Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №925/851/24 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Справа № 925/851/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача – Кондаков Є.О – заступник начальника, Поліщук О.В. – представник,

від першого відповідача – Литвиненко Д.О. - адвокат,

від другого відповідача – представник не з`явився,

від третіх осіб:

від фермерського господарства «Агро – Памп» – представник не з`явився,

від фермерського господарства «Сонячна країна» – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у

Черкаській області, м. Черкаси

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс

Логістик», м. Черкаси,

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел –

Трейд», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів

1. фермерського господарства «Агро – Памп», м. Черкаси

2. фермерського господарства «Сонячна країна», м. Харків

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року до Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, до товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транст Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» про визнання договорів №ЧРК22-25010 від 01 грудня 2021 року, №ЧРК22-25227 від 02 грудня 2021 року, №ЧРК22-26167 від 08 грудня 2021 року, №ЧРК22-26411 від 09 грудня 2021 року, №ЧРК22-27273 від 13 грудня 2021 року, №ЧРК22-25465 від 06 грудня 2021 року, №ЧРК22-25500 від 05 грудня 2021 року, №ЧРК22- 25968 від 07 грудня 2021 року, №ЧРК22-25813 від 07 грудня 2021 року та №ЧРК22-25981 від 07 грудня 2021 року, укладених між сторонами недійсними.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачі уклали спірні угоди всупереч інтересам держави та суспільства, з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17 вересня 2024 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фермерське господарство «Агро – Памп» та фермерське господарство «Сонячна країна».

У зв`язку з припиненням повноважень судді Довганя К.І. на стадії ухвалення рішення, справу №925/851/24 передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 02 вересня 2025 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 вересня 2025 року справу №925/851/24 прийнято судом до свого провадження та призначено розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 10 жовтня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 10 жовтня 2025 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 28 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 14 листопада 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 14 листопада 2025 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 05 грудня 2025 року.

05 грудня 2025 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14 год. 30 хв. 12 січня 2026 року.

Проте, судове засідання призначене на 14 год. 30 хв. 12 січня 2026 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 15 хв. 03 лютого 2026 року.

Однак, судове засідання призначене на 14 год. 15 хв. 03 лютого 2026 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі з 28 січня 2026 року на лікарняному.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 15 хв. 26 лютого 2026 року.

В зв`язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги, суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 06 березня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 06 березня 2026 року, перед судовими дебатами, суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 23 березня 2026 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Перший відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Зокрема, перший відповідач вказував, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» було укладено спірні договори, предметом яких є поставка зернових культур.

На виконання спірних договорів перший відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, а транспортування товару на адресу другого відповідача підтверджується товарно-транспортними накладними.

Другий відповідач здійснив часткову оплату у безготівковій формі за поставлений товар згідно платіжних доручень.

Першим відповідачем було складено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні №6-29 за грудень 2021 року.

За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган (ДПС) надіслав першому відповідачу квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні прийняті, але їх реєстрацію зупинено на підставі п.201.16 ст. 201 ПК України у зв`язку з тим, що: позивач відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку. Також було запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації в податковій накладній для розгляду питання їх реєстрації.

Перший відповідач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями комісії ДПС, звернувся із відповідним позовом до адміністративного суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 580/4980/22, визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24 серпня 2022 року: №7243426/40186991, №7243425/40186991, №7243420/40186991, №7243422/40186991, №7243421/40186991, №7243428/40186991, №7243423/40186991, №7243429/40186991, №7243431/40186991, №7243432/40186991, №7243427/40186991, №7243430/40186991, №7243431/40186991, №7243442/40186991, №7243433/40186991, №7243434/40186991, №7243439/40186991, №7243438/40186991, №7243437/40186991, №7243436/40186991, №7243435/40186991, №7243443/40186991, №7243424/40186991, №7243423/40186991 та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №6 від 04 грудня 2021 року, №7 від 05 грудня 2021 року, №8 від 05 грудня 2021 року, №9 від 05 грудня 2021 року, №10 від 06 грудня 2021 року, №11 від 06 грудня 2021 року, №12 від 06 грудня 2021 року, №13 від 07 грудня 2021 року, №14 від 07 грудня 2021 року, №15 від 08 грудня 2021 року, №16 від 08 грудня 2021 року, №17 від 08 грудня 2021 року, №18 від 09 грудня 2021 року, №19 від 09 грудня 2021 року, №20 від 09 грудня 2021 року, №21 від 09 грудня 2021 року, №22 від 10 грудня 2021 року, №23 від 10 грудня 2021 року, №24 від 10 грудня 2021 року, №25 від 11 грудня 2021 року, №26 від 12 грудня 2021 року, №27 від 13 грудня 2021 року, №28 від 13 грудня 2021 року, №29 від 14 грудня 2021 року датою їх фактичного подання.

З посиланням на висновки Верховного Суду перший відповідач зазначав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Навіть в разі виявлення порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання позивача щодо недостатньої кількості осіб чи матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки не виключають використання контрагентом праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, залучення трудових чи матеріально-технічних ресурсів на договірній основі, або не декларування матеріально-технічних ресурсів. В будь-якому випадку, у разі наявності порушень, відповідальність за це порушення несе саме те підприємство, яке порушує порядок оформлення трудових відносин із найманими працівниками.

Неможливість встановлення певних обставин контролюючим органом не повинно трактуватись не на користь платника податків.

Аналіз господарських операцій між першим відповідачем та його контрагентами з приводу надання оцінки реальності їх здійснення повинен здійснюватися під час податкового контролю шляхом податкових перевірок та звірок відповідно до Податкового кодексу України.

Позивач у позовній заяві посилається, що у відповідності до інформації отриманої від ГУ Національної поліції в Одеській області, в період 02 грудня 2021 року – 12 грудня 2021 року системою відеофіксації пересування автошляхами України транспортних засобів ІП «Гарпун» не зафіксовано пересування транспортних засобів за маршрутом вказаним в ТТН.

Однак, безпосередньо до позовної заяви позивачем долучено виключно супровідний лист ГУ Національної поліції в Одеській області від 25 листопада 2022 року №13/2914 без додатків, який не свідчить про фіксацію пересування транспортних засобів.

Крім того, облік об`єктів в інформаційній підсистемі «Гарпун» ведеться за певними категоріями, зокрема, орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення тощо.

Проте, позивач не надав доказів на підтвердження того, що транспортні засоби, якими перевозився товар були внесені до ІП «Гарпун» хоча б за однією із вищевказаних категорій.

ІП «Гарпун» встановлюється на стаціонарних постах, водночас позивачем не надано доказів, що стаціонарні пости розміщені у місцях навантаження/ розвантаження товару.

Наявність або відсутність матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності у товариства з обмеженою відповідальністю «ПО «ІРВІ Спецтехніка Груп» не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного виконання господарських операцій.

Сертифікати якості на товар не є документами, які містять інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ.

Своїм листом від 09 липня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за вих. №202400019, підтверджено, що товар у відповідності до договорів було передано (поставлено) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» претензій щодо кількості та якості, не має.

Об`єктивні обставини свідчать про реальний характер господарських операцій та про спрямованість умислу їх учасників на виникнення саме тих правових наслідків, які зафіксовані у договорах.

Первинні документи по взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» із товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд» підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик».

Норми чинного законодавства не вимагають від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач не вказав, які саме інтереси держави було порушено та як саме визнання договорів недійсними вплине на їх відновлення.

У відповіді на відзив позивач вважає, що першим відповідачем не спростовано його доводи та аргументи, що наведені у позові.

Позивач також зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив перший відповідач стверджував, що всупереч ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивачем не було долучено до позовної заяви додаток до листа ГУ НП в Одеській області від 25 листопада 2022 року № 13/2914.

Тобто позивачем було порушено порядок та строки надання доказів.

Водночас, перший відповідач спростовує доводи позивача стосовно інформації отриманої від ГУ Національної поліції в Одеській області за допомогою ІП «Гарпун» з аналогічних підстав, що наведено у відзиві на позов.

Крім того перший відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем витребовувалася інформація за період з 05 грудня 2021 року по 16 грудня 2021 року, хоча доставка та передача товару у пунктах розвантаження відбувалась і поза межами запитуваного періоду.

Позивачем зазначено, що транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_1 , 11.12.2021 рухався виключно в м. Києві. Натомість, у відповідності до додаткової угоди № ЗП22-65143 до договору поставки №ЧРК22-27273 від 13 грудня 2021 року транспортування товару здійснювалось автотранспортним засобом д.н.з. НОМЕР_2 .

Крім того, зазначається про допущення позивачем інших помилок у своїх запитах щодо надання інформації про транспортні засоби, що перевозили товар.

У своїх додаткових письмових поясненнях позивач посилається на інформацію отриману в результаті зроблених запитів щодо даних вказаних у ТТН, зокрема, стосовно власників транспортних засобів зазначених в ТТН, водійських посвідчень водіїв та руху транспортних засобів.

Щодо постачальників товару першому відповідачу позивач зазначав наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальною «А-Транс Логістик» (покупець) та фермерським господарством «Сонячна Країна» (постачальник) було укладено договір поставки від 17 листопада 2021 року № 15, відповідно до якого фермерське господарство «Сонячна Країна» зобов`язується передати (поставити) у власність товариства «А-Транс Логістик» товар.

Згідно даних ІКС «Податковий блок» фермерське господарство «Сонячна Країна» є платником ПДВ з 2020 року та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Харківській області.

Проте, у фермерського господарства «Сонячна Країна» у період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року земельні ділянки у 2022 році відсутні, дані щодо фінансової звітності відсутні.

Податкові декларації з податку на прибуток підприємства фермерське господарство «Сонячна Країна» за 2020-2023 роки не подавало.

Податкові декларації з податку на додану вартість фермерське господарств «Сонячна Країна» за 2020 рік не подавало, за 2021 рік – подано з нульовими показниками, за 2022 рік – подано з нульовими показниками, за 2023 рік податкову звітність не подавало.

Згідно з ІКС «Єдине вікно подання електронної звітності», підприємство придбавало послуги внесення біогумусу, транспортні послуги, проте, нібито здійснило реалізацію на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» товару «пшениця 4 класу», «пшениця 3 класу», «пшениця 2 класу» (схема руху товарів та ПДВ наявна в матеріалах справи).

Згідно поданих повідомлень за формою 20-ОПП, вищезазначене фермерське господарство провадило свою діяльність у Полтавській області (земельні ділянки на праві довгострокового користування або оренди).

Інформаційні довідки з Державного реєстру нерухомого майна, підтверджують відсутність будь-якого нерухомого майна, земельних ділянок зареєстрованих за фермерським господарством «Сонячна країна» для ведення господарської діяльності пов`язаної з сільськогосподарською діяльністю.

Відповідно до листів Гоголівської селищної ради №13 03/424 від 24 лютого 2023 року, Михайлівської сільської ради №02.1-25/710 від 21 червня 2023 року, Решетилівської міської ради №01-35/781 від 27 лютого 2023 року відсутні земельні ділянки, які перебували в оренді чи користуванні у фермерського господарства «Сонячна країна» у 2021 році.

Тому позивач вважає, що фермерське господарство «Сонячна країна» надало до контролюючого орану неправдиву інформацію щодо об`єктів оподаткування - земельних ділянок, яких не мало на праві оренди для провадження господарської діяльності із вирощування сільськогосподарських культур.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (покупець) та фермерським господарством «Агро-Памп» (постачальник) було укладено договір поставки від 18 листопада 2021 року №16, відповідно до якого фермерське господарством «Агро-Памп» зобов`язалося передати (поставити) у власність товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена у додатках: специфікації до договору та/або видаткових накладних.

Водночас, згідно даних ІКС «Податковий блок», фермерським господарством «Агро-Памп» у період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року повідомлення про прийняття на роботу працівників не подавались (на підприємстві працює 5 працівників), земельні ділянки у 2022 році відсутні, дані щодо фінансової звітності відсутні.

Податкову декларацію з податку на прибуток, підприємством фермерське господарство «Агро-Памп», за 2020 рік не подано.

Податкові декларації з податку на додану вартість фермерське господарство «Агро-Памп» за 2020 рік – не подавало, за 2021 рік – подано переважно з нульовим показником, за 2022 рік подано з нульовими показниками, за 2023 рік податкову звітність не подавало.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідно даних ЄРПН виявлено невідповідність придбаної та реалізованої продукції, а саме відсутня інформація щодо походження реалізованого товару.

Згідно поданих повідомлень за формою 20-ОПП, вищезазначене фермерське господарство провадило свою діяльність у Кіровоградській та Полтавській областях (земельні ділянки на праві довгострокового користування або оренди).

У відповідь на запит ГУ ДПС у Черкаській області Головним управлінням статистики у Кіровоградській області (14-46/2115-22 від 08 листопада 2022 року) надана інформація про те, що фермерське господарство «Агро-Памп» (код ЄДРПОУ 42918509) не подавало до управління статистики звіти за формою № 29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду».

Крім того, згідно з листами Катеринівської сільської ради №134 від 02 березня 2023 року, Добровеличківської селищної ради №01-21/70/2 від 23 лютого 2023 року, Надлацької сільської ради №299 від 28 лютого 2023 року, Кетрисанівської сільської ради №11-39/24/1 від 06 березня 2023 року та Онуфріївської селищної ради №01-21/569/1 від 06 березня 2023 року, відсутні земельні ділянки, які перебували в оренді чи користуванні у фермерського господарства «Агро-Памп» у 2021 році.

Інформаційні довідки з Державного реєстру нерухомого майна, підтверджують відсутність будь-якого нерухомого майна, земельних ділянок зареєстрованих за фермерським господарством «Агро - Памп» для ведення господарської діяльності пов`язаної з сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, на думку позивача, фермерське господарство «Агро-Памп» надало до контролюючого органу неправдиву інформацію щодо об`єктів оподаткування (земельних ділянок), хоча не мало їх на праві оренди для провадження господарської діяльності із вирощування сільськогосподарських культур.

Тому позивач вважає, що вказані обставини свідчить про неможливість здійснення фермерським господарством «Агро-Памп» та фермерським господарством «Сонячна країна» господарських операцій з продажу ячменю та кукурудзи 3-го класу, пшениці 4-го класу врожаю 2021 року товариству з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів.

Таким чином, на думку позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» є кінцевим вигадонабувачем даного ланцюгу псевдогосподарських операцій.

ГУ ДПС у Черкаській області вбачає в діях товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» умисел щодо безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, документального оформлення безтоварних операцій із закупівлі зернової продукції.

Згідно інформації отриманої, зокрема від Головного управління статистки у Кіровоградській області, Територіального сервісного центру №7141 Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області та Головного управління національної поліції в Одеській області, власників транспортних засобів, територіальних громад свідчить про нереальність здійснених господарських операцій за договорами поставки між товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

У додаткових поясненнях від 05 листопада 2024 року перший відповідач, зокрема, зазначав, що доводи позивача щодо відсутності доказів пересування транспортних засобів за маршрутами вказаними в угодах та товарно-транспортних накладних є безпідставними оскільки:

- відсутні докази про наявність монтованих/розміщених приладів для фіксації транспортних засобів у місцях навантаження/розвантаження товар, тому твердження позивача про відсутність транспортних засобів, що не зафіксовані системою ІП «Гарпун» не може бути прийнята як доказ;

- позивачем не надано доказів, що транспортні засоби пересувались виключно за маршрутом на яких встановлені технічні засоби/технічні прилади, на підставі яких формуються відомості в ІП «Гарпун»;

- позивач не надав доказів, що хоч один запитуваний транспортний засіб був внесений до ІП «Гарпун» за однією із категорій згідно яких ведеться відповідний облік;

- позивач відверто маніпулює своїми доводами, орієнтуючись у фіксації транспортних засобів системою ІП «Гарпун» на дату складання ТТН, а не на фактичну дату передачі товару в місце поставки: СП ТОВ «Трансбалктермінал» та товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Зерно», тим самим хибно припускає відсутність поставки товару.

Транспортування товару, дата доставки та передачі товару не завжди співпадає з датою навантаження автомобіля та прийняття товару до перевезення.

Керування транспортним засобом, зокрема, особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом є персональною відповідальністю цієї особи, і ніяким чином не підтверджує відсутність транспортування товару, а є лише припущенням позивача.

10 грудня 2024 року позивач подав до суду письмові пояснення, в яких вказував, що спірні угоди суперечать інтересам держави і суспільства, враховуючи умисел товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на укладення таких договорів виключно з метою формування для товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.

Позивач також звертає увагу суду, що у випадку реєстрації податкових накладних на загальну суму 42 429 527 грн. 71 коп. (в т.ч. ПДВ 5 473 524 грн. 34 коп.) щодо реалізації кукурудзи 3 класу та пшениці 4 класу в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом «нібито» виконання вказаних вище спірних договорів поставки, у товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд» з`явиться право на віднесення суми податку на додану вартість у вказаних податкових накладних до податкового кредиту, і відповідно для безпідставного звернення із заявою про відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість або для врахування у зменшенні суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та/або зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відмова в реєстрації податкових накладних оскаржується товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» в адміністративній справі № 580/4980/22, провадження в якій зупинено до набрання законної сили рішенням у даній справі.

У додаткових поясненнях від 26 березня 2025 року позивач вказував, що: формування товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» незаконної податкової вигоди та отримання податкового кредиту у розмірі 5 473 524 грн. 34 коп. є не єдиними негативними наслідками для держави. Окрім, подання декларації з податку на додану вартість підприємством подається декларація на прибуток підприємством.

Формою декларації передбачено декларування виключно показників без конкретизації господарських операцій, що унеможливлює дослідження складу витрат відповідного періоду за рахунок яких було зменшено фінансовий результат до оподаткування.

Нараховані від продажу готової продукції доходи збільшують фінансовий результат до оподаткування, а витрати у сумі собівартості реалізованої продукції зменшують цей показник.

З огляду на викладене, витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» по оскаржуваним договорам, зменшують його фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Другий відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

10 жовтня 2025 року від першого відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З приводу заяви першого відповідача про закриття провадження у справі судом враховано, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року, провадження у справі №580/1370/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів фермерського господарства «Сонячна долина» та фермерського господарства «Агро Памп» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів - закрито з огляду на те, що заявлений спір є приватноправовим і підвідомчий Господарському суду Черкаської області.

При цьому місцевий адміністративний суд врахував висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 та вказав, що за загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

Отже, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсними правочинів (договорів, укладених суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних договорів та не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначених договорів товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з їх укладення чи виконання, зміст цих правочинів не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому позов ГУ ДПС про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності є втручанням у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

У справі №580/4531/23 Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО «Ірві Спецтехніка Груп»» – суб`єктів господарювання – контрагентів за договором перевезення автомобільним транспортом, про визнання недійсним цього договору та застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Податковий орган визначив правовою підставою вимог приписи статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та обґрунтував позов тим, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання, а складені на підставі оспорюваного договору документи були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов`язань. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі, зазначивши, що позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду оскаржувані судові рішення залишила без змін.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 вказала, що вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів. Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності. Застосування зазначених критеріїв дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі належить до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року зі справи №580/1370/23 є чинною.

Водночас, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2025 року зі справи №420/12471/22 вказала, що справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України.

Проте, в даному випадку, вироком суду не було встановлено факту того, що сторони (сторона) спірних правочинів не здійснювали своєї господарської діяльності.

Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 08 травня 2025 року зі справи №420/12471/22 не може бути застосований до спірних правовідносин.

Крім того, закриття провадження у справі з посиланням на п. 1 ч.1 ст.231 ГПК України, за наведених вище обставин, на думку суду фактично призведе до відмови позивачу у доступі до правосуддя.

В зв`язку з чим, заяву першого відповідача про закриття провадження у справі суд залишає без задоволення.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 березня 2026 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/851/24.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було укладено договори поставки та додаткові угоди до них, предметом яких є поставка ячменю та кукурудзи 3-го класу, пшениці 4-го класу врожаю 2021 року, а саме:

договір поставки №ЧРК22-25010 від 01 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 1000,00 тон на загальну суму 7 850 005 грн. 80 коп., додаткова угода №ЗП22-60747 від 04 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-60752 від 05 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25227 від 02 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 500,00 тон на загальну суму 4 000 000 грн. 00 грн., додаткова угода №ЗП22-60907 від 05 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-61567 від 06 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25500 від 05 грудня 2021 року – пшениця 4 класу, 23,00 тони на загальну суму 207 000 грн. 08 коп., додаткова угода №ЗП22-60729 від 05 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25465 від 06 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 1150,00 тон на загальну суму 9 199 994 грн. 94 коп., додаткова угода №ЗП22-61573 від 06 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-61574 від 07 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-61577 від 07 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-62096 від 08 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-62335 від 08 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25968 від 07 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 500,00 тон на загальну суму 4 024 998 грн. 00 коп., додаткова угода №ЗП22-62713 від 09 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-63189 від 09 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-63191 від 10 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25813 від 07 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 500,00 тон на загальну суму 4 024 998 грн. 00 коп., додаткова угода №ЗП22-62702 від 08 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-62708 від 09 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-25981 від 07 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 500,00 тон на загальну суму 4 024 998 грн. 00 коп., додаткова угода №ЗП22-61397 від 10 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-63400 від 10 грудня 2021 року ;

договір поставки №ЧРК22-26167 від 08 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 1000,00 тон на загальну суму 7 900 006 грн. 20 коп., додаткова угода №ЗП22-64324 від 11 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-64327 від 12 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-64329 від 13 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-26411 від 09 грудня 2021 року – ячмінь 3 класу, 23,00 тони на загальну суму 185 150 грн. 00 коп., додаткова угода №ЗП22-62598 від 09 грудня 2021 року;

договір поставки №ЧРК22-27273 від 13 грудня 2021 року – кукурудза 3 класу, 202,00 тони на загальну суму 1 535 200 грн. 77 коп., додаткова угода №ЗП22-65143 від 13 грудня 2021 року, додаткова угода №ЗП22-65163 від 14 грудня 2021 року.

Відповідно до умов вищенаведених договорів товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (постачальник) зобов`язується поставити товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» (покупець) товар автомобільним транспортом на умовах DAТ, розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010».

Розрахунок ціни 1 тонни товару в залежності від фактичної якості та місця поставки товару зазначається в додаткових угодах до договору поставки, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1. договорів поставки оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, впродовж 3 (три) банківських днів з дати поставки товару та після (за умови) отримання покупцем від постачальника документів та здійснення постачальником дій, зазначених у п. 2.4. цього договору.

У разі ненадання зазначених документів (та/або не здійснення дії) або неповного їх надання (та/або здійснення), покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару. У разі відсутності реєстрації в ЄРПН податкової(их) накладної(их) та/або розрахунку(ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок. Така реєстрація та/або виправлення помилок повинна бути здійсненна постачальником в строк, не більше 365 календарних днів з дати поставки товару. Сторони дійшли згоди, що в разі, якщо протягом 365 календарних днів з дати поставки товару, постачальник не зареєстрував в ЄРПН податкову(і) накладну(і) та/або розрахунок(и) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (відсутні в ЄРПН), та/або не виправив помилки в податковій(их) накладній(их), що були складені з порушенням чинного законодавства, - такі поставки товару вважаються здійсненими за ціною, вказаною в п. 1.2. цього договору в графі таблиці «Ціна за 1 т,без ПДВ, грн.», а загальна вартість товару за цим договором дорівнює сумі, яка зазначена в п. 1.2. цього договору в графі таблиці «Вартість товару без ПДВ,грн.». При цьому податок на додану вартість або інші бюджетні платежі, сплачені або які підлягають сплаті постачальником за результатами здійснених поставок, покупцем постачальнику не відшкодовуються.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З матеріалів справи вбачається, що першим та другим відповідачем були складені та підписані видаткові накладні, а саме: №48 від 06 грудня 2021 року на суму 2 312 214 грн. 72 коп., №49 від 07 грудня 2021 року на суму 1 942 406 грн. 93 коп., №50 від 07 грудня 2021 року на суму 4 438 877 грн. 55 коп., №51 від 08 грудня 2021 року на суму 413 855 грн. 77 коп., №54 від 08 грудня 2021 року на суму 220 343 грн.87 коп., №46 від 06 грудня 2021 року на суму 1 982 190 грн. 91 коп., №45 від 05 грудня 2021 року на суму 1 110 455 грн. 53 коп., № 47 від 06 грудня 2021 року на суму 793 743 грн. 56 коп., №43 від 05 грудня 2021 року на суму 224 820 грн. 10 коп., №53 від 08 грудня 2021 на суму 2 360 943 грн. 08 коп., №56 від 09 грудня 2021 року на суму 1 763 754 грн.12 коп., №58 від 10 грудня 2021 року на суму 1 032 613 грн. 24 коп., №60 від 10 грудня 2021 року на суму 3 127 318 грн. 79 коп., №61 від 11 грудня 2021 року на суму 4 294 727 грн. 77 коп., №62 від 12 грудня 2021 року на суму 3 053 992 грн. 30 коп., №63 від 13 грудня 2021 року на суму 709 262 грн. 56 коп., №52 від 09 грудня 2021 року на суму 198 995 грн. 90 коп., №55 від 09 грудня 2021 року на суму 398 152 грн. 80 коп., №57 від 09 грудня 2021 року на суму 2 792 133 грн. 05 коп., №59 від 10 грудня 2021 року на суму 1 024 764 грн. 49 коп., №64 від 13 грудня 2021 року на суму 1 392 168 грн. 70 коп., №65 від 14 грудня 2021 року на суму 209 304 грн. 10 коп., №42 від 04 грудня 2021 року на суму 3 137 121 грн. 37 коп., №44 від 05 грудня 2021 року на суму 3 339 902 грн. 72 коп.

По платіжних дорученнях товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» сплатило товариству з обмеженою відповідальністю «А – Транс Логістик» грошові кошти, а саме: №1326310 від 08 грудня 2021 року – 1 988 504 грн. 66 коп., №1326343 від 08 грудня 2021 – 1 670 469 грн. 96 коп., №1327495 від 09 грудня 2021 року - 3 817 434 грн. 69 коп., №1327498 від 09 грудня 2021 року - 355 915 грн. 96 коп., №1327980 від 10 грудня 2021 року - 189 495 грн. 73 коп., №1325717 від 07 грудня 2021 року – 1 088 690 грн. 60 коп., №1325718 від 07 грудня 2021 року – 1 704 684 грн. 18 коп., №1326342 від 08 грудня 2021 року – 682 619 грн. 46 коп., №1325477 від 07 грудня 2021 року – 193 345 грн. 29 коп., №1327977 від 10 грудня 2021 року - 2 030 411 грн. 05 коп., №1327978 від 10 грудня 2021 року – 1 516 828 грн. 54 коп., №1328834 від 13 грудня 2021 року – 888 047 грн. 39 коп., №1329689 від 14 грудня 2021 року – 2 689 494 грн. 16 коп., №1329691 від 14 грудня 2021 року - 3 693 465 грн. 88 коп., №1330119 від 14 грудня 2021 року – 609 965 грн. 80 коп., №1327627 від 09 грудня 2021 року – 171 136 грн. 47 коп., №1327979 від 10 грудня 2021 року – 342 411 грн. 41 коп., №1328200 від 10 грудня 2021 року - 1 757 900 грн. 74 коп., №1328833 від 13 грудня 2021 року – 881 297 грн. 546 коп., №1331192 від 15 грудня 2021 року – 285 256 грн. 27 коп., №1331193 від 15 грудня 2021 року – 180 001 грн. 53 коп., №1325715 від 07 грудня 2021 року – 2 697 924 грн. 38 коп., №1325716 від 07 грудня 221 року -2 872 316 грн. 34 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» складено та подано на реєстрацію податкові накладні, а саме: №6 від 04 грудня 2021 року, № 7 від 05 грудня 2021 року, № 8 від 05 грудня 2021 року, № 9 від 05 грудня 2021 року, № 10 від 06 грудня 2021 року, № 11 від 06 грудня 2021 року, № 12 від 06 грудня 2021 року, № 13 від 07 грудня 2021 року, № 14 від 07 грудня 2021 року, № 15 від 08 грудня 2021 року, № 16 від 08 грудня 2021 року, № 17 від 08 грудня 2021 року, № 18 від 09 грудня 2021 року, № 19 від 09 грудня 2021 року, № 20 від 09 грудня 2021 року, № 21 від 09 грудня 2021 року, № 22 від 10 грудня 2021 року, № 23 від 10 грудня 2021 року, № 24 від 10 грудня 2021 року, № 25 від 11 грудня 2021 року, № 26 від 12 грудня 2021 року, № 27 від 13 грудня 2021 року, № 28 від 13 грудня 2021 року, № 29 від 14 грудня 2021 року на загальну суму 42 429 527 грн. 71 коп. (в т.ч. ПДВ 5 473 524 грн. 34 коп.) щодо реалізації кукурудзи 3 класу та пшениці 4 класу в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками розгляду податкових накладних платник отримав квитанції, відповідно до яких податковим органом документи прийнято, але реєстрацію зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ та запропоновано платнику надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації в ПН для розгляду питання їх реєстрації.

Комісією про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Черкаській області прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) з підстав не надання товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи).

З метою підтвердження джерела походження ячменю та кукурудзи 3-го класу, пшениці 4-го класу врожаю 2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» було надано копії договорів купівлі-продажу від 18 листопада 2021 року №16 укладених з фермерським господарством «Агро-Памп» та від 17 листопада 2021 року №15 укладеного з фермерським господарством «Сонячна країна», видаткові накладні, копії платіжних доручень, товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №580/4980/22 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області, та визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24 серпня 2022 року: №7243426/40186991, №7243425/40186991, №7243420/40186991, №7243422/40186991, №7243421/40186991, №7243428/40186991, №7243423/40186991, №7243429/40186991, №7243431/40186991, №7243432/40186991, №7243427/40186991, №724340/40186991, №724341/40186991, №7243442/40186991, №7243433/40186991, №7243434/40186991, №7243439/40186991, №7243438/40186991, №7243437/40186991, №7243436/40186991, №7243435/40186991, №7243443/40186991, №7243424/40186991, №7243423/40186991.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №6 від 04 грудня 2021 року, №7 від 05 грудня 2021 року, №8 від 05 грудня 2021 року, №9 від 05 грудня 2021 року, №10 від 06 грудня 2021 року, №11 від 06 грудня 2021 року, №12 від 06 грудня 2021 року, №13 від 07 грудня 2021 року, №14 від 07 грудня 2021 року, №15 від 08 грудня 2021 року, №16 від 08 грудня 2021 року, №17 від 08 грудня 2021 року, №18 від 09 грудня 2021 року, №19 від 09 грудня 2021 року, №20 від 09 грудня 2021 року, №21 від 09 грудня 2021 року, №22 від 10 грудня 2021 року, №23 від 10 грудня 2021 року, №24 від 10 грудня 2021 року, №25 від 11 грудня 2021 року, №26 від 12 грудня 2021 року, №27 від 13 грудня 2021 року, №28 від 13 грудня 2021 року, №29 від 14 грудня 2021 року датою їх фактичного подання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року апеляційне провадження у справі № 580/4980/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 925/851/24 та № 925/804/24.

Тобто, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №580/4980/22 законної сили не набрало.

В підтвердження проведення господарської операції товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» було надано, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с. 201-268), відповідно до яких транспортування зерна здійснювалось автомобільним перевізником – товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп»:

- з пункту навантаження: Одеська обл., смт. Великодолинське до пункту розвантаження: «ТІС-зерно», 16 причал, порт Південний;

- з пункту навантаження: Київська обл., с. Любарці до пункту розвантаження: «ТІС зерно», 16 причал, порт Південний;

- з пункту навантаження: Одеська обл., смт. Великодолинське до пункту розвантаження: СП ТОВ «Трансбалктермінал», Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58.

Судом встановлено, що Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп», про визнання недійсним договору на перевезення автомобільним транспортом №47 від 22 листопада 2021 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірві Спецтехніка Груп».

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року у справі №925/804/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року рішення господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2025 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2025 року матеріали справи №925/804/24 передано за встановленою юрисдикцією до Черкаського окружного адміністративного суду.

20 січня 2026 року Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням зі справи № 925/804/24 визнав недійсним договір на перевезення автомобільним транспортом №47 від 22 листопада 2021 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірві Спецтехніка Груп».

При цьому місцевим адміністративним судом під час розгляду даної справи було встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (замовник) укладено договір перевезення автомобільним транспортом №47 від 22.11.2021 (далі – договір перевезення).

Крім того, між сторонами було оформлено заявки на перевезення вантажу №1 від 01.12.2021, №2 від 01.12.2021, №3 від 01.12.2021 згідно з якими товариство з обмеженою відповідальність «А-Транс Логістик» надає вантаж на перевезення, а товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» приймає на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, надає для нього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу, за визначеними маршрутами, дати завантаження та розвантаження: з 01.12.2021 до 15.12.2021.

До матеріалів справи було додано акти у яких зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» у період з 05.12.2021 до 16.12.2021 надало товариству з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» транспортні послуги (перевезення зернових за маршрутом замовника) на загальну суму 535 945,70 грн., акти №0512 від 05.12.2021, №0612 від 06.12.2021, №0712 від 07.12.2021, №0812 від 08.12.2021, №1012 від 10.12.2021, №1312 від 13.12.2021, №1612 від 16.12.2021.

Інформація щодо транспортування (перевезення) вантажу, обсяги такого перевезення, відповідальних за його здійснення осіб, пункти завантаження та розвантаження товару та інші складові перевезення відображено у товарно-транспортних накладних.

Водночас, податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Промислове Об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» за грудень 2021 року, що відповідає періоду, в якому задокументовано надання послуг перевезення за договором перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 № 47, подано з нульовими показниками. У 2022 році податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Промислове Об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» подавало з нульовими показниками.

Позивач звернувся до Територіального сервісного центру №7141 Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, щодо власників транспортних засобів, які зазначені в ТТН, які подані ТОВ «А-Транс Логістик», як доказ здійснення перевезень при подані на реєстрацію ПН.

У відповідь на запит отримано лист ТСЦ №7141 РСЦ МВС у Черкаській області від 30.11.2022 №31/23/41-1528 та надано відомості щодо власників ТЗ.

Окрім цього, позивачем направлено листи до власників транспортних засобів з метою підтвердження або спростування надання в оренду, видачі довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені в ТТН.

Суд при ухвалені рішення врахував, що у ТТН від 08.12.2021 №710788 зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем DAF з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Однак, листом за вх. №13852/6 від 24.04.2023 ОСОБА_1 - власник транспортного засобу, повідомила про те, що надання запитуваних документів є неможливим, оскільки ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» їй не відоме та господарських операцій з ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не здійснювалось, транспортний засіб DAF FT XF 105.460 НОМЕР_3 в оренду не надавався, довіреності на користування та розпорядження (керування) не виписувалися.

У ТТН від 04.12.2021 №708327 зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем DAF з державним номерним знаком НОМЕР_4 . Однак, ОСОБА_2 - власник транспортного засобу, листом (вх. №14057/6 від 27.04.2023) повідомив про те, що жодних господарських відносин з ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не мав та дане підприємство йому не відоме, транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 в оренду не надавався, довіреності на користування та розпорядження або керування не виписувалися. Надання копій документів, вказаних у листі, є неможливим, тому що послуги перевезення 04.12.2021 на замовлення ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не здійснювались.

У ТТН від 04.12.2021 №708394 зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем DAF з державним номерним знаком НОМЕР_5 . Однак, ОСОБА_3 - власник транспортного засобу, листом за вх. №13742/6 від 24.04.2023 повідомив про те, що надання інформації та її документального підтвердження щодо надання в оренду, видачі довіреностей та розпорядження або керування транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_5 не є можливим, оскільки господарські відносини з ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не здійснювались.

У ТТН від 08.12.2021 №709373 зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем DAF з державним номерним знаком НОМЕР_6 . У ТТН від 09.12.2021 №709374 зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем DAF з державним номерним знаком НОМЕР_7 . Однак, листом за вх. №15534/6 від 05.05.2023 ОСОБА_4 - власник транспортного засобу, повідомив, що ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» йому не відоме, автомобілі DAF XF 95.480, DAF XF 105.460 з номерними знаками НОМЕР_7 та НОМЕР_6 в оренду підприємству не надавались, довіреності на користування та розпорядження (керування) не виписувались.

Відповідно до листа територіального сервісного центру МВС №7141 від 30.11.2022 року №31/23/41-1528 власником транспортних засобів: НОМЕР_8 (авто зазначене в ТТН від 09.12.2021 №710754), НОМЕР_9 (авто зазначене в ТТН від 09.12.2021 №710751), НОМЕР_10 (авто зазначене в ТТН від 09.12.2021 №710751), НОМЕР_11 (авто зазначене в ТТН від 09.12.2021 №709398) зазначений ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до отриманої відповіді ОСОБА_5 жодних господарських відносин з ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не мав. Йому дане підприємство невідоме, транспортні засоби з номерними знаками НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 в оренду не надавалися, довіреності на користування та розпорядження або керування не виписувалися. Жодних послуг з перевезення 09.12.2021 за замовленням ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не надавалось.

Відповідно до листа Територіального сервісного центру МВС №7141 від 30.11.2022 року власником транспортних засобів: НОМЕР_12 (авто зазначене в ТТН від 09.12.2021 №709356) зазначено ПП «СЕРВІС-АВТОТРАНС» (Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Миру, 40). Відповідно до отриманої відповіді ПП «Сервіс-Автотранс» (лист №1/15-05-23 від 15.05.2023 знаходиться в матеріалах справи) вказане підприємство не мало жодних взаємовідносин з ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп». Крім того, листом Територіального сервісного центру МВС №7141 від 30.11.2022 №31/23/41-1495 повідомлено ГУ ДПС у Черкаській області, що відповідно до інформації наданої даним листом за ТОВ «Промислове «ІРВІ Спецтехніка Груп» транспортні засоби серед зареєстрованих не значаться.

Листом Головного управління статистики у м. Києві від 18.11.2022 №08-05/2406-22 повідомлено позивача, що ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не подано до Головного управління статистики у м. Києві статистичну звітність за формою №31-авто (квартальна) «Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучень» за четвертий квартал 2021 року.

На адресу ГУ ДПС у Черкаській області надійшов лист ДПС від 16.05.2023 №11123/7/99-00-05-03-02-08, яким надано інформацію від Головного сервісного центру МВС України від 01.05.2023 № 31/8138-8938-2023 з баз даних МВС щодо посвідчень водіїв, вказаних у ТТН.

Також, ГУ ДПС у Черкаській області отримано лист Головного сервісного центу МВС від 15.10.2024 року №31/32231-30306-2024.

Відповідно до вказаних листів частина водіїв, які зазначені в ТТН як такі, що здійснювали перевезення вантажу за спірним договором не мають відповідної категорії, яка надає їм право здійснювати перевезення таким видом транспорту.

Також судом встановлено невідповідність даних, вказаних у ТТН та інформації, яка наявна в базах даних МВС, зокрема:

- ОСОБА_6 номер водійського посвідчення НОМЕР_13 , ОСОБА_7 номер водійського посвідчення НОМЕР_14 , ОСОБА_8 номер водійського посвідчення НОМЕР_15 , ОСОБА_9 номер водійського посвідчення ВНВ 007023 - водійські посвідчення не належать даним особам;

- ОСОБА_10 номер водійського посвідчення НОМЕР_16 , ОСОБА_11 номер водійського посвідчення НОМЕР_17 , ОСОБА_12 номер водійського посвідчення НОМЕР_18 , ОСОБА_13 номер водійського посвідчення НОМЕР_19 , ОСОБА_14 номер водійського посвідчення КВЕ242863, ОСОБА_15 номер водійського посвідчення НОМЕР_20 , ОСОБА_16 номер водійського посвідчення НОМЕР_21 , ОСОБА_17 номер водійського посвідчення НОМЕР_22 , ОСОБА_18 номер водійського посвідчення НОМЕР_23 , ОСОБА_19 номер водійського посвідчення НОМЕР_24 , ОСОБА_20 номер водійського посвідчення НОМЕР_25 , ОСОБА_21 номер водійського посвідчення НОМЕР_26 , ОСОБА_22 номер водійського посвідчення НОМЕР_27 , ОСОБА_9 номер водійського посвідчення ВНВ 007023 - водійські посвідчення здано в архів;

- ОСОБА_23 номер водійського посвідчення НОМЕР_28 , ОСОБА_11 , номер водійського посвідчення НОМЕР_17 , ОСОБА_24 номер водійського посвідчення НОМЕР_29 , ОСОБА_13 номер водійського посвідчення НОМЕР_19 , ОСОБА_14 номер водійського посвідчення КВЕ242863, ОСОБА_15 номер водійського посвідчення НОМЕР_20 , ОСОБА_16 , номер водійського посвідчення НОМЕР_21 , ОСОБА_23 номер водійського посвідчення НОМЕР_28 , ОСОБА_17 номер водійського посвідчення НОМЕР_22 , ОСОБА_25 номер водійського посвідчення НОМЕР_30 , ОСОБА_18 номер водійського посвідчення НОМЕР_23 , ОСОБА_26 номер водійського посвідчення НОМЕР_31 , ОСОБА_19 номер водійського посвідчення НОМЕР_24 , ОСОБА_20 номер водійського посвідчення НОМЕР_25 , ОСОБА_27 номер водійського посвідчення НОМЕР_32 , ОСОБА_28 номер водійського посвідчення НОМЕР_33 , ОСОБА_21 номер водійського посвідчення НОМЕР_26 , ОСОБА_29 номер водійського посвідчення НОМЕР_34 , ОСОБА_30 номер водійського посвідчення НОМЕР_35 , ОСОБА_31 номер водійського посвідчення НОМЕР_36 , ОСОБА_32 номер водійського посвідчення НОМЕР_37 , ОСОБА_33 номер водійського посвідчення НОМЕР_38 , ОСОБА_34 номер водійського посвідчення НОМЕР_39 , ОСОБА_6 номер водійського посвідчення НОМЕР_13 , ОСОБА_8 номер водійського посвідчення НОМЕР_15 , ОСОБА_35 номер водійського посвідчення НОМЕР_40 - у даних водіїв, які вказано в ТТН, відсутні відкриті категорії С1Е або СЕ відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, які надають їм право на керування великотоннажними транспортними засобами для яких необхідно мати такі категорії.

- ОСОБА_36 номер водійського посвідчення НОМЕР_41 , ОСОБА_35 номер водійського посвідчення НОМЕР_40 - статус водійського посвідчення «вилучене».

- ОСОБА_29 , номер водійського посвідчення НОМЕР_34 - статус водійського «загублене».

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідно до листів Головного управління НП у Одеській області від 25.11.2022 №13/2914, від 23.01.2023 № 13/361, від 16.10.2024 № 13/3791 встановлено, що у період 02.12.2021-12.12.2021 системою відеофіксації пересування автошляхами України транспортних засобів ІП «ГАРПУН» не зафіксовано пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеними у наданих ТТН, НОМЕР_42 , НОМЕР_43 , НОМЕР_44 , НОМЕР_45 , НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , НОМЕР_46 , НОМЕР_47 , НОМЕР_48 , НОМЕР_49 , НОМЕР_50 , НОМЕР_51 , НОМЕР_3 , НОМЕР_52 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_53 , НОМЕР_54 , НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , НОМЕР_10 , НОМЕР_57 , НОМЕР_58 , НОМЕР_9 , НОМЕР_59 , НОМЕР_60 , НОМЕР_61 , НОМЕР_62 , НОМЕР_63 , НОМЕР_64 , НОМЕР_65 , НОМЕР_66 , НОМЕР_67 , НОМЕР_68 , НОМЕР_69 , НОМЕР_11 , НОМЕР_70 , НОМЕР_71 , НОМЕР_72 , НОМЕР_73 , НОМЕР_74 , НОМЕР_75 , НОМЕР_76 , НОМЕР_77 , НОМЕР_78 , НОМЕР_79 , НОМЕР_80 , НОМЕР_81 , НОМЕР_42 , НОМЕР_82 , НОМЕР_83 , НОМЕР_84 , НОМЕР_85 , НОМЕР_51 , НОМЕР_50 , НОМЕР_49 , НОМЕР_48 , НОМЕР_86 , НОМЕР_87 , НОМЕР_88 , НОМЕР_89 , НОМЕР_90 , НОМЕР_91 , НОМЕР_92 , НОМЕР_93 , НОМЕР_94 , НОМЕР_95 , НОМЕР_96 , НОМЕР_97 за маршрутом, вказаним у наданих ТТН.

Головне управління національної поліції в Одеській області листом від 16.10.2024 року № 13/3791 надало інформацію, яка міститься в інформаційній підсистемі «Геопортал-Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». Відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній підсистемі «Геопортал-Гарпун», зафіксовано рух автомобілів, зазначених в наданих ТОВ «А-Транс-Логістик» ТТН.

Однак, надана інформація не підтверджує рух транспортних засобів за маршрутом з пункту навантаження до пункту розвантаження та/або в дати, зазначені в ТТН.

ТОВ «А-Транс Логістик» не надано доказів оплати за оформлені документально послуги перевезення (рахунки-фактури, платіжні доручення), хоча з моменту підписання актів надання послуг від 07.12.2021 № 0712, від 08.12.2021 № 0812, від 05.12.2021 № 0512, від 10.12.2021 № 1012, від 13.12.2021 № 1312, від 16.12.2021 № 1612, минув визначений договором період.

Загальна вартість наданих послуг ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка груп» з ТОВ «А-Транс Логістик», складає 472 078,10 грн.

Суд також врахував невідповідність ваги товару, зазначену в ТТН, з вагою, вказаною в додаткових угодах до договорів поставки, які долучив до матеріалів справи відповідач, зокрема:

- в товарно-транспортній накладній від 09.12.2021 № 709394 вага товару зазначена 24,200 т., а відповідно до додаткової угоди від 11.12.2021 № 3П22-64324 до договору поставки від 08.12.2021 № ЧРК22-26167 вага товару відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної зазначена 23,841 т. Видаткові накладні датовані - 11.12.2021, 12.12.2021, 13.12.2021;

- в товарно-транспортній накладній від 09.12.2021 № 710783 вага товару зазначена 25,070 т., а відповідно до додаткової угоди від 11.12.2021 № 3П22-64324 до договору поставки від 08.12.2021 № ЧРК22-26167 вага товару відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної зазначена 24,820 т. Видаткові накладні датовані - 11.12.2021, 12.12.2021, 13.12.2021;

- в товарно-транспортній накладній від 10.12.2021 № 710773 вага товару зазначена 29,500 т., а відповідно до додаткової угоди від 11.12.2021 № 3П22-64324 до договору поставки від 08.12.2021 № ЧРК22-26167 вага товару відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної зазначена 27,447 т. Видаткові накладні датовані - 11.12.2021, 12.12.2021, 13.12.2021;

- в товарно-транспортній накладній від 03.12.2021 № 708408 вага товару зазначена 25,560 т., а відповідно до додаткової угоди від 06.12.2021 № 3П22-61567 до договору поставки від 02.12.2021 № ЧРК22-25227 вага товару відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної зазначена 23,702 т. Видаткові накладні датовані - 05.12.2021, 06.12.2021.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку про формальне укладання договору перевезення, який не мав реального характеру, оскільки не підтверджено факт транспортування товару ТОВ «ІРВІ Спецтехніка Груп» на адресу ТОВ «А-Транс Логістик» з пункту завантаження: Одеська обл., смт. Великодолинське до пункту розвантаження: «ТІС-зерно», 16 причал, порт Південний та СП ТОВ «Трансбалктермінал», Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/804/24 законної сили не набрало, проте, судом враховано, що аналогічні докази, які були предметом дослідження в адміністративній справі також наявні і в даній справі, що розглядається місцевим господарським судом.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на запит Головного управління ДПС у Черкаській області від 09 листопада 2022 року № 5383/5/23-00-05-07 Головне управління Національної поліції в Одеській області в листі №13/2914 від 25 листопада 2022 року надало інформацію з ІП «Гарпун» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України», щодо фактів фіксації номерних знаків транспортних засобів за період з 05 грудня 2021 року по 16 грудня 2021 року з державними номерними знаками, зазначеними у наданих ТТН, а саме: НОМЕР_42 , НОМЕР_43 , НОМЕР_44 , НОМЕР_45 , НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , НОМЕР_46 , НОМЕР_47 , НОМЕР_48 , НОМЕР_49 , НОМЕР_50 , НОМЕР_51 , НОМЕР_3 , НОМЕР_52 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_53 , НОМЕР_54 , НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , НОМЕР_10 , НОМЕР_57 , НОМЕР_58 , НОМЕР_9 , НОМЕР_59 , НОМЕР_60 , НОМЕР_98 , НОМЕР_62 , НОМЕР_63 , НОМЕР_64 , НОМЕР_65 , НОМЕР_66 , НОМЕР_67 , НОМЕР_68 , НОМЕР_69 , НОМЕР_11 , НОМЕР_70 , НОМЕР_71 , НОМЕР_72 , НОМЕР_73 , НОМЕР_74 , НОМЕР_75 , НОМЕР_76 , НОМЕР_77 , НОМЕР_78 , НОМЕР_79 , НОМЕР_80 , НОМЕР_81 , НОМЕР_42 , НОМЕР_82 , НОМЕР_83 , НОМЕР_84 , НОМЕР_85 , НОМЕР_51 , НОМЕР_50 , НОМЕР_49 , НОМЕР_48 , НОМЕР_86 , НОМЕР_87 , НОМЕР_88 , НОМЕР_89 , НОМЕР_90 , НОМЕР_91 , НОМЕР_92 , НОМЕР_93 , НОМЕР_94 , НОМЕР_95 , НОМЕР_96 , НОМЕР_97 (т.1, арк. 142).

Також ГУДПС у Черкаській області на запит №5266/5/23-00-05-06 від 04 листопада 2022 року отримало відповідь Територіального сервісного центру МВС №7141, що відповідно до облікових даних АІПС «ДАІ-2000» та ЄДР МВС «НАІС», станом на 22 листопада 2022 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» транспортні засоби серед зареєстрованих не значаться (т.2 а.с 199).

Головне управління статистики у м. Києві листом №08-05/2406-22 від 18 листопада 2022 року повідомило, що товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не подавало до Головного управління статистики у м. Києві статистичну звітність за формою №31-авто (квартальна) «Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення» за четвертий квартал 2021 року (т.1, арк. 155).

У відповіді від 23 листопада 2022 року №14-Т/367/22 на запит головного управління ДПС у Черкаській області від 09 листопада 2022 року № 5391/5/23-00-05-07 Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області повідомило, що відповідно до Єдиного реєстру машин станом на 23 грудня 2022 року за фермерським господарством «Агро – Памп, сільськогосподарська техніка не зареєстрована (т.1, арк. 153).

Листом №31/23/41-1528 від 30 листопада 2022 року Територіальний сервісний центр МВС надав інформацію щодо марки, моделі, власників транспортних засобів та їх адрес (в період з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року) відповідно до переліку номерних знаків, зазначених у запиті (т. 1 а.с. 161-165).

ГУ ДПС у Черкаській області було направлено запити до власників транспортних засобів з метою підтвердження або спростування інформації, зокрема, щодо надання в оренду, видачі довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені в ТТН.

У відповідь на запит №379/6/23-00-05-07 від 11 січня 2023 року ГУ ДПС у Черкаській області Кушнір Павло Анатолійович повідомив, що жодних господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не мав. Йому дане підприємство невідоме, транспортні засоби з номерними знаками НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 в оренду не надавалися, довіреності на користування та розпорядження або керування не виписувалися. Жодних послуг з перевезення 09 грудня 2021 року за замовленням ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не надавалось (т. 1 а.с. 171).

Громадяни Аганін Ю.М. та Волошина С.О. своїми листами повідомили, що товариству з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» автомобілі в оренду на надавалися, довіреності на користування та розпорядження (керування) не виписувалися (т. 2 а.с. 141-142).

Листом від 18 квітня 2023 року Жовтун В.П. повідомив, що господарські відносини між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не здійснювалися (т. 2 а.с.190).

Листом Цибуленко С.Г. від 21 квітня 2023 року повідомив, що жодних господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» не мав, транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 в оренду не надався, довіреності на користування та розпорядження або керування не виписувалися (т.2. а.с 200).

Листом приватне підприємство «Сервіс – Автотранс» №1/15-05-23 від 15 травня 2023 року повідомило, що воно не мало жодних взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп, транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_71 у власності та у користуванні немає, відповідно в оренду не надавало, не видавало довіреностей на розпорядження або керування даним транспортним засобом жодному суб`єкту господарювання (т. 2. а.с. 197).

З листа Головного сервісного центру МВС №31/32231-30306-2024 від 15 жовтня 2024 року та доданих до листа матеріалів вбачається невідповідність даних, вказаних у ТТН та інформації, яка наявна в базах даних МВС щодо водійських посвідчень, про які вказував адміністративний суд у своєму рішенні (т. 2 а.с.165-188).

Також судом встановлено, що на запити ГУ ДПС у Черкаській області було отримано відповіді, відповідно до яких:

Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області листом №14-Т/367-22 від 23 грудня 2022 року повідомило, що відповідно до Єдиного реєстру машин станом на 23 грудня 2022 року за фермерським господарством «Агро-Памп» сільськогосподарської техніки не зареєстровано.

Головне управління статистики у Кіровоградській області листом №14-46/2115-22 від 08 листопада 2022 року про надання інформації щодо середньої врожайності кукурудзи повідомило, що фермерське господарство «Агро – Памп» не було залучено до сукупності звітних одиниць за ф. №29- сг (річна) за 2021 рік по Кіровоградській області.

Виконавчий комітет Гоголівської селищної ради повідомив листом №13-03/434 від 24 лютого 2023 року про те, що фермерське господарство «Сонячна країна» на території Гоголівської селищної ради відсутнє.

Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області своїм листом №01-21/70/2 від 23 лютого 2023 року повідомила, що на території Добровеличківської ОТГ відсутні землі, що перебували в оренді чи користуванні у фермерського господарства «Агро – Памп» у 2021 році.

Листом Олексіївського старостинського округу Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №134 від 02 березня 2023 року повідомлено, що на території старостинського округу земельних ділянок у власності фермерського господарства «Агро – Памп» в період з 2021 по 2022 роки немає.

Листом Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1.1-39/24/1 від 06 березня 2023 року повідомлено, що інформація щодо наявності у власності чи в користуванні фермерського господарства «Агро-Памп» земельних ділянок на території Кетрасанівської сільської ради у 2021 році відсутня.

Листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №02.1-25/710 від 21 червня 2023 року повідомлено, що в оренду земельні ділянки фермерському господарству «Сонячна країна» не надавалися, а також не надавались у власність громадянам земельні ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства.

Листом Надлацької сільської ради Голованіського району Кіровоградської області №299 від 28 лютого 2023 року повідомлено, що за наявною інформацією на даній території за фермерським господарством «Агро-Памп» земельні ділянки в оренді та у власності не числяться.

Листом Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області №01-21/569/1 від 06 березня 2023 року повідомлено, що на території Онуфріївської селищної ради фермерське господарство «Агро-Памп» земельних ділянок в користуванні немає.

Листом виконавчого комітету Решетилівської сільської ради Полтавської області №01-35/781 від 27 лютого 2023 року повідомлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності фермерського господарства «Сонячна країна» відсутні земельні ділянки. Рішення про передачу в оренду земельних ділянок фермерському господарству «Сонячна країна» у 2021 році не приймалися.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що зазначені суб`єкти господарювання не мали достатніх матеріально-технічних, земельних та трудових ресурсів для вирощування та постачання відповідних обсягів зернової продукції першому відповідачу.

З огляду на викладене, суд переконаний, що транспортування зернових культур транспортними засобами, що вказані у товарно-транспортних накладних не здійснювалось.

Отже, суд вважає, що відомості, які зазначені в товарно-транспортних накладних містять неправдиву інформацію, так як ці документи складені за відсутності фактичного руху транспортних засобів, а відомості про водіїв вказані за відсутності відповідних водійських посвідчень чи за наявності посвідчень, які не дають права керувати транспортними засобами, які перевозять вказані в ТТН вантажі.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт проведення товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» розрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю «ПО «ІРВІ Спецтехніка Груп» згідно задокументованих перевезень вантажів.

Не зважаючи на наведені факти, товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС – Зерно» своїм листом №0208/01 від 02 серпня 2023 року підтвердило, що в період з 02 грудня 2021 року по 14 грудня 2021 року на його термінал для експортера товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» в квоту «TIS-Zerno Services Limited» був прийнятий і вивантажений транспорт з кукурудзою (т. 2 а.с. 56, 62).

У відповідь на адвокатський запит №16/24 від 22 серпня 2024 року спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» листом від 23 серпня 2024 року №643/24 повідомило, що ним було прийнято зернові вантажі в квоту товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел – Трейд» за товарно-транспортними накладними: №727946, 24 980 кг, пшениця 4 класу, ТЗ НОМЕР_97 та №727944, 24 720 кг, ячмінь 3 класу, ТЗ НОМЕР_47 (т. 2 а.с. 55, 64 арк.).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд погоджується з доводами першого відповідача стосовно того, що позивач не надав доказів, що хоч один запитуваний ним транспортний засіб був внесений до ІП «Гарпун» за тими категоріями, згідно яких ведеться відповідний облік транспортних засобів у цій інформаційній системі.

Проте, оцінюючи докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що фактичного постачання товару між відповідачами за спірними договорами поставки не відбулося, оскільки докази, які надані позивачем в спростування реальності вчинення відповідачами вказаних у договорах господарських операцій є більш вірогідними ніж докази, що надані постачальником та покупцем зернової продукції в підтвердження факту купівлі-продажу зерна.

В будь-кому випадку суд вважає, що зерно в наведених у первинних бухгалтерських документах об`ємах фактично не могло бути закуплено першим відповідачем у третіх осіб для його подальшого продажу другому відповідачу.

Відповідно до положень підпункту 20.1.30 пункту 20.1 частини 20 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас судом враховано, що частинами 1, 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином.

Проте, при частковому виконанні договору (здійсненні оплати товару, тощо) такий договір не може вважатися фіктивним.

З матеріалів справи вбачається, що оплата товару за спірними угодами частково відбулася, отже спірні угоди не можна вважати фіктивними.

За приписами статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства» відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.

Верховний Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що, зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Верховний Суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, щодо підстав для застосування до спірних відносин ч.3 ст.228 ЦК України, зазначила, зокрема, таке:

Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом.

У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01 січня 2004 року, такої норми не існувало. Однак Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02 грудня 2010 року ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення»;

Об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність.

Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави".

Судом враховано, що в даному випадку, позивач не просить суд застосувати конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, а лише просить суд визнати недійсними спірні угоди.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26 травня 2023 року у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:

«Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.6) від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 29)).

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

В даному випадку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги податковий орган стверджує про обставини нереальності та фіктивності господарських операцій за спірними договорами поставки з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Пунктом 44.1. Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.2. Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що безпідставні витрати, якщо вони були задекларовані відповідачами у своїй бухгалтерській звітності, зменшують фінансовий результат до оподаткування, що завдає збитків державному бюджету.

З огляду на викладене, витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» по спірним договорам також зменшують його фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Податковий орган не є стороною спірних угод і застосування двосторонньої реституції між товариствами жодним чином не вплине на права чи інтерес позивача або Держави.

Водночас, враховуючи наявність у відповідачів мети направленої на настання протиправних наслідків щодо отримання необґрунтованої податкової вигоди, то в даному випадку, позов про визнання договору недійсним, на думку суду, є ефективним способом захисту державних інтересів.

Також судом враховано, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №911/1245/21 Верховний Суд вказав, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В той же час, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21.

Держава, як і суспільство, зацікавлена у веденні всіма суб`єктами господарювання своєї діяльності відповідно до вимог закону та сплаті податків, оскільки від цього залежить спроможність виконувати зобов`язання перед громадянами, заради і завдяки яким вона існує.

Головною ознакою договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що у випадку реєстрації податкових накладних на загальну суму 42 429 527 грн. 71 коп. (в т.ч. ПДВ 5 473 524 грн. 34 коп.) щодо реалізації кукурудзи 3 класу та пшениці 4 класу в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом «нібито» виконання вказаних вище спірних договорів поставки, у товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд» з`явиться право на віднесення суми податку на додану вартість у вказаних податкових накладних до податкового кредиту, і відповідно для безпідставного звернення із заявою про відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість або для врахування у зменшенні суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та/або зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того формування товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» незаконної податкової вигоди та отримання податкового кредиту у розмірі 5 473 524 грн. 34 коп. є не єдиними негативними наслідками для держави, оскільки витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» по спірним договорам, зменшують його фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Отже, враховуючи умисел товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на укладення спірних договорів поставки виключно з метою формування для товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків суд погоджується з доводами позивача, що спірні угоди суперечать інтересам держави і суспільства.

При цьому суд зазначає, що склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують рух товару, відповідачі діяли узгоджено, переслідуючи певну мету, а сам: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість та заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

Таким чином, відповідачі усвідомлювали протиправність своїх дій.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними договори №ЧРК22-25010 від 01 грудня 2021 року, №ЧРК22-25227 від 02 грудня 2021 року, №ЧРК22-26167 від 08 грудня 2021 року, №ЧРК22-26411 від 09 грудня 2021 року, №ЧРК22-27273 від 13 грудня 2021 року, №ЧРК22-25465 від 06 грудня 2021 року, №ЧРК22-25500 від 05 грудня 2021 року, №ЧРК22- 25968 від 07 грудня 2021 року, №ЧРК22-25813 від 07 грудня 2021 року, №ЧРК22-25981 від 07 грудня 2021 року, що були укладеними між товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», вул. Вячеслава Чорновола, 235/1, оф. 39, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 40186991 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», вул. Леся Українки, 34, м. Київ, ЄДРПОУ 31454383.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (вул. Вячеслава Чорновола, 235/1, оф. 39, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 40186991) на користь Головного управління державної податкової служби у Черкаській області, вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 44131663 – 12 112 грн. 00 коп. судового збору.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (вул. Леся Українки, 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 31454383) на користь Головного управління державної податкової служби у Черкаській області, вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 44131663 – 12 112 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович