Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №750/8036/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8036/25

Провадження № 2/750/136/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_7 », в якому просить визнати право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що з 03 жовтня 2014 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2023 року було розірвано. Сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період шлюбу сторонами за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач на даний час проживає в указаній квартирі і не бажає добровільно здійснити поділ вказаного нерухомого майна, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У строк для подачі відзиву відповідач подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя, в якій, з урахуванням уточнень (а.с. 92-95, 167), просить:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_4 ;

- стягнути грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля «MAZDA 6», 2002 року випуску в сумі 68944 грн. 12 коп.

Зустрічний позов обґрунтовано, зокрема, тим, що позивачем за зустрічним позовом 04 липня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . У договорі зазначено, що ціна квартири становить 123675 грн. Однак, фактично позивачем було сплачено 559000 грн., що еквівалентно 21500 доларів США. Вказана квартира була придбана за особисті кошти позивача, отримані від продажу в той самий день трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належала позивачу та її матері - ОСОБА_9 . У договорі ціна продажу вказана 71666 грн., хоча фактично квартира була продана за 27000 доларів США. Станом на 04.07.2018 офіційний курс долара США за даними НБУ становив 26,29 грн. за долар, у зв`язку з чим ціна продажу квартири склала 709830 грн. Таким чином, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_2 , коштів було цілком достатньо для придбання спірної квартири, у зв`язку з чим вона є особистою власністю позивача. Крім того, на момент укладення вказаних правочинів позивач була вагітна. Про існування заяви, наданої ОСОБА_1 , в якій зазначено, що кошти, витрачені на придбання спірної квартири, є спільною сумісною власністю подружжя, позивачу не було відомо. В один день фактично здійснювалося укладення декількох правочинів: продаж квартири, яка належала позивачу та її матері, та придбання нової квартири, оформленої виключно на позивача. З огляду на вказане, а також з урахуванням джерела походження коштів (від продажу спільної з матір?ю квартири) позивач обґрунтовано вважала, що придбана квартира є її особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. За таких обставин, викладена в заяві позиція відповідача не може бути покладена в основу висновку про наявність спільності коштів, оскільки дана заява не відображає волі позивача, а сама по собі без згоди іншого з подружжя не створює правових наслідків щодо зміни режиму майна. Крім того, під час зареєстрованого шлюбу сторонами був придбаний автомобіль марки «MAZDA 6», який є спільним сумісним майном подружжя, проте він був проданий відповідачем без згоди позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов, у якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що для придбання спірної квартири він також надавав кошти в сумі 10000 доларів США, які були надані йому рідним братом ОСОБА_10 за усною домовленістю про те, що відповідач відмовляється від частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 04.07.2018 матір`ю позивача була продана квартира за адресою: АДРЕСА_4 . У той самий день, 04.07.2018, після продажу квартири матір`ю позивача було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 . Крім того, під час придбання спірної квартири позивач була цілком обізнана в тому, що квартира є об`єктом спільної сумісної власності і придбавалась за спільні кошти в інтересах сім`ї. Під час підписання договору купівлі-продажу квартири приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. було роз`яснено позивачу, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Згода ОСОБА_1 , надана на придбання спірної квартири, має правове значення для вирішення питання правової долі майна та є доказом того, що оспорюване майно є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач своєю працею і коштами брав безпосередню участь в утриманні майна. Відповідач повністю зробив ремонт, а саме: змінив всі вікна, батареї, переклеїв шпалери. Під час перебування позивача і дитини у Польщі відповідач повністю зробив ремонт кухні.

Позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_4 подала відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначила, що 04.07.2018 спірна квартира була придбана позивачем за 21500 доларів США, які є її особистими коштами. Також, для матері позивача в цей же день був придбаний будинок вартістю 6000 доларів США. Грошові кошти для придбання квартири та будинку були отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала позивачу та її матері.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, зустрічний позов визнав частково, а саме: щодо стягнення з нього грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля марки «MAZDA 6», 2002 року випуску, в сумі, яка визначена в звіті про оцінку (уточненого) № 138/1/25 від 18 вересня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 після безпосереднього огляду спірного автомобіля. Пояснив, що після одруження сторони проживали то в батьків позивача, то в матері відповідача, то певний період винаймали квартиру. У 2016 році сторони поїхали в ОСОБА_12 на заробітки та пропрацювали там 1 рік. Коли повернулися, то вирішили відкрити свою справу (відкрили кафе в м. Києві (маф), яке пропрацювало десь 2-3 місяці. Після цього вирішили купити квартиру. Своїх коштів у сторін майже не було (було десь пару тисяч доларів), тому вирішили звернутися до батьків. Рідний брат позивача ОСОБА_10 згодився виплатити гроші за частку «батьківської» квартири, в якій був зареєстрований позивач, у сумі 10000 доларів США. Всю суму брат одразу виплатити не зміг, гроші віддавав поступово. На момент купівлі спірної квартири брат віддав 8000 доларів США, а решту – протягом 2-3 місяців. Брат надавав кошти на довірі за домовленістю, що позивач ОСОБА_1 перереєструє своє місце проживання. Також, для купівлі квартири мати позивача ОСОБА_1 надавала золото, прикраси, після продажу яких вийшло десь 1000 доларів США. Мати відповідача ОСОБА_4 продала трьохкімнатну квартиру за 27000 доларів США, їй купили будинок у с. Шестовиця Чернігівського району за 8500 доларів США, решту коштів мати відповідача віддала для купівлі спірної квартири. У 2019 році у сторін народилася дитина, було мало грошей, брали кредити, кошти позичали у брата позивача. У 2020 році сторонами прийнято рішення, що ОСОБА_1 поїде на заробітки. У кінці листопада 2021 року ОСОБА_1 повернувся із заробітків з Великобританії та влаштувався на роботу. ОСОБА_1 працював на роботі, таксував, заробляв кошти для утримання сім`ї, робив ремонт в квартирі, для чого також позичав кошти у брата ОСОБА_13 . Крім того, позивач за рахунок коштів, які заробляв, допомагав із ремонтом і матері відповідача в будинку в с. Шестовиця (провів каналізацію, замінив електрику, зробив ремонт ванної кімнати). Спірна квартира коштувала 21500 доларів США. При купівлі квартири були присутні: сторони, мати відповідача та ріелтор. Спірний автомобіль був придбаний під час перебування сторін у шлюбі. На даний час автомобіль належить брату позивача.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала вимоги за зустрічним позовом, а первісний позов не визнала і заперечувала проти його задоволення.Пояснила, що у батьків позивача сторони ніколи не проживали. За рік до купівлі спірної квартири сторони проживали в матері відповідача. Дійсно сторони були на заробітках у ОСОБА_12 , де заробили 2000 доларів США, які вклали у бізнес. У квартирі матері відповідача, що знаходилася по АДРЕСА_6 , було тяжко знаходитися морально, бо в ній помер брат відповідача. Мати відповідача в цій квартирі також не хотіла проживати, тому вирішила продати цю квартиру. Мати відповідача сказала, що я вам куплю квартиру, а на кошти, що залишаться – куплю щось і собі. Мати відповідача говорила з батьками позивача про те, щоб спільно купити житло сторонам, але батьки позивача сказали, що коштів у них немає, а продавати їм нічого. На момент купівлі квартири відповідач ОСОБА_4 була вагітна. Ті документи, що відповідач підписувала в нотаріуса, вона читала, а ті, які нотаріус давав підписувати позивачу - ні. Квартиру матері відповідача було продано за 27000 доларів США, хоча в договорі була вказана інша сума. Мати відповідача надала для купівлі спірної квартири 21500 доларів США, а за 6000 доларів США їй купили будинок. Також віддали гроші ріелтору (віддавав гроші позивач, бо тоді був спільний бюджет, та мати відповідача). Під час купівлі спірної квартири ріелтор пропонував оформити її на матір відповідача, але остання сказала, що хоче, щоб квартира була оформлена на дочку. У позивача з його братом ОСОБА_14 були непорозуміння, все вони не могли поділити житло. Про гроші, які давав брат ОСОБА_14 позивачу, відповідач нічого не знає.

Заслухавши доводи сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2014 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2023 року було розірвано (а.с. 17-18).

Сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

У період шлюбу, а саме 17 липня 2021 року, за ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 . 03 лютого 2024 року вказаний транспортний засіб був перереєстрований на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 03 лютого 2024 року (а.с. 172).

Відповідно до копії звіту про оцінку № 138/25 автомобіля «MAZDA 6», VIN НОМЕР_1 , 2002 року випуску, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 25 серпня 2025 року на замовлення ОСОБА_6 , ринкова вартість автомобіля на дату оцінки складає 137888 грн. 23 коп. При цьому, при проведенні оцінки автомобіль оцінювачу для огляду не надавався (а.с. 169-171).

Рахунком-фактурою № 138/25 від 23 липня 2025 року підтверджується сплата ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_11 2500 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження № 138/25 (а.с. 174 на звороті).

Згідно з копією звіту про оцінку (уточненого) № 138/1/25 автомобіля «MAZDA 6», VIN НОМЕР_1 , 2002 року випуску, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 18 вересня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіля на дату оцінки складає 103879 грн. 16 коп. (а.с. 182-184).

Із вказаного звіту слідує, що спеціалісту автотоварознавцю для проведення огляду був наданий колісний транспортний засіб – легковий автомобіль «MAZDA 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Рахунком-фактурою № 138/1/25 від 12 вересня 2025 року підтверджується сплата ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_11 1000 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження № 138/1/25 (а.с. 208).

Також, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реус Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4526, ОСОБА_19 продав, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Згідно з умовами даного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 123675 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання даного договору. Оціночна вартість квартири складає 123675 грн.

Відповідно до копії розписки, складеної ОСОБА_19 04 липня 2018 року, останній отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 559000 грн., що еквівалентно 21500 доларів США, за належну йому квартиру АДРЕСА_1 , яку він продав ОСОБА_6 (а.с. 105).

Згідно із копією звіту № 076/06/025 про оцінку майна від 27 червня 2025 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнова оцінка плюс», станом на 03 липня 2018 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 654599 грн. (а.с. 106).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_6 , про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 квітня 2025 року (а.с. 22).

Водночас, у пункті 4.13 договору купівлі-продажу зазначено, що цей договір вчиняється зі згоди чоловіка покупця, ОСОБА_1 , що підтверджується заявою від 04 липня 2018 року за реєстровим номером 4518, підпис на заяві якого засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., що зберігається в справах приватного нотаріуса.

Так, із заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу Реусу Р.В. слідує, що ОСОБА_1 дає свою згоду на купівлю його дружиною ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , за ціну та на умовах на її розсуд. ОСОБА_1 підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання квартири, є спільною сумісною власністю. Придбана квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається ними перебуваючи в шлюбі. Стверджує, що договір купівлі-продажу укладається дружиною в інтересах сім`ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них (а.с. 27).

Крім того, 04 липня 2018 року між ОСОБА_9 (матір`ю позивача ОСОБА_4 ), ОСОБА_20 (продавці) та ОСОБА_21 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., зареєстрований у реєстрі за № 4507, відповідно до якого продавці передали майно в таких частинах: ОСОБА_9 (3/4 частки), ОСОБА_6 (1/4 частку) квартири АДРЕСА_2 , у власність покупця, а покупець прийняв майно в цілому та сплатив обговорену за нього суму (а.с. 101-102).

Відповідно до пунктів 2.1. 2.3. договору продаж квартири за домовленістю вчиняється за 71666 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання договору. Нотаріусом роз`яснено сторонам правові наслідки укриття розміру дійсної ціни майна. Оціночна (ринкова) вартість квартири складає 71666 грн. згідно Звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна, зробленого суб`єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем 03 липня 2018 року.

Згідно із копією звіту № 080/06/025 про оцінку майна від 27 червня 2025 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнова оцінка плюс», станом на 03 липня 2018 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 859464 грн. (а.с. 102 на звороті-103).

Також, 04 липня 2018 року між ОСОБА_22 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1039, за яким ОСОБА_22 передав житловий будинок АДРЕСА_5 , а ОСОБА_9 прийняла цей будинок та зобов`язалася сплатити за нього обговорену грошову суму (а.с. 162-164).

За домовленістю сторін продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами вчинено за 140365 грн. 91 коп., які продавець одержав від покупця до підписання цього договору в спосіб, встановлений чинним законодавством (пункт 2.1. договору купівлі-продажу житлового будинку).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 липня 2025 року слідує, що 04 липня 2018 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_5 (а.с. 156).

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Також, відповідно до частини другої статті 355 Цивільного кодексу України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно із частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя в судовому порядку в разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 09 липня 2021року в справі № 161/8116/19 зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 Сімейного кодексу України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , який є братом позивача ОСОБА_1 , суду, зокрема, показав, що ОСОБА_23 з ОСОБА_24 одружилися у 2014 році. Житла у них не було, жили вони то там, то там, тому вирішили заробити грошей, поїхали до рф десь у 2016-2017 роках. У 2017 році повернулися, але нічого майже там не заробили. Сім`ї сторін вирішили купити їм квартиру. Мати ОСОБА_25 продала квартиру. Зі сторони ОСОБА_23 була домовленість з братом ОСОБА_14 , що ОСОБА_14 виплатить йому 10000 доларів США за частку ОСОБА_23 у «батьківській» квартирі. Павло одразу виплатив ОСОБА_23 8000 доларів США, протягом 2 місяців доплатив ще 2000 доларів США (про це рішення щодо виплати коштів за частку квартири свідку розповідав ОСОБА_23 , ОСОБА_14 та батьки). ОСОБА_14 пропонував свідку також виплатити кошти за частку в «батьківській» квартирі, але свідок відмовився, бо хотів, щоб ОСОБА_23 швидше купили квартиру. «Батьківська» квартира була оформлена на батька, який ще за життя переоформив її на ОСОБА_14 . ОСОБА_23 зареєстрований у вказаній квартирі. Так вирішили, що ОСОБА_14 заплатить ОСОБА_23 за його частку, щоб потім у подальшому не виникало цих питань. Також, батьки ОСОБА_23 віддали, що у них було (збереження). Крім того, свідок ходив разом із ОСОБА_23 здавати золото у ломбард, яке батьки ОСОБА_23 дали йому для купівлі квартири. За золото вийшло приблизно 1000-1500 доларів США. У 2018 році сторони купили собі квартиру, а матері ОСОБА_25 – будинок у с. Шестовиця. У спірній квартирі потрібно було повністю робити ремонт. ОСОБА_23 їздив у ОСОБА_26 , щоб заробити на ремонт. ОСОБА_23 працював і баристою, і барменом, і таксистом, і на доставці, і на пилорамі. ОСОБА_23 робив ремонт і в спірній квартирі, і в будинку матері ОСОБА_25 в с. Шестовиця. Свідок допомагав ОСОБА_23 робити ремонт і фізично, і фінансово. У 2023 році ОСОБА_27 вигнала ОСОБА_23 з спірної квартири.

Свідок ОСОБА_16 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , суду, зокрема, показала, що сторони одружилися у 2014 році, жили добре, поважали один одного, їздили на море. У 2016-2017 роках сторони були у ОСОБА_12 , працювали, мріяли заробити гроші і на квартиру. У свідка троє синів. Свідок проживає в трьохкімнатній квартирі. Сини свідка - ОСОБА_23 та ОСОБА_14 домовилися, що ОСОБА_14 виплатить ОСОБА_23 за його частку в квартирі, в якій проживає свідок. У ОСОБА_14 було 8000 доларів США, які він віддав ОСОБА_23 , а решту віддав пізніше. У свідка були золоті прикраси та обручки, які вона віддала ОСОБА_23 перед купівлею спірної квартири (десь на 1000 доларів США було золота) для купівлі квартири. Квартиру сторони купили у 2018 році за 21500 доларів США. Сваха теж дала сторонам гроші, а собі купила будинок у с. Шестовиця. Свідок обговорювала з матір`ю ОСОБА_25 про те, що сторонам необхідно допомогти. Коли у сторін народилася дитина, ОСОБА_23 де міг, там і працював, щоб заробити гроші, їздив на заробітки до Великобританії. Ремонт у квартирі робив ОСОБА_23 , також йому допомагав старший брат ОСОБА_13 , в тому числі і грошима.

Свідок ОСОБА_10 , який є братом ОСОБА_1 , суду, зокрема, показав, що сторони купили спірну квартиру за спільні кошти. Свідок виплачував ОСОБА_1 за усною домовленістю частинами грошові кошти за частку в «батьківській» квартирі в сумі 10000 доларів США. Спочатку свідок віддав 8000 доларів США (десь у 2016-2017 році), а після придбання сторонами квартири (десь через місяців 5-6) віддав решту - 2000 доларів США. Вказане рішення було прийняте, щоб не розмінювати батьківську квартиру. Була домовленість, що свідок виплатить кошти, а ОСОБА_23 не претендуватиме на квартиру. Також, для придбання сторонами квартири мати свідка і ОСОБА_1 віддала збереження (золото) (про це свідку розповідав ОСОБА_1 і мати). Крім того, ОСОБА_27 та її мати продали квартиру, частина коштів після продажу якої витрачена на купівлю спірної квартири, а частина на купівлю будинку матері ОСОБА_25 . Після купівлі квартири ОСОБА_23 робив власними силами і коштами ремонт у ній, йому допомагав і надавав також кошти брат. Крім того, ОСОБА_23 допомагав робити ремонт в будинку в с. Шестовиця і матері ОСОБА_25 . Як тільки сторони одружилися, ОСОБА_23 хотів окреме житло, він працював для цього.

Свідок ОСОБА_17 суду, зокрема, повідомила, що працює ріелтором, займалася купівлею спірної квартири. Мати ОСОБА_28 прийшла до свідка та сказала, що хоче продати квартиру та купити для дочки і для себе житло. Свідок роз`яснила, що дві квартири не вийде купити без доплати і матері ОСОБА_25 можна буде купити житло тільки в селі, на що остання погодилася та сказала, що хоче, щоб у дочки було своє житло. Свідок почала підшукувати покупців. Спочатку знайшли покупця на трьохкімнатну квартиру, потім шукали житло на цей бюджет. Знайшли спірну двохкімнатну квартиру та будинок у с. Шестовиця, щоб вкластися в бюджет з продажу трьохкімнатної квартири матері ОСОБА_25 . Коли визначилися з двома об`єктами, то в один день оформлювали три угоди. Гроші, які отримали від продажу трьохкімнатної квартири ОСОБА_27 та її мати потримали у руках 5 хвилин і віддали за інші два об`єкта. Гроші були передані одразу при свідку. Свідок була присутня на 2 угодах, на 3 не їздила. Після укладення угод, вони вийшли в нуль. Свідок розмовляла із матір`ю ОСОБА_25 щодо того, що по справедливості треба оформити два об`єкта на матір, оскільки вона власник проданого майна, у неї більша частка, однак остання повідомила, що хоче, щоб квартира була оформлена на дочку, а їй вже як буде. Свідок зі своєї сторони наполягала на оформленні квартири на матір ОСОБА_25 . Свідку було відомо, що ОСОБА_27 перебуває у шлюбі. Чи надавав ОСОБА_23 на купівлю квартири кошти свідку невідомо. Зі свідком обговорювалося те, що потрібно знайти житло під суму, яка буде від продажу квартири матері ОСОБА_25 , інших коштів, як повідомила мати ОСОБА_25 , немає. Свідок бачила, що кошти з продажу трьохкімнатної квартири пішли на 2 об`єкта. Свідку сплатили за послуги 500 доларів США. Як сплачували податки та нотаріусу свідок не пам`ятає. Хто, які договори читав, свідок не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 , яка є подругою ОСОБА_4 , суду, зокрема, показала, що після смерті брата ОСОБА_25 її мати вирішила купити ОСОБА_29 квартиру, щоб не мішати сторонам. Грошей не вистачало, вони шукали гроші де тільки могли. У той же день як продали квартиру ОСОБА_27 і її мати, вони купили житло ОСОБА_29 і її матері. При укладенні угод свідок не була присутня. Перед купівлею спірної квартири сторони та свідок зі своїм чоловіком ходили дивитися цю квартиру. Сторони повідомили, що купують квартиру. Також, хотіли купити матері ОСОБА_25 спочатку інший будинок, ніж той, що купили, але не вистачало коштів, запитували у свідка, чи може вона позичити кошти, але тоді у свідка коштів не було. У подальшому матері ОСОБА_25 знайшли будинок, який коштував дешевше. ОСОБА_23 звертався до свідка з питанням щодо здачі золота, яке йому дала його мати, бо у свідка був знайомий, що цим займається. ОСОБА_23 давав свідку золото (обручки, коронки від зубів, сережки), проте знайомому не сподобалася якість золота, він його не взяв, тому свідок повернула золото ОСОБА_23 . Потім ОСОБА_23 здавав золото сам. Батьки ОСОБА_23 його не жаліли і йому не допомагали, скоріш за все допомога від них була лише золотом. За те, що брат віддавав ОСОБА_23 якісь кошти, свідку не відомо. Спірна квартира після її купівлі потребувала ремонту, спочатку сторони спали навіть на підлозі. На ремонт витрачали кошти сімейного бюджету.

Свідок ОСОБА_9 , яка доводиться матір`ю ОСОБА_4 , суду зокрема, показала, що сторони проживали в неї, пізніше винаймали квартиру, а потім знову стали жити у свідка. У 2014 році сторони зареєстрували шлюб, у 2016 році поїхали до ОСОБА_12 , там працювали. У 2017 році повернулися. У ОСОБА_23 не проживали вони жодного дня. Після того, як сторони повернулися з ОСОБА_12 , свідок почала думати про те, щоб їм окремо купити житло. Свідок зателефонувала до матері ОСОБА_23 , вони зустрілися. Свідок запропонувала матері ОСОБА_23 продати, що в них є і дати частину коштів сину, а та в свою чергу, що в неї є, і купити сторонам житло. Мати ОСОБА_23 навідріз сказала, що нічого продавати не буде. Свідок зрозуміла, що сторони і далі будуть жити в неї. Влітку 2017 року помер син свідка. Мати ОСОБА_23 прийшла підтримати свідка, сказала, що навіщо сторонам кудись їхати, є квартира, то і нехай живуть тут (у свідка). Але після смерті сина свідку і ОСОБА_29 було важко морально знаходитися у квартирі, тому свідок вирішила продати цю квартиру. Свідок зателефонувала ріелтору ОСОБА_30 , сказала, що у свідка є якісь збереження, у дітей є якісь збереження, але не такі, щоб вистачило купити квартиру. Ріелтор повідомила, що після продажу квартири свідка не вийде купити дві квартири. Свідок відповіла, що поїде хоч і в село, а сторонам потрібно купити щось хороше. Потім знайшли покупця, який мав купити квартиру свідка за 27500 доларів США. Почали підшукувати варіанти житла, зупинилися на спірній квартирі, яка коштувала 21500 доларів США, і на будинку в с. Шестовиця. Свідок сказала ріелтору, щоб всі угоди були в один день. У день купівлі і продажу нерухомості до нотаріуса поїхали свідок і сторони, була також ріелтор. У нотаріуса читали договори, свідку виплатили за продаж квартири 27500 доларів США, хоча у договорі вказана менша ціна, перерахували кошти, підписали договір, покупці вийшли. Потім до нотаріуса зайшов чоловік, який продавав спірну квартиру. У договорі щодо продажу спірної квартири також була вказана менша ціна. Свідок відрахувала 21500 доларів США за спірну квартиру. Яна просила продавця, щоб той написав розписку про отримання коштів у сумі 21500 доларів США. Після цього в той же день поїхали до іншого нотаріуса оформлювати договір купівлі-продажу будинку в с. Шестовиця. Свідок віддала за нього 6000 доларів США. Сторони жили дуже гарно, ОСОБА_23 називав свідка матір`ю, а вона його сином. Свідок думала, що купує житло дочці. Ріелтор говорила про те, щоб спірну квартиру оформити на свідка, але свідок, щоб у подальшому не переоформлювати квартиру, сказала, що нехай вона буде оформлена одразу на дочку. Свідок бачила, що оформлюється спірне житло на ОСОБА_31 , а нотаріус нічого не роз`ясняв. Свідок купувала квартиру дочці і внучці. Може сторони платили ріелтору за заощадження, які в них були. Сім`я ОСОБА_23 нічого не допомагала.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду позивачем за зустрічним позовом не була спростована презумпція права спільної сумісної власності на спірну квартиру, яка набута в період перебування сторін у шлюбі, та не доведено, що спірна квартира придбавалася не в інтересах сім`ї.

Так, суд враховує, зокрема, що покази свідка ОСОБА_16 та ОСОБА_10 співвідносяться з показами свідка ОСОБА_18 щодо передачі матір`ю ОСОБА_1 золотих прикрас для подальшої їх реалізації і використання коштів для купівлі спірної квартири.

Сам по собі факт того, що договір купівлі-продажу квартири позивача за зустрічним позовом та її матері був укладений в один день з договором купівлі-продажу спірної квартири, не є достатнім доказом факту сплати лише позивачем коштів за придбану в шлюбі квартиру.

Подібним до спірних правовідносин є висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.05.2023 в справі № 344/5528/22, де суд касаційної інстанції зазначив, що сам по собі факт того, що договір продажу особистої квартири позивача був укладений в один день з договором купівлі спірної квартири, не є достатнім доказом факту сплати позивачем особистих коштів за придбану в шлюбі квартиру.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 сформував правову позицію, згідно з якою «Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.»

При цьому, Об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року у справі № 127/16354/17 (провадження № 61-5698св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 523/8319/14-ц (провадження № 61-38040св18), про те, що: «наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі, не свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки письмова згода необхідна при розпорядження таким майном, а не на його придбання».

За вказаних обставин, беручи до уваги те, що під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири була висловлена воля щодо правового режиму майна - спірної квартири, а саме те, що вона буде спільною сумісною власністю, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання спірної квартири особистою приватною власністю задоволенню не підлягають, натомість наявні підстави для задоволення первісного позову.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля суд зазначає таке.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Сторонами визнається, що спірний автомобіль був придбаний під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим він є спільним майном подружжя, є неподільною річчю та був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_4 , а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

При цьому, суд вважає належним доказом у справі щодо вартості спільного автомобіля саме ціну, визначену в звіті про оцінку (уточненого) № 138/1/25 від 18 вересня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 після безпосереднього огляду спірного автомобіля (а.с. 182-192), з якою погодилися і сторони в судовому засіданні.

А тому, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню грошова компенсація за 1/2 частку автомобіля марки «MAZDA 6», VIN НОМЕР_1 , 2002 року випуску в сумі 51939 грн. 58 коп., у зв`язку з чим зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Усова і партнери» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 квітня 2025 року (а.с. 11-12).

Згідно із квитанцією до платіжної інструкції від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Адвокатському бюро «Усова і партнери» 20000 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 206).

Відповідачу правничу допомогу надавала адвокат Шолох Ольга Володимирівна.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

А тому, керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу за первісним позовом послуг, час, витрачений, на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, заявлене клопотання про зменшення таких витрат, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 9000 грн.

Крім того, з сторін необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, позивачем за первісним позовом документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в сумі 9742 грн. 41 коп., а тому оскільки вимоги позивача за первісним позовом задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 9742 грн. 41 коп.

Позивачем за зустрічним позовом документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в сумі 12112 грн.

Враховуючи, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволено частково (2,57%) (1948481 грн. 22 коп. + 68944 грн. 12 коп. (1/2 вартості автомобіля) = 2017425 грн. 34 коп.); (51939 грн. 58 коп. від 2017425 грн. 34 коп. = 2,57%), а тому з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 311 грн. 28 коп. (2,57% від 12112 грн. = 311 грн. 28 коп.).

Крім того, враховуючи, що судом в якості належного доказу в справі взято до уваги саме звіт про оцінку (уточнений) № 138/1/25, здійснений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 18 вересня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , а тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 також належить стягнути понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одну тисячу грн.) у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 9742 грн. 41 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9000 грн. витрат на правничу допомогу.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки «MAZDA 6», VIN НОМЕР_1 , 2002 року випуску в сумі 51939 грн. 58 коп. (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять грн. 58 коп.).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 311 грн. 28 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 05.06.2026.

Суддя