Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №904/1278/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/1278/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від позивача: Скиба Віталій Володимирович (в залі суду) - представник позивача ТОВ "Молодіжне", адвокат посвідчення №1089 від 20.09.2005 р.

від відповідача: Мотрончук Андрій Петрович (власні засоби EasyCon) - представник МКП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" самопредставництво - виписка з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 14.08.2024р. у справі № 904/1278/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне", м. Покров, Дніпропетровська область

до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Покров, Дніпропетровська область

про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення з 09.03.2021 по 09.11.2022 з урахуванням показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води.

Заявою від 10.05.2023 позивач змінив предмет позову та просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення з 09.09.2021 по 09.11.2022 з урахуванням показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води ЛК-15Х, заводський номер 9356864.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно здійснив нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за спірний період без урахування показів лічильника позивача. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9448/21 визнано неправомірною відмову відповідача в опломбуванні лічильника води, у зв`язку з чим позивач вважає, що за спірний період розрахунок вартості послуг повинен здійснюватися відповідно до показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 рішення суду першої інстанції змінено, мотивувальну частину викладено в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в решті рішення залишено без змін; стягнуто з позивача на користь відповідача 3220,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду від 24.06.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № 904/1278/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - відмовлено. Витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини з водопостачання та водовідведення на підставі договору № 17 від 01.01.2016. Суд встановив, що 10.09.2021 представниками відповідача складено акт № 2 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, яким зафіксовано факт недопуску представників водоканалу до засобу обліку споживача. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка спілкувалась з представниками відповідача 10.09.2021, не є та не була працівником ТОВ "Молодіжне", що підтверджується заявою свідка від 06.03.2023 та довідкою № 16/07-1 від 16.07.2024. Відповідно до наказу ТОВ "Молодіжне" № 4 від 03.08.2017 відповідальним з питань водопостачання призначено директора Литвиненка А.В., який 10.09.2021 був відсутній через хворобу на коронавірусну хворобу. З огляду на це суд визнав, що акт № 2 складений за відсутності правових підстав, а нарахування плати за послуги за період з 09.09.2021 по 09.11.2022 на підставі пункту 6 розділу IV Правил № 190 є безпідставним. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано форму та спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки визначення способу та порядку нарахування є прерогативою виконавця послуги, а покази неопломбованого лічильника не мають характеристики об`єктивної достовірності.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулось Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (апелянт, відповідач), в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом її викладення у новій редакції; скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 03.05.2024; скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 про відмову у задоволенні клопотання сторін про виклик свідка ОСОБА_1 . Апелянт цілком погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, проте категорично не погоджується з окремими положеннями мотивувальної частини цього рішення.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить безпідставні висновки щодо незаконності акта № 2 від 10.09.2021, до яких суд дійшов внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, а також допустив недоведеність обставин, які визнав встановленими. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у цій справі, можуть не доказуватись при розгляді інших справ за участю тих самих сторін, що створює умови для порушення прав та інтересів відповідача.

Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звертає увагу на вплив мотивувальної частини рішення на розгляд інших справ. Зокрема, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/255/24 за позовом ТОВ "Молодіжне" до МКП "Покровводоканал" про визнання дій незаконними, предметом дослідження в якій також є акт № 2 від 10.09.2021. Висновки суду першої інстанції щодо незаконності акта № 2 можуть бути використані позивачем у зазначеній справі з метою звільнення від обов`язку доказування. Крім того, у справі № 904/947/23 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позов МКП "Покровводоканал" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Молодіжне" плату за послуги у сумі 166 677,77 грн, нараховану на підставі пункту 6 розділу IV Правил № 190 за період з 10.09.2021 по 09.11.2022 за наслідками складання акта № 2. Позивач, користуючись мотивувальною частиною оскаржуваного рішення, має можливість ініціювати перегляд судових рішень у справі № 904/947/23.

Відповідач наголошує, що суд першої інстанції не досліджував усі надані відповідачем докази і не надав оцінку всім аргументам відповідача. Зокрема, відповідач неодноразово заявляв, що діловод ТОВ "НВФ "Тармс" ОСОБА_1 знаходиться у прямому підпорядкуванні директора цього товариства Литвиненка А.В., який одночасно є директором ТОВ "Молодіжне". Відповідні докази наявні в матеріалах справи, але суд їх не оцінював. Відповідач доводив, що Михайленко М.О. могла виконувати розпорядження ОСОБА_2 не допускати представників відповідача до вузла обліку води, проте суд ці аргументи до уваги не брав.

Апелянт зазначає, що ТОВ "Молодіжне" та ТОВ "НВФ "Тармс" зареєстровані в одному приміщенні по вул. Центральна, 24 в м. Покров, але договір про надання комунальних послуг за цією адресою укладений тільки між відповідачем та позивачем. Про перебування в цьому ж приміщенні іншого підприємства позивач відповідачу ніколи не повідомляв. Обов`язок ТОВ "НВФ "Тармс" укласти з відповідачем договір передбачено статтями 1, 2, 6, 7 та 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами № 690 та Правилами № 190, але суд на цю обставину увагу не звернув. Засновником і керівником обох юридичних осіб є одна й та сама особа - ОСОБА_2 , який приховав від відповідача факт перебування в приміщенні іншого контрольованого ним споживача, чим створив умови для правової невизначеності статусу осіб, які працюють у приміщенні.

Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" стверджує, що представники відповідача, прибувши 10.09.2021 до приміщення ТОВ "Молодіжне", мали право очікувати, що особи, які працюють у цьому приміщенні, мають безпосереднє відношення до позивача. Про факт роботи ОСОБА_1 в ТОВ "НВФ "Тармс" відповідачу стало відомо лише під час розгляду справи в суді. ОСОБА_1 не представилась представникам відповідача і не повідомила, що не є працівником ТОВ "Молодіжне", що підтверджується наявними у справі поясненнями свідка ОСОБА_3 , які суд не досліджував і навіть не згадав у судовому рішенні. Пояснення обох свідків вказують на глибоку обізнаність ОСОБА_1 у справах ТОВ "Молодіжне" та на чітку направленість її дій на захист інтересів позивача.

Відповідач посилається на наявні в матеріалах справи розрахунки витрат води та рахунки, зокрема розрахунок від 01.01.2022 та рахунок від 31.12.2021 № 3405, розрахунок від 01.04.2022 та рахунок від 31.03.2022 № 711, розрахунок від 01.08.2022 та рахунок від 31.07.2022 № 1702, які були отримані саме ОСОБА_1 . Ці докази підтверджують, що ОСОБА_1 неодноразово, як до 10.09.2021, так і після цього, представляла інтереси ТОВ "Молодіжне" у відносинах з МКП "Покровводоканал" незалежно від договору і наказу № 4 від 03.08.2017. Від факту отримання розрахунків та рахунків позивач не відмовлявся.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, оскільки безумовно приймав до уваги формальні відомості про неперебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із позивачем та поряд з цим не звертав увагу на інші важливі обставини справи, які вказують на зв`язок цієї особи з приміщенням та з керівником обох товариств ОСОБА_2 . Суд мав би вказати, що представники відповідача за наявною у нього на момент складання акта інформацією діяли добросовісно в межах норм законодавства, а факт складення акта за участю ОСОБА_1 слід віднести до наслідків недобросовісних дій позивача.

Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" також зазначає про надмірну гнучкість суду першої інстанції при виконанні процедур, визначених процесуальним законом. Протокольною ухвалою від 15.07.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка ОСОБА_1 . Суд повідомив сторонам, що не вважає за доцільне приділяти увагу поясненням свідків, оскільки у господарському процесі значення мають виключно письмові докази. Апелянт вважає таку позицію такою, що суперечить статті 73 ГПК України, згідно якої показання свідків мають однакову доказову силу з іншими засобами доказування. Допит свідка ОСОБА_1 міг встановити, що вона діяла під впливом наказу директора ОСОБА_2 .

Апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03, рішення від 26.07.2007) та у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (заява № 24003/07, рішення від 08.12.2016), якими встановлено, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості. Також апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості «правового пуризму», викладені у постановах від 15.07.2021 у справі № 922/4128/20, від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та інших.

Відповач зазначає, що суд першої інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2024, зокрема щодо необхідності надання оцінки нотаріально засвідченій заяві ОСОБА_1 та встановлення, у який саме спосіб вказана особа повинна була допустити представників відповідача до приміщення чи до приладу обліку ТОВ "Молодіжне". Суд обмежився формальною стороною питання - відсутністю трудових відносин між позивачем і свідком.

Щодо інших процесуальних порушень апелянт зазначає, що протокольною ухвалою від 20.06.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 03.05.2024 про витребування доказів з кримінального провадження № 12024041360000027, в якому можуть міститися протоколи допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ніяких мотивів для відмови суд не вказав. Апелянт вважає, що суд обмежив відповідача в його праві подавати докази відповідно до статті 42 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги МКП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та вважає її необґрунтованою, просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на наступне:

Позивач зазначає, що при розгляді справи № 904/947/23 суди не з`ясовували обставини складання акта № 2, зокрема не встановлювали, хто з працівників ТОВ "Молодіжне" не допустив працівників МКП "Покровводоканал", в присутності яких представників позивача складався акт, хто відмовився отримати його копію та які докази отримання копії акта позивачем наявні. Суд апеляційної інстанції також відмовився з`ясовувати ці обставини.

Позивач посилається на пункти 5.18 та 5.26 постанови Верховного Суду від 20.03.2024, якими поставлено під сумнів правомірність дій відповідача по нарахуванню оплати за надані позивачу послуги як при безобліковому споживанні води, та зазначено, що питання правомірності складання акта № 2 впливатиме на законність всіх інших дій МКП "Покровське", вчинених на його підставі. Позивач вважає, що, захищаючи своє порушене право, він може використовувати висновки суду для ініціювання перегляду судового рішення у справі № 904/947/23 за нововиявленими обставинами.

Позивач стверджує, що матеріалами справи документально підтверджено, що свідок ОСОБА_1 ніякого відношення до ТОВ "Молодіжне" не має, а тому не має повноважень щодо допуску чи недопуску представників відповідача. Твердження відповідача, що ОСОБА_1 могла виконувати розпорядження керівника ТОВ "Молодіжне", є лише припущенням.

Позивач зазначає, що згідно з діючим договором між сторонами він не зобов`язаний повідомляти про наявність усіх орендарів у своєму приміщенні, а орендарі не зобов`язані укладати колективні договори з відповідачем, оскільки діє договір з власником будівлі. Також позивач не зобов`язаний повідомляти про наявність усіх працевлаштованих працівників.

Позивач вважає, що відповідач, визнаючи допущення процедурних порушень та добросовісної помилки при складанні акта, намагається виправдати його фальсифікацію. Відповідач не надав доказів того, що Михайленко М.О. здійснювала представництво ТОВ "Молодіжне" при отриманні документів.

Позивач зазначає, що суд надав правову оцінку факту знаходження керівника ТОВ "Молодіжне" ОСОБА_2 на лікарняному в день складання акта, у зв`язку з чим не може бути мови про те, що керівник створив штучні перешкоди працівникам відповідача. Наведена відповідачем практика ЄСПЛ не є рішеннями в подібних правовідносинах.

Позивач стверджує, що відповідач не скористався своїм правом щодо оскарження в апеляційному порядку відмови суду в забезпеченні доказів. Необхідність з`ясування обставин складання акта прямо вказано Верховним Судом у постанові від 20.03.2024. Суд першої інстанції на виконання вказівок та висновків, викладених у постанові Верховного Суду, вірно мотивував своє рішення.

Позивач погоджується з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, проте не погоджується з резолютивною частиною, вважаючи, що суд повинен був зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 10.11.2022 з урахуванням висновків суду.

МКП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначило, що доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та можуть сприйматись апеляційним судом критично. Апелянт підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі, зазначаючи, що повідомлення позивача про намір використовувати оскаржене рішення для скасування рішення у справі № 904/947/23 лише підтверджує аргументи апеляційної скарги. Апелянт наголошує, що спірна ситуація була спровокована діями позивача, який приховав від відповідача важливу інформацію про перебування в приміщенні іншого підприємства. Михайленко М.О. є особою, що знаходиться під контролем ОСОБА_2 , який мав можливість маніпулювати інформацією та фактами. Апелянт також зазначає, що директор ТОВ "Молодіжне" Литвиненко А.В. неодноразово в судових засіданнях повідомляв суду, що під час відвідування приміщення представниками відповідача 10.09.2021 він спілкувався телефоном із ОСОБА_1 і наказав їй не допускати відповідача до лічильника води.

Щодо змісту постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 904/1278/23:

Постановою Верховного Суду від 24.06.2025 касаційну скаргу ТОВ "Молодіжне" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції мав встановити, чи довів виконавець послуги факт самовільного підключення споживачем до систем централізованого питного водопостачання з точки зору того, чи є Михайленко М.О. особою, яка у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є представником споживача. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасних висновків про те, що відповідач дотримався встановленого законом порядку щодо складання акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за відсутності споживача.

Верховний Суд також вказав, що суд апеляційної інстанції не досліджував умови підпункту 6.2.2 пункту 6.2 договору № 17 від 01.01.2016, згідно якого споживач зобов`язаний назначити та забезпечити явку уповноважених представників для участі в обстеженні та складанні відповідних актів, а у випадку відмови або ухилення споживача та його представників від участі в обстеженні та складанні актів, акти, складені представником водоканалу, являються беззаперечним доказом зафіксованих в них порушень. Суд апеляційної інстанції не з`ясував наявність/відсутність відмови або ухилення споживача та його представників від участі в обстеженні та складанні оспорюваного акта № 2.

Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи всупереч вимогам статті 316 ГПК України в повному обсязі не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.03.2024 щодо правомірності складання акта № 2, також допустив неправильне застосування, зокрема, статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил № 190, та не в повній мірі дотримався вимог процесуального права, зокрема, статей 74, 79, 86, 210, 236-238, 269 ГПК України.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду суду слід надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 прийнято до свого провадження справу № 904/1278/23. Розгляд справи призначено на 31.03.2026 о 10 год. 30 хв.

12.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 заяву представника Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Також сторін було доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024р. у справі № 904/1278/23 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №511.

31.03.2026 в судове засідання з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" та представник Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" і надали свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2026 на 12:00 год.

В призначене судове засідання з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" та представник Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

01.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Предметом спору у даній справі є правомірність дій Відповідача щодо здійснення нарахувань за спожиті Позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 09.09.2021 по 09.11.2022 за спроможністю водопровідного вводу, а не за середньодобовим споживанням послуг за попередні 12 місяців та/або за фактичними показниками приладу обліку (лічильника води).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначаються, у тому числі, Правилами № 190. Вказані Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 9 Розділу II Правил № 190 встановлено обов`язок споживача забезпечувати доступ представників виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення для обстеження стану та виконання умов водопостачання та водовідведення споживача, пломбування та зняття показів вузлів/засобів обліку.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Правил № 190 користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення з порушенням споживачем умов договору вважається самовільним користуванням.

В пункті 2 Розділу IV Правил № 190 зазначено, що недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення у проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку вважається самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до пункту 4 Розділу IV Правил № 190 факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктом 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за формою згідно додатку № 4 до цих Правил.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: за ТОВ "Молодіжне" зареєстровано право приватної власності на 8/33 частки вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 296,2 кв.м, розташованого по вул. Центральна, 24 у м. Покров Дніпропетровської області; сторони 01.01.2016 уклали договір № 17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію, предметом якого є надання послуг водопостачання та водовідведення водоканалом споживачу та оплата споживачем послуг водопостачання та водовідведення; відповідно до акта МКП "Орджонікідзеводоканал" від 03.05.2010 відповідач прийняв на облік опломбований водомір ЛК-15Х № 9356864 абонента ТОВ "Молодіжне"; позивач 21.01.2021 звернувся до відповідача із заявою про розпломбування лічильника води, а 04.02.2021 з лічильника знята пломба; 20.07.2021 представниками відповідача складено акт про недопуск абонента ТОВ "Молодіжне" до приладу обліку; 10.09.2021 представниками відповідача складено акт № 2 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, яким зафіксовано факт недопуску представників водоканалу до приладу обліку; 13.09.2021 відповідач надав ТОВ "Молодіжне" попередній розрахунок витрат води з попередженням про нарахування плати відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190; 09.11.2022 представниками відповідача складено акт опломбування приладу обліку - лічильника води ЛК-15Х, заводський № 9356864 споживача ТОВ "Молодіжне" на підставі рішення суду у справі № 904/9448/21; позивач 10.11.2022 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок оплати за воду згідно з показаннями лічильника; відповідач листом від 11.11.2022 № 860/9 повідомив, що перерахунок можливо здійснити лише за період з 09.03.2021 до 10.09.2021, а за період з 10.09.2021 по 09.11.2022 розрахунок здійснювався за пропускною спроможністю водопровідного вводу на підставі пункту 6 розділу IV Правил № 190; сторонами не заперечується, що особою, яка спілкувалась 10.09.2021 з представниками відповідача, є Михайленко Марина Олександрівна.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року у справі № 904/1278/23, якою постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 було скасовано, а справу № 904/1278/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виклав наступні вказівки: «…24. Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з преюдиційністю судового рішення від 01.06.2022 у справі № 904/9448/21 при розгляді даної справи, проте залишили поза увагою, що вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 визнано протиправною відмову Відповідача в опломбуванні лічильника Позивача, викладену у листі № 129/9 від 11.03.2021, а також зобов`язано вказаний лічильник опломбувати.

5.25. Тобто судами не надано оцінку того факту, що відмова у опломбуванні лічильника є неправомірною взагалі (з 11.03.2021), а не з моменту набрання чинності відповідним рішенням суду (з 26.10.2022).

Ця обставина підлягає належній оцінці судом під час нового розгляду справи, адже свідчить про те, що заяву Позивача від 09.03.2021 про опломбування лічильника Відповідач мав вирішити та задовольнити, а не відмовити, як він фактично вчинив.

5.26. За таких обставин питання правомірності складання представниками Відповідача Акта № 2 впливатиме на законність всіх інших дій МКП "Покровське", вчинених на його підставі, зокрема і нарахування Позивачу оплати за спожиті послуги як порушнику Правил № 190 та Правил № 690.

5.27. Всі зазначені Судом обставини підлягають повному та об`єктивному з`ясуванню під час нового розгляду справи, оскільки мають значення для прийняття законного рішення по суті спору.

5.28. Зокрема необхідно встановити обґрунтованість нарахування за спроможністю водопровідного вводу зважаючи на встановлені судами при розгляді справи № 904/9448/21 обставини неправомірності відмови у опломбуванні лічильника, а також встановлені судами у цій справі нарахування протягом іншого періоду – з 01.03.2021 по 09.09.2021, здійснені Відповідачем та з якими погодився Позивач…».

Відповідно, суд першої інстанції в рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження встановив, що ОСОБА_1 , яка спілкувалась з представниками відповідача 10.09.2021, не є та не була працівником ТОВ "Молодіжне", що підтверджується заявою свідка від 06.03.2023 та довідкою № 16/07-1 від 16.07.2024. Відповідно до наказу ТОВ "Молодіжне" № 4 від 03.08.2017 відповідальним з питань водопостачання призначено директора ОСОБА_2 , який 10.09.2021 був відсутній через хворобу на коронавірусну хворобу. З огляду на це суд визнав, що акт № 2 складений за відсутності правових підстав, а нарахування плати за послуги за період з 09.09.2021 по 09.11.2022 на підставі пункту 6 розділу IV Правил № 190 є безпідставним.

Вирішуючи питання про обгрунтованість доводів апеляційної інстанції в частині того, що : « … Суд першої інстанції не досліджував всі без виключення надані Відповідачем докази і не надав оцінку всім без виключення аргументам Відповідача.

Так, під час розгляду справи Відповідач неодноразово заявляв, що діловод ТОВ “НВФ “Тармс” ОСОБА_1 знаходиться у прямому підпорядкуванні директора цього Товариства ОСОБА_2 , який одночасно є директором ТОВ “Молодіжне”. Відповідні докази наявні в матеріалах справи, але суд їх не оцінював і ніяких висновків щодо них не робив.

Відповідач наголошував, що ОСОБА_1 могла виконувати розпорядження ОСОБА_2 не допускати представників Відповідача до вузла обліку води ТОВ “Молодіжне”, оскільки зобов`язана виконувати розпорядження свого безпосереднього керівника, але суд ці аргументи до уваги не брав і ці обставини не досліджував.

Відповідач звертав увагу, що ТОВ “Молодіжне” та ТОВ “НВФ “Тармс” зареєстровані в одному приміщенні по АДРЕСА_1 , але договір про надання комунальних послуг за цією адресою укладений тільки між Відповідачем та Позивачем. Про перебування в цьому ж приміщенні іншого підприємства ТОВ “НВФ “Тармс” Позивач Відповідачу ніколи не повідомляв. Відповідні докази та аргументи щодо цього суд не перевіряв, не досліджував і правових висновків щодо них не робив.

Доказами і аргументами Відповідач доводив, що його представники прибувши 10.09.2021 до приміщення ТОВ “Молодіжне”, мали право очікувати, що особи, які працюють у цьому приміщенні, мають безпосереднє відношення до Позивача і дії, які вони вчиняють (недопуск до лічильника), здійснюються з відома або за розпорядженням керівника Позивача.

Про факт роботи ОСОБА_1 в ТОВ “НВФ “Тармс”, а не в ТОВ “Молодіжне”, рівно як про факт роботи в ТОВ “Молодіжне” одного найманого працівника ОСОБА_2 , Відповідачу стало відомо лише під час розгляду в суді цієї справи, а саме - з моменту подачі позову у березні 2023 року. На момент складання Акту №2 Відповідач такою інформацією не володів. Докази і аргументи щодо цього суд залишив по-за увагою.

Відповідач наголошував, що згідно з законодавством він не наділений правом перевіряти питання перебування фізичних осіб у трудових відносинах із іншими суб`єктами господарювання і 10.09.2021 не міг знати про те, що ОСОБА_2 є єдиним працівником ТОВ “Молодіжне”, а ОСОБА_1 взагалі не є працівником цього Товариства. Ці аргументи суд також залишив по-за увагою.

Відповідач наголошував, що 10.09.2021 ОСОБА_1 не представилась представникам Відповідача під час їх відвідування приміщення Позивача і не повідомила про те, що вона не є працівником ТОВ “Молодіжне”. Вказане слідує з наявних у справі пояснень свідка ОСОБА_3 , які суд не досліджував і навіть не згадав у судовому рішенні.

Водночас, пояснення обох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказують на глибоку обізнаність останньої у справах ТОВ “Молодіжне”, у спорах цього підприємства із Відповідачем, на чітку направленість її дій 10.09.2021 на захист інтересів Позивача.

Вказане не надавало представникам Відповідача підстав для сумніву у тому, що ця особа має безпосереднє відношення до ТОВ “Молодіжне”, а відтак не допускаючи представників Відповідача до лічильника вона діяла від імені Позивача.

Але суд першої інстанції навіть не допускав можливості добросовісної помилки працівників Відповідача в оцінці статусу ОСОБА_1 (її відношення до Позивача) і в рішенні про це не вказав.

Напроти, суд зазначив, що відповідно до наказу Позивача №4 від 03.08.2017 відповідальним з питань водопостачання, технічний стан лічильника та за облік використаної води на підприємстві призначено директора ОСОБА_2 , тобто, ніби то, тільки ця особа могла виступати у відносинах із Відповідачем від імені ТОВ “Молодіжне”.

У своїй нотаріально посвідченій заяві свідок ОСОБА_3 (контролер МКП “Покровводоканал”) повідомила, що ОСОБА_1 до 10.09.2021 неодноразово отримувала від неї документи для ТОВ “Молодіжне”, разом вони здійснювали огляд вузла обліку води Позивача, перевіряли покази лічильника тощо.

З цього вбачається, що до 10.09.2021 ОСОБА_1 неодноразово виступала у відносинах із Відповідачем від імені Позивача, вчиняла дії, пов`язані з водопостачанням і водовідведенням, технічним станом лічильника та обліком використаної води на цьому підприємстві, тобто цілком логічно сприймалась працівниками Відповідача як представник ТОВ “Молодіжне”.

Пояснення ОСОБА_3 під час розгляду справи спростовані не були, але й суд першої інстанції на ці пояснення уваги не звертав, ніякої оцінки їм не надав і в судовому рішенні їх не згадав.

Крім цього, в матеріалах справи наявні розрахунки витрат води та рахунки, складені Відповідачем в період з 13.09.2021 до 09.11.2022.

Факт отримання цих документів Позивач не заперечував і суд послався на них в рішенні.

Однак, суд не звернув увагу на те, що окремі надані Позивачу розрахунки витрат води та рахунки були отримані не особисто ОСОБА_2 , як офіційним представником ТОВ “Молодіжне” згідно договору і наказу №4 від 03.08.2017.

Зокрема, розрахунок від 01.01.2022 та рахунок від 31.12.2021 №3405, розрахунок від 01.04.2022 та рахунок від 31.03.2022 №711, розрахунок від 01.08.2022 та рахунок від 31.07.2022 №1702 були отримані ОСОБА_1 .

Ці докази (пояснення ОСОБА_3 та розрахунки і рахунки) вказують на те, що ОСОБА_1 неодноразово, як до 10.09.2021, так і після цього, представляла інтереси ТОВ “Молодіжне” у відносинах з МКП “Покровводоканал” незалежно договору і наказу №4 від 03.08.2017.

Від факту отримання розрахунків та рахунків Позивач не відмовлявся, тобто вважав допустимим такий спосіб представництва його інтересів свідком ОСОБА_1 .

Вказані обставини і докази підтверджують, що 10.09.2021 представники Відповідача не мали підстав для сумніву у тому, що ОСОБА_1 має відношення до ТОВ “Молодіжне” і діє в його інтересах, тобто фактично вони перебували під впливом добросовісної помилки.

Враховуючи це Відповідач мав підстави складати Акт №2, оскільки його представники 10.09.2021 були добросовісно впевнені в тому, що недопуск до вузла обліку ТОВ “Молодіжне” вчинений ОСОБА_1 як особою, що має право вчиняти дії від імені чи в інтересах цього підприємства.

Але ці обставини і докази суд першої інстанції не перевіряв, а нотаріально посвідчену заяву (пояснення) ОСОБА_3 у рішенні взагалі навіть не згадав.

Відповідач наголошував, що перебуваючи в одному приміщенні по вул.Центральна, 24 ТОВ “Молодіжне” та ТОВ “НВФ “Тармс” разом користуються послугами Відповідача.

Позивач проти цього не заперечував і підтвердив у суді, що працівники обох підприємств разом користуються послугами водопостачання та водовідведення.

Це зобов`язувало ТОВ “НВФ “Тармс”, як фактичного споживача послуг МКП “Покровводоканал”, оформити свої відносини із Відповідачем шляхом укладення договору.

Обов`язок ТОВ “НВФ “Тармс” укласти з Відповідачем договір передбачено статтями 1, 2, 6, 7 та 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правилами №690 та Правилами №190, але суд на цю обставину увагу не звернув, докази і аргументи Відповідача не дослідив і ніяких висновків з цього не зробив.

Вважаємо, що спірне питання, яке є предметом розгляду у цій справі, не могло б виникнути взагалі у випадку належного оформлення відносин із Відповідачем всіма споживачами, які користуються послугами водопостачання та водовідведення за адресою вул.Центральна, 24.

Зокрема, за наявності договору між МКП “Покровводоканал” та ТОВ “НВФ “Тармс” було б неможливо виснувати, що Акт №2 складений за фактом дій чи бездіяльності іншої особи ( ОСОБА_1 ), яка не має ніякого відношення до встановленого у приміщенні вузла обліку води ТОВ “Молодіжне”, оскільки ТОВ “НВФ “Тармс” на законних підставах користувалось би цим лічильником і могло вчиняти дії щодо нього.

Відповідач неодноразово наголошував, що засновником і керівником обох юридичних осіб, зареєстрованих у приміщенні, є одна й та сама особа - ОСОБА_2 , який приховав від Відповідача факт перебування в приміщенні іншого контрольованого ним споживача ТОВ “НВФ “Тармс”.

Таким чином, саме ОСОБА_2 були створені умови для правової невизначеності статусу осіб, які працюють у приміщенні, при їх спілкуванні з представниками Відповідача, що призвело до добросовісної помилки Відповідача в оцінці статусу ОСОБА_1 10.09.2021.

Така правова невизначеність дозволила Позивачу стверджувати про безпідставність складання Акту №2, але суд на це увагу не звернув, розглянувши справу занадто формально.

Щодо надмірного формалізму при вирішенні справи.

Відповідач надавав суду докази та звертав увагу на обставини, встановлення і дослідження яких було важливим для правильного вирішення спору.

Зокрема, Відповідач доводив обставини щодо:

- перебування в одному приміщенні по вул.Центральна, 24 двох юридичних осіб - споживачів послуг Відповідача ТОВ “Молодіжне” і ТОВ “НВФ “Тармс”, які були утворені і керуються однією і тою ж фізичною особою ОСОБА_2 ,

- перебування Михайленко М.О. у прямому підпорядкуванні ОСОБА_2 ,

- неодноразового фактичного представництва Михайленко М.О. інтересів ТОВ “Молодіжне” у відносинах з МКП “Покровводоканал” як 10.09.2021, так до і після цього,

- відсутності будь-яких доказів обізнаності Відповідача в тому, що 10.09.2021 ОСОБА_1 не була працівником ТОВ “Молодіжне” і офіційно це підприємство не представляла.

Ці обставини вказували на те, що Акт №2 складався представниками Відповідача під впливом добросовісної помилки, умови для якої були недобросовісно створені саме керівником Позивача.

Але суд першої інстанції ці обставини не перевірив і частину з наданих Відповідачем доказів проігнорував, внаслідок чого формально погодився із Позивачем у тому, що спілкування із Відповідачем можливо було здійснювати виключно одній особі - директору ТОВ “Молодіжне” ОСОБА_2 , а дії будь-якої іншої особи не створюють для Позивача ніяких юридичних наслідків безвідносно від фактичних обставин справи.

Формалізм є позитивним оціночним поняттям, яке означає обов`язок суду та учасників судового процесу дотримуватися процедур, визначених законодавством.

Але при вирішенні цієї справи суд першої інстанції, вважаємо, виявив надмірний формалізм, оскільки безумовно приймав до уваги формальні відомості про неперебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Позивачем та поряд з цим не звертав увагу на інші важливі обставини справи, які вказують на зв`язок цієї особи з приміщенням, в якому представники Відповідача намагались здійснити обстеження 10.09.2021, та з керівником ТОВ “Молодіжне” і ТОВ “НВФ “Тармс” Литвиненком А.В., який має право надавати розпорядження Михайленко М.О., у тому числі - не допускати представників Відповідача до приміщення.

Внаслідок надмірно формального розгляду справи суд першої інстанції, вважаємо, допустив негативні наслідки у конкретній спірній ситуації, визнавши Акт №2 процедурно незаконним лише за формальними ознаками.

У разі належного дослідження обставин і доказів, зокрема щодо факту роботи ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ “НВФ “Тармс” в одному приміщенні з ТОВ “Молодіжне” під керівництвом ОСОБА_2 і неодноразового представництва нею інтересів ТОВ “Молодіжне” у відносинах із Відповідачем, суд не мав би підстав формально виснувати про незаконність складання Акта №2.

Суд мав би вказати, що представники Відповідача за наявною у нього на момент складання Акту інформацією діяли добросовісно в межах норм законодавства, а факт складання Акту за участю ОСОБА_1 слід віднести до наслідків недобросовісних дій Позивача, які не можна ставити у провину Відповідачу….» , колегія суддів враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, які викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2025 року у справі № 904/1278/23:

«… 8.11. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, змінив рішення суду першої інстанції та виклав мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишив без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання вимог чинного законодавства під час складення представниками водоканалу акта №2 та правомірність дій відповідача з нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 09.09.2021 до 09.11.2022, вчинених з посиланням на вказаний акт.

8.11.1. Як зазначив суд апеляційної інстанції, зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 від 06.03.2023 слідує, що вона працює діловодом ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс» за адресою м. Покров, вул. Центральна, 24 з 21.12.2016 по даний час. 20.07.2021 та 10.09.2021 до офісу Товариства за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 24 прибули два представника відповідача з метою відключити Товариство від централізованого водопостачання з наступних причин: 1. Товариство не оснащено вузлом комерційного обліку питної води; 2. Відсутні та не зареєстровані у Підприємства технічні умови на приєднання приміщення Товариства до централізованих мереж водопостачання та водовідведення. Представники не були допущені до приміщення Товариства з наступних причин: 1. не вирішено спір щодо претензій Підприємства; 2. представники підприємства відмовилися опломбувати лічильник води, а їх могли допустить тільки у разі опломбування приладу обліку, зняття показів з нього, з подальшим допуском до мережі водопостачання; 3. відключення Товариства від водопостачання призведе до негативних наслідків, а саме, призупинить комерційну діяльність Товариства; 4. на момент прибуття працівників Підприємства був відсутній керівник Товариства. Представники Підприємства склали відповідні акти про їх недопуск та самовільне під`єднання Товариства до водопостачання від 20.07.2021 та 10.09.2021. У зв`язку з незгодою з вказаними актами від підпису я відмовилася. Таким чином, ОСОБА_3 у своїй заяві підтвердила, що саме нею був здійснений недопуск до приміщення по вул. Центральна, 24 у м. Покров, у зв`язку з чим був складений Акт №2 від 10.09.2021 за підписами представників відповідача та двох свідків, оскільки ОСОБА_3 від підпису Акта відмовилася. Отже, суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем вимог Правил №190 та договору (самовільне приєднання) зафіксований відповідачем належним чином та у спосіб, який передбачений законодавством України.

8.11.2. Досліджуючи питання складання Акта №2 від 10.09.2021 за участю споживача - ТОВ «Молодіжне», як того вимагає порядок №190, та чи діяла ОСОБА_3 як представник ТОВ «Молодіжне», колегія суддів апеляційного суду врахувала, що у своїй заяві свідка ОСОБА_3 висловлює обізнаність з наявною спірною ситуацією, що виникла між позивачем і відповідачем стосовно відмови водоканалу в опломбуванні лічильника, а також зазначає, що «їх могли допустить тільки у разі опломбування приладу обліку, зняття показів з нього, з подальшим допуском до мережі водопостачання». В подальшому, 09.11.2022 прилад обліку позивача був опломбований представниками відповідача згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9448/21. Матеріали справи не містять доказів повідомлення споживачем (позивачем) водоканал про знаходження за адресою надання послуг (м. Покров, вул. Центральна, 24) ще одного споживача ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс». Відповідно, представники відповідача під час складання акта №2 від 10.09.2021 мали правомірні очікування, що ОСОБА_3 , яка здійснила недопуск представників надавача послуг до приладу обліку позивача, діяла саме від споживача за Договором ТОВ «Молодіжне», оскільки зазначена особа знаходилася на об`єкті позивача, мала доступ до приміщень товариства, чого не може зробити не уповноважена особа. Оцінивши наявні у справі докази та з урахуванням наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що докази на підтвердження обставини складення акта №2 від 10.09.2021 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за участю споживача ТОВ «Молодіжне» є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими на спростування вказаного. За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав доведеною участь представника позивача при складенні вищезазначеного акта.

8.11.3. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що заява свідка ОСОБА_3 від 06.03.2023, в якій, зокрема, зазначено про перебування у трудових відносинах з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс», а не з ТОВ «Молодіжне» викладеного не спростовують, оскільки, на переконання апеляційного суду, представництво юридичної особи не обмежується лише обставинами перебування таких осіб у штаті. У той час як неведені вище обставини недопуску зі сторони ОСОБА_3 представників водоканалу до приладу обліку позивача конклюдентно підтверджують вчинення недопуску від імені споживача ТОВ «Молодіжне». Захворюваність на COVID з 08.09.2021 по 23.09.2021 єдиного штатного працівника ТОВ «Молодіжне» Литвиненка А.В. не спростовує фактичне здійснення недопуску працівників водоканалу до приладу обліку позивача особою, яка фактично діяла як представник позивача та не висловила заперечень з цього приводу.

8.12. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

8.13. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правилами № 190.

8.14. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

8.15. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частини перша, третя статті 2 цього Закону).

8.16. Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

8.17. Згідно з частиною шостою вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

8.18. Індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку (частина друга статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

8.19. У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право, зокрема, доступу до житла, інших об`єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг.

8.20. У статтях 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

8.21. Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони 01.01.2016 уклали новий договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію, умови якого співпадали з умовами попереднього договору №17 від 01.05.2010.

8.22. Предметом договору є надання послуг водопостачання та водовідведення «Водоканалом» «Споживачу» та оплата «Споживачем» послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому «Водоканалом» (пункт 1.1. договору).

8.23. «Споживач» зобов`язаний чітко дотримуватись вимог «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», рішень виконкому міської Ради, а також рішень, затверджених сесією міської Ради (підпункт 6.2.1. пункту 6.2. договору).

8.24. У підпункті 6.2.2. пункту 6.2. договору №17 від 01.01.2016 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію сторони погодили, що «Споживач» зобов`язаний назначити та забезпечити явку уповноважених представників для участі в обстеженні та складанні відповідних актів. У випадку відмови або ухилення «споживача» та його представників від участі в обстеженні та складанні актів, акти, складені представником «Водоканалу» являються беззаперечним доказом зафіксованих в них порушень і не можуть заперечуватись «Споживачем».

8.25. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначені умови договору не досліджував, оцінки їм не надав та не з`ясував наявність/відсутність відмови або ухилення «споживача» та його представників від участі в обстеженні та складанні оспорюваного акта №2 з огляду на підстави позову і доводи учасників спору щодо складання цього акта.

8.26. Колегія суддів також зазначає, що порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами №190 від 27.06.2008.

8.27. Ці Правила є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (пункт 2 Правил №190).

8.28. Договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (пункт 3 Правил №190).

8.29. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Правил №190 споживач забезпечує, зокрема, доступ представників виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення для обстеження стану та виконання умов водопостачання та водовідведення споживача, пломбування та зняття показів вузлів/засобів обліку.

8.30. Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку (абзац 10 пункт 2 розділу IV Правил №190).

8.31. Факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4). Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов`язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову (пункт 4 розділу IV Правил №190).

8.32. Тобто самовільне приєднанням до систем централізованого питного водопостачання є порушенням Правил № 190 та умов договору про надання послуг із водопостачання та/або централізованого водовідведення, що, у свою чергу, передбачає певну процедуру оформлення представником виконавця цієї послуги акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

8.33. Отже, факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення фіксується в акті про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за участю споживача відповідно до пункту 4 розділу IV Правил №190.

8.33.1. Верховний Суд висновує, що під поняттям «споживач житлово-комунальних послуг» законодавець визначив індивідуального або колективного споживача, а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

8.34. За відсутності встановленого у передбаченому законодавством порядку факту такого порушення з боку споживача, твердження виконавцем послуги про самовільне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та застосування іншого способу нарахування плати за послуги є безпідставним.

8.35. Таким чином, у цій справі суд апеляційної інстанції мав встановити чи довів виконавець послуги факт самовільного підключення споживачем до систем централізованого питного водопостачання з точки зору чи є ОСОБА_3 особою, яка у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є представником споживача.

8.36. Суд апеляційної інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов передчасних висновків про те, що відповідач дотримався встановленого законом порядку щодо складання акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за відсутності споживача.…» встановила наступні фактичні дані і відповідні їм правовідносини:

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву наводив, в тому числі, наступні заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову: «… 10.09.2021 року відповідачем було складено акт №2 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

Зокрема, актом встановлено, що 10.09.2021 року споживач ТОВ “Молодіжне” не допустив представників виконавця комунальних послуг МКП "Покровводоканал" до приладу обліку води, який знаходиться в середині приміщення споживача за адресою вул.Центральна-24 в м.Покров.

Факт недопущення представників відповідача до лічильника води позивач не тільки не заперечує, але й наполягає у позові на законності своїх дій.

Обов`язок позивача забезпечити представникам відповідача доступ до свого об`єкта нерухомого майна для проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у приміщенні, а також не перешкоджати відповідачу у здійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях позивача, передбачений:

- статтями 7, 8, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”;

- пунктом 9 Розділу II Правил користування системами централізованого питного

водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008 №190 в редакції наказу

Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за №936/15627);

- пунктами 5.1.1., 5.1.3. та 6.2.10 договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію №17 від 01.01.2016 року (додаток №2 до відзиву).

Факт "незаконності1' дій відповідача позивач підтверджує доданою до позову заявою свідка ОСОБА_1 (додаток до позову №9).

В цій заяві свідок стверджує, що 10.09.2021 року до офісу позивача прибули представники відповідача з метою відключити Товариство від централізованого водопостачання.

Вважаємо, що ця заява свідка не може прийматись до уваги під час розгляду справи і цей доказ має бути судом відхилений з наступних причин.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Позивачем не пояснено як суб`єктивне відношення свідка до подій, які відбувались 10.09.2021 року, може належним чином доводити фактичні обставини цих подій.

Наведене в заяві свідка твердження є суб`єктивним і не підтверджено жодним іншим доказом, тому вважаємо, що ці твердження свідка слід оцінювати критично, а сам доказ (заяву свідка) слід вважати неналежним доказом.

Згідно статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законодавством України та договором №17 передбачено право відповідача відвідувати у визначених цілях приміщення позивача, а позивач, в свою чергу, зобов`язаний допускати представників відповідача до приладу обліку і не перешкоджати відповідачу у здійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання.

Згідно пункту 4 Розділу IV Правил №190 факт недопущення представників виконавця до приладу обліку фіксується виконавцем шляхом складання акту за формою, встановленою додатком 4 до Правил.

При цьому згідно пункту 5 Розділу IV Правил №190 у разі незгоди споживача з діями виконавця послуги споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку.

Жодних скарг від позивача з приводу "незаконності1' відвідування представниками відповідача офісу позивачу 10.09.2021 року і складання акту №2 відповідач не отримував.

Також відповідачу нічого не відомо про те, чи звертався позивач до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача, які вчинялись 10.09.2021 року і, відповідно, нам нічого не відомо про наявність судових рішень з цього приводу.

Таким чином, позивачем не підтверджені допустимими доказами в розумінні ст.77 ГПК України та пункту 5 Розділу IV Правил №190 обставини "незаконності'' відвідування відповідачем приміщення позивача 10.09.2021 року з метою, яка не передбачена законодавством України.

Через це вважаємо, що до свідчень громадянки ОСОБА_1 слід відноситись критично, а саму заяву цього свідка слід вважати недопустимим доказом.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

В своїй заяві свідок ОСОБА_1 повідомляє: "У зв`язку з незгодою з вказаними актами від підпису я відмовилася''.

З цього можна зробити висновок, що громадянка ОСОБА_1 має безпосереднє відношення до позивача, а саме - є його найманим працівником, адже підписувати документи від імені позивача або відмовлятись від їх підпису може лише та особа, яка пов`язана з позивачем.

Отже, пред`явлені суду свідчення були надані не сторонньою (незалежною) особою, а найманим працівником, який, безумовно, знаходиться під впливом позивача - залежить від нього організаційно і адміністративно, отримує від позивача кошти (заробітну плату тощо), у зв`язку з чим до цих свідчень, вважаємо, слід ставитись критично, як до таких, що були надані під впливом позивача.

Ніякими іншими доказами свідчення громадянки ОСОБА_1 не підтверджуються, з чого можна зробити висновок, що її свідчення спрямовані на формування певного вигідного позивачу уявлення про суттєві обставини справи. Враховуючи залежність свідка від позивача ця дія, вважаємо, направлена на штучне створення доказу на підтвердження позиції позивача.

З урахуванням цього вважаємо, що заява громадянки ОСОБА_1 була створена під впливом позивача і спрямована на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, у зв`язку з чим до цієї заяви свідка слід відноситись як до недостовірного доказу.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

На підтвердження обставини "незаконності1' відвідування представниками відповідача офісу позивача 10.09.2021 року позивач посилається на заяву свідка ОСОБА_1 , але ми вважаємо цей доказ неналежним, недопустимим і недостовірним, тобто таким, що не підтверджує фактичні обставини справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Інших доказів "незаконност” відвідування представниками відповідача офісу позивача 10.09.2021 року позивачем суду не пред`явлено.

В свою чергу, в силу положень частини третьої статті 75 ГПК України відповідач не має доводити обставини законності своєї спроби проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань вузла обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у приміщенні позивача, оскільки така мета відвідування приміщення, в якому знаходиться вузол обліку, прямо встановлена Законом України "Про житлово-комунальні послуги”, Правилами №190 та договором №17, тобто є загальновідомою обставиною.

Таким чином, докази, які свідчать на користь наявності у відповідача права відвідувати у визначених цілях приміщення позивача, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування цього права і обставин, пов`язаних із "незаконністю1' реалізації відповідачем цього права.

У зв`язку з цим обставини, на які посилається позивач, вважаємо недоведеними.

Позивач зазначає у позові, що в акті від 10.09.2021 року "Відповідач не приховував свої наміри щодо відключення Позивача від централізованого водопоста чання ”..».

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Колегія суддів констатує відсутність у відзиві на позовну заяву від 20.03.2023р. посилань Відповідача на можливість отримання від свідка ОСОБА_3 будь яких відомостей, які були ним в подальшому отримані і знайшли відображення в заяві свідка від 01.05.2024р. (т.2 а.с. 86), яка як вбачається з дати рішення суду першої інстанції від 06.07.2023р. взагалі не існувала в розпоряджені Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство" на час прийняття рішення судом першої інстанції при первинному розгляді позовної заяви.

Колегія суддів зауважує, що поняття “справедливе правосуддя” в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Оскільки, після скасування постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 904/1278/23 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 і спрямування справи № 904/1278/23 на новий розгляд до суду першої інстанції, суд першої інстанції не надавав сторонам можливості подавати додаткові докази в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів виснує, що Відповідач позбавлений права посилатися на показання свідка ОСОБА_3 які були отримані від неї і оформлені заявою свідка від 01.05.2024р. (т.2 а.с. 86).

При цьому, колегією суддів враховується, що в судовому засіданні 01.06.2026р., Відповідач в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, як обставину, яка не потребує доказуванню визнав той факт, що на час спірних правовідносин ОСОБА_3 перебувала з ним у трудових відносинах, що дозволяє колегії суддів критично оцінювати відповідні доводи апеляційної скарги : « … У своїй нотаріально посвідченій заяві свідок ОСОБА_3 (контролер МКП “Покровводоканал”) повідомила, що ОСОБА_1 до 10.09.2021 неодноразово отримувала від неї документи для ТОВ “Молодіжне”, разом вони здійснювали огляд вузла обліку води Позивача, перевіряли покази лічильника тощо.

З цього вбачається, що до 10.09.2021 ОСОБА_1 неодноразово виступала у відносинах із Відповідачем від імені Позивача, вчиняла дії, пов`язані з водопостачанням і водовідведенням, технічним станом лічильника та обліком використаної води на цьому підприємстві, тобто цілком логічно сприймалась працівниками Відповідача як представник ТОВ “Молодіжне”.

Пояснення ОСОБА_3 під час розгляду справи спростовані не були, але й суд першої інстанції на ці пояснення уваги не звертав, ніякої оцінки їм не надав і в судовому рішенні їх не згадав.

Крім цього, в матеріалах справи наявні розрахунки витрат води та рахунки, складені Відповідачем в період з 13.09.2021 до 09.11.2022.

Факт отримання цих документів Позивач не заперечував і суд послався на них в рішенні.

Однак, суд не звернув увагу на те, що окремі надані Позивачу розрахунки витрат води та рахунки були отримані не особисто ОСОБА_2 , як офіційним представником ТОВ “Молодіжне” згідно договору і наказу №4 від 03.08.2017.

Зокрема, розрахунок від 01.01.2022 та рахунок від 31.12.2021 №3405, розрахунок від 01.04.2022 та рахунок від 31.03.2022 №711, розрахунок від 01.08.2022 та рахунок від 31.07.2022 №1702 були отримані ОСОБА_1 .

Ці докази (пояснення ОСОБА_3 та розрахунки і рахунки) вказують на те, що ОСОБА_1 неодноразово, як до 10.09.2021, так і після цього, представляла інтереси ТОВ “Молодіжне” у відносинах з МКП “Покровводоканал” незалежно договору і наказу №4 від 03.08.2017.

Від факту отримання розрахунків та рахунків Позивач не відмовлявся, тобто вважав допустимим такий спосіб представництва його інтересів свідком ОСОБА_1 .

Вказані обставини і докази підтверджують, що 10.09.2021 представники Відповідача не мали підстав для сумніву у тому, що ОСОБА_1 має відношення до ТОВ “Молодіжне” і діє в його інтересах, тобто фактично вони перебували під впливом добросовісної помилки….».

Колегія суддів зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Враховуючи вищевстановлені фактичні обставини, колегія суддів виснує, що Міським комунальним підприємством "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом першої інстанції в мотивувальній частині оспорюваного судового рішення фактичних осставин справи відносно того, що ОСОБА_1 , яка спілкувалась з представниками відповідача 10.09.2021, не є та не була працівником ТОВ "Молодіжне", що підтверджується заявою свідка від 06.03.2023 та довідкою № 16/07-1 від 16.07.2024. Відповідно до наказу ТОВ "Молодіжне" № 4 від 03.08.2017 відповідальним з питань водопостачання призначено директора ОСОБА_2 , який 10.09.2021 був відсутній через хворобу на коронавірусну хворобу. акт № 2 складений за відсутності правових підстав, а нарахування плати за послуги за період з 09.09.2021 по 09.11.2022 на підставі пункту 6 розділу IV Правил № 190 є безпідставним, що , відповідно, є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024р. у справі № 904/1278/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 220,80 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024р. у справі № 904/1278/23 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024р. у справі № 904/1278/23 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 220,80 грн. покласти на Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Поіний текст постанови виготовлено 05.06.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков