Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №917/2407/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/2407/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гадяч-житло", Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч (вх.№977 П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 (суддя Ківшик О.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту – 16.04.2026)

за позовом: Комунального підприємства "Гадяч-житло", Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч,

до відповідача: ОСОБА_1 , Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч,

про стягнення 37054,76грн.,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 Комунальне підприємство "Гадяч-житло" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 37054,76грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами публічного договору, з яких: 26535,30грн основний борг за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, 6258,47грн. інфляційних, 1922,60грн. проценти річних та 2338,39грн. пені.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач має сплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, надані щодо нежитлового приміщення загальною площею 94,6 кв.м., яке знаходиться у житловому будинку по вул. Полтавська, 41, м. Гадяч, Полтавської області, оскільки відповідач є власником цього нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 закрито провадження у справі; ухвалено повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємств "Гадяч-житло" 3028,00грн. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 719 від 24.06.2025, з тих підстав, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який як на момент виникнення спірних правовідносин, так і протягом всього періоду, за який позивач просить суд стягнути заборгованість, не мав статусу фізичної особи – підприємця.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено як того, що між сторонами наявні правовідносини, які носять характер господарських, так і факту використання відповідачем належного йому майна у господарській діяльності.

Враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, та закрив провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство "Гадяч-житло" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 та направити справу до господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було залишено поза увагою той факт, що ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 26.12.2025 у справі №526/3678/25 закрито провадження в цивільній справі за позовом КП "Гадяч-житло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; роз`яснено, що вирішення даного спору віднесене до відповідного господарського суду, з підстав того, що вимоги позивача повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на те, що провадження у справі №526/3678/25 закрито, а повторне звернення до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет та з ти з самих підстав не допускається, позивач фактично не зможе реалізувати своє право на доступ до суду за правилами цивільного судочинства, що призводить до виникнення юрисдикційного конфлікту. Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, апелянт зазначає, що у зв`язку із закриттям провадження у справі №526/3678/25, вказаний позов має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2407/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

11.05.2026 матеріали справи №917/2407/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Гадяч-житло" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 03.06.2026 о 12:00 годині.

01.06.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6106, від 02.06.2026 вх.№6125), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Гадяч-житло", ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 залишити без змін. Також відповідач просить суд розглядати справу за наявними матеріалами без участі його представника.

03.06.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№6174).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, сторони у справі про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Гадяч-житло" зареєстровано як комунальне підприємство, основний вид економічної діяльності 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (т.1 а.с.18).

Позивач надає послугу з управління багатоквартирним будинком, що належить до житлово-комунальних послуг, а саме: дезінсекція, дератизація, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт конструктивних елементів, освітлення місць загального користування.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

26.04.2021 між КП "Гадяч-житло" та Виконавчим комітетом Гадяцької міської ради Полтавської області в особі міського голови, від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Полтавська, 41, м. Гадяч Полтавської області, відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків в місті Гадячі від 20.04.2021 року №2 та рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 22.04.2021 року №240 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території міста Гадяча" укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 39, що розташований за адресою: вул. Полтавська, 41, м.Гадяч Полтавської області (т.1 а.с.60-68).

На виконання п.3.2, п.4 рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 22 квітня 2021 року №240 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території міста Гадяча" Виконавчим комітетом Гадяцької міської ради та КП "Гадяч-житло" була доведена до відома співвласників багатоквартирних будинків інформація про повне найменування, контактні телефони управителя, а саме: КП "Гадяч-житло", номер та дату укладення договору, ціну послуги шляхом розміщення на інформаційних стендах біля під`їздів будинку №41 по вул. Полтавська оголошення.

Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком оприлюднено на офіційному сайті Гадяцької міської ради https://hadiach-rada.gov.ua/dogovori-naobslugovuvannya- 14-33-47-28-10-2024/.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до

нього) є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Отже, КП "Гадяч-житло" є управителем багатоквартирного будинку та надає житлову послугу за адресою вул. Полтавська, буд. 41, м. Гадяч.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №422901237 від 16.04.2025 року, власником нежитлового приміщення, площею 94,6 м2, за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.70).

За наведених обставин, як стверджував позивач, між КП "Гадяч-житло" та ОСОБА_1 виникли зобов`язальні правовідносини з приводу управління багатоквартирним будинком, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач ними користується.

КП "Гадяч-житло" виконало всі зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг у повному обсязі по даному будинку, що підтверджується довідкою, укладеними договорами та актами наданих послуг з постачальниками та виконавцями послуг (т.1 а.с.7-17).

Натомість відповідач - ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті за спожиті послуги не виконував, внаслідок чого в останнього утворила заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025 в сумі 26535,30грн.

01.05.2025 КП "Гадяч-житло" звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 .

08.05.2025 Гадяцьким районним судом Полтавської області видано судовий наказ у справі №526/1338/25 про стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь КП "Гадяч-житло", заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 23158,08грн.; стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь КП "Гадяч-житло" судовий збір в сумі 302,08грн.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08.09.2025 у справі №526/1338/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області 08.05.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Гадяч-житло" заборгованості за спожиті послуги ЖКГ; скасовано судовий наказ, виданий 08.05.2025 Гадяцьким районним судом Полтавської області №526/1338/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Гадяч-житло" заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 23158,08грн. та судовий збір у розмірі 302,80грн. (т.1 а.с.96-97).

27.11.2025 КП "Гадяч-житло" звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 26052,84грн., а також майнового відшкодування у розмірі 10248,30грн. (інфляція 6152,33 грн., проценти 1846,45грн., пеня 2249,52грн.)

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 26.12.2025 у справі №526/3678/25 закрито провадження в цивільній справі за позовом КП "Гадяч-житло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; роз`яснено, що вирішення даного спору віднесене до відповідного господарського суду (т.1 а.с.100-102).

У зв`язку із закриттям Гадяцьким районним судом Полтавської області провадження в цивільній справі, 31.12.2025 Комунальне підприємство "Гадяч-житло" звернулось до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом до ОСОБА_1 про стягнення 37054,76грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами публічного договору, з яких: 26535,30грн основний борг за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, 6258,47грн інфляційних втрат, 1922,60грн проценти річних та 2338,39грн пені (т.1 а.с.1-103).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у даній справі закрито провадження у справі, з підстав викладених вище (т.1 а.с.154-157).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, та здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судова колегія також зазначає, що частиною 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, в тому числі:

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Колегією суддів встановлено, що 01.05.2025 КП "Гадяч-житло" звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 .

08.05.2025 Гадяцьким районним судом Полтавської області видано судовий наказ у справі №526/1338/25 про стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь КП "Гадяч-житло", заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 23158,08грн.; стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь КП "Гадяч-житло" судовий збір в сумі 302,08грн.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08.09.2025 у справі №526/1338/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області 08.05.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Гадяч-житло" заборгованості за спожиті послуги ЖКГ; скасовано судовий наказ, виданий 08.05.2025 Гадяцьким районним судом Полтавської області №526/1338/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Гадяч-житло" заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 23158,08грн. та судовий збір у розмірі 302,80грн. (т.1 а.с.96-97).

27.11.2025 КП "Гадяч-житло" звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 26052,84грн., а також майнового відшкодування у розмірі 10248,30грн. (інфляція 6152,33 грн., проценти 1846,45грн., пеня 2249,52грн.).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 26.12.2025 у справі №526/3678/25 закрито провадження в цивільній справі за позовом КП "Гадяч-житло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; роз`яснено, що вирішення даного спору віднесене до відповідного господарського суду (т.1 а.с.100-102).

У зв`язку із закриттям Гадяцьким районним судом Полтавської області провадження в цивільній справі, 31.12.2025 Комунальне підприємство "Гадяч-житло" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 37054,76грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами публічного договору, з яких: 26535,30грн. основний борг за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, 6258,47грн. інфляційних, 1922,60грн. проценти річних та 2338,39грн. пені (т.1 а.с.1-103).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у даній справі закрито провадження у справі (т.1 а.с.154-157), з тих підстав, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який як на момент виникнення спірних правовідносин, так і протягом всього періоду, за який позивач просить суд стягнути заборгованість, не мав статусу фізичної особи – підприємця.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено як того, що між сторонами наявні правовідносини, які носять характер господарських, так і факту використання відповідачем належного йому майна у господарській діяльності.

Враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, та закрив провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, з огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, внаслідок того, що ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 26.12.2025 у справі №526/3678/25, закрито провадження в цивільній справі за позовом КП "Гадяч-житло" до ОСОБА_1 , позивач позбавлений можливості повторно звернутись до суду цивільної юрисдикції з аналогічним позовом.

Оскільки суд загальної юрисдикції закрив провадження у справі за позовом, поданим до того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у даній справі, судова колегія вважає, що це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

В той же час, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Юрисдикційність конкретного спору чи категорії спорів може бути прямо визначена в законі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних, господарських, адміністративних правовідносин.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно-смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

В статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових або публічно-правових питань до суду.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції").

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

В рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

В рішенні від 01.12.2011 у справі "Андрієвська проти України" (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26).

В рішенні від 17.01.2013 у справі "Мосендз проти України" (заява № 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).

В рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18,24).

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що існування юрисдикційного конфлікту створило позивачу перешкоди в реалізації права на судовий захист, а тому, з огляду на наведену вище аргументацію, враховуючи наявність судового рішення в цивільній справі, яке виключає процесуальну можливість позивача звернутись з цим позовом до цивільного суду повторно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що для захисту права позивача на вільний доступ до правосуддя відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, дана справа №917/2407/25 має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 12.12.2018 у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про закриття провадження у справі, ухвала господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 скасуванню, а справа передачі на розгляд суду першої інстанції.

У зв`язку із скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 280, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гадяч-житло" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 16.04.2026 у справі №917/2407/25 скасувати.

Справу №917/2407/25 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Повна постанова складена 05.06.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий