Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №922/2925/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/2925/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Жилко С.Е., посвідчення;

від відповідача (апелянта): не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецоренда Плюс" (вх.№630 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 (повне рішення складено 11.11.2025) у справі №922/2925/25 (суддя Присяжнюк О.О.)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецоренда Плюс", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Харківська міська рада (далі – ХМР, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецоренда Плюс" (далі – ТОВ "Спецоренда Плюс", відповідач) про стягнення 1484655,98грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:01:039:0501 по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові у період з 25.09.2019 по 28.02.2022 використовувалась відповідачем без належної сплати орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 25.09.2006, у зв`язку з чим у ТОВ "Спецоренда Плюс" виникла заборгованість у сумі 1484655,98грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Спецоренда Плюс" на користь Харківської міської ради 1484655,98грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 25.09.2019 по 28.02.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 22269,84грн.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що:

- новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки;

- особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника;

- з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на спірній земельній ділянці, а саме з 25.09.2019 у ТОВ "Спецоренда Плюс" виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою;

- доказів погашення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку відповідач суду не надав;

- здійснений позивачем розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період, з урахуванням індексу інфляції, який є складовою орендної плати, є таким, що відповідає умовам договору.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач – ТОВ "Спецоренда Плюс" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ТОВ "Спецоренда Плюс" відмовити повністю, а також здійснити перерозподіл судових витрат.

Крім того, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що законом не передбачено у випадку переходу права користування земельною ділянкою автоматичного переходу обов`язків із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Виникнення таких обов`язків можливе лише на підставі договору оренди земельної ділянки з новим власником. Натомість ТОВ "Спецоренда Плюс" не укладало з ХМР договору оренди спірної земельної ділянки.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 клопотання ТОВ "Спецоренда Плюс" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 задоволено; поновлено ТОВ "Спецоренда Плюс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Спецоренда Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/2925/25 на 02.06.2026 о 10 год 00 хв; встановлено учасникам справи строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі та їх представникам через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

06.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги; просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 - без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що ТОВ "Спецоренда Плюс", набувши право власності на нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:01:039:0501, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки. Оскільки після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2026 брав участь представник позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Уповноважений представник відповідача (апелянта) у судове засідання 02.06.2026 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача та його представника, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2006 між ХМР (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" (далі – ВАТ "Комунар", Орендар) укладено Договір оренди землі (далі – договір).

Відповідно до п. 2 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4696 га, у тому числі під забудовою 0,2550 га, інших угідь 0,2146 га.

Пунктом 3 договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать Орендареві на праві колективної власності - нежитлові будівлі: літ. А-2, літ. Б-1, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Д-1, літ. З-1, літ. Ж-1, літ. Е-1.

Пунктом 8 договору встановлено, що строк його дії до 01.07.2030.

У розділі "Орендна плата" визначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою №805/06 від 31.01.2006 становить:

2006 рік: 3561,86грн (три тисячі п`ятсот шістдесят одна грн вісімдесят шість коп);

з 2007 року: 5162,12грн (п`ять тисяч сто шістдесят дві грн дванадцять коп) (п. 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 10 договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом (п. 13 Договору).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2013 у справі №922/526/13-г за позовом ХМР до ВАТ "Комунар" про внесення змін до договору внесено зміни до укладеного між сторонами договору оренди землі від 25.09.2006:

Так, зокрема, внесено зміни до п. 5 та п. 9 договору та викладено їх у такій редакції:

"п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №646/08 від 23.04.2008 становить 3489573грн, а з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008 та 2009 роки складає 4257279грн.

При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки".

п. 9 Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №296/12 від 09.04.2012 на рік становить 3% від її нормативної грошової оцінки і складає - 127718,37 грн, або в місяць - 10643,20грн"

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.09.2006, Управління земельних відносин передало орендарю (ВАТ "Комунар") земельну ділянку в оренду строком до 01.07.2030 площею 0,4696 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель.

Як підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.04.2025 №423744457, що міститься в матеріалах справи, право власності на нежитлові будівлі літ. А-2 площею 2431,5 кв.м; літ. Б-1 площею 189,8 кв.м; літ. В-1 площею 19,5 кв.м; літ. Г-1 площею 19,4 кв.м; літ. Д-1 площею 451,9 кв.м; літ. З-1 площею 89,0 кв.м; літ. Ж-1 площею 86,7 кв.м; літ. Е-1 площею 7,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові з 25.09.2019 перейшло до ТОВ "Спецоренда Плюс" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №19696 від 25.09.2019.

Із наявного в матеріалах справи листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №10474/5/20-40-04-07-12 від 14.05.2025 вбачається, що за період 2017 - 2025 р.р. ВАТ "Комунар" та ТОВ "Спецоренда Плюс" плату за землю не нараховує і не сплачує.

За твердженням позивача, до відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі (з 25.09.2019), які розташовані на орендованій земельній ділянці, автоматично переходить право оренди вказаної земельної ділянки, яку мало ВАТ "Комунар" за договором оренди від 25.09.2006. Тому він має і обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку.

Загальна сума орендної плати за спірний період (25.09.2019 - 28.02.2022) становить 1484655,98грн. Розрахунок розміру орендної плати позивач здійснює за періодами:

- розмір орендної плати за період з 25.09.2019 – 31.12.2019 (до моменту введення в дію рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018") з урахуванням індексів інфляції складає 83634,13грн;

- розмір орендної плати за період з 01.01.2020 – 28.02.2022 (після введення в дію вищевказаного рішення ХМР) з урахуванням індексів інфляції складає 1401021,85грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідач - ТОВ "Спецоренда плюс" своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-якої позиції в суді першої інстанції не висловив.

За результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 05.11.2025 у справі №922/2925/25, яким позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Спецоренда Плюс" на користь Харківської міської ради 1484655,98грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 25.09.2019 по 28.02.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 22269,84грн.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ХМР про стягнення з ТОВ "Спецоренда Плюс" 1484655,98грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з вирішенням питання стосовно автоматичного переходу прав та обов`язків зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки у разі набуття права власності на нерухомість, розташовану на ній.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Так, статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Зазначені висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

У ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Із аналізу норм податкового законодавства України вбачається, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України). При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Наведене узгоджується з положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України, де зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність в нього обов`язку сплачувати орендну плати з підстав не укладення нового договору з ХМР судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Питання переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, статтею 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення у відповідача права власності на нежитлові приміщення) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення у відповідача права власності на нежитлові приміщення), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Таким чином, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача.

Із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Ця правова позиція є усталеною та викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 19.11.2025 у справі №920/896/23.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19 містить правовий висновок щодо автоматичного переходу права оренди земельної ділянки до набувача права власності на нерухоме майно, яке (майно), розташоване саме на цій земельній ділянці, що зумовлює заміну орендаря та відсутність розірвання договору оренди земельної ділянки в цілому.

Враховуючи, що відповідний договір оренди, укладений з попереднім землекористувачем, розірванню не підлягає, а з урахуванням всього вищенаведеного, автоматично продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:01:039:0501 загальною площею 0,4696 га по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові, яка орендувалась ВАТ "Комунар" для експлуатації та обслуговування виробничих споруд, знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі літ. А-2, літ. Б-1, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Д-1, літ. З-1, літ. Ж-1, літ. Е-1, які з 25.09.2019 належать ТОВ "Спецоренда Плюс" на праві власності (на основі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №19696 від 25.09.2019).

Отже, з огляду на положення ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" з дати реєстрації права власності на нерухоме майно до ТОВ "Спецоренда Плюс" автоматично перейшло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:01:039:0501 загальною площею 0,4696 га по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові на умовах, передбачених договором оренди землі від 25.09.2006, а саме з 25.09.2019, і саме з вказаної дати відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату у визначеному розмірі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказів розірвання договору оренди землі з попереднім землекористувачем відповідачем не надано; як і доказів укладення відповідачем з Харківською міською радою нового договору оренди землі після придбанням нерухомості, а отже в силу приписів статті 120 ЗК України ТОВ "Спецоренда Плюс" зобов`язане сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, на умовах, визначених договором оренди землі, укладеним з попереднім власником такої нерухомості.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у нормах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Виходячи із наведених вище положень законодавства, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним із набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу норм Закону України "Про оренду землі" є двостороннім.

Отже, як вбачається із викладеного, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Такий же порядок переходу права оренди землі застосовується в силу положень ст. 120 ЗК України.

Таким чином, вищенаведене свідчить, що зміна орендаря у даному випадку відбувається в силу прямої вказівки закону та у тому обсязі, який передбачав договір оренди землі для попереднього користувача, тому твердження скаржника, що законом не передбачено автоматичного переходу обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянко спростовується наведеним вище.

Судова колегія наголошує, що за змістом доводів апеляційної скарги не вбачається незгода відповідача саме із здійсненими розрахунками орендної плати за користування земельною ділянкою, натомість апелянт зазначає загалом про відсутність обов`язку сплачувати орендну плату, у зв`язку з тим, що він автоматично не набув такого обов`язку.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції зроблено висновок про автоматичний перехід прав та обов`язків за договором оренди землі до відповідача, зокрема, і в частині здійснення оплати за користування земельною ділянкою, тому стягнення заборгованості зі сплати орендної плати є правомірним.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач власного контррозрахунку суду не надав, проти заявлених сум та методики їх обрахунку не заперечує, а також те, що докази на підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати за визначений позивачем період з 25.09.2019 по 28.02.2022 у матеріалах справи відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що застосоване позивачем обчислення розміру орендної плати з урахуванням норм договору та законодавства є обґрунтованим, а заборгованість, що виникла у зв`язку з несплатою орендною плати відповідачем, є доведеною та підлягає стягненню у визначеному розмірі.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що до ТОВ "Спецоренда Плюс" відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" перейшло право користування земельною ділянкою від попереднього користувача, при цьому, відповідач в процесі розгляду справи належним чином не спростував обов`язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою по пров. Колодязному, 40 у м. Харкові та не надав доказів сплати орендної плати у розмірі визначеному умовами договору за період з 25.09.2019 по 28.02.2022, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 1484655,98грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецоренда Плюс" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецоренда Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2925/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 05.06.2026

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов