Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №917/169/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/169/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "С.В.АГРО-ГАРАНТ", м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/169/26

за позовом: Приватного підприємства "С.В.АГРО-ГАРАНТ", м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрогрес плюс", м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"

про визнання права власності на рухоме майно

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа №917/169/26 за позовом Приватного підприємства «С.В.АГРО-ГАРАНТ» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс» (далі - Відповідач) про визнання права власності на зернозбиральний комбайн марки CHAILENGER CH670В, заводський номер НОМЕР_1 двигун НОМЕР_2 , рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 , в комплекті із жниваркою для збирання кукурудзи GERINGHOFF RD800/B, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_5 (далі- спірне майно).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/169/26 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»; встановлено третій особі строк для подання пояснення щодо позову у відповідності з вимогами статей 168, 179 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; роз`яснено учасникам справи право подати суду письмове реагування на пояснення третьої особи у строк - 15 днів з дати їх отримання; зупинено провадження у справі №917/169/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 917/1974/25, що розглядається Господарським судом Полтавської області; зобов`язано сторін повідомити про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 917/169/26; зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду справи №917/1974/25, надавши відповідне рішення суду з відміткою щодо набрання ним законної сили.

Позивач, не погодившись з означеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив ухвалу скасувати (в частині зупинення провадження) і направити справу №917/169/26 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

– суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки для даної справи, де предметом спору є визнання права власності на спірне майно, не існує об`єктивної неможливості її розгляду, натомість для справи №917/1974/25 (про повернення спірного майна та стягнення заборгованості, існує пряма залежність, адже стягнення орендної плати та неустойки можливе лише за умови, що майно не перейшло у власність орендаря;

-суд першої інстанції у даній справі фактично ухилився від здійснення правосуддя, оскільки зупиняючи провадження на підставі "недоцільності встановлення обставин в кожній справі окремо", не врахував, що процесуальний закон не містить такої підстави для зупинення як «недоцільність», а навпаки, зупинення провадження на тривалий термін порушує право Позивача на розгляд справи упродовж розумного строку (ст.6 Конвенції про захист прав людини);

- суд першої інстанції, зазначивши про існування «логічної черговості» розгляду вимог, дійшов хибного висновку щодо того, яка справа є першочерговою, оскільки саме розгляд справи про стягнення боргу та повернення майна мав би логічно залежати від результату розгляду справи про визнання права власності, через те, що судове рішення про визнання права за Позивачем повністю спростовує підстави для повернення цього майна Відповідачу.

- зупиняючи провадження, суд не навів мотивів необхідності вчинення такої процесуальної дії з викладенням обставин, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті і судом не обґрунтовано, чим саме викликана неможливість вирішення даного спору по суті за відсутності рішення у іншій судовій справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №917/169/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 25.05.2025р. (включно), а також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відзивів від учасників справи у визначений судом строк не надходило.

Від Відповідача 26.05.26 (після встановленого судом строку) через систему Електронний Суд надійшов відзив на апеляційну скаргу за змістом якого останній заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача.

Одночасно Відповідач просив визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву та поновити строк на його подання, посилаючись на технічний збій в системі Електронний Суд 25.05.2026, що унеможливило своєчасне подання відзиву на апеляційну скаргу.

Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК).

Відповідач звернувся із клопотанням про продовження строку (згідно з прохальною частиною) 26.05.2026, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 13.05.2026, закінчився 25.05.2026.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК ).

Отже, право клопотати про продовження строку для подання відзиву Відповідачем втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку.

Водночас судова колегія звертає увагу, що заявлення за текстом заперечень про необхідність поновлення строку на його подання також не може бути підставою для прийняття їх до розгляду, адже в силу норм частини першої статті 119 ГПК поновленню підлягає строк, встановлений законом, а не встановлений судом, який як це визначено частиною другою цієї статті, підлягає продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чого Відповідачем зроблено не було, про що зазначалось вище.

У зв`язку з наведеним, поданий Відповідачем відзив підлягає залишенню без розгляду як такий, що поданий поза межами встановленого судом строку та відсутністю підстав щодо його поновлення (продовження).

Заяв та клопотань від інших учасників справи в межах визначеного судом строку не надходило.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ч.1 п.12 ст.255, ч.2 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, обставин справи, що зумовлюють розгляд даної апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судовою колегією не встановлено.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду в оскаржуваній частині -скасуванню, виходячи із наступного.

Згідно п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Позивача про визнання права власності на зернозбиральний комбайн марки CHAILENGER CH670В, заводський номер НОМЕР_1 двигун НОМЕР_2 , рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 , в комплекті із жниваркою для збирання кукурудзи GERINGHOFF RD800/B, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_5 , в основу яких Позивач покладає обставини належного виконання ним умов укладеного між сторонами 15.10.2023 Договору про викуп сільськогосподарської техніки, наслідком чого є набуття права власності на спірне майно.

У відзиві по позовну заяву Відповідач, в свою чергу, заперечив проти належного виконання укладеного Договору Позивачем та стверджував, що останній не набув права власності на спірне майно, а подання даного позову Відповідач вважав “штучним”, оскільки даний позов фактично дублює зустрічний позов Відповідача, повернутий судом в межах справи №917/1974/25.

Інших заперечень по суті спору Відповідачем у відзиві на позову заяву не наведено.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив з того, що результати вирішення справи №917/1974/25 матимуть значення для доказового доведення підстав позовних вимог у справі №917/169/26 та можуть суттєво вплинути на вирішення справи №917/169/25, оскільки у справі №917/1974/25 об`єктом дослідження є питання виконання Приватним підприємством «С.В.АГРО-ГАРАНТ» умов укладеного між сторонами 15.10.2023 Договору про викуп сільськогосподарської техніки, належність виконання Приватним підприємством «С.В.АГРО-ГАРАНТ» зобов`язань за яким оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс».

У зв`язку з наведеним суд вважав, що об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №917/1974/25 полягає у недоцільності встановлювати наведені обставини в кожній справі окремо та запобіганні подвійної оцінки тотожних обставин у двох справах, що розглядаються паралельно.

Суд зазначив, що оскільки пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України є нормою імперативної дії, то суд зобов`язаний зупинити провадження по справі у вищенаведеному випадку.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав до зупинення провадження у справі судова колегія вважає помилковими з огляду на наступне.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

В контексті зазначеного колегія суддів виходить з того, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен був зазначити, які саме обставини не можуть бути встановлені у даній справі до розгляду іншої справи, проте таких обставин судом не наведено.

Судова колегія вважає безпідставними висновки суду про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №917/1974/25, де об`єктом дослідження є питання виконання Приватним підприємством «С.В.АГРО-ГАРАНТ» умов укладеного між сторонами 15.10.2023 Договору про викуп сільськогосподарської техніки, належність виконання Приватним підприємством «С.В.АГРО-ГАРАНТ» зобов`язань за яким оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс», оскільки посилання судом на недоцільність встановлення обставин в кожній справі окремо та начебто існуючу логічну черговість розгляду справ не можуть бути розцінені у якості законних підстав для зупинення провадження у даній справі.

Також судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача щодо втрати сенсу у подальшому розгляді його позову, оскільки у разі задоволення позовних вимог у справі №917/1974/25, спірне майно буде вилучене, що нівелює право апелянта на судовий захист в межах цього спору.

У зв`язку з наведеним судова колегія вважає, що дана справа може бути розглянута судом на підставі наявних в ній доказів і у господарського суду була відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №917/1974/25, що мало наслідком безпідставне зупинення провадження у справі.

Отже, висновки суду першої інстанції про першочерговість розгляду позовних вимог про виконання Приватним підприємством «С.В.АГРО-ГАРАНТ» умов укладеного між сторонами 15.10.2023 Договору про викуп сільськогосподарської техніки перед вимогами про визнання права власності, які розглядаються в межах даної справи, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Непереконливим вважає колегія суддів аргумент Відповідача про штучність пред`явленого Позивачем до Відповідача позову у цій, оскільки обрання способів захисту порушеного права залежить від волевиявлення від особи, яка звертається до суду за його захистом, вирішується на її розсуд та не може бути обмежено певною кількістю подання позовів, за виключенням випадків прямо передбачених процесуальним законодавством.

Отже, суд у будь-якому випадку повинен розглянути усі такі вимоги в порядку, який дозволить у повній мірі реалізувати обом сторонам (як позивача, так і відповідача) гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства «С.В.АГРО-ГАРАНТ», м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 – скасуванню в частині зупинення провадження у справі, а справа №917/169/26 - направленню до господарського суду Полтавської області для продовження розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст.129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.В.АГРО-ГАРАНТ», м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/169/26 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026р. у справі №917/169/26 скасувати в частині зупинення провадження у справі.

Справу №917/169/26 направити для продовження розгляду до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков