Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №278/530/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/530/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025060410000004 від 01.01.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.09.2007 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

- 30.10.2009 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

- 23.01.2013 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 30.10.2009 та визначено остаточне покарання у вигляді 2 років 1 місця позбавлення волі;

- 07.03.2013 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 22.01.2013 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 07.04.2014 Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 07.03.2013 та визначено остаточне покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 20.06.2018 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 121, ч. 3. ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань по вказаному вироку та вироку Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 07.04.2017 визначено остаточне покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі;

- 12.06.2024 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 850 грн.;

- 24.07.2024 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 70, ст. 59-1 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців;

- 10.10.2024 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вище вказане кримінальне провадження, з якого вбачається наступне.

31.12.2024 близько 18 год 00 хв ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 перебували в будинку АДРЕСА_2 , де вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , у цей же день, час та місці, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, діючи умисно, перебуваючи у приміщенні однієї з кімнат вищевказаного домоволодіння, умисно наніс декілька ударів кулаками по обличчю ОСОБА_5 , внаслідок яких останній впав на підлогу, після чого умисно наніс ще декілька ударів ногами у взутті по грудній клітині, а також, взявши у руки дерев' яну табуретку, наніс ще один удар в область грудної клітини ОСОБА_5 , спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, перелому кісток спинки носа, передньої стінки правої гайморової пазухи, закритої травми грудної клітки, що ускладнилася підшкірною емфіземою, переломів 3-9 ребер, пневмотораксу, синців та саден на грудній клітці, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечним для життя, але призвели до тривалого розладу здоров?я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 71 КК України, у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність.

У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Погодився із запропонованою мірою покарання прокурором.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

Так, суд, враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, раніше неодноразово судимий,на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак за допомогою звертався, щиро розкаюється, вину у скоєному визнає у повному обсязі, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується негативно, вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

У зв`язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та призначає останньому міру покарання в межах санкції статті.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, вироки набрали законної сили, однак покарання за ними не було відбуто у повному обсязі.

При цьому, призначаючи основне покарання, суд вважає, що покарання слід призначити із застосуванням положень ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків.

Судом також враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, а арешти - не накладались.

Запобіжний захід не обирався.Однак, встановлено, що до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відтак останній перебуває у ДУ «Дніпровська УВП (№4)». Інші відомості у суду відсутні (а.с.84).

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавленням волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Богунського районного суду міста Житомира від 10.10.2024, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки 6 місяців, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Вирок Богунського районного від 12.06.2024, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.12.2024 замінено несплачену суму штрафу на 50 годин громадських робіт, а також вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 04.07.2024, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців, - виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу суд не обирає.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1