Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №755/15446/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 755/15446/25 Провадження № 2/0274/708/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,

доОСОБА_3 , представником якого є ОСОБА_4 ,

провизнання недійним договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, у якому просить визнати недійсним договір позики, укладений між ним та ОСОБА_3 шляхом написання ним, ОСОБА_1 , боргової розписки від 31.07.2024 р. на суму 60 000,00 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що 31.07.2024 р. ОСОБА_1 , перебуваючи під впливом психологічного тиску, зокрема, у зв`язку з залякуванням фізичною розправою щодо нього та його близьких родичів, написав боргову розписку на суму 60 000,00 доларів США на користь ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 не знає ОСОБА_3 , ніколи з ним не зустрічався та не бачився, жодних готівкових коштів, зокрема, у розмірі 60 000,00 доларів США, у позику від ОСОБА_3 не отримував.

ОСОБА_3 своєї позиції щодо предмета спору у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України (у заявах по суті справи), не повідомив.

Письмові пояснення від 27.04.2026 р. (документ з назвою "додаткові пояснення у справі"), подані представником ОСОБА_3 (а. с. 158 – 163), ухвалою Суду від 26.05.2026 р. залишені без розгляду як такі, що подані з порушенням статей 43 та 174 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025 р. справу передано на розгляд Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області (а с. 32 – 33).

Ухвалою Суду від 01.10.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі (а. с. 48).

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 написано розписку від 31.07.2024 р., за змістом якої він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 60 000,00 доларів США, грошові кошти ним позичені на умовах повернення всієї позики у сумі 60 000,00 доларів США у строк до 02.08.2024 р. (а. с. 14, лівий нижній документ).

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що договір позики є укладеним з моменту передання, зокрема, грошей, яке може бути підтверджено складеною (написаною) позичальником розпискою або іншим документом, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Таким чином складена (написана) позичальником розписка або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, за відсутності самого факту передання цих грошей, не свідчить про укладення договору позики, у такому разі договір позики є неукладеним.

Тобто договір позики не може бути укладений шляхом складення (написання) позичальником розписки, а укладається виключно шляхом передання позикодавцем грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, позичальнику, та є укладеним з моменту такого передання.

Між тим, в порушення наведеного, у позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір позики, укладений між ним та ОСОБА_3 шляхом написання ним, ОСОБА_1 , розписки від 31.07.2024 р., тоді як належною вимогою мала б бути вимога про визнання недійсним договору позики від 31.07.2024 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (з можливим уточненням такого змісту: укладення якого підтверджується розпискою від 31.07.2024 р.).

За таких обставин Суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Також Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у разі звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору позики від 31.07.2024 р., укладеного між ОСОБА_3 та ним, ОСОБА_1 , з таких самих підстав, такий позов не міг би бути задоволеним, зважаючи на таке.

У разі доведеності таких підстав позову, а саме – що ОСОБА_1 жодних готівкових коштів, зокрема, у розмірі 60 000,00 доларів США, у позику від ОСОБА_3 не отримував, тобто, що ОСОБА_3 не передавав ОСОБА_1 31.07.2024 р. грошових коштів у розмірі 60 000,00 доларів США, це, зважаючи на наведені вище норми статей 640 та 1046 Цивільного кодексу України, буде підставою для висновку про неукладеність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору позики від 31.07.2024 р.

А правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У такий ситуації права ОСОБА_1 можуть бути захищені шляхом ухвалення рішення про визнання відсутніми зобов`язань за договором позики від 31.07.2024 р., що випливає зі змісту постанов Верховного Суду, зокрема постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.05.2024 р. у справі № 334/5347/22, постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2025 р. у справі 554/11260/21.

Керуючись статтями 258, 259 та 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут