Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №909/547/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Справа № 909/547/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш",

на ухвалу:Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2026 (суддя Шкіндер П. А.),

у справі:№ 909/547/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (надалі – ТОВ "Техмаш" або Позивач),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" (надалі – ТОВ "ПаверЮ" або Відповідач),

про:розірвання договору поставки та стягнення 8'378'127,54 гривень.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ТОВ "Техмаш" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "ПаверЮ" про розірвання договору поставки та стягнення 8'378'127,54 гривень.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач, виконуючи умови укладеного з Відповідачем Договору поставки від 19.08.2024 № 19/08-24 (далі – Договір поставки від 19.08.2024), перерахував останньому 5'976'000,00 грн за поставку накопичувача електроенергії контейнерного типу відповідно до робочого проєкту та технічного паспорта. Вказані кошти були отримані Позивачем в АТ "Креді Агріколь Банк" на кредитних умовах. Однак Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, чим істотно порушив умови Договору поставки від 19.08.2024.

3. Предметом позову є:

3.1. Розірвання Договору поставки від 19.08.2024.

3.2. Стягнення 8'378'127,54 грн, з яких:

3.2.1. 5'976'000,00 грн – безпідставно збережені кошти.

3.2.2. 556'280,00 грн – відсотки за кредитом, сплачені на користь АТ "Креді Агріколь Банк".

3.2.3. 1'845'847,23 грн – неустойка.

4. Підставою позову є істотне порушення Відповідачем умов Договору поставки від 19.08.2024, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо поставки товару.

5. Ухвалою від 01.05.2026 Господарський суд Івано-Франківської області матеріали справи № 909/546/26 передав за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

6. Ухвала мотивована тим, що відповідно до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України цей позов повинен розглядатись за місцезнаходженням ТОВ "ПаверЮ" в місті Києві.

7. Суд зазначив, що хоча пункт 1.1.2 Договору поставки від 19.08.2024 визначає місце поставки товару – місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вулиця Марковецька, будинок 11, предметом спору у даній справі є розірвання договору та стягнення 8'378'127,54 гривень. Оскільки такі вимоги не пов`язані з виконанням зобов`язання, яке через свою особливість може бути виконане виключно у певному місці. З огляду на це суд дійшов висновку, що приписи частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у цьому випадку не застосовуються, а справа підлягає розгляду за загальними правилами територіальної підсудності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

8. Не погодившись із указаним судовим рішенням, ТОВ "Техмаш" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

9. Оскільки оскаржується ухвала, передбачена пунктом 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026, відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, відкрив апеляційне провадження та постановив здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи і без проведення судового засідання.

10. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 18.05.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 136, 137).

11. Відповідно до частин 1 та 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

12. Згідно з частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

13. Враховуючи початок розгляду справи в порядку письмового провадження та закінчення встановленого апеляційним судом строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку про можливість ухвалення постанови у даній справі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

14. Спір виник з Договору поставки від 19.08.2024, яким у пункті 1.1.2 визначено місце його виконання – м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, будинок 11. У зв`язку з цим, відповідно до частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, Позивач мав право пред`явити позов за місцем виконання договору, а тому справа підсудна Господарському суду Івано-Франківської області.

15. Частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає дві самостійні підстави альтернативної підсудності, одна з яких – наявність у договорі визначеного місця виконання, і ця норма не обмежує її застосування лише спорами про безпосереднє виконання договору. Предметом спору є розірвання договору та стягнення коштів, тобто спір, що виник із договору, а відтак положення частини 5 статті 29 ГПК України підлягають застосуванню.

16. Суд першої інстанції помилково врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 442/3250/18, оскільки у тій справі судом застосовувалися положення Цивільного процесуального кодексу України, а також було встановлено відсутність у договорі умов щодо визначення місця його виконання. Апелянт вважає, що у цій справі застосуванню підлягає правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23.

Відзив

17. Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

18. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2026 у цій справі оскаржується Позивачем в повному обсязі.

Щодо суті

20. За своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

21. Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів.

22. Вимоги щодо такого розмежування викладено у параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

23. За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи – підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України).

24. Разом із тим статтею 29 Господарського процесуального кодексу України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

25. Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

26. За змістом положень частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

27. Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

28. Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, та який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

29. Частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України не містить обмежень про те, що такий спір має бути винятково спором про виконання цього договору.

30. Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

31. Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

32. Згідно з частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділено обидві сторони договору.

33. До договірних спорів належать, зокрема, спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів, а також тлумаченні їх умов.

34. У справі, що переглядається, предметом спору є розірвання Договору поставки від 19.08.2024 та стягнення грошових коштів (повернення авансу за договором, відшкодування сплачених відсотків та стягнення неустойки за порушення строку виконання робіт).

35. У пункті 1.1.2 Договору поставки від 19.08.2024 сторони погодили місце поставки товару – майданчик на території підприємства ТОВ "Техмаш", що розташований за адресою: 76994, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вулиця Марковецька, будинок 11.

36. З огляду на наведене між сторонами справи № 909/547/26 виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання.

37. Тобто наявна перша (у договорі визначено місце його виконання) із передбачених частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України підстав для пред`явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.

38. Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається і у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір між ними виник із договору.

39. Отже, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі № 909/547/26 позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто – до юрисдикції Господарського суду Івано-Франківської області.

40. Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23, які колегія суддів вважає релевантними у цій справі.

41. Колегія суддів погоджується з аргументами Апелянта про безпідставність застосування місцевим судом висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 442/3250/18. У зазначеній справі договір не містив погодженого сторонами місця його виконання, а позивач обґрунтовував підсудність посиланням на одностороннє повідомлення про місце виконання договору, направлене відповідачу вже після укладення договору, яке Верховний Суд не визнав належним підтвердженням зміни умов договору. Водночас у цій господарській справі місце виконання договору погоджене сторонами у пункті 1.1.2 Договору поставки від 19.08.2024.

42. Отже, місцевий суд дійшов помилкового висновку про необхідність передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

IV. ВИСНОВКИ

43. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

44. Відповідно до пункту 4 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

45. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2026 у справі № 909/547/26 прийнято з порушенням норм процесуального права (статті 29 Господарського процесуального кодексу України). З урахуванням наведених у цій постанові аргументів колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Господарського суду Івано-Франківської області для подальшого розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

46. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється судом за результатами вирішення спору по суті.

47. Оскільки під час апеляційного перегляду спір по суті заявлених позовних вимог судом не вирішувався, підстави для розподілу судових витрат на даній стадії процесу відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2026 у справі № 909/547/26 скасувати.

3. Справу № 909/547/26 направити Господарському суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.