Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №536/349/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/349/26

Провадження № 2/536/788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2026 року позивач, Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається, що 12.05.2017 між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002/3501760-СК, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, що передбачені графіком платежів погашення кредиту. Позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.09.2025 загальна заборгованість за кредитним договором складає 55 785 грн 90 коп, зокрема: прострочена заборгованість по основному боргу – 32 993 грн 16 коп, прострочена заборгованість по процентах – 22 792 грн 74 коп, що і просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 та понесені ними судові витрати в сумі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді від 05 березня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Установлено, що 12 травня 2017 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись із викоритсанням електронних платіжних засобів та Заяву-договір № 614605 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до інтернет-банкінгу «ТАС24», відповідно до якої відповідач акцептує публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що розміщені на сайті банку, на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір), і беззастережно приєднується до умов договору, згоден, що дана заява-договір, а також Тарифи банку є невід`ємними частинами договору.

Водночас, суд зазначає, що вказані документи, відповідачем не підписані.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/3501760-СК від 12.05.2017 слідує, що станом на 30.09.2025 за позичальником рахується заборгованість по тілу кредиту у розмірі 32 993 грн 16 коп, заборгованість по відсотках у розмірі 22 792 грн 74 коп, загальна заборгованість становить 55785 грн 90 коп.

Враховуючи, що у Заяві-договорі про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відсутні відомості про суму виданого кредиту, процентну ставку, строк дії Договору та умови повернення кредиту, суд не має можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для її стягнення.

Обґрунтовуючи право нарахування відсотків, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилався на Правила надання послуг та Тарифи АТ «Таскомбанк», як невід`ємну частину кредитного договору.

Водночас, суд зазначає, що вказані документи до матеріалів позовної заяви не надані.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 904/1017/20).

Позивачем не надані докази досягнення між сторонами згоди щодо умов, за яких кредитор зобов`язався видати кредитні кошти, а позичальник повернути гроші з нарахованими відсотками, лише містяться дати підписання – 12.05.2017 року.

Позивач надав суду виписку по особовому рахунку за період з 12.05.2017 по 30.09.2025, яка жодним чином не підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів та рух коштів на його особовому рахунку.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнті є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт виникнення певних цивільно-правових відносин. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, лише при наявності кредитного договору, а також з зазначенням операцій (транзакцій).

Надані позивачем інші докази, а саме: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , повідомлення-вимога про погашення заборгованості, обороти за поточним рахунком, статут АТ «Тасомбанк», як кожне окремо так і у своїй сукупності не містять відомості щодо основних умов кредитування та не підтверджують виникнення між позивачем та ОСОБА_1 саме кредитних відносин, які можливо встановити лише при наявності кредитного договору № 002/3501760-СК з погодженням усіх його істотних умов, на який посилається позивач.

Відповідно, факт виникнення цивільно-правових відносин, в рамках кредитного договору, який вказаний у позовній заяві, позивачем не підтверджений.

З огляду на викладене, за відсутності доказів укладення між сторонами кредитного договору №002/3501760-СК, а також погодження його істотних умов, суд позбавлений можливості встановити факт надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд відмовляє позивачу і в стягнені з відповідача понесених ним судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статями 13, 81, ч. 2 ст.141, 259, 263-265,279, 280 ЦПК України, на підставі статей 525, 526 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Таскомбанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко