Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №918/505/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Справа № 918/505/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача-1: Мельник О.П. (в режимі відеоконференції)

відповідача-2: представник не з`явився

прокурор Мельничук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 19.03.2026, повне рішення складено 19.03.2026

у справі № 918/505/25

за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

2) Комунального підприємства по водопостачанню та водовідведенню "АКВА",

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

У червні 2025 року Заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" (Відповідач-2) про:

- визнання недійсною Додаткової угоди від 30.09.2022 № 2 до Договору на постачання електричної енергії № 2041-ВЦ від 09.02.2022, укладеного між Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнання недійсною Додаткової угоди від 01.02.2023 № 4 до Договору на постачання електричної енергії № 2041-ВЦ від 09.02.2022, укладеного між Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Володимирецької селищної ради коштів у сумі 33 999,79 грн.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 19.03.2026 у справі № 918/505/25 позов задовольнив.

Визнав недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2022 до договору на постачання електричної енергії № 2041-ВЦ від 09.02.2022, укладеного Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнав недійсною додаткову угоду № 4 від 01.02.2023 до договору на постачання електричної енергії № 2041-ВЦ від 09.02.2022, укладеного Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Володимирецької селищної ради кошти у розмірі 33 999,79 грн.

Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 633,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Присудив стягнути з Комунального підприємства по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 633,60 грн витрат зі сплати судового збору.

08.04.2026, через систему Електронний суд, відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:

- відповідно до експертного висновку Рівненської торгового-промислової палити від 20.09.2022 "…середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 01.09.2022 по 10.09.2022 збільшилась на 10,37%";

- даний документ підтверджує коливання ціни на ринку в бік збільшення на 10,37% при порівнянні ціни за період з 01.09.2022 по 10.09.2022 р. (початок дії Додаткової угоди № 1 та дати розповсюдження дії самої Додаткової угоди № 2) при цьому сторони уклали дану Додаткову угоду на 7,9 % , тобто, в межах відсоткового коливання ціни на ринку;

- підставою зміни ціни у додатковій угоді № 4 стала зміна тарифу на послугу з передачі електричної енергії, що визначено у Постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1788 від 21.12.2022 (п.п. 7 п. 19 Особливостей);

- тобто у зв`язку з зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 0,34564 грн/кВт/год без ПДВ до 0,38028 грн/кВт/год без ПДВ, сторони дійшли до взаємної згоди щодо ціни за одиницю товару виклавши її в новій редакції;

- таким чином, у додатковій угоді № 4 від 01.02.2023, ціна товару електроенергії не змінилася, збільшення вартості товару відбулося через збільшення тарифів на послуги з передачі електричної енергії;

- за таких обставин висновок суду першої інстанції, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно з ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, вказує на неправильне застосування норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення, оскільки дані угоди були укладені на підставі п. 19 Особливостей визначених Постановою КМУ № 1178;

- у справі, що розглядається, Володимирецька селищна рада не є стороною договору про постачання електричної енергії. Позовна заява містить вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених між відповідачами;

- тобто заявлена прокурором вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення грошових коштів, свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування;

- за таких обставин, позовні вимоги прокурора фактично спрямовані на захист порушених прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання;

- отже наявність корпоративних відносин між селищною радою та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, а тому у даній справі Володимирецька селищна рада не є належним позивачем;

- прокурор, звертаючись в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради, в позовній заяві не наводить жодних обставин та не надає до позову належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів Володимирецької селищної ради по Договору (спірних додаткових угод). При тому, що даний Договір (спірні додаткові угоди) укладені між КП по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" та ТОВ "РОЕК", до яких Володимирецька селищна рада немає жодного відношення та більш того не є стороною даного Договору;

- отже, порушивши норми процесуального права, неправильно застосувавши норми матеріального права, не з`ясувавши повно і всебічно обставини та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов помилкового висновку та прийняв необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/505/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.04.2026, для розгляду справи № 918/505/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Розізнана І.В.

Листом № 918/505/25/1724/26 від 08.04.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

14.04.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 918/505/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/505/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "03" червня 2026 р. о 14:10 год.

Прокурор, позивач та відповідач-2 не скористалися свої правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що у свою чергу згідно з частиною 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 02.03.2026 задоволено клопотання (вх. № 2524/26) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.06.2026 (вх. № 2637/26), через систему Електронний суд, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/505/25 до закінчення Конституційним Судом України розгляду справи № 3-78/20269 (178/26).

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що 07.05.2026 ТОВ "РОЕК" стало відомо про відкриття Другим сенатом Конституційного Суду України конституційного провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) за скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс", предметом якої є перевірка на відповідність Конституції України положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". На підтвердження зазначених обставин до клопотання додано роздруківку з офіційного сайту Конституційного Суду України.

У клопотанні зазначено, що суб`єкт права на конституційну скаргу вважає, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" порушують право власності, право на здійснення підприємницької діяльності, а також суперечать принципу верховенства права, гарантіям рівності суб`єктів права власності та господарювання перед законом.

ТОВ "РОЕК" вважає, що справа № 918/505/25 є подібною до справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України, оскільки у ній також підлягає вирішенню питання щодо законності зміни ціни за одиницю товару при коливанні ціни на ринку та застосування 10-відсоткового обмеження, встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Посилаючись на положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, заявник зазначає про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи до завершення розгляду Конституційним Судом України відповідного конституційного провадження та вважає, що існують підстави для зупинення провадження у справі.

03.06.2026 (вх. № 4721/26), через систему Електронний суд, від заступника керівника Вараської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання ТОВ "РОЕК" про зупинення провадження.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Таким чином зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності окремої норми закону не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї господарської справи.

У межах справи № 918/505/25 суд апеляційної інстанції має самостійно встановити обставини укладення спірних додаткових угод, зміст умов договору про закупівлю, наявність або відсутність документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, розмір збільшення ціни за одиницю товару, а також правові наслідки такого збільшення. Вказані обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розгляд Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) не передбачає встановлення фактичних обставин, які мають преюдиційне значення для справи № 918/505/25, зокрема не стосується факту укладення між сторонами спірних додаткових угод, їх змісту, розміру зміни ціни, належності поданих відповідачем-1 доказів чи правильності здійсненого прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми.

Отже наведені заявником обставини свідчать не про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, а фактично про очікування можливого формування Конституційним Судом України правової позиції щодо конституційності положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таке очікування саме по собі не є підставою для зупинення провадження у справі у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Крім того станом на час розгляду апеляційної скарги положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі № 918/505/25, у зв`язку з чим клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Аналогічний підхід щодо відсутності підстав для зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) відображено у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 924/560/24.

У судовому засіданні 03.06.2026 представник відповідача-1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, тоді як прокурор заперечив проти її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (надалі за текстом - постачальник) та Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" (надалі за текстом - споживач) укладено договір № 2041-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (надалі за текстом - Договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі за текстом - ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору (пункт 5.1 Договору).

За змістом пунктів 5.2-5.4 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у цьому договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13.8 Договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх печаток /т. 1, а.с. 36/.

Додатком № 1 до договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що підписана споживачем /т. 1, а.с. 37/.

Також між сторонами укладено Комерційну пропозицію /т. 1, а.с. 38-39/ (надалі за текстом - додаток № 2 до Договору) відповідно до пункту 1 якої ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 3,71855 грн/ кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача (грн/кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн./кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн./кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год.

Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

Відповідно до пункту 4 додатку № 2 до Договору, по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або Акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акта приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням пункту 1 комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або Акта приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору), і укладається на строк до 31.12.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20 % суми визначеної у цьому договорі (пункт 9 додатку № 2 до Договору).

Згідно з пунктами 2-4 Додатку 3 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії" ціна цього договору становить 1 541 779,76 грн, у тому числі ПДВ. Зобов`язання за даним договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в пункті 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" /т. 1, а.с. 39 на звороті/.

29.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору /т. 1, а.с. 40 на звороті/, згідно з якою у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку", що є офіційними даними про ціну на електричну енергію, обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), сторони домовилися внести зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4.05550 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2022 року.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.09.2022p.

30.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору /т. 1, а.с. 43/, згідно з якою у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку на умовах, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної у договорі та не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), Сторони домовилися внести зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,37789 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.09.2022;

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 11.09.2022.

01.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору /т. 1, а.с. 46 на звороті/, згідно з якою у відповідності до умов договору та, керуючись підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме зміни ціни встановленого згідно із законодавством органа державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, сторони домовилися внести зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,41253 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.01.2023;

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.01.2023.

Враховуючи зазначене, внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод, ціну за 1 кВт*год збільшено без ПДВ з 3,71855 грн/кВт*год до 4,05550 грн/кВт*год (на 9,1 %), з 3,71855 грн/кВт*год до 4,37789 грн/кВт*год (на 17,7 %) та з 3,71855 грн/кВт*год до 4,41253 грн/кВт*год (на 18,7 %).

На переконання прокурора, спірні додаткові угоди № 2 та № 4, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, внаслідок чого вона була збільшена за 1 кВт*год з 3,71855 грн./кВт*год до 4,41253 грн./кВт*год, укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними.

Відповідач-1, на виконання умов Договору, поставив електричну енергію відповідачу-2 загальним обсягом 198 113 кВт*год, на загальну 955 726,08 грн з ПДВ, а саме: акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року № 470070951/2/1, обсяг - 25 709 кВт*год, на суму 114 720,24 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року № 470070951/3/1, обсяг - 13 548 кВт*год, на суму 60 053,09 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2022 року № 470070951/4/1, обсяг - 11 682 кВт*год, на суму 52 128,12 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2022 року № 470070951/5/1, обсяг - 16 419 кВт*год, на суму 73 265,84 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2022 року № 470070951/6/1, обсяг - 8 052 кВт*год, на суму 35 930,12 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2022 року № 470070951/7/1, обсяг - 20 779 кВт*год, на суму 92 721,29 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2022 року № 470070951/8/1, обсяг - 8 789 кВт*год, на суму 39 218,80 грн з ПДВ; акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2022 року № 470070951/9/1, обсяг - 18 508 кВт*год, на суму 94 844,22 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 року № 470070951/10/1, обсяг - 11 477 кВт*год, на суму 60 294,05 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року № 470070951/11/1, обсяг - 22 433 кВт*год, на суму 117 851,05 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року № 470070951/12/1, обсяг - 33 085 кВт*год, на суму 173 811,00 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за січень 2023 року № 470070951/1/1, обсяг - 4 807 кВт*год, на суму 25 453,24 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2023 року № 470070951/2/1, обсяг - 2 915 кВт*год, на суму 15 435,02 грн з ПДВ /т. 1, а.с. 57-63/.

У свою чергу, відповідач-2 оплатив вартість спожитої електричної енергії на загальну суму 955 191,78 грн, а саме: платіжне доручення № 481 від 21.03.2022 на суму 114 085,00 грн; платіжне доручення № 537 від 20.04.2022 на суму 60 053,09 грн; платіжне доручення № 591 від 19.05.2022 на суму 52 128,12 грн; платіжне доручення № 660 від 22.06.2022 на суму 73 265,84 грн; платіжне доручення № 689 від 15.07.2022 на суму 35 930,12 грн; платіжна інструкція № 757 від 17.08.2022 на суму 92 721,29 грн; платіжна інструкція № 811 від 21.09.2022 на суму 39 218,80 грн; платіжна інструкція № 874 від 21.10.2022 на суму 94 844,22 грн; платіжна інструкція № 491 від 21.11.2022 на суму 60 294,05 грн; платіжна інструкція № 543 від 16.12.2022 на суму 117 851,05 грн; платіжна інструкція № 612 від 19.01.2023 на суму 100 000,00 грн; платіжна інструкція № 611 від 19.01.2023 на суму 53 000,00 грн; платіжна інструкція № 613 від 20.01.2023 на суму 23 811,00 грн; платіжна інструкція № 463 від 23.02.2023 на суму 25 453,24 грн; платіжна інструкція № 473 від 17.03.2023 на суму 12 435,96 грн /т. 1, а.с. 49 на звороті - 56 на звороті/.

Натомість, як зазначив прокурор, відповідач-2 відповідно до укладеного Договору повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 93 225 кВт*год за період з вересня 2022 по лютий 2023 року кошти в розмірі 453 688,79 (93 225 х 4,0555 + 20% ПДВ), однак з урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод фактично було сплачено 487 688,58 грн.

За наведеного прокурор вважає, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод, мала місце переплата коштів у розмірі 33 999,79 грн (487 688,58 - 453 688,79).

З огляду на вищевикладене, прокурор в інтересах позивача звернувся з цим позовом до суду першої інстанції.

19.03.2026 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено.

Вказане рішення мотивоване тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог цивільного законодавства та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", унаслідок чого неправомірне збільшення ціни на електричну енергію призвело до переплати позивачем 33 999,79 грн, що стало підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними та стягнення вказаних коштів з відповідача-1.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним правовим нормам кореспондують відповідні приписи частин 4, 5 статті 53 ГПК України.

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради, зазначив, що правовідносини пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Колегія суддів зазначає, що сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунального підприємства по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" (надалі за текстом - Підприємство), затвердженого рішенням Володимирецької селищної ради № 442 від 29.10.2021, в новій редакції (надалі за текстом - Статут) /т. 1, а.с. 24-29/, комунальне підприємство засноване на власності Володимирецької селищної територіальної громади (надалі за текстом - Засновник).

Згідно з пунктом 1.2 Статуту засновником (власником) Підприємства є Володимирецька селищна територіальна громада, від імені якої виступає Володимирецька селищна рада.

Майно Підприємства належить да комунальної власності Володимирецької селищної територіальної громади і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання (пункт 3.1 Статуту).

За змістом пункту 6.1 Статуту, вищим органом управління Підприємства є Засновник, що своїми рішеннями визначає усі необхідні питання діяльності Підприємства.

До виключної компетенції Засновника відносяться, серед іншого, контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства, у тому числі, шляхом ініціювання інцистувань та перевірок компетентними органами (підпункт 7 пункту 6.2 Статуту).

З огляду на викладене, Володимирецька селищна рада є органом місцевого самоврядування, який здійснює функції з управління Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА", заснованим на комунальній власності територіальної громади, а відносини між селищною радою та комунальним підприємством будуються на засадах підконтрольності, підзвітності та підпорядкованості, у тому числі в частині контролю за його фінансово-господарською діяльністю та використанням коштів місцевого бюджету.

Тобто наслідком порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" в спірних правовідносинах є нераціональне використання коштів підприємством, підпорядкованим і підзвітним саме Володимирецькій селищній раді.

Як вбачається з матеріалів справи, Вараська окружна прокуратура листом № 52-794ВИХ-25 від 08.05.2025 звернулася до Володимирецької селищної ради, яким повідомила про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії /т. 1, а.с. 10-12/.

Листом № вих-1213/25 від 14.05.2025 Володимирецька селищна рада повідомила Вараську окружну прокуратуру, що заходи щодо усунення порушень не вживала. При цьому у вказаному листі селищною радою також зазначено, що на їхнє переконання, Комунальним підприємством по водопостачанню та водовідведенню "АКВА" не допущено порушень законодавства при підписанні додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №2041-ВЦ від 09.02.2022 /т. 1, а.с. 13-14/.

Отже Володимирецька селищна рада, отримавши відомості про порушення інтересів держави, будь-яких заходів щодо їх захисту не вчинила.

За таких обставин підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування як розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата електричної енергії за спірним договором.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено невжиття Володимирецькою селищною радою заходів реагування на виявлені порушення, що свідчить про її пасивну поведінку як розпорядника бюджетних коштів.

Посилання скаржника на те, що спір має виключно господарський характер та не стосується інтересів держави, відхиляються, оскільки предметом спору є використання коштів місцевого бюджету, що становить публічний інтерес і обґрунтовує втручання прокурора.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі наявні передбачені законом підстави для представництва інтересів держави, а Володимирецька селищна рада обґрунтовано визначена позивачем, оскільки є належним суб`єктом владних повноважень та розпорядником відповідних бюджетних коштів.

За наведеного твердження апелянта щодо неправомірного втручання держави в особі прокурора у господарські правовідносини сторін договору та порушення принципів законності і правової визначеності колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Судом апеляційної встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-12-29-005956-c між КП "Аква" та ТОВ "РОЕК" укладено договір № 2041-ВЦ від 09.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

За загальним правилом, ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Як перебачено частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з пункту 1 "Комерційної пропозиції" (додаток 2 до Договору), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 3,71855 грн/кВт*год без ПДВ.

В подальшому додатковою угодою № 1 від 29.09.2022 до Договору ціну за 1 кВт*год збільшено без ПДВ з 3,71855 грн/кВт*год до 4,05550 грн/кВт*год (на 9,1 %), що в свою чергу відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що вказана додаткова угода № 1 не була предметом спору у цій справі.

Натомість внаслідок укладення спірних додаткових угод № 2 від 30.09.2022 та № 4 від 01.02.2023 до Договору ціну за 1 кВт*год збільшено без ПДВ з 3,71855 грн./кВт*год до 4,41253 грн./кВт*год (на 18,7% від первинної ціни).

Обґрунтовуючи укладення додаткової угоди № 2 до Договору від 30.09.2022 відповідач-1 послався на дані веб-сайту ДП "Оператор ринку", з яких вбачається зростання цін на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) у вересні 2022 року (Лист ТОВ "РОЕК" № 2530/147 від 20.09.2022) /т. 1, а.с. 42 на звороті/.

Здійснивши аналіз листа № 2034/12 від 25.07.2022, а також відомостей, розміщених на веб-сайті ДП "Оператор ринку", на які міститься посилання у вказаному листі, колегія суддів дійшла висновку, що такі відомості не можуть вважатися належним та достатнім документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії у розумінні статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначена у листі та доступна на веб-сайті інформація не відображає необхідних відомостей щодо зміни ціни електричної енергії, оскільки не містить даних про динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору або з дати останнього внесення змін до нього і до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни. Натомість така інформація містить лише окремі відомості щодо вартості електричної енергії станом на певні дати чи періоди, без їх співвідношення з попередніми періодами дії договору.

Зокрема, розміщена на веб-сайті ДП "Оператор ринку" інформація відображає загальну динаміку цін на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) за окремий період, однак не містить належного обґрунтування істотності такого коливання саме для виконання спірного договору, не підтверджує неможливості його виконання на погоджених сторонами умовах та не доводить наявності передбачених законом підстав для зміни ціни.

Також колегія суддів враховує, що сам по собі факт фіксації зростання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у межах окремих декад чи коротких часових відрізків не свідчить про наявність саме коливання ціни у розумінні законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки не підтверджує зміну ціни у динаміці з урахуванням показників, що стали підставою для попередніх змін істотних умов договору.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Отже, вказаний лист, а також відомості, розміщені на веб-сайті ДП "Оператор ринку", мають виключно інформаційний характер та не містять належного документального підтвердження коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди. Саме лише посилання у листі на дані веб-сайту ДП "Оператор ринку", без наведення відповідного порівняльного аналізу зміни ціни за період дії договору, не є достатнім підтвердженням наявності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору.

Разом з тим наданий апелянтом експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати /т. 1, а.с. 44-45/ містить загальний опис функціонування ринку електричної енергії та окремі статистичні показники середньозважених цін за відповідні місяці, однак не забезпечує належного порівняння ціни станом на дату укладення договору з ціною на момент внесення змін до нього.

Такі висновки не відображають безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містять аналізу коливання ціни саме у бік збільшення станом на дати укладення відповідних додаткових угод, а також не встановлюють причинно-наслідкового зв`язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору.

За таких обставин експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не може вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість його використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.

Крім того обґрунтовуючи укладення додаткової угоди № 4 до Договору від 01.02.2023 відповідач-1 вказав, що відбулась зміна ціни на електричну енергію, викликана внаслідок зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" (підставою для підвищення ціни на електричну енергію с постанова НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 "Про встановления тарифу на послуги з передачі електричної енергії "НЕК "УКРЕНЕРГО"), та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго" (підставою для підвищення ціни на електричну енергію с постанова НКРЕКП від 21.12.2022 № 1807 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання"), які є складовими ціни на електричну енергію, та не залежить від волевиявлення постачальника електричної енергії (ТОВ "РОЕК"). (Лист ТОВ "РОЕК" № 265/145 від 24.01.2023) /т. 1, а.с. 46/.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення додаткових угод № 2 та № 4 до договору № 2041-ВЦ від 09.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу ціна за одиницю товару була збільшена з 3,71855 грн/кВт*год до 4,41253 грн/кВт*год без ПДВ, що становить сукупне підвищення приблизно на 18,8 % від первинної ціни, тобто істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень у 10 відсотків.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи апелянта зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених особливостей, на переконання, апелянта, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Спростовуючи твердження скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

Крім того доводи апелянта про те, що сторони діяли в межах принципу договірної свободи та мали право змінювати істотні умови договору, є необґрунтованими, оскільки у сфері публічних закупівель зміна істотних умов договору допускається виключно у випадках та в порядку, прямо визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якого мають імперативний характер.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про недотримання сторонами вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшення ціни електричної енергії за додатковими угодами № 2 від 30.09.2022 та № 4 від 01.02.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2041-ВЦ від 09.02.2022 понад встановлений законом граничний рівень є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак позовні вимоги про визнання зазначених додаткових угод недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 33 999,79 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки додаткові угоди № 2 від 30.09.2022 та № 4 від 01.02.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2041-ВЦ від 09.02.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини сторін щодо визначення вартості поставленої електричної енергії підлягають регулюванню умовами договору та додаткової угоди № 1 від 29.09.2022. Відтак вартість фактично поставленої електричної енергії в обсязі 93 225 кВт*год, виходячи з ціни 3,71855 грн/кВт*год без ПДВ, передбаченої договором, та ціни 4,05550 грн/кВт*год без ПДВ, встановленої додатковою угодою № 1, становить 453 688,79 грн, тоді як відповідачем-1 сплачено 487 688,58 грн.

Отже різниця у сумі 33 999,79 грн була отримана відповідачем-1 за відсутності достатньої правової підстави, оскільки така підстава відпала внаслідок визнання недійсними додаткових угод № 2 та № 4, у зв`язку з чим зазначені кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статей 216 та 1212 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23, від 26.03.2024 у справі № 927/373/22, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому доводи, наведені скаржником у його апеляційній скарзі, не спростовують наведеного вище.

Відповідно до статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/505/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 19 березня 2026 року у справі № 918/505/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 918/505/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повну постанову складено "05" червня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Розізнана І.В.