Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №916/467/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/467/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Задорожному А.О.,

за участі представників сторін:

від позивача – Соловйова К.Ю.;

від відповідача – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця Златової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1);

про стягнення шкоди завданої збройною агресією в розмірі 1 565 420,98 грн,

1. Суть спору.

12.02.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№485/26) ФОП Златової Т.С. до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1 565 420,98 грн матеріальної шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 37 983,95 доларів США 95 центів.

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 10.03.2025 до Російською Федерацією було здійснено атаку та влучання БпЛА у складські приміщення за адресою м.Одеса, вул. Аеропортівська, 25, внаслідок якої були знищені товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 1 565 420,98 грн, що належали позивачу та які зберігалися в одному з цих складських приміщень.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 17.02.2026 було відкрито провадження у справі №916/467/26 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16.03.2026 о 15:40.

У судове засідання 16.03.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 16.03.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2026 о 12:45.

У судове засідання 06.04.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 06.04.2026, суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.05.2026 о 14:00.

У судове засідання 11.05.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 11.05.2026, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 25.05.2026 о 15:30.

У судовому засіданні 25.05.2026, за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 04.06.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи ФОП Златової Т.С.

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 10.03.2025 було здійснено влучання БПЛА у приміщення складу, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25.

Позивач вказує, що у даному приміщенні зберігалися товарно-матеріальні цінності на загальну суму - 1 565 420,98 грн, які були знищені внаслідок пожежі.

ФОП Златова Т.С. зазначає, що згідно висновку ГУ ДСНС України в Одеській області від 12.03.2025 про причини виникнення пожежі о 23 год. 33 хв 10.03.2025, відбулося влучання вибухонебезпечного військового приладу в будівлю складу №11 ТОВ «ДАКАР», яка знаходиться в оренді ФОП Златова Т.С. з послідуючим загорянням.

Так позивач вважає, що, знищення належного позивачу на праві власності майна внаслідок військової агресії і військових дій відповідача порушує право власності ФОП Златової Т.С., у зв`язку із чим породжує право позивача на відшкодування заподіяної відповідачем шкоди.

На думку позивача пред`явлення позовних вимог до російської федерації, як до держави в цілому, не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Крім того позивач зазначає, що вимога про стягнення з відповідача суми завданої шкоди є законною, обґрунтованою та документально доведеною, і такою що забезпечить ефективний спосіб захисту порушеного права, в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та фактично призведе до відповідного відшкодування.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 1 565 420,98 грн матеріальної шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 37 983,95 доларів США.

3.2. Аргументи Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 №25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, за повідомленням Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеним 25.02.2022 на своєму офіційному сайті, припинено поштове співробітництво з поштою Росії, посилки та перекази в цю країну не приймаються.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 «Щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року» повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 №100817/98748-22-22/12.1.3).

Разом з тим, Україна та Російська Федерація є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Так при звернені з позовом до суду позивачем було надано до матеріалів справи докази направлення копії позовної заяви разом із додатками були направлені на поштову адресу Посольства Російської Федерації в республіці Молдова.

Крім того про відкриття провадження у справі та її подальший розгляд у господарському суді відповідач повідомлявся шляхом розміщення ухвал суду у справі №916/467/25 у вигляді публікацій із викладенням змісту ухвал на офіційному веб-сайті судової влади України.

На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Таким чином, з урахуванням неможливості направлення документів до компетентних органів Російської Федерації у період військової агресії, господарський суд зі свого боку вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.

Згідно із частиною першою статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак суд вирішує спір, який виник у даній справі, за наявними в матеріалах справи доказами.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як було встановлено судом, на підставі Договору оренди №11/24 від 01.05.2024 ФОП Златова Т.С. є орендарем нерухомого майна, що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська 25, а саме – приміщення під склад загальною площею 210 кв.м, яке належить на праві власності ТОВ "ДАКАР" та який є орендодавцем за даним Договором.

Пунктом 2.1 Договору оренди, термін оренди складає 360 календарних днів.

Майно було передано в користування ФОП Златової Т.С. на підставі акту прийому-передачі об`єкта оренди від 01.05.2024.

У матеріалах справи наявні копії видаткових та товарно-транспортних накладних за якими ФОП Златовій Т.С. було поставлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 565 420,98 грн, а саме:

- за видатковою накладною №1566 від 23.08.2024 (ТТН №Р1566 від 23.08.2024) на загальну суму 326 805,60 грн;

- за видатковою накладною №А0000013878 від 23.09.2024 (ТТН №2199 від 23.09.2024) на загальну суму 615 854,72,27 грн;

- за видатковою накладною №ТДк04-210 від 30.09.2024 (ТТН №ТД-26900 від 03.10.2024) на загальну суму 110 743,44 грн;

- за видатковою накладною №ТД04-721 від 30.09.2024 (ТТН №ТД-26902 від 03.10.2024) на загальну суму 235 530,02 грн;

- за видатковою накладною №ТД04-720 від 30.09.2024 (ТТН №ТД-26901 від 03.10.2024) на загальну суму 2165,40 грн;

- за видатковою накладною №1822 від 09.10.2024 (ТТН №Р1822 від 09.10.2024) на загальну суму 274 321,80 грн.

Також у матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій щодо оплати ФОП Златовою Т.С. вартості поставленого товару, а саме:

- платіжна інструкція №1666 від 07.10.2024 на суму 110 743,44 грн;

- платіжна інструкція №1668 від 07.10.2024 на суму 2165,40 грн;

- платіжна інструкція №1644 від 29.08.2024 на суму 326 805,60 грн на суму 326 805,60 грн;

- платіжна інструкція №1657 від 19.09.2024 на суму 616 418,96 грн;

- платіжна інструкція №1667 від 07.10.2024 на суму 235 530,02 грн;

- платіжна інструкція №1671 від 14.10.2024 на суму 274 321,80 грн.

Відповідно до Акту про пожежу від 11.03.2025, складеного Головним управлінням ДСНС України в Одеській області, у нежитловій будівлі складського приміщення №11 ТОВ «ДАКАР» за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25 виникла пожежа.

Згідно з висновком про причини виникнення пожежі, складеним Одеським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області від 12.03.2025 зазначено, що о 23 год. 33 хв 10.03.2025 відбулося влучання вибухонебезпечного військового приладу в будівлю складу № 11 ТОВ «ДАКАР», яка знаходиться в оренді ФОП Златова Т.С. з послідуючим загорянням.

Також даним висновком визначено наслідки пожежі, серед яких вказано, що було знищено товарно-матеріальні цінності які належать ФОП Златовій Т.С.

Крім того у матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР за №22025160000000165 від 11.03.2025, відповідно до якого зазначено, що 10.03.2025 в період часу з 22 год. 58 хв. по 23 год. 45 хв., невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації, в умовах російського вторгнення в Україну та ведення російською федерацією війни проти України забороненими міжнародним правом засобами ведення війни, умисно здійснено обстріл, із застосуванням БПЛА типу «Shahed-136/ Герань-2» (попередня ідентифікація), по території м. Одеси за наступними локаціями: 1) м. Одеса, 2-й Аеропортівський провулок, пошкоджено три резервуари (1- РВС 3000 з ДП та 2 РВС 1000 пусті) на території складу ПММ ТОВ "Петроль Плюс"; 2) м. Одеса, 3-й Аеропортівський провулок, буд. 2 та прилеглі будинки пошкоджено складські приміщення із іграшками; 3) Одеська обл., Одеський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, навпроти АЗС «Socar» - пошкоджено газову трубу, паркан та дах території Автохозяйства №2; 4) м. Одеса, вул. Виставочна, 3, 3/2, 4- пошкоджено в гаражне приміщення; 5) м. Одеса, вул. Центральний аеропорт 2 - два влучання у відкриту місцевість на території Міжнародного аеропорту «Одеса»; 6) Одеська обл., Одеський р-н, с. Молодіжне, вул. Сливова, буд. 16 - пошкоджено фасад будинку, паркан та вікна. Загиблі та пораненні відсутні.

Листом за №65/16/1944 від 07.03.2025 Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області повідомило представника ФОП Златової Т.С. – адвоката Ксенію Соловйову про те, що ФОП Златову Т.С., згідно ст. 55 КПК України, залучено як потерпілу в кримінальному провадженні №22025160000000165 від 11.03.2025.

Також у матеріалах справи наявна копія пам`ятки ФОП Златової Т.С. про процесуальні права та обов`язки, як потерпілого у кримінальному провадженні №22025160000000165 від 11.03.2025.

Крім того в матеріалах справи наявна копія заявки ФОП Златової Т.С. про проведення обстеження та фіксування стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії Російської Федерації в якій заявниця просила Президента Одеської регіональної торгово-промислової палати провести первинне фіксування зовнішнім оглядом стану майна, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації з фотофікскцією (складське приміщення, що належать ТОВ "ДАКАР" за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25).

Відповідно до експертного висновку №УТЕ-144 від 13.05.2025 щодо обстеження та фіксації знищеного майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації судовим експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати встановлено, що 10.03.2025 під час військової атаки, здійсненої на Україну з боку російської федерації, в ході обстрілу об`єкту цивільної інфраструктури було знищено: майно (різноманітні побутові товари домашнього вжитку), а саме: відра для сміття, воронки, різноманітні контейнери та ємності пластикові для одягу та продуктів, різноманітний посуд, кошики, йоржики для унітазів, кошики для білизни, горщики для квітів, вази, каністри пластикові, полиці, рукомийники, термоси, лампи гасові, предмети побутової хімії (мило рідке, миючі засоби, гель та ін.) на суму 1565 420,98 грн.

Також відповідно до даного висновку деталізовано найменування та вартість знищеного майна відповідно до переліку, вказаному в інвентаризаційному опису від 17.04.2025 потерпілої ФОП Златова Т.С. на 32 аркушах, прошитих та скріплених підписом 13.05.2025, власником якого є ФОП Златова Т.С., за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25. Копія даного інвентаризаційного опису наявна у матеріалах справи.

Згідно Акту надання послуг №УТЕ-000144 від 13.05.2025 ФОП Златовою Т.С. були прийняті роботи щодо проведення експертизи на загальну суму 20 059,20 грн, які були оплачені позивачем згідно платіжної інструкції №1815 від 30.04.2025.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі, як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож, застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН, Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про застосування тимчасових заходів від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Як було встановлено судом, 10.03.2025 у період часу з 22 год. 58 хв. по 23 год. 45 хв. внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації території України відбулося влучання БПЛА в будівлю складу №11 ТОВ «ДАКАР», розташованого за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливого результату такої поведінки збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як вже було зазначено, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Частиною третьою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Так, відповідно до Акту про пожежу від 11.03.2025, складеного Головним управлінням ДСНС України в Одеській області встановлено, що у нежитловій будівлі складського приміщення №11 ТОВ «ДАКАР» за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25 виникла пожежа.

Також з висновку про причини виникнення пожежі, складеного ГУ ДСНС України в Одеській області від 12.03.2025, судом встановлено, що о 23 год. 33 хв 10.03.2025 відбулося влучання вибухонебезпечного військового приладу в будівлю складу № 11 ТОВ «ДАКАР», яка знаходиться в оренді ФОП Златової Т.С. з послідуючим загорянням. Також даним висновком визначено наслідки пожежі, серед яких вказано, що було знищено товарно-матеріальні цінності, які належать ФОП Златовій Т.С.

За вказаним фактом слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №22025160000000165 від 11.03.2025, до якого в якості потерпілого, було залучено ФОП Златову Т.С.

Відповідно до експертного висновку №УТЕ-144 від 13.05.2025 щодо обстеження та фіксації знищеного майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації виконаного судовим експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати, 10.03.2025 під час військової атаки, здійсненої на Україну з боку російської федерації, в ході обстрілу об`єкту цивільної інфраструктури було знищено: майно (різноманітні побутові товари домашнього вжитку), а саме: відра для сміття, воронки, різноманітні контейнери та ємності пластикові для одягу та продуктів, різноманітний посуд, кошики, йоржики для унітазів, кошики для білизни, горщики для квітів, вази, каністри пластикові, полиці, рукомийники, термоси, лампи гасові, предмети побутової хімії (мило рідке, миючі засоби, гель та ін.) на суму 1 565 420,98 грн.

Вказана вартість товарно-матеріальних цінностей також вбачається з копій видаткових та товарно-транспортних накладних, за якими їх було поставлено ФОП Златовій Т.С., та вартість яких було сплачена позивачем у повному обсязі, що також було встановлено судом з наданих копій платіжних інструкцій.

Враховуючи викладене позивачем заявлено до відшкодування збитки понесені у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в розмірі 1 565 420,98 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 37 983,95 доларів США.

Зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17.

Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.

Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Отже згідно з положеннями ЦК України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватися з держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації, як до держави в цілому, не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, починаючи з 19.02.2014.

За змістом підпункту 18 пункту 2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, надалі Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Звіт про оцінку збитків - документ, що є результатом незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Під час проведення оцінки майна, майнових прав оцінювачами, суб`єктами оціночної діяльності обов`язковим для застосування є Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1).

Національний стандарт №1 передбачає розділ, яким визначено загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна, зокрема, передбачено необхідність ознайомлення оцінювачем з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Також слід зазначити, що пунктом 52 Національного стандарту №1 визначено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором на проведення оцінки майна.

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 у звіті про оцінку майна повинно бути зазначено про результати особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки. У разі неможливості особистого огляду оцінювач надає у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів такої оцінки, що є важливим для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Ознайомлення з об`єктом оцінки в даному випадку здійснюється на підставі вихідних даних про об`єкт, документів, які містять характеристики об`єкта оцінки.

Отже, у разі неможливості з об`єктивних причин проведення особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки та наявності наданих замовником необхідних вихідних даних для проведення оцінки майна оцінювач має право провести оцінку без особистого огляду із обов`язковим зазначенням про це у звіті про оцінку.

Так із наданого звіту судом встановлено, що експертом було проведено візуальний огляд місця події, за яким виявлено, що вибухом та пожежею пошкоджено складське приміщення №11 (стіни, стелю, несучі ферми, покрівлю, вантажні стелажі, металеві ворота) та все майно, пред`явлене до огляду, а саме: різноманітні товари домашнього вжитку, яке знаходилось у складському приміщенні №11, орендованим ФОП Златовою Т.С. за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 25. Майно зазнало візуально видимі руйнування та суттєві зміни (втратило первинну форму та властивості), що не дозволяє використовувати його за призначенням. Об`єкти обстеження з ознаками впливу високих температур, з наявністю деформацій, зі слідами обгорання (сажі, окалини чорного кольору) або повністю обгорілі, внаслідок чого візуальна ідентифікація унеможливлюється. Увесь видимий характер пошкоджень обстежуваного майна пов`язаний з вибуховою хвилею, впливом вражаючих елементів, силою інерції та подальшим впливом пожежі.

Враховуючи наведене експертом встановлено факт знищення майна загальною вартістю 1 565 420,98 грн.

Також судом встановлено, що позивачем заявлено до відшкодування зазначену суму та визначено, що даний розмір, в грошовому еквіваленті іноземної валюти, зокрема долару США, становить 37 983,95 доларів США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України (стаття 35 Закону України "Про Національний банк України").

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до положень ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за №3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23.02.2022. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23.02.2022, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

У відповідності до п.9 Методики для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Таким чином, загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації становить 1 565 420,98 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти, становить 37 983,95 доларів США.

Здійснивши перевірку курсу долара США до української гривні, станом на момент завдання збитків, судом встановлено його арифметичну правильність та обґрунтованість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, у зв`язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір у розмірі 23 481,31 грн за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи, а також витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, позивачем заявлено про понесені витрати з оплати вартості експертного висновку та оплати поштових витрат, понесених у зв`язку з необхідністю направлення копії позовної заяви з додатками для вручення відповідачу до Республіки Молдова.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом було встановлено, що ФОП Златовою Т.С. було оплачено вартість експертного висновку в розмірі 20 059,20 грн, згідно платіжної інструкції №1815 від 30.04.2025.

Також у матеріалах справи наявні докази сплати вартості поштових витрат у сумі 938,00 грн, щодо направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відшкодування судових витрат за здійснення поштових відправлень та виготовлення експертного висновку в загальному розмірі 20 997,20 грн, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Фізичної особи-підприємця Златової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 565 420/один мільйон п`ятсот шістдесят п`ять тисяч чотириста двадцять/грн 98 коп. матеріальної шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 37 983/тридцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три/доларів США 95 центів, а також судові витрати в розмірі 20 997/двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім/грн 20 коп.

3.Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 23 481/двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одна/грн 31 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 04 червня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська