Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №709/650/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/650/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження взалі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Джирма А.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 є власником 3/4 частки в спільній частковій власності земельної ділянки з кадастровим номером №7125180400:04:000:4607 площею 1,9132 га, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський (Чорнобаївський) район Богодухівська сільська рада, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Цю земельну ділянку отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку у спадщині на 1/4 частку вказаної земельної ділянки не видано. Право на обов`язкову частку в спадковому майні відповідно до ст. 1241 ЦК України має матір спадкодавця - ОСОБА_2 - відповідачка по справі, яка фактично прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована за однією адресою з померлим на час його смерті, але жодних дій для оформлення спадкових прав не вчинила. Зважаючи на викладене, 1/4 частина вказаної земельної ділянки рахується за ОСОБА_3 .

Таким чином, після оформлення позивачкою спадкових прав у спадщині після померлого ОСОБА_3 виникла спільна часткова власність, однак склад співвласників та розмір часток залишилися невизначеними у повному обсязі.

На даний час позивачка фактично володіє та користується своєю частиною земельної ділянки, проте розпорядження своєю часткою, а саме здавати в оренду земельну ділянку не може у зв`язку з тим, що необхідна згода іншого співвласника.

З метою поділу земельної ділянки в натурі позивачка звернулась до ФОП ОСОБА_4 , який розробив план поділу земельної ділянки. Зазначений поділ відповідає часткам співвласників, не порушує цільового призначення (земельна ділянка для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва) та забезпечує можливість самостійного використання кожної земельної ділянки. Однак реалізувати цей поділ у позасудовому порядку неможливо у зв`язку з відсутністю визначеного співвласника другої частки та відмови відповідачки від вчинення будь-яких юридичних дій, спрямованих на оформлення спадкових прав.

Позивачка не може реалізувати своє право власності у зв`язку з тим, що неможливо здійснити державну реєстрацію поділу без погодження іншого співвласника.

У зв`язку з зазначеним, сторона позивача просить провести поділ в натурі земельної ділянки відповідно до плану розподілу. Припинити право спільної часткової власності співвласників на вказану земельну ділянку.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Джирма А.В. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні, судові витрати по справі залишають за собою.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову про поділ земельної ділянки. В заяві відповідачка зазначає, що ознайомившись з позовними вимогами

ОСОБА_1 повідомляє суд, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. У зв`язку з неможливістю явки в судове засідання, що обумовлено похилим віком та складністю пересування, просить справу розглянути без її участі на підставі матеріалів з урахуванням цієї заяви. Не заперечує проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, сух ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 05 січня 2024 року зареєстрували шлюб (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , а.с. 11).

У Першій Черкаській державній нотаріальній конторі зареєстровано спадкову справу щодо спадкодавця ОСОБА_3 (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.02.2024,

а.с. 13).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9132 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:4607, розташована в Черкаській області Золотоніському (Чорнобаївському) районі Богодухівській сільській раді.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом дружина ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 , є спадкоємцем на 3/4 частки зазначеного в заповіті майна - земельної ділянки площею 1,9132 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:4607, розташованої в Черкаській області Золотоніському (Чорнобаївському) районі Богодухівській сільській раді. Свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України на 1/4 частку земельної ділянки ще не видано (свідоцтво про право на спадщину за заповітом, дублікат, що має силу оригіналу, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83447968, а.с. 14, 15, а також наявне в матерііалах спадкової справи).

У Витязі з Державного реєстру речових прав №454197533 зазначено про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,9132 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:4607, тип спільної власності - спільна часткова, розмір частки - 3/4 (а.с. 16).

Стороною позивача до позовної заяви додано План розподілу земельної ділянки площею 1,9132 га в Черкаській області, Золотоніському (Чорнобаївському) районі, Богодухівській сільській раді, розроблений сертифікованим інженером-землеворядником ОСОБА_4 . На плані визначено зображення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1,4349 га (на плані зображено білим кольором), та земельної ділянки ОСОБА_3 - 0,4783 га (на плані зображено зеленим кольором) (а.с. 17).

Ухвалою суду з Першої Черкаської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи ОСОБА_3 . З неї вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_2 як зареєстрована разом з померлим на день його смерті вважається такою, що прийняла спадщину - без подачі заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_2 оформленням спадкових прав не займалась. На листи нотаріуса з запрошенням для оформлення спадкових прав не реагувала (а.с. 52-79).

За ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних / неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тобто за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ (ст. 367 ЦК України) з визначенням розміру виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

Тобто при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в справі №357/3145/20, постанова від 23 квітня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України передбачено земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Частиною 4 ст. 89 ЗК України передбачено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд приходить до висновку, що сертифікованим інженером-землеворядником ОСОБА_4 розроблено План розподілу земельної ділянки площею 1,9132 га, яка перебуває у спільній частковій власності. На плані визначено зображення частини земельної ділянки площею 1,4349 га,, право власності на якув порядку спадкування отримала ОСОБА_1 та іншої частини земельної ділянки померлого ОСОБА_3 - 0,4783 га, спадкові права на яку жодним зі спадкоємців не оформлено. У зв`язку з зазначеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виділення відповідачу ОСОБА_2 в натурі земельної ділянки площею 0,4783 га.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги визнання позову відповідачем, грунтуючись на вищезазначених нормах права, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки представник позивача в позовній заяві вказала, що судові витрати сторона позивача залишає за собою, суд вказане питання не вирішує.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки – задовольнити.

Здійснити поділ в натурі земельної ділянки площею 1,9132 га з кадастровим номером №7125180400:04:000:4607, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський (Чорнобаївський) район, Богодухівська сільська рада, відповідно до плану розподілу земельної ділянки, виділивши позивачу ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку площею 1,4349 га (на плані зображено білим кольором).

Право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку припинити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.М. Кваша