Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №359/4234/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4234/26

Провадження № 1-кп/359/537/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12026111100000267, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2026, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Білопілля Сумської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 07.02.2012 Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 грн;

- 19.06.2013 Путивльським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- 17.07.2019 Зарічним районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, звільненого 31.12.2020 по відбуттю строку покарання;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Степанован Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, з повною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У ніч на 15.02.2026, у приміщенні розважального закладу «Osocor Beach Residense», розташованому за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул.Виноградна, буд. 2, в одній компанії перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші невстановлені особи з числа їх знайомих. Також у приміщенні розважального закладу відпочивали ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та інші невстановлені особи з числа їх знайомих.

Приблизно о 02 год. 15 хв., під час перебування у вбиральні зазначеного закладу, між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами з числа відвідувачів, виник словесний конфлікт. У ході вказаного конфлікту ОСОБА_4 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що своїми діями він грубо порушує громадський порядок у частині відпочинку та спокою інших громадян, висловив на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_11 погрозу прострелити їм коліна.

Після втручання у конфлікт охорони розважального закладу, які вивели відвідувачів із вбиральні, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати умисел на хуліганство, став демонструвати ОСОБА_9 предмет, зовні схожий на пістолет, який перебував у нього за поясом під одягом, пропонуючи вийти на вулицю.

Приблизно о 05 год. 30 хв., охорона розважального закладу, після його закриття супроводила ОСОБА_9 на вулицю, де перебували ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та інші невстановлені особи з числа їх знайомих, які домовлялися словами, жестами, умовними знаками та поглядами про спричинення побоїв ОСОБА_9 .

У цей час ОСОБА_12 , маючи бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, за попереднім узгодженням з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, усвідомлюючи, що своїми діями він грубо порушує громадський порядок у частині відпочинку та спокою громадян, утримуючи ОСОБА_9 однією рукою за одяг, іншою рукою завдав два удари по голові останнього.

У той же час, ОСОБА_4 , прагнучи приєднатися до протиправних дій ОСОБА_13 , вийняв із-за поясу предмет, зовні схожий на пістолет, і направивши його в бік ОСОБА_9 , застосував даний предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, здійснивши не менше одного пострілу. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_13 і ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_9 упав на землю.

Після падіння ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і ОСОБА_4 разом з невстановленими у ході досудового слідства особами, маючи змогу бачити та усвідомлювати дії інших нападників, погоджуючись із ними, продовжили активну протиправну поведінку та діючи спільно, узгоджено, доповнюючи один одного почали наносити ОСОБА_9 численні удари руками і ногами по голові та іншим частинам тіла.

При цьому, в присутності інших відвідувачів вищевказаного розважального закладу, протиставляючи себе оточуючим, виражаючи явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_12 наніс ОСОБА_9 п`ять ударів рукою та три удари ногою по голові та іншим частинам тіла потерпілого, а ОСОБА_4 наніс чотири удари ногою по голові та іншим частинам тіла потерпілого.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, потерпілому ОСОБА_9 заподіяні побої та тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення із стороннім тілом правого стегна, яке згідно висновку експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше двадцяти одного дня.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_15 своїми умисними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце і спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Крім того обвинувачений звертав увагу суду, що відшкодував потерпілому завдану шкоду. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, врахувавши добровільне перерахування ним коштів на підтримку ЗСУ, а також думку потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце і спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Крім того обвинувачений звертав увагу суду, що відшкодував потерпілому завдану шкоду. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, врахувавши наявність у нього на утримання двох дітей, добровільне перерахування ним коштів на підтримку ЗСУ, а також думку потерпілого.

Судом встановлено, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинувачених на питання суду та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують їх особи, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже суд, вислухавши відповіді обвинувачених на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи останніх, приходить до висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_13 у скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, повністю доведена і кваліфікує їх дії за ч. 4 ст. 296 КК України.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_16 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий; за амбулаторною психіатричною та наркологічною допомогою не звертався; непрацевлаштований; неодружений; особою з інвалідністю не являється; за місцем проживання характеризується посередньо;

- особу обвинуваченого ОСОБА_13 , який раніше не судимий; на наркологічному обліку не значиться; непрацевлаштований; особою з інвалідністю не являється; одружений; має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; за місцем проживання характеризується посередньо;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме:

у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини і щире каяття; відшкодування потерпілому завданої шкоди, що підтверджується копією заяви ОСОБА_19 від 23.04.2026; добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України (Міністерство оборони України) у сумі 30000 гривень, згідно квитанції № 114 від 28.05.2026; обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів;

у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 , згідно ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини і щире каяття; відшкодування потерпілому завданої шкоди, що підтверджується копією заяви ОСОБА_19 від 23.04.2026; наявність на утриманні двох малолітніх дітей; добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України (Міністерство оборони України) у сумі 15000 гривень, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1-94К від 28.05.2026; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено;

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що обвинувачені вчинили умисний тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити їм покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частини 4 статті 296 КК України. Разом з тим, беручи до уваги відомості про обвинувачених, які усвідомили характер своєї протиправної поведінки та її наслідки, у судовому засіданні вибачалися за вчинене, за місцем проживання характеризуються посередньо, з урахуванням думки потерпілого, який просив призначити обвинуваченим покарання не пов`язане з позбавленням волі; враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинувачених - визнання вини, щире каяття, відшкодування потерпілому завданої шкоди, добровільне перерахування коштів на підтримку ЗСУ, а для ОСОБА_13 ще наявність на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_13 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст.75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали суду від 15.04.2026, у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 години до 06 години у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , до набрання вироком законної сили, необхідно скасувати.

Крім того, в строк відбутого за даним вироком покарання, необхідно зарахувати термін попередньо ув`язнення ОСОБА_4 та ОСОБА_13 у період з 16.02.2026 (з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 15.04.2026 (обрання запобіжного заходу), у відповідності до вимог ст. 72 КК України, згідно яких один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2026, на мобільний телефон «Google Pixes», чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ на ім`я ОСОБА_20 , шкіряну куртку чорного кольору та капелюх сірого кольору - підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов потерпілим не пред`явлено.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали суду від 15.04.2026, у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 години до 06 години у відношенні ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили – скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання, термін його попередньо ув`язнення – у період з 16.02.2026 (з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 15.04.2026 (обрання запобіжного заходу), у відповідності до ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якої один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали суду від 15.04.2026, у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 години до 06 години у відношенні ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили – скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_21 в строк відбутого покарання, термін його попередньо ув`язнення – у період з 16.02.2026 (з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 15.04.2026 (обрання запобіжного заходу), у відповідності до ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якої один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2026, на мобільний телефон «Google Pixes», чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ на ім`я ОСОБА_20 , шкіряну куртку чорного кольору та капелюх сірого кольору – скасувати.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Бориспільського РУП ГУНП в Київській області:

1) пошкоджені окуляри, які поміщено до сейф пакету № NPU 5024781, предмет округлої форми - гумову кулю, яка упакована до сейф пакету № CRI1066871 – знищити;

2) мобільний телефон марки iPhone 12 чорного кольору та мобільний телефон iPhone 17 чорного кольору, які поміщені до сейф пакету № ICR0085788, мобільний телефон Gogle Pixel чорного кольору, який упаковано до сейф пакету № ICR0085712, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке упаковано до сейф пакету №ICR0085713 і шкіряну куртку чорного кольору та капелюх сірого кольору, які упаковані до сейф пакету № QHY0080742 – повернути власнику.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_22