обставин подальше існування арешту є юридично необґрунтованим, не відповідає меті, з якою він був застосований, та порушує баланс між публічними інтересами держави і правом особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи викладене, а також відсутність правових підстав для подальшого утримання майна під арештом, клопотання підлягає задоволенню, а арешт майна - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України 1960 року, п. 9 Перехідних положень КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна – задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою б/н від 14.01.2011, старшого слідчого СВ РВВС СВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , який зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: №10819718, та об`єктом обтяження: невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_5 .

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1