Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №159/5483/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5483/25

Провадження № 2/159/170/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Скулинець І.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача адвоката Анфьорової К.С.

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача адвоката Клімук О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації, третя особа приватний нотаріус Ваврищук Валентина Степанівна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої дії ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації, третя особа приватний нотаріус Ваврищук В.С., вказуючи на те, що як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вона, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 уклала договір дарування квартири АДРЕСА_2 , з ОСОБА_3 що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Ваврищук В.С. За чотири місяця до укладання договору дарування, ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 77 років помер її чоловік ОСОБА_5 з яким вона перебувала у шлюбі 18 років (з 1999р.) та який був її єдиним годувальником, дітей у них не було. Смерть чоловіка для неї стала тяжким випробуванням, тому довгий час вона перебувала у розгубленому стані. З того часу вона опинилася самотньою непрацездатною особою похилого віку яка за станом здоров`я потребувала сторонньої допомоги, у тому числі матеріальної. Перебуваючи у скрутному становищі в віці 66 років вона погодилась на укладання договору дарування вищезазначеної квартири у відповідь на обіцянки її сусідки ОСОБА_3 про надання позивачки у подальшому всілякої допомоги. Укладаючи договір дарування спірної квартири вона, яка на той час перебувала у розгубленому стані, помилково вважала, що укладає договір дарування квартири за умови її довічного утримання (догляду) відповідачкою, що вказує на вчинення правочину під впливом помилки та в наслідок перебування позивачки під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Спірна квартира є єдиним її житлом, у якій вона продовжує проживати, оплачувати комунальні послуги після укладення договору дарування. Укладаючи договір дарування, вона мала на меті отримати від відповідачки догляд і необхідну допомогу й не мала наміру дарувати своє житло без отримання за це вигоди. Але, ставши власником квартири відповідачка свої зобов`язання не виконує. Іншого житла, окрім спірної квартири, вона не має, її права порушені, а тому вона змушена звернутись до суду. Після укладання договору дарування 22.06.2017 року вона продовжує жити у спірної квартирі, має особові рахунки на своє ім`я: у Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі» № НОМЕР_1 ; у КП Ковельводоканал» - № 623. Відповідач уклала договір №526004022 з ТОВ «ВЕЗ» на постачання до спірної квартири електроенергії (особовий рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 ), що підтверджується рахунками на оплату спожитої електроенергії, але сплачує спожиту електроенергію вона. Оскільки вона через втрату єдиного годувальника опинилася у скрутному матеріальному становищі (станом на 1 липня 2025 року її пенсія в разі втрати годувальника складає 5308,2 грн., що суттєво нижче середньої пенсії по Україні в розмірі 6410грн), тому вона не в змозі сплачувати у повному обсязі комунальні платежі, тому має заборгованість з їх оплати: електроенергії в сумі 1149,12 грн.. газопостачання в сумі 2753,09грн.,; водопостачання в сумі 794,88грн. На порушення її прав вказує також відмова відповідачка в наданні необхідної їй допомозі, зокрема з ліквідації наслідків залиття відповідачкою спірної квартири. Причиною залиття було гасіння пожежі, що виникла у квартирі відповідача, яка розташована над спірною квартирою приблизно у липні 2022 року. Внаслідок залиття спірної квартири були пошкоджені стеля, стіни. Пізніше у спірній квартирі скрізь утворилась пліснява. Їй, як особі похилого віку, довелося самотужки ліквідувати наслідки залиття квартири, оскільки відповідач, не дивлячись на наявність вини у ситуації, що склалася цинічно у допомозі їй відмовила. Після прибирання квартири вона отримала на стопах ніг інфекцію після чого перенесла ампутацію одного пальця та болячі процедури з хірургічного втручання на другому пальці стопи, що підтверджується медичним висновком. Перебуваючи у непридатних для життя санітарних умовах та під психологічним тиском з боку відповідача має також стаціонарну стадію псоріазу бляшкової форми, діастоличні розлади серцевої діяльності та інші захворювання, що підтверджується медичними висновками. Відповідач посилаючись на те, що спірна квартира належить саме їй відшкодування та ліквідацію наслідків залиття не здійснила. Не маючи іншого житла вона вимушена жити в непридатних для життя умовах, у постійному страху опинитися без житла, та в атмосфері погроз з боку відповідача та членів її родини. Щодо термінів позовної давності стосовно звернення за захистом порушених прав до суду. Посилається на ст.ст.256, 257,261 ЦК України п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Постанову КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020 року, який у свою чергу неодноразово продовжено до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023. Строк позовної давності за позовом про визнання договору дарування недійсним в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було продовжено на строк дії карантину. Відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.07.2025 р. № 4524-ІХ військовий стан продовжено до 05.11.2025 р., та й перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинений. Спірний договір був укладений 22.06.2017р., а з 11.03.2020р. строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України були зупинені. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у даній справі строк звернення до суду не пропущений. Посилається на ч. 1, 3 статті 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин з дарування спірної квартири був вчинений нею, як під впливом помилки стосовно природи правочину, так і внаслідок тяжких обставин й на вкрай невигідних для неї умовах. Вона помилково оформила усну домовленість з відповідачем стосовно догляду за нею у письмової формі договору дарування будучи самотньою особою похилого віку, після втрати її чоловіка – єдиного годувальника, у розгубленому та скрутному матеріальному становище. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Вона не мала наміру позбутися свого єдиного жила без відповідної компенсації за це, відповідачка не є для неї близькою людиною. Спірна угода не відповідає її внутрішній волі та не є проявом вільного волевиявлення. Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України ящо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У Правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20 надається тлумачення ч.1 ст. 229 ЦК України: «Під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу). Помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення». На момент укладання договору дарування вона перебувала у тяжких обставинах (у стані відчаю та розгубленості в зв`язку з втратою чоловіка, з яким прожила 18 років, та який був її єдиним годувальником), чим відповідач скористалася. Саме тому у відповідь на обіцянки сусідки ОСОБА_3 про надання їй у подальшому всілякої допомоги вона помилково погодилась на укладання договору дарування замість договору довічного утримання. Таким чином простежується зв`язок між її помилковими діями (укладання договору дарування на вкрай невигідних для неї умовах замість договору довічного утримання) та причиною цієї помилки – перебуванням її у тяжкої для неї обставини, розгубленому стані внаслідок недавньої (за чотири місяця до того) втрати чоловіка. Згідно з ч.1 статті 233 правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. У Постанові Верховного Суду України (Судова палата у цивільних справах) від 6 квітня 2016 року у справі № №6-551цс16 за змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, визначається не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Договір дарування вона уклала без повного уявлення про предмет договору, оскільки вважала, що укладає договір, наслідками якого будуть обов`язки відповідачки всіляко їй допомагати. Нотаріус про наслідки укладання договору дарування позивачці не пояснила, про наявність альтернативи - укладення договору довічного утримання (догляду), глава 57 ЦК України, не попередила, копію договору дарування не надала, всіляко у подальшому перешкоджала отриманню копію договору. Посилається на рішення Європейського суду. Маючи єдине житло вона не бажала позбутися його, внаслідок втрати чоловіка перебувала у тяжких обставинах (моральних та матеріальних). Ознаками відсутності внутрішнього наміру особи є укладання правочину на вкрай невигідних для неї умовах. Уклавши договір дарування спірної квартири вона втратила єдине житло, не отримала допомогу на яку сподівалась, її матеріальний стан погіршився, наразі вона перебуває у страху опинитися на вулиці.

Наслідком помилкового укладання договору дарування виникла загроза позбавлення її права на проживання та користування єдиним житлом, чим порушується баланс інтересів сторін, оскільки вона фактично може стати безхатченкою. Вона є самотньою особою похилого віку, після втрати чоловіка-годувальника, опинилася в ситуації матеріальної та емоційної вразливості, що обумовлює відсутність свободи її волевиявлення. Дарування єдиного житла без компенсації та без отримання належного догляду, на який вона сподівалась, є непропорційним втручанням у її право на житло. Їі вік, стан здоров`я, відсутність іншого житла та фактична передача майна без забезпечення зворотної вигоди з боку відповідача вказують на вразливе становище, яке мало б бути враховане. Слід також зазначити, що відповідачу про такий вразливий стан ОСОБА_1 було відомо. Таким чином, зазначені вище обставини, додатково підтверджують практики ЄСПЛ про наявність підстав для визнання правочину недійсним відповідно до статей 229, 233 ЦК України, а також необхідність поновлення порушеного права позивачки на житло й власність. Порушене право, відповідно до вимог ч. 1, п.2 та п.4 ч. 2 ст.16 ЦК України, може бути відновлене судом шляхом визнання угоди недійсною та відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того підлягає задоволенню вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідачки, оскільки відповідно до частини другої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч.6 ст.37 цього закону, до Державного реєстру вноситься запис про скасування держаної реєстрації прав. Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. При посвідченні спірного договору дарування нотаріус порушив вимоги ст. 44 Закону України «Про нотаріат», оскільки не надав їй повного роз`яснення суті договору дарування як безвідплатного правочину, що призвело до безповоротної втрати права власності на її єдине житло. Нотаріус не врахувала похилий вік позивачки та її вразливий стан, що прямо суперечить обов`язку з`ясувати справжнє волевиявлення та забезпечити його усвідомленість. Відповідно до ч.1 глави 22 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом 22.02.2012 № 296/5 Міністерства юстиції у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Станом на 08.08.2025 року їй не було надано примірник укладеного договору дарування, попри адвокатського запиту від 04.07.2025р., що був здійснений адвокатським бюро на підставі договору про надання правничої допомоги, усного, письмового запиту від 22.07.2025 (номер відправлення 4500500046942), особистого відвідування нотаріуса 05.08.2025р., що є порушенням прав сторони правочину на отримання інформації. Така поведінка нотаріуса Ваврищук В.С. свідчить про побоювання розгляду питання дійсності спірного правочину, тому викликає сумніви у сумлінної поведінки останньої. Попередній розмір витрат на правничу допомогу на етапі розгляду суду у першої інстанції визнається в сумі 39000 грн. та 6800 грн. судового збору. Просить визнати недійсним договір дарування від 22.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Ваврищук В.С. та зареєстрованого в РПВН №27735769, застосувати наслідки недійсності угоди та передати у особисту власність ОСОБА_1 відчужену за недійсним договором дарування однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21048050 дата та час державної реєстрації: 22.06.2017 р. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3477007104, стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати попередньо в сумі 48960 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що відповідач є її сусідкою, з якою домовились переписати на неї її квартиру, в якій вона мешкає аби вона їй допомагала, у нотаріуса уклали угоду, вона вважала що уклала договір, за яким відповідач буде їй допомагати, договір читала, і підписувала у нотаріуса. Коли вона повернулась з Польши, квартира була затоплена, вона самостійно в ній прибирала, занесла інфекцію, в квартирі щось робила вона, щось відповідач, змінили опалення, комунальні послуги сплачує вона, від відповідача не отримувала грошей за квартиру. Продовжує жити в квартирі, вона є її єдиним житлом.

Представник позивача адвокат в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просять в позові відмовити, вказуючи на те, що згідно укладеного між сторонами спірного договору дарування сторони засвідчили, що вони уклали договір діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, зокрема з вимогами щодо недійсності правочину, щодо змісту правових наслідків правочину, підтвердили, що договір не носить мнимої та удаваної угоди, договір прочитаний та підписаний. Вважає, що позивачка розуміла значення договору дарування оскільки нею вчинявся раніше договір дарування цієї квартири, але згодом передумала і створила умови для укладання договору дарування спірної квартири знову на її користь. В п.13. договору вказано, що спірна квартира належить дарувальнику на підставі договору дарування квартири, посвідченого нотаріально 06.06.2017 року, згідно якого інша особа подарувала квартиру позивачу, ще раніше позивач подарувала квартиру цій особі, згодом квартира була передарована позивачу. Ініціатором укладання усіх договорів була сама позивач, ствердження через 8 років після укладання договору дарування помилки та те, що вона передумала не є підставою для визнання його недійсним. Позивач на власний розсуд розпорядилась належною їй квартирою, усвідомлювала істотні умови, природу договору дарування та його наслідки. Наступна зміна свого рішення та ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, після укладання такого договору не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладання правочину. Посилається на норми ЦК України, судову практику. На підтвердження своїх вимог позивач повинен довести наявність обставин які вказують на помилку- неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, існувало і має значення.

Відповідач пояснила, що є сусідкою позивача, вона періодично допомагала їй, в 2019 році домовились з позивачем, що вона продасть їй квартиру, вона вирішила придбати квартиру для сина, замовила оцінки квартири, сплатила позивачці гроші, не оформила це розпискою, у нотаріуса оформили договір дарування, відповідач особиста була у нотаріуса підписувала договір. В квартирі позивач залишилась мешкати за домовленістю між ними, квартира дійсно була залита водою, вона робила в квартирі ремонт, замінила опалення, думала далі робити ремонтній роботи. Вважає позивач розуміла який укладає договір, так як перед цім укладала інший договір стосовно цієї квартири. Суперечки між ними почались з появою родичів позивача.

Третя особа приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Ваврищук В.С. з позовом не погодилась, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що нею при посвідчення спірного договору дарування дотримання всі вимоги діючого законодавства та Інструкції. Позивач самостійно підписала договір дарування, нею було роз`яснено позивачу про природу договору, наслідки укладання вказаного договору, та перехід права власності на квартиру від неї до обдарованого, відповідача по справі, вважає, що позивач цілком розуміла який договір укладає та його наслідки. Вважає підстави для визнання договору дарування відсутні.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації, третя особа приватний нотаріус Ваврищук В.С. не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно паспорту громадянина України, позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2024 року, квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 22.06.2017 року виданого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Ваврищук В.С. Квартира належала ОСОБА_1 з 12.03.2010 року на підстав свідоцтва про право власності на спадщину, відбувалось перехід права власності за договорами дарування від 21.12.2012 року, 06.06.2017 року.

Згідно медичних документів КНП Ковельське МТМО Ковельської міської ради Волинської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагнози: псоріаз поширений, папульозно-бляшковав форма, дифузний кардіосклероз, синусова тахікардія, 15.07.222 року ампутація 2 пальця лівої ноги, церебральний атеросклероз.

Згідно наданий чеків, в серпні 2025 року покупалися медичні препарати.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Ковельської міської ради, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 20.11.2000 року АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після реєстрації Білинська, зареєстрували шлюб 17.12.1999 року, актовий запис №568.

Згідно довідки ПФУ, ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника в розмірах з січня 20213 року 4486 грн. — 5308 грн. 20 коп. в липні 2025 року.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно доданих до позову фотознімків на них зображені кімнати з слідами підтоплення.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Ковельської міської ради, зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_3 .

Згідно договору дарування квартири від 22.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Ваврищук В.С., ОСОБА_1 , дарувальник, передала безоплатно у власність ОСОБА_3 , обдарованій, квартиру АДРЕСА_2 . Згідно договору, квартира належить дарувальнику на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 06.06.2017 року. Вартість квартири відповідно до звіту про оцінку майна від 12.06.2017 року становить 127596 грн. Сторони домовились, що під передачею квартири слід вважати символічну передачу квартири, а саме прийняття обдаровуваною ключів від квартири, технічного паспорту, будинкової книги. Вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків правочину нотаріусом роз`яснено. Сторони підтвердили, що договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди. Договір до підписання прочитаний нотаріусом вголос та кожною стороною самостійно. Договір має підписи сторін договору, підпис та відтисок печатки нотаріуса.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідо до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.717, ст.719 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно правового висновку у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі №6-372цс16 і 61-13347 ск23 від 29.01.2024 року, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими. Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 19 березня і 18 червня 2014 року та 21 жовтня 2015 року.

Судом встановлено, позивач будучи власником спірної квартири, на підставі договору дарування від 06.06.2017 року року, уклала договір дарування 22.06.2017 року спірної квартири, яким подарувала спірну квартиру відповідачу. Договір відповідно до вимог законодавство укладений в письмовій формі та містить в собі всі необхідні умови, посвідчений нотаріально. Нотаріусом під час посвідчення договору дарування роз`яснені наслідки укладання договору дарування, природа договору, перехід права власності на квартиру від позивача до відповідача, договір прочитаний нотаріусом вголос та сторонами договору. Суд враховує, що позивач залишилась мешкати в спірній квартирі, яка є єдиним житлом, також суд враховує вік позивач та стан здоров`я, в судовому засіданні позивач коротко але чітко розповіла про домовленість переписати квартиру, підтвердила самостійне підписання та прочитання договору, залиття квартири, проведення ремонту квартири і відповідачем і нею, суд не побачив у позивачі таку особу похилого віку та особу яка за станом здоров`я, не розуміє значення своїх дій, не вміє читати або сприймати прочитане та яка потребує постійного стороннього догляду, що також не підтверджено належними та допустимими доказами. Укладання договору під час тяжкої обставини, у розгубленому стані та вкрай невигідних для неї умовах також не доведений позивачем, так як факт смерті чоловіка позивача що підтверджено, не завадило позивачу укласти попередній договір дарування 06.06.2017 року, який укладений до укладання спірного договору з різницею 16 днів, що укладанню договору дарування квартири позивачем відповідачу було укладання договору дарування спірної квартири самому позивачу, що підтверджує що смерть чоловіка не заважали і не позбавляла її реалізації права вільно розпоряджатися належною їй квартирою. В зв`язку з чим, суд вважає, що позивач під час укладання договору розуміла природу договору, її волевиявлення було вільним та спрямоване саме на укладання договору дарування, враховуючи звернення до суду через 8 років після укладання спірного договору та неодноразовий перехід права власності на спірну квартиру від позивача іншим особам також за договорами дарування, суд вважає позивач з часом, з особистих підстав змінила своє рішення щодо укладеного договору дарування, що і стало підставою звернення до суду. Таким чином позивач не довів, що на момент укладення спірного договору дарування виникла помилка стосовно правової природи правочину та існували обставини, які зумовлюють визнання вказаного договору дарування недійсним, укладаючи спірний договір, вона усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, що на час укладення спірного договору дарування вона мала намір укласти договір довічного утримання, та доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов такого договору, В зв`язку з чим підстави для визнання договору дарування недійсним, як і для скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру та передачу позивачу у особисту власність спірну квартиру, як похідні від вимоги визнання договору недійсним, задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст.202-204, 209, 229-233, 627,717 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 263, 265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації, третя особа приватний нотаріус Ваврищук Валентина Степанівна —відмовити.

Заходи забезпечення позову за ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2025 року, по набранню рішенням суду законної сили, скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повна частина рішення виготовлена 05.06.2026 року.

Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА