Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №906/15/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Справа № 906/15/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання: Дика А.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Марщівська О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.26, повний текст судового рішення складено 20.03.26 у справі № 906/15/25 (суддя Нестерчук С.С.)

за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до:

1) Миропільської селищної ради Житомирської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фартімолк"

про визнання недійсним договору закупівлі, застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення 1 610 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.03.26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний суд" від Житомирської обласної прокуратури до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

Листом суду апеляційної інстанції №906/15/25/1654/26 від 09.04.26 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 14.04.26 від Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 906/15/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.26 (із урахуванням ухвали суду апеляційної інстанції від 22.04.26 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.26 у справі №906/15/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2026 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Попередджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фартімолк" (ЄДРПОУ 37886004) про обов`язок зареєструвати електронний кабінет у підсистемі "Електронний Суд" системи ЄСІТС. Запропоновано учасникам справи у строк до 15.05.26 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

28.04.26 через підсистему "Електронний суд" від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника сторони.

02.06.26 у судове засідання з`явився прокурор, який надав свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату та час проведення судового засідання належним чином повідомлені.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

26.11.2018 Миропільською селищною радою Житомирської області (надалі - селищна рада, покупець, відповідач 1) в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: "Автомобіль швидкої медичної допомоги тип А2 (в комплектації з необхідним обладнанням)" очікуваною вартістю 1 700 000,00 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі - UA-2018-11-26-002173-с).

У відкритих торгах за вказаним оголошенням взяли участь чотири учасники: ТОВ "ДУАЦ" (05.09.2023 змінило склад засновників, а також 06.09.2023 найменування на ТОВ "Фартімолк") з тендерною пропозицією в розмірі 1 610 000,00 грн, ТОВ "Геравіт-2005" з тендерною пропозицією на суму 1 650 000,00 грн, ТОВ "Віді Юнікомерс" з тендерною пропозицією на суму 1 700 000,00 грн та ТОВ "Автоспецпром" з тендерною пропозицією на суму 1 696 000,00 грн.

За результатами проведеного 14.12.2018 електронного аукціону - тендерну пропозицію ТОВ "ДУАЦ" визнано найбільш економічно вигідною.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій по предмету закупівлі від 14.12.2018 №6 ТОВ "ДУАЦ" визнано переможцем торгів та прийнято рішення укласти з ним договір.

26.12.2018 між ТОВ "ДУАЦ" (постачальник) та Миропільською селищною радою (покупець) укладено договір №1/18 (далі- договір).

Предметом цього договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю 1 (один) автомобіль швидкої медичної допомоги тип А2 (в комплектації з необхідним обладнанням змонтованим не раніше 2018, що підтверджується Висновком науково-технічної експертизи ДП "Державторансндіпроект" та актом технічної експертизи), (далі - "автомобіль"), виконати роботи з установки на автомобілі додаткового обладнання (далі - "Роботи "), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити вартість автомобіля та виконаних робіт в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Комплектація автомобіля зазначена в специфікації (додаток № 1), конструкція медичного салону показана в схемі (додаток № 2), які є невід`ємними частинами цього договору (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 загальна вартість автомобіля за договором з ПДВ становить 1 610 000,00 грн. До вартості автомобіля включена вартість робіт, транспортування, завантаження, розвантаження, сплата податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Цей договір підписаний та скріплений печатками сторін.

28.12.2018 була проведена оплата за одержаний автомобіль швидкої медичної допомоги тип А2 в комплекті з необхідним обладнанням згідно платіжної інструкції №1 від 26.12.2018 в сумі 1 500 000,00 грн та №2 від 26.12.2018 в сумі 110 000,00 грн, що підтверджується листом №92-24вх від 08.01.2024 Управління Державної казначейської служби України в Романівському районі Житомирської області на запит прокуратури №55-93-15ВИХ-24 від 01.01.2024.

14.07.2022 на офіційному веб-порталі публічних закупівель опубліковано Звіт про виконання договору про закупівлю №1/18 (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-11-26-002173-с).

Рішенням Антимонопольного комітету України від 06.07.2023 №60/73-р/к у справі № 56-3.5/17/2019 визнано ТОВ "Геравіт-2005” та ТОВ "ДУАЦ" винними у вчинені порушення передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі "Автомобіль швидкої медичної допомоги тип А2 (в комплектації з необхідним обладнанням)" ДК 021:2015:34110000-1 - легкові автомобілі, яка проводилась Миропільською селищною радою у системі електронних державних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі - UA-2018-11-26-002173-с.

За вказане порушення, на товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

АМКУ дійшов висновку про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Геравіт-2005" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУАЦ" під час участі у процедурі закупівлі за предметом «Автомобіль швидкої медичної допомоги тип А2 (в комплектації з необхідним обладнанням)» скоординували власну економічну поведінку, що призвело до усунення між ними конкуренції та, як наслідок, спотворення результатів торгів.

Рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 06.07.2023 №60/73-р/к ні відповідач 2, ні ТОВ "Геравіт-2005" не оскаржено, штрафи не сплачені.

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, стверджує, що зазначені обставини свідчать про завідомо невідповідність мети дій ТОВ "Фартімолк" (до зміни найменування - "ДУАЦ") інтересам держави та суспільства під час участі у відкритих торгах і укладення договору про закупівлю, у зв`язку з чим, на думку прокурора, наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України та визнання недійсним договору про закупівлю №1/18 від 26.12.2018.

Також прокурор зазначає, що з огляду на охоплення протиправної мети умислом відповідача 2 та відсутність підстав для аналогічного висновку щодо замовника закупівлі, кошти у сумі 1 610 000,00 грн, сплачені за недійсним договором, підлягають поверненню селищній раді, а кошти, отримані селищною радою за рішенням суду, стягненню в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.03.26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що для визнання договору недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування передбачених нею конфіскаційних наслідків прокурор повинен довести сукупність обставин, зокрема наявність у сторін правочину мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, умисел на досягнення такої мети, заподіяння державі значних збитків або безпідставне збагачення та пропорційність втручання у право власності. Встановивши, що спірний договір був виконаний, доказів переплати бюджетних коштів, завдання державі чи територіальній громаді значних збитків, безпідставного збагачення відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів і погіршенням майнового становища держави не подано, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сам факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є достатньою підставою для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, прокурор зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України. Апелянт вказує, що встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій між ТОВ "ДУАЦ" (ТОВ "Фартімолк") та ТОВ "Геравіт-2005", спрямованих на спотворення результатів публічної закупівлі, свідчить про умисне порушення принципів добросовісної конкуренції та отримання права на укладення договору в неконкурентний спосіб, що суперечить інтересам держави і суспільства. На думку прокурора, для визнання договору недійсним не вимагається доведення факту завдання збитків чи переплати бюджетних коштів, оскільки сама відсутність реальної конкуренції під час закупівлі порушує державний інтерес у забезпеченні ефективного, прозорого та законного використання бюджетних коштів. Крім того, апелянт вважає, що за наявності умислу лише у ТОВ "Фартімолк" до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а застосування до відповідача-2 адміністративно-господарських санкцій за порушення конкурентного законодавства не виключає можливості визнання договору недійсним та застосування наслідків такої недійсності.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Щодо незгоди Житомирської обласної прокуратури із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 19.12.2025 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 922/3456/23 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.

Перед Верховним Судом у справі № 922/3456/23 постало питання чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини 3 ст. 228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Так, Верховний Суд зазначив, що стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).

Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим. Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї. У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки: - які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; - ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; - ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; - наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна; - ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України суд має враховувати, що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 1 статті 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/346/23 також зазначено наступне:

" Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК...

Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції".

Як убачається з матеріалів справи та доводів прокурора в суді апеляційної інстанції, обґрунтування позову сформовано виключно на встановлених рішенням Антмонопольного комітету України від 06.07.2023 № 60/73-р/к фактів антиконкурентних узголжених дій між ТОВ "Геравіт-2005" та ТОВ "ДУАЦ" (ТОВ "Фартімолк"). Водночас, як слушно зауважив місцевий господарський суд, сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій не звільняє орган прокуратури від обов`язку довести сукупність обставин, які необхідні для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор стверджує про те, що через порушення законодавства про захист конкуренції постраждали інтереси держави. При цьому місцевий господарський суд слушно зауважує, що закупівлю робіт проводила селищна рада за кошти місцевого бюджету, а не держави. Отже, при спотворенні результатів торгів постраждалою є Миропільська територіальна громада. Між тим, прокурор у позові просить стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету селлищної ради (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель), що на переконання колегії суддів апеляційної інстанції є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади селища Миропіль.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що орган прокуратури покликається на правові висновки, які висвітлені у: постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, постановах Верховного Суду у справах № 922/3322/20 від 24.04.2024 та № 914/1507/23 від 17.10.2024.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на правові висновки, які висвітлені у постанові Верїховного Суду від 03.03.26 у справі № 908/2939/23:

"Суди у вирішенні цього спору не врахували, що сам по собі встановлений Рішенням АМК факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсними як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства...

Суд наголошує на тому, що питання щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах вже вирішено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. Жодних свідчень того, що вказане судове рішення призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу у відступі від сформованої позиції, - немає.

Наведені Прокуратурою правові позиції, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, не суперечать сформованим об`єднаною палатою висновкам у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, оскільки в жодній з указаних справ Велика Палата Верховного Суду не висновувала протилежного підходу щодо правової природи санкції, визначеної частиною третьою статті 228 ЦК України.

Судом також відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, , від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, адже правова позиція у таких зазнала змін та конкретизації із прийняттям постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23), а в силу правової позиції, яка викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.

Посилання Прокуратури на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16 та від 07.11.2019 у справі № 682/2889/16-ц є необґрунтованими з огляду на те, що у жодній із означених постанов не міститься висновків щодо застосування положень частини третьої статті 228 ЦК України. Водночас застосування статті 228 ЦК України у означених постановах не суперечить сформованим об`єднаною палатою у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 висновкам щодо їх застосування".

Екстраполюючи правові висновки Верховного Суду на мотиви ухваленого судового рішення місцевим господарським судом, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального та/або процесуального права. Суд першої інстанції надав повну та всебічну правову оцінку доводам, які викладені у позовній заяві та застосував актуальну судову практику щодо спірних правовідносин.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції орган прокуратури не довів: наявності мети спірного правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільств; заподіяння державі та суспільству значних збитків, а також безпідставного збагачення відповідача-2; причинно-наслідкового зв`язку між встановленими антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів та погіршенням майнового становища держави. При цьому доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яка узгоджується з актуальною судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що органом прокуратури не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою. Таким чином апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.26 у справі № 906/15/25 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

3. Справу №906/15/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" червня 2026 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.