Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №169/426/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/426/26

Провадження № 3/169/525/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року селище Турійськ

Суддя Турійського районного суду Волинської області Тітівалов Р. К.,

з участю

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від Військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 – командир 2 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони 1 батальйону охорони, головний сержант, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Турійського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 17 квітня 2026 року о 21 годині 30 хвилин під час вечірньої повірки особового складу було виявлено відсутність ОСОБА_1 в місці розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 в умовах особливого періоду. 18 квітня 2026 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 самостійно прибув в пункт постійної дислокації підрозділу.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав, пояснив, що зранку 17 квітня 2026 року відчував себе погано у зв`язку з тим, що підвищився артеріальний тиск, та звернувся до місцевого фельдшера за медичною допомогою. Після надання догоспітальної медичної допомоги його було госпіталізовано у Володимирське територіальне медичне об`єднання, де встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Стверджував що він самовільно військову частину не залишав і такого наміру не мав, оскільки в зв`язку з підвищеним артеріальним тиском був доставлений у медичний заклад у місто Володимир автомобілем екстреної медичної допомоги, про що командиру частини було відомо. Крім того, він постійно був на зв`язку та повідомляв командира про своє місцезнаходження. Вказував, що у нього були всі медичні показники для стаціонарного лікування, проте, командир не дав відповідне направлення.

За змістом положень статей 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності і з`ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна в цьому особа, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

Частиною четвертою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Частиною першою статті 172-11 КУпАП регламентована відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Частиною третьою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктом цього правопорушення є: самовільне залишення військової частини або місця служби; нез`явлення вчасно без поважних причин на службу в разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Самовільне залишення військової частини (СЗЧ) – це залишення місця несення служби або неявка вчасно без поважних причин.

Поважними причинами нез`явлення (несвоєчасного з`явлення) військовослужбовця на військову службу є його хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо інші надзвичайні обставини, що підтверджені відповідними документами.

Відтак, відсутність поважних причин нез`явлення на військову службу чи самовільне її залишення є обов`язковими елементами вказаного адміністративного правопорушення, які підлягають доведенню належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Т0910 № 195 від 27 квітня 2026 року 17 квітня 2026 року о 21 годині 30 хвилин під час вечірньої повірки особового складу було виявлено відсутність ОСОБА_1 в місці розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 в умовах особливого періоду. 18 квітня 2026 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 самостійно прибув в пункт постійної дислокації підрозділу.

Службове розслідування 18 квітня 2026 року проведене по факту самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини.

В акті розслідування зазначено, що ОСОБА_1 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників 17 квітня 2026 року самовільно залишив місце служби в населеному пункті АДРЕСА_2 (а. с. 12).

Водночас відповідно до довідки КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради 17 квітня 2026 року о 10 годині 28 хвилин бригада екстреної медичної допомоги Володимирського відділення ЕМД надавала медичну допомогу ОСОБА_1 (діагноз: гіпертензивний криз ускладнений енцефалопатією) по вулиці Ставковій в селі Туропин Ковельського району Волинської області, після чого його було госпіталізовано у Володимирське територіальне медичне об`єднання (а. с. 43).

З консультації кардіолога видно, що ОСОБА_1 17 квітня 2026 року доставлений на приймальне відділення з артеріальним тиском 170/110 мм рт. ст. та проходив відповідне лікування (а. с. 44).

Такі ж причини своєї відсутності в військовій частині ОСОБА_1 надав у судовому засіданні.

Аналіз наведених вище обставин, норм права та матеріалів справи в їх сукупності дає достатні й об`єктивні підстави дійти висновку про відсутність у цій справі будь-яких належних і допустимих доказів, які вказують на самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини 17 квітня 2026 року.

Доставка військовослужбовця ОСОБА_1 з місця дислокації військової частини автомобілем екстреної медичної допомоги до лікувального закладу не є в розумінні закону самовільним залишенням військової частини і, навпаки, підтверджує поважність причин відсутності ОСОБА_1 на території військової частини.

Погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 підтверджується також випискою № 663 з медичної карти стаціонарного хворого від 22 квітня 2026 року, з якої видно, що останній все ж таки був госпіталізований на стаціонарне лікування з 20 до 22 квітня 2026 року (а. с. 45), про що зазначено також в медичній характеристиці ОСОБА_1 (а. с. 32-33).

Наведене свідчить про формальний підхід органу, який порушив це провадження, до встановлення і з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Що стосується визнавальних пояснень ОСОБА_1 в заяві від 18 квітня 2026 року (а. с. 20), то суддя до уваги їх не бере, оскільки визнавальні пояснення (показання) в повному об`ємі пред`явленого обвинувачення не можуть бути покладені в основу постанови про визнання винною особи та притягнення її до відповідальності без підтвердження іншими доказами в сукупності і така постанова не може ґрунтуватися виключно на визнавальних поясненнях та припущеннях, що цілком узгоджується із правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішеннях у справах «Бандалетов проти України» від 31 жовтня 2013 року, «Сальдуз проти Туреччини» від 27 листопада 2008 року.

Водночас, слід зазначити, що давати пояснення (показання) з пред`явленого обвинувачення або відмовитися давати пояснення (показання), змінювати їх, визнавати чи не визнавати вину і відповідати на запитання є правом особи, яка притягується до відповідальності.

Право не викривати себе, зокрема, припускає, що обвинувач у справі намагається довести своє обвинувачення проти обвинуваченого, не вживаючи доказів, що отримані від обвинуваченого. Якщо виникають сумніви щодо надійності певного джерела доказів, необхідність у підтвердженні його доказами з інших джерел відповідно зростає (справа «Саундерс проти Сполученого Королівства», «Яллог проти Німеччини», «Шабельник проти України»).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП, то провадження у цій справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя