Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №914/2739/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2739/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафія Собору Пресвятої Богородиці с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області», с. Старе Село, Пустомитівського району, Львівської області,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Релігійної громади Української греко-католицької церкви «Парафія собору Пресвятої Богородиці с.Старе Село Пустомитівського району Львівської області» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню в сумі 1 474,88грн, три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 856,54грн та інфляційні втрати в сумі 3 064,56грн, а також - витрати на судовий збір у сумі 2 422,40 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 2 284,06грн – відмовлено.

23.03.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 р. у справі № 914/2739/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2284,06грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 2284,06грн, у стягненні яких було відмовлено, – задовольнити.

Ухвалою суду від 30.03.2026 залишено апеляційну скаргу без руху, встановлено апелянту спосіб та строк усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду протягом 10 днів з моменту отримання ухвали доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 без повідомлення учасників процесу.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання природного газу №2302411-РО від 30.01.2023 в частині оплати за спожитий природний газ за лютий-квітень, листопад-грудень 2023 на суму 16796,13 грн. Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3104,33 грн інфляційних втрат та 779,23 грн 3% річних, а також 3758,94 грн пені на підставі п.7.2 договору.

Ухвалою від 27.11.2025 суд прийняв, за заявою позивача від 26.11.2025, часткове зменшення та часткове збільшення позивачем розміру позовних вимог. Тому, предметом позову на час винесення оскаржуваного рішення стали вимоги позивача про стягнення з відповідача: пені в сумі 3 758,94грн; трьох процентів річних у сумі 856,54грн; інфляційних втрат у сумі 3 064,56грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 позов задоволено частково. Задоволено частково клопотання відповідача про зменшення пені. Зменшено суму пені на 2 284,06грн.

Стягнуто з Релігійної громади Української греко-католицької церкви «Парафія собору Пресвятої Богородиці с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню в сумі 1 474,88грн, три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 856,54грн та інфляційні втрати в сумі 3 064,56грн, судовий збір у сумі 2 422,40грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 629, 655, 714 ЦК України, допущено прострочення оплати вартості спожитого газу, тому вимоги Позивача про стягнення, згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України, трьох процентів річних та інфляційних втрат повністю обґрунтовані, що зумовлює наявність підстав для їх задоволення.

Щодо суми пені, то оскільки бездіяльність Позивача щодо своєчасного вирішення, відповідно до умов п.11.1 Договору, питання про погашення заборгованості за газ, спожитий у грудні місяці 2023 року, суперечить вказаним вимогам закону щодо добросовісності, розумності та справедливості у зобов`язаннях, наявні підстави, передбачені нормами ч. 3 ст. 551 та ч. 2 ст. 616 ЦК України, для задоволення клопотання Відповідача про зменшення для стягнення суми пені, але лише тієї суми, що нарахована за прострочення оплати вартості газу, спожитого у грудні місяці 2023 року, оскільки причини прострочення оплати вартості газу, спожитого у березні-квітні місяцях 2023 року, відповідачем не зазначено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 р. у справі № 914/2739/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2284,06грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 2284,06грн, у стягненні яких було відмовлено, – задовольнити.

Мотиви апеляційної скарги:

- неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи,

- порушення норм процесуального права (ст. 86, 236 ГПК України).

- неправильне застосування норм матеріального права.

- рішення підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог (зменшеної судом суми пені до 1 474,88 грн (зменшено заявлену до стягнення суму пені на 60,76%).

- заявлена до стягнення сума пені не є надмірно великою для боржника, враховуючи процентне співвідношення належного виконання зобов`язання.

- зменшуючи суму пені до 1474,88 грн, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання;

- зменшення розміру пені на 60,76% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.

30.01.2023 Сторонами укладено Договір №2302411-РО, згідно з умовами якого Позивачем здійснювалось постачання Відповідачу природного газу, що підтверджується:

- інформаційною довідкою ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» стосовно обсягів споживання Відповідачем природного газу у лютому, березні та квітні місяцях 2023 року;

- інформацією з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС-кодом у лютому, березні та квітні місяцях 2023 року;

- двосторонніми Актами приймання-передавання газу від 30.11.2023 та 31.12.2023 стосовно постачання Відповідачу газу у листопаді та грудні місяцях 2023 року.

26.08.2025 відповідач оплатив 16 796,13 грн заборгованості за Договором №2302411-РО від 30.01.2023.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання зменшення пені.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Спір між учасниками процесу виник з приводу неналежного виконання відповідачем договірного обов`язку з повної та вчасної оплати спожитого природного газу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 3758,94грн; 3% річних у сумі 856,54грн; інфляційні втрати у сумі 3064,56грн.

Місцевим судом, за заявою відповідача задоволено частково клопотання про зменшення суми пені на 2 284,06 грн та стягнуто з Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафія Собору Пресвятої Богородиці с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області» 1 474,88 грн пені.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №є925/74/19, від 02.06.2021 у справі №є5023/10655/11 (922/2455/20).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який і може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Місцевий господарський суд правильно врахував, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При цьому, відповідач оплатив суму основного боргу ще до відкриття провадження у справі.

Колегія суддів враховує, що місцевим судом клопотання відповідача задоволено частково, зменшено розмір пені на 60,76%, що спростовує доводи апеляційної скарги про не врахування балансу інтересів сторін.

Отже, зменшення розміру стягуваної пені є проявом обмеження, а не звільнення боржника від відповідальності.

Тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки вони є безпідставними, бо саме законодавець у ст. 551 Цивільного кодексу України встановив право суду зменшити неустойку у разі її явної невідповідності наслідкам порушення зобов`язання.

Неустойка має компенсаторний, а не каральний характер, а її розмір повинен бути співмірним із порушенням.

Зменшення неустойки не позбавляє боржника відповідальності, а лише приводить її до розумних меж відповідно до принципів справедливості, добросовісності та пропорційності, закріплених у ст. ст. 3, 13 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного у сукупності, судова колегія, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення розміру пені до 1 474,88 грн.

З огляду на обґрунтованість та умотивованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав до втручання у застосовані дискреційні повноваження та межі судового розсуду.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2739/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 05.06.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Ржепецький В.О.