Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №750/17846/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/17846/25

Провадження № 2/750/2302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати,

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2025 по день проведення розрахунку – 12.12.2025; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за невикористану відпустку при звільнені за весь час затримки виплати, за період з 23.10.2025 по день проведення фактичного розрахунку - 12.12.2025, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позов мотивує тим, що він був призначений на посаду інженера відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 05.09.2013. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.05.2015 № 6 його було увільнено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією на особливий період зі збереженням місця роботи та середнього заробітку, відповідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 11 жовтня 2025 року № 705 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 18 жовтня 2025 року № 281 його було виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2025 року. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2025 № 305 позивач повернувся до виконання трудових обов`язків. 23.10.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 № 306 його було звільнено з посади, відповідно ч. 1 ст.36 КЗпП України. При звільненні йому не виплачено компенсацію за невикористану відпустку набуту до 19.07.2022 року, а тому 22.10.2025 він звернувся із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку при звільненні та 25.10.2025 № 2091/6635 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив йому у виплаті такої компенсації. 31.10.2025 позивач звернувся із заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо порушення законодавства про працю керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині додержання вимог законодавства про працю відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - з питань ненадання щорічної основної відпустки, невиплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Відповідно до відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з катань праці від 25.11.2025 № Ц/1/3190-ЗВ-25 позивача було проінформовано, що за результатами контрольного заходу начальнику Чернігівського ЗВ ВСП Міжрегіональним управлінням видано припис на усунення порушення трудового законодавства та зобов`язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку при звільнені. 12.12.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 на картковий рахунок позивача було перераховано вищезазначену компенсацію на загальну суму 44250,11 грн. Позивач вважає дії відповідача незаконними та протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.04.2026 представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивач був звільнений 23.10.2025. Спірна сума компенсації за невикористану відпустку не була виплачена в день звільнення через правову невизначеність щодо нарахування стажу мобілізованим працівникам після 19.07.2022. На виконання припису контролюючого органу, 12.12.2025 відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем, перерахувавши на його картковий рахунок суму в розмірі 44 250,11 грн., тому вимоги в частині стягнення основної суми компенсації не мають предмета спору. Вважає заявлений до стягнення розмір середнього заробітку за час затримки виплати компенсації є неспівмірним і таким, що підлягає зменшенню судом, оскільки затримка склала лише 51 день, відповідач є бюджетною установою, несвоєчасність виплати не мала систематичного характеру. Вимоги позивача про стягнення компенсації за порушення термінів виплати вважає необгрунтованими, тому що позивач не надав розрахунок суми інфляції.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву у якій просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду інженера відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 05.09.2013, що вбачається з матеріалів справи(а.с.29).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.05.2015 № 6 його було увільнено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією на особливий період зі збереженням місця роботи та середнього заробітку, відповідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України(а.с.29).

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 11 жовтня 2025 року № 705 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 18 жовтня 2025 року № 281 його було виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2025 року.

Вказані факти викладені у позові та у листі Державної служби з питань праці(а.с.29) та відповідачем не заперечуються.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2025 № 305 позивач повернувся до виконання трудових обов`язків(а.с.65).

23.10.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 № 306 його було звільнено з посади, відповідно до ч. 1 ст.36 КЗпП України(а.с.66).

Листом від 25.10.2025 № 2091/6635 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив позивачу у виплаті компенсації за невикористані дні відпустки за період з 05.09.2014 по 18.07.2022, з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 25.05.2015(а.с.28).

31.10.2025 позивач звернувся із заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо порушення законодавства про працю керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині додержання вимог законодавства про працю відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - з питань ненадання щорічної основної відпустки, невиплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Відповідно до відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з катань праці від 25.11.2025 № Ц/1/3190-ЗВ-25 позивача було проінформовано, що за результатами контрольного заходу начальнику Чернігівського ЗВ ВСП Міжрегіональним управлінням видано припис на усунення порушення трудового законодавства та зобов`язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку при звільнені(а.с.29).

12 грудня 2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 на картковий рахунок позивача було перераховано компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 44250,11 грн.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як установлено судом, відповідачем порушені строки виплати позивачу у день звільнення 23.10.2025 року сум компенсації за невикористану відпустку, які були виплачені лише 12.12.2025 року, а відтак з відповідача на користь позивача відповідно до статті 117 КЗпП України належить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі за текстом Порядок).

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку(пункт 2 Порядку).

Враховуючи, що позивач до звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу за мобілізацією, фактично пропрацювавши у відповідача два дня до звільнення, тому у позивача фактично відсутній розрахунковий період, у зв`язку з чим, середню заробітну плату необхідно обчислювати відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Згідно абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Як вбачається з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 313 від 30.10.2025, позивачу було встановлено посадовий оклад 4920 грн. на місяць.

У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.

Отже, розмір посадового окладу позивача є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на 2025 рік, тому середню заробітну плату необхідно розраховувати з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку та її нарахування здійснюється шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Позивач звільнився 23.10.2025 року, а виплата йому компенсації за не використану відпустку відбулася 12.12.2025 року, тому затримка виплати вказаної компенсації становить 36 робочих дні.

Подія з якою пов`язана виплата є жовтень 2025 року, тобто місяць у якому позивач звільнився та йому у день звільнення не були виплачені усі суми які йому належали при звільненні.

Останні чотири місяці, які передували звільненню позивача, останній не працював у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки проходив військову службу за мобілізацією, тому розрахунок середньої заробітної плати необхідно проводити виходячи із мінімальної заробітної плати на 2025 рік. Для цього, необхідно помножити мінімальну заробітну плату на два місяця(вересень, серпень 2025 р.) та поділити на кількість робочих днів у вересні та серпні 2025 р., кількість яких становить 43 дні.

8000 х 2 : 43 = 372,09 грн., що є середньоденною заробітною платою.

Враховуючи наведені розрахунки, середній заробіток за час затримки виплати позивачу належної компенсації за невикористану відпустку становить 13395,24 грн. (372,09 х 36).

Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення суми середнього заробітку за час затримки не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, як на підставу для зменшення середнього заробітку, але він не звернув увагу, що дана постанова була прийнята до внесення змін у ст. 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив такі виплати шістьма місяцями.

Суд, при вирішенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.12.2024 року у справі № 440/6856/22 у якій суд зазначив, що при вирішенні таких вимог належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, затримка виплати позивачу всіх сум склала період менший ніж шість місяців, тому клопотання відповідача не грунтується на нормах чинного законодавства.

Вирішуючи вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Згідно з ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації.

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. У місяці, за який виплачується дохід, індекс споживчих цін до розрахунку не включається.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, індекс інфляції розраховується за місяць, при цьому у даному випадку не береться місяць у якому мала бути виплата, оскільки така виплата мала відбудися 23.10.2025, тобто у другій половині місяця, а також інфляція місяця у якому виплатився дохід, а тому у даному випадку суму компенсації необхідно обчислювати шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого позивачу доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто за листопад 2025 рік.

Враховуючи, що розмір невиплаченої компенсації за невикористану відпустку при звільненні становить 44250,11 грн., індекс інфляції за листопад 2025 р. становить 0,4%, тому розмір компенсації обчислюється наступним чином: 44250,11х0,4%= 177,00 грн.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 13395 грн. 24 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 177 грн. 00 коп. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Слісар