Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №543/383/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

543/383/26

1-кп/543/65/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026175590000009 від 28.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Михайло-Жуково, Братського району, Миколаївської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, військовослужбовець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 84-РС від 06.05.2019 сержанта запасу ОСОБА_4 призначено на посаду головного сержанта - командира відділення 2 зенітно ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону, та зараховано до списку особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

За ч. 4 ст. 15 даного Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити.

Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 15 цього ж Закону, теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, за ч. 9 ст. 15 зазначеного закону, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеним положенням кореспондують норми абз. 2 ч. 2 ст. 16 вказаного закону, за якими водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, згідно ч. 10 ст. 15 цього закону, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Всупереч даним положенням законодавства, ОСОБА_4 , перебуваючи в селі Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, у не встановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не пізніше 19.09.2025, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання вступив в попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою виготовлення завідомо підробленого документу.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не пізніше19.09.2025 під час перегляду мережі «Інтернет», виявив посилання у застосунок «Viber», із рекламою про виготовлення посвідчення водія, після чого перейшов за даним посиланням, де розпочав листування із невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою виготовлення завідомо підробленого документу. У ході листування із зазначеною особою вони узгодили зміст виконуваних функцій кожного, а саме невідома особа повідомила ОСОБА_4 , що йому необхідно надати для виготовлення посвідчення водія копію ID-картки, зразок свого підпису, фотозображення та грошові кошти у сумі 20000,00 грн., що являється винагородою за виготовлення та відправку посвідчення водія, та після цих дій невстановлена в ході досудового розслідування особа здійснить виготовлення, відправку посвідчення водія засобом поштового зв`язку «Нова Пошта».

У подальшому, ОСОБА_4 надав невстановленій слідством особі копію ID-картки, зразок свого підпису та фотозображення, а невстановлена слідством особа внесла персональні дані ОСОБА_4 в бланк посвідчення водія, після чого направила підроблене посвідчення водія за допомогою засобу поштового зв`язку «Нова Пошта» у відділенні № 1, що розташоване за адресою вулиця Соборна 24/2, село Циркуни, Харківський район, Харківська область. Тобто дії як ОСОБА_4 так і невстановленої слідством особи, були охоплені спільним умислом на виготовлення підробленого офіційного документу, з розподілом функцій.

Після чого, ОСОБА_4 отримав поштою від невстановленої особи виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 з дозволом керування транспортними засобами категорії «В», видане, згідно його змісту, 19.09.2025 територіальним сервісним центром 8042 бланк якого не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу, та містить фотозображення ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №СЕ- 19/117-26/2431-ДД від 04.02.2026, бланк посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2 , на пластиковій основі з вихідними типографськими даними «ПК Україна. Зам. 24-3054. 2025 р. І кв.», заповненому на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу (тобто є підробленим).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його, вчинене групою осіб за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

28 січня 2026 року близько 11:40 год. ОСОБА_4 , рухаючись за кермом автомобіля марки «ВАЗ 211040» з реєстраційним номером НОМЕР_3 в межах селища Оржиця Лубенського району Полтавської області, був зупинений за порушення правил дорожнього руху працівниками реагування патрульної поліції Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Після цього, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, пред`явив працівникам РПП СПД № 1 ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2 на своє ім`я.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у використанні завідомо підробленого посвідчення водія, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У судове засідання прибули: прокурор ОСОБА_3 , в режимі відеоконференції, обвинувачений ОСОБА_4 ..

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та суду надав показання, що вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, за обставин викладених у обвинувальному акті. Також, обвинувачений підтвердив, що всі обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам, при досудовому розслідуванні кримінального провадження до нього недозволених методів проведення розслідування не застосовувалося.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує щодо визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, його дії необхідно кваліфікувати наступним чином:

- за ч. 3 ст. 358 КК України - підроблення посвідчення водія, яке видається державною установою і надає спеціальне право фізичній особі на керування транспортним засобом, з метою його подальшого особистого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого посвідчення водія.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, військовослужбовець, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем проходження військової служби, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , не встановлено.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком.

При призначенні покарання, суд виходить із положень ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до скоєних кримінальних правопорушень, і вважає, що виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо із призначенням покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції частини статті, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, в межах санкції частини статті.

Остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому, враховуючи відношення обвинуваченого до скоєного, його вік, запевнення у тому, що він зробив відповідні висновки та не вчинятиме кримінальні правопорушення у майбутньому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 65, 66, 67, 70, 75 КК України, ст. 342-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи або місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи №СЕ-19/117-26/2431-ДД від 04.02.2026 в сумі 2228 грн 50 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-бланк посвідчення водія з серійним номером серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , DVD+R диск із відеозаписом перевірки документів у ОСОБА_4 від 28.01.2026 – залишити при матеріалах кримінального провадження;

-свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв серія НОМЕР_4 та довідку ГСЦ МВС на ім`я ОСОБА_4 – повернути ОСОБА_4 , як йому належні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1