Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №638/6560/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 638/6560/21

провадження № 51-4580 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року та захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Сургут Ханти-Мансійського

автономного округу, рф, який зареєстрований та

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Шевченківський районний суд м. Харкова вироком від 14 липня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року, й остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 28 березня 2021 року він, знаходячись на вул. Ахсарова, 9 в м. Харкові, повторно, зловживаючи довірою, заволодів чужим майном - належним ОСОБА_8 мобільним телефоном «Xiomi Redmi Note 8 Pro, Space Black Pro 4 GB Ram 64 GB ROM», вартістю 4 167 грн, заподіявши їй матеріальної шкоди на зазначену суму.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту, зокрема, щодо порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, того, що, оголосивши 14 липня 2025 року повний текст ухвали від 07 липня 2025 року, суд фактично відновив судовий розгляд справи, однак повторно не провів судові дебати та не надав ОСОБА_7 останнього слова;

- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:

- сторона обвинувачення не надала жодного доказу щодо способу вчинення злочину (послідовності дій, використання засобів та знаряддя);

- у провадженні не встановлено дійсної вартості мобільного телефону, що мало значення для правильної кваліфікації діяння;

суд першої інстанції:

- безпідставно відмовив стороні захисту в проведенні повторної товарознавчої експертизи;

- для обґрунтування своєї позиції врахував висновок експерта № 68, який є недопустимим доказом, оскільки він складений судовим експертом на бездоговірних засадах та безкоштовно, яка до того ж вийшла за межі постановлених питань;

- порушив таємницю нарадчої кімнати - склав повний текст ухвали від 07 липня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи та оголосив його о 10:30 14 липня 2025 року, перебуваючи в нарадчій кімнаті з приводу складання вироку;

- після оголошення 14 липня 2025 року ухвали від 07 липня 2025 року (її мотивувальної частини) фактично відновив судовий розгляд справи, проте повторно не провів судових дебатів та не надав обвинуваченому останнього слова;

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК;

суд апеляційної інстанції:

- належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, формально передрукував норми закону, не навівши своїх власних висновків;

- провів апеляційний розгляд кримінального провадження фактично за відсутності обвинуваченого, оскільки достовірно не переконався в тому, що в судовому засіданні брав участь саме ОСОБА_7 , а не інша особа, з огляду на те, що останній не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІСТ, не звертався до суду з клопотанням про здійснення дистанційного судового провадження, відповідна ухвала суду з цього приводу не постановлялася, перебував на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за межами території України, а його телефоном у цей час користувався його батько.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав свою касаційну скаргу та частково - касаційну скаргу захисника.

Захисник підтримав свою касаційну скаргу та не заперечував проти касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому неповнота судового розгляду та невідповідність окремих висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що зазначає захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 433 КПК.

У поданих касаційних скаргах прокурор та захисник покликаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку.

Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, урахувавши:

- показання обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

- відомості, що містяться у:

- висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 68 від 26 квітня 2021 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону «Xiomi Redmi Note 8 Space Black Pro 4 GB Ram 64 GB ROM», IMEI(1) НОМЕР_1 , IMEI(2) НОМЕР_2 станом на час вчинення злочину з урахуванням зносу складає 4 167 грн;

- довідках № 431/04, № 433/04 від 08 квітня 2021 року, згідно з якими 29 березня 2021 року ОСОБА_10 заклав до ломбардного відділення ПТ «Ломбард «Свіжа Копійка» на просп. Людвига Свободи, 35 в м. Харкові мобільний телефон «XiomiRedmi Note8», IMEI: НОМЕР_1 .

На підставі вказаних доказів суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, й, ухвалюючи вирок, дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив саме інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння та його винуватість доведена поза розумним сумнівом.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як установлено з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судових засідань, під час судового розгляду в суді першої інстанції учасникам процесу було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.

Усі заявлені стороною захисту під час судового розгляду клопотання, в тому числі про призначення експертизи, були вирішені місцевим судом з дотриманням вимог ст. 350 КПК, з прийняттям відповідних рішень.

Сама лише незгода захисника з прийнятим цим судом рішенням (ухвалою від 07 липня 2025 року) за результатами розгляду його клопотання про призначення експертизи не свідчить про істотне порушення місцевим судом вимог КПК.

Крім того, під час судового розгляду суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 68 від 26 квітня 2021 року (товарознавчої експертизи), оскільки з огляду на вимоги статей 242, 101, частин 1, 2 ст. 102 КПК, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» експертне дослідження було проведено судовим експертом ОСОБА_13 на підставі постанови слідчого СВ ВП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про проведення товарознавчої експертизи від 23 квітня 2021 року, в ньому зазначено номер свідоцтва, на підставі якого діяв експерт, строк його дії (до 20 вересня 2022 року), кваліфікацію експерта ОСОБА_13 , яка також була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин виконувати покладені на неї обов`язки.

Також суд першої інстанції відхилив і твердження захисника про недопустимість цього висновку експерта з тих підстав, що на експертне дослідження експерту не надавався мобільний телефон «Xiomi Redmi Note 8 Pro, Space Black Pro 4 GB Ram 64 GB ROM», позаяк указаний пристрій не вилучався та не визнавався речовим доказом у кримінальному провадженні, на дату проведення експертизи він був відсутній, відповідно експертиза була проведена без його огляду за наявними в матеріалах кримінального провадження відомостями щодо моделі та характеристик телефона.

Водночас суд першої інстанції, не встановивши даних, які б свідчили про необґрунтованість товарознавчої експертизи № 68 від 26 квітня 2021 року або таких відомостей, які б викликали сумніви в її правильності, та суперечили іншим матеріалам справи, визнав указаний доказ допустимим.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції зробив, дотримавшись вимог статей 50, 65-67, 71 КК та врахувавши характер, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, наслідки, що настали, наявність обставини, яка пом`якшує покарання - добровільне відшкодування завданого збитку, та відсутність обставини, яка його обтяжує, а також дані про особу винного (раніше судимий).

При цьому суд першої інстанції не встановив підстав для застосування положень статей 69, 75 КК.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , які за своїм змістом фактично є аналогічними до доводів його касаційної скарги, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК та не знайшов підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Також суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника про недопустимість доказу - висновку експерта № 68 від 26 квітня 2021 року (товарознавчої експертизи), оскільки:

- експертне дослідження проводилось саме на підставі рішення органу досудового розслідування (постанова слідчого Харківського районного відділу №3 ГУНП в Харківській області від 23 квітня 2021 року про призначення судової товарознавчої експертизи), тому в даному випадку необхідність укладання договору була виключена;

- відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо витрат на проведення вказаної експертизи не є безумовною підставою для визнання її неналежним доказом та, як наслідок, скасування рішення.

При цьому колегія суддів апеляційного суду, взявши до уваги наукову спроможність тих принципових положень, якими керувався експерт у своєму висновку і правильність застосованої ним методики дослідження, повноту та наукову обґрунтованість висновку, комплексність експерта (освіту, стаж роботи), дійшов висновку про відсутність як сумнівів у правильності висновку судової товарознавчої експертизи № 68 від 26 квітня 2021 року, виготовленого судовим експертом ОСОБА_13 , так і підстав не довіряти результатам експертизи, позаяк експертиза була проведена експертом, яка має відповідну кваліфікацію, а саме експерта за спеціалізацією 12.1 - визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів, свідоцтво № 2015 від 20 вересня 2019 року та стаж експертної роботи з 1994 року.

Крім того, предметом перевірки суду апеляційної інстанції були й доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, який, зваживши на положення ст. 367 КПК, визнав їх безпідставними, з огляду на те, що 07 липня 2025 року в судовому засіданні суддя після розгляду клопотання захисника про призначення експертного дослідження вийшов до нарадчої кімнати, цього ж дня, повернувшись із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частину ухвали, роз`яснив її суть, порядок і строк оскарження, відтак у суду першої інстанції, після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали від 07 липня 2025 року, фактично не було визначених законом перешкод для продовження розгляду вказаного кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити також про те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового засідання від 07 липня 2025 року місцевий суд після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали, закінчивши з`ясування обставин справи, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, після виходу з якої 14 липня 2025 року, керуючись ч. 15 ст. 615 КПК, оголосив у присутності обвинуваченого вступну та резолютивну частини вироку.

Крім того, як убачається з довідки від 14 липня 2025 року, що міститься в матеріалах кримінального провадження, складеної секретарем судового засідання, фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою не здійснювалось, оскільки учасники провадження, які брали участь у розгляді справи, у судове засідання для оголошення судового рішення у справі № 638/6560/21 не з`явились.

Відтак доводи касаційних скарг прокурора та захисника про те, що 14 липня 2025 року перед оголошенням вироку стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції, оголосивши повний текст ухвали від 07 липня 2025 року, фактично відновив судовий розгляд, колегія суддів уважає безпідставними.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд його апеляційної скарги без участі обвинуваченого, не переконавшись у тому, що в судовому засіданні брав участь саме ОСОБА_7 , а не інша особа, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Як установлено з журналу та технічного запису судового засідання від 16 вересня 2025 року, розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції здійснювався за участю учасників провадження, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_7 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Обвинуваченому ОСОБА_7 у судовому засіданні було роз`яснено його права та обов`язки, він висловлював свою позицію щодо поданої його захисником апеляційної скарги, виступав у судових дебатах та звертався з останнім словом.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції провів судове засідання у режимі відеоконференції, без постановлення відповідної ухвали, з обвинуваченим, який не був зареєстрованим у підсистемі «Електронний суд», в цілому не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, захисник ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду 16 вересня 2025 року був присутній в залі суду, під час виступу ОСОБА_7 не висловлював сумнівів у його особі та заперечень щодо подальшого проведення судового засідання.

Зазначене захисник підтвердив і під час касаційного провадження.

З огляду на вищезазначене доводи захисника в цій частині, на думку Суду, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з викладеними в судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, вважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.

Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення та доведеності винуватості належними і допустимими доказами, у касаційній скарзі не навів.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3