Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №569/7935/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7935/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.,

при секретарі – Білецькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення неповнолітньої дочки на проживання з батьком, залишення малолітнього сина на проживання з матір`ю,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області 01 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення неповнолітньої дочки 2009 року народження на проживання з батьком, залишення малолітнього сина 2017 року народження на проживання з матір`ю.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що її довіритель та відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2008 року. Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом довготривалого періоду часу відносини між сторонами поступово почали погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства та бюджету. Наразі, кожен із подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Примирення не можливе, оскільки взаємної волі на спільне проживання немає, спільне господарство та побут не ведеться між сторонами, разом не проживають. Відтак, шлюб між сторонами існує лише формально, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати. Позивач вважає за необхідне увалити рішення про розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя як подружжя не можливе, адже має місце стійкий розлад сімейних відносин, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного із подружжя.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, припинено сімейні відносини, позивач втратив до відповідача почуття любові, фактично сім`я розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, що має істотне значення, тому вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до повного задоволення.

Що стосується вимоги щодо місця проживання дітей, що не є позовною вимогою, то наразі спільні діти сторін проживають зокрема: старша донька ОСОБА_3 , 2009 року народження з позивачем; менший син ОСОБА_4 , 2017 року народження з відповідачкою. У даному випадку питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами не вирішується, оскільки між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їх спільних дітей і такий позов (про визначення місця проживання дитини) жодною із сторін не пред`являвся. Тому, оскільки у сторін відсутній спір про місце проживання дітей, тому вважає за можливе зазначити у рішенні, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 надалі залишається проживати з позивачем, а ОСОБА_6 – з відповідачкою.

В судове засідання відповідачка не з`явилась, однак 06 квітня 2026 року, 15 травня 2026 року, 03 червня 2026 року подала до суду заяви про визнання позову, задоволення позовних вимог в повному обсязі. Заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі, з позовними вимогами ознайомлена та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2008 року.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 20 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 20 червня 2008 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №738. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_8 , дружини ОСОБА_8 .

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей – дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим липня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис за №1748. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 15 березня 2017 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з якого вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис №684. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, між ними припинено сімейні відносини, позивач втратив до відповідачки почуття любові, фактично сім`я розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, що має істотне значення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають до повного задоволення.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, і даних обставини не заперечила відповідачка у своїх трьох заявах про визнання позову, спору про визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами не вбачається; спір щодо місця проживання дитини між позивачем та відповідачкою відсутній.

Крім того, представником позивача було подане до суду клопотання, яке вона підтримала у судовому засіданні, у якому було звернуто увагу суду на ту обставину, що той факт, що позивач просить залишити неповнолітню дитину ОСОБА_5 на проживанні з батьком – ОСОБА_1 жодним чином не пов`язано із мобілізаційними процесами у зв`язку із запровадженим воєнним станом в Україні. Позивач має відстрочку, є непридатним зх. виключенням з військового обліку, що підтверджується копією електронного військово-облікового документу. Вказані обставини представник позивача просила врахувати при розгляді справи.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.

Під час вирішення питання про призначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

У даному випадку питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей сторін не вирішується. Натомість, як зазначено позивачем та відповідачкою, між ними відсутній спір щодо місця проживання їх спільних неповнолітніх дітей і такий позов (як первинний позивач, так і зустрічний відповідач) не пред`являли.

Залишення неповнолітньої дочки ОСОБА_3 проживати разом із батьком, а сина ОСОБА_4 проживати разом з матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки у даному випадку лише констатував з ким залишаються проживати неповнолітні діти сторін після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому їх місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в частині залишення неповнолітньої дочки проживати разом з батьком, а неповнолітнього сина проживати разом з матір`ю підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.110-112 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення неповнолітньої дочки на проживання з батьком, залишення малолітнього сина на проживання з матір`ю - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №738 – розірвати.

Залишити неповнолітню дочку сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на проживанні з батьком ОСОБА_1 , а неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов