Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №357/2503/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2503/26

3-зв/357/4/26

П О С Т А Н О В А

05 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в режимі відеоконференції) – Александрова Д.О.,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, заяву захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича, про відвід судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олени Леонідівни, від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

свою заяву ОСОБА_2 мотивував, посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки вважає, що обставини, які мали місце під час судового засідання 06 березня 2026 року та після нього, стосуються поведінки головуючої судді під час дослідження доказів, порядку фіксування судового засідання, а також подальшого процесуального оформлення суддею Гавенко О.Л. обставин щодо нібито заявленого захисником відводу, хоча такого відводу він не заявляв.

Фактична підстава для відводу полягає в тому, що суддя Гавенко О.Л. під час судового розгляду допустила процесуальну поведінку, яка викликала у сторони захисту сумнів щодо нейтральності дослідження доказів. Після зауваження захисника суддя самостійно кваліфікувала його репліку як заяву про відвід, хоча фактично такої заяви не було, оформила відповідні процесуальні документи та ініціювала розгляд процесуального питання, яке захисником не порушувалося.

Такі обставини, на думку заявника, об`єктивно ставлять під сумнів можливість подальшого розгляду справи суддею Гавенко О.Л. без порушення гарантій безсторонності суду. Вони стосуються не лише суб`єктивного сприйняття сторони захисту, а й конкретних процесуальних дій судді.

Заява про відвід спрямована на забезпечення права ОСОБА_1 на розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

У ході розгляду ОСОБА_2 підтримав подану заяву та вказав на наявність підстав для відводу судді Гавенко О.Л., оскільки вважає, що дії судді свідчать про її упередженість через його принципову позицію.

Зокрема, він зазначив про відсутність відеофіксації судового засідання, проведеного в режимі відеоконференції, хоча така фіксація є обов`язковою.

На його думку, між ним та суддею наявний конфлікт, а дії судді зумовлені упередженим ставленням.

Він вважає, що рішення у справі вже фактично визначене та буде спрямоване на притягнення до адміністративної відповідальності особи, стосовно якої складено протокол.

Також зазначив, що попереднього відводу судді не заявляв, а його репліка була неправильно зрозуміла суддею.

Суддя розглянув заяву про відвід за відсутністю судді Гавенко О.Л., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки вони про дату, час та місце розгляду повідомлялася належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвівд судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Отже, суддя може бути відведений від участі у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З практики ЄСПЛ слідує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки самої судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).

Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству, і насамперед сторонам у процесі (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року за заявою № 4785/05).

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого З`їздом суддів України від 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно з п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення ЄУН 357/2503/26, стосовно ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2026 року, дану справу було передано для розгляду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л.

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2026 року, у задоволенні заяви адвоката Александрова Д.О. про відвід судді Гавенко О.Л. від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовлено.

29 травня 2026 року захисником подано письмову заяву про відвід судді Гавенко О.Л.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. У своїй практиці ЄСПЛ вказує, що наявність безсторонності має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається.

Суд зазначає, що самі по собі обставини зазначені захисником ОСОБА_1 - адвокатом Александровим Д.О. не свідчить про упередженість судді.

Водночас у своїй заяві, так і в судовому засіданні захисник навів обставини, що можуть свідчити про персональний конфлікт між захисником та суддею (упереджене на думку сторони захисту ставлення судді під час розгляду справи, процесуальні взаємовідносини, які виходять за межі звичайної процесуальної незгоди сторони із прийнятими судовими рішеннями).

Відтак наявність таких обставин об`єктивно зумовлює необхідність виключення будь-яких сумнівів у сторін розгляду справи щодо неупередженості судді.

З огляду на це суд вважає наведену мотивацію достатньою для висновку, що у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви в безсторонності судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Незалежно від того, чи свідчать наведені обставини про фактичну упередженість судді, їх сукупність об`єктивно може сформувати у сторони захисту та стороннього спостерігача сумніви щодо безсторонності судді під час розгляду заяви про відвід.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. У відповідності до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

За таких обставин, з метою виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості судді, забезпечення довіри до суду та дотримання гарантій справедливого судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_1 – адвоката Александрова Д.О. про самовідвід відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 31 березня 2015 року № 1-7/2015, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.

Керуючись ст. 75, 76, 80 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

заяву захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича, про відвід судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олени Леонідівни, від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, задовольнити.

Відвести суддю Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олену Леонідівну від розгляду справи про адміністративне правопорушення ЄУН 357/2503/26, 3/357/1401/26 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення ЄУН 357/2503/26, 3/357/1401/26, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП передати до відділу документального обігу і контролю по кримінальним справам та адміністративним правопорушенням апарату Білоцерківського міськрайонного суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Постанова в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА