Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №946/10209/21 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10209/21

Провадження № 2/946/528/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання – Вітенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 189/к «Про відсторонення від роботи» про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.11.2021 нею було отримано наказ Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) № 189/к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи». Вказаний наказ мотивований тим, що позивачці у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 Постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (із змінами, внесеними постановою КМУ № 1096 від 20.10.2021) було необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від СOVID-19 та надати роботодавцю документ, що підтверджує проходження такого щеплення. Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Такої підстави відсторонення, як відмова працівника від щеплення, яке перебуває в стадії клінічних випробувань, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за відмову працівником від щеплення, яке перебуває в стадії клінічних випробувань, відповідачем не зазначено. Відсутність щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи та позбавлення заробітної плати. Постанова Кабміну № 1236, на яку міститься посилання в наказі про відсторонення, є тимчасовою, оскільки введена на певний проміжок часу, який Кабміном іменується як “карантин всієї території України”. В преамбулі постанови зазначено, що вона прийнята в порядку ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. В цій статті зазначено, що встановлюючи карантин, Кабмін встановлює тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Отже, підставою видання оскаржуваного наказу є встановлені Кабміном тимчасові обмеження прав. Вважає даний наказ незаконним та таким, що грубо порушує її право на працю та супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України. Виходячи із змісту Конституції України (норми наведені вище), карантин в Україні, що введений органом влади шляхом видання нормативно-правового (підзаконного) акту, повинен відповідати закону та Конституції. Основним аспектом законності, поряд зі змістом акту, є строге дотримання встановленої законом процедури, оскільки органи влади і їх посадові особи повинні діяти виключно в межах повноважень, встановлених законом і Конституцією. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється і відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Його повноваження на ініціювання карантину виникають лише в тому випадку, коли в Україні вже введено надзвичайний стан. Як відомо, надзвичайний стан в Україні не введено. Відповідно станом на цей момент головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. Відтак, слід стверджувати, що в правовому полі чинного законодавства України карантин не введено. Таким чином, діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. Правила карантину обмежують гарантоване статтею 43 Конституції України право позивача на працю. Це обмеження полягає в тому, що позивача оскаржуваним наказом було незаконно відсторонено від роботи. Тобто гарантоване Конституцією право позивача на працю обмежене нормативно-правовим актом Кабінету міністрів України (підзаконним актом). Це обмеження відбулось з метою захисту суспільного інтересу, який полягає в протидії поширенню особливо-небезпечної хвороби. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Наразі, в Україні не введено ані воєнний, ані надзвичайний стан. Відтак, будь-яке чинне обмеження права на працю, встановлене будь-яким нормативно-правовим актом Уряду є таким, що суперечить Конституції України. Будь-яка людина повинна відмовитись від його виконання. Також слід звернути увагу на практику правозастосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке здійснюється Європейським Судом із прав людини та Конституційним Судом України. Відтак, встановлюючи будь-яке обмеження чи заборону, Уряд повинен подбати про те, щоб людина не мала перешкод у виконанні цієї норми та ця норма була співрозмірна із проблемою, на вирішення якої вона запроваджена. Також Конституційний Суд України у рішенні №10 від 28.08.2020 зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 Конституції України. Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку обмеження конституційного права позивача на працю у зв`язку з категоричною відмовою позивача від щеплення, яке перебуває в стадії клінічних випробувань, законодавством не передбачено. Оскільки в Україні не введено воєнного чи надзвичайного стану, відтак, пункт 41-6 Постанови Кабінету міністрів України №1236 від 09.12.2020, який покладає на керівника (роботодавця) обов`язок забезпечити відсторонення особи, яка не є щепленою від СOVID-19, суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України. Правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби СOVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби не вбачається. Ураховуюючи ту обставину, що відсторонення від роботи позивача незаконне та необгрунтоване, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період відсторонення від роботи.

09.07.2025 позивачка позовні вимоги уточнила та просила визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період відсторонення від роботи з 08.11.2021 по 02.03.2022, що складає 53 232,00 грн (а.с. 218).

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигліна С.М. від 10.12.2021 відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Смокіної Г.І. від 11.07.2022 справу прийнято до свого провадження в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2022 провадження у справі зупинено до розгляду цивільної справи № 130/3548/21 за позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 09.05.2023 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.07.2023 витребувано докази по справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2023 витребувано докази по справі.

Аргументи учасників справи

Позивачка та її представник у судове засідання не прили, згідно заяви від 14.04.2026 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнит, справу розглянути за їх відсутності. Раніше у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в первісній та уточненій позовній заяві від 09.07.2024, просили їх задовольнити. Додатково пояснили, що накз про відсторонення не скасований, однак позивачку було допущено до роботи, незважаючи на відсутність щеплення. На час відсторонення не було оцінки об`єктивної неможливості працювати та нагальності потреби відсторонення. Доказів неможливості працювати дистанційно не надано.

У судове засідання представник відповідача не прибув, згідно заяви від 14.04.2026 просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях. Раніше у судовому засіданні пояснила, що відсторонення є законним. Позивачка як вчитель мала контакт, в тому числі, з дітьми та батьками, тому була зобов`язана зробити щеплення. Про необхідність зробити щеплення або надати докази наявності протипоказань позивачка була повідомлена під підпис, де висловила свою незгоду, була попереджена про настання відповідальності та ознайомлена та наказом про відсторонення, з яким була не згодна. Школа працювала як очно, так і дистанційно.

Згідно із відзивом від 01.02.2022, відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Також ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІП визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Міністерством охорони здоров`я України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (далі - МОЗ України), було видано наказ від 01.11.2021 № 2393 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 № 1452/37074), який набрав чинності 09 грудня 2021 року. Згідно вищезазначеного наказу затверджено Зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, (далі - Перелік), яким передбачено, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (реєстраційний номер 102233/2020) (далі - Постанова КМУ), керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України “Про оплату праці” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Позивач є працівником закладу середньої освіти і підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Керівник закладу освіти, де працює позивач, зобов`язаний відсторонити її від роботи у разі, якщо вона відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, якщо вона не надасть медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань. Як передбачено пунктом 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року N 595, факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником. До позовної заяви не додано документів, що підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від щеплення або наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Проте зі змісту позовної заяви видно, що позивач не отримала профілактичне щеплення проти COVID-19, "відмовляючись брати участь у медичному експерименті". Таким чином позивач не заперечується факт ухилення від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19. Частиною 1 ст. 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. У визначенні поняття "законодавством" слід врахувати рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну "законодавство"), відповідно до якого термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Необхідно зауважити, що відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Таким чином, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України від 01.11.2021 № 2393 та постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 відповідають усім вимогам, передбаченим п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у т.ч. Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цих нормативно-правових актів Міністерством юстиції України за відповідними номерами та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. А також необхідно наголосити, що вищезазначені нормативно-правові акти є чинними та не скасовані в порядку, передбаченому чинним законодавством, їх обов`язковість не ставиться позивачем під сумнів та відповідно їх легітимність та правозастосування не потребує доказування у межах цієї справи. Жодних порушень конституційних прав позивача з боку ЗОШ № 10 м. Ізмаїл не відбувалось, а навпаки ЗОШ № 10 м. Ізмаїл діяло виключно на підставі та в спосіб, передбачений законодавством України. На виконання п.1 п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, з метою забезпечення контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень, директором ЗОШ № 10 м. Ізмаїл було здійснено низку заходів, у тому числі: забезпечено проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи серед працівників щодо дотримання протиепідемічних заходів, необхідності та важливості профілактичних щеплень, тощо, що підтверджується проведеною інформаційною роботою; окремим Повідомленням, усіх працівників ЗОШ № 10 м. Ізмаїл, у тому числі позивача, було проінформовано про зміни у діючому законодавстві України щодо обов`язкової вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19 (копія Повідомлення із особистим підписом позивача додається); видано наказ від 08.11.2021 № 189/к “Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , яким працівників ЗОШ № 10 м. Ізмаїл, у тому числі позивача, було завчасно повідомлено про те, що у разі неотримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, відповідно до ст. 466 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 № “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”; статті 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153; у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19, на строк до усунення причин, що його зумовили, окрім тих працівників, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ України від 11.10.2019 № 2070) та надали медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (постійні чи тимчасові), виданий закладом охорони здоров`я, згідно з формою № 028-1/о, затвердженою наказом МОЗ України від 02.11.2021 № 2394 (Доказом належного повідомлення позивача про вищезазначені обставини є особистий підпис про ознайомлення зі змістом наказу ЗОШ № 10 м. Ізмаїл від 29.10.2021. № 382); роз`яснено підстави та порядок можливого відсторонення від роботи; проінформовано про можливість отримання щеплення проти COVID-19 організовано або індивідуально у зручному для них пункті чи центрі вакцинації,

визначено перелік документів, якими підтверджується наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. У зв`язку з набранням чинності з 04 жовтня 2021 року, Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, та на виконання пп.2 п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 керівництвом ЗОШ № 10 м. Ізмаїл було здійснено наступні заходи. 21.10.2021 видано наказ за № 178/к «Про настання відповідальності за невиконання наказу МОЗ України «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153. 08 листопада 2021 року у день виходу на роботу у статусі суб`єкта із Переліку, позивачу було запропоновано підтвердити наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (постійні чи тимчасові). З урахуванням того, що позивачем належним чином не підтверджено отримання профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, не надано чинний висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації та не надано жодного підтвердження реалізації її відмови у порядку, визначеному ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» ЗОШ № 10 м. Ізмаїл встановлено та зафіксовано факт ухилення ОСОБА_1 від отримання профілактичного щеплення, а також роз`яснено наслідки такого ухилення, який було підписано позивачем з зауваженнями про «незгоду», про що було видано наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Даний наказ було належним чином доведено до відома позивача шляхом надання витягу з наказу та отриманням особистого підпису позивача про ознайомлення з його змістом. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя та здоров`я людини з огляду на те, що за позивачем на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновиться одразу після усунення позивачем причин, що зумовили його відсторонення від роботи та після його допуску до роботи (виконання робіт), отже відсутнє порушення права позивача на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) № 83-к від 28.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя початкових класів з 28.08.2012 у порядку переведення із ЗОШ № 8 (а.с. 20, 38).

Згідно листа Департаменту освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації від 31.08.2021 «Про роботу закладів освіти області у 2021-2022 навчальному році», в тому числі, дозволяється організовувати освітній процес у «змішаному (комбінованому)» форматі, як дистанційно, так і в закладі освіти. У разі встановлення «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки забороняється відвідування закладів здобувачами освіти, крім здобувачів освіти закладів дошкільної освіти, спеціальних закладів освіти та учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, тощо. В умовах пандемії навчання здобувачів освіти може відбуватися (за потреби) з використанням технології дистанційного навчання. У межах академічної автономії організація освітнього процесу є внутрішнім питанням кожного закладу загальної середньої освіти. Рекомендовано оновити та схвалити рішенням педагогічних рад освітні програми закладів освіти в умовах карантинних обмежень з урахуванням рівня епідеміологічної небезпеки, але організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні, нешкідливі та здорові умови здобуття освіти. На період встановлення карантину власником установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи закладу (а.с. 171-174).

Наказом № 77-з/1 від 31.08.2021 «Про організацію навчально-виховного процесу у школі у 2021/2022 н.р.» затверджено структуру навчального року в школі (а.с. 180).

Наказом № 155/к від 22.09.2021 «Про умови роботи та оплату праці працівників школи у період «жовтої зони» рівня епідеміологічної небезпеки» наказано призупинити очну форму навчання у 1-11 класах та забезпечити проведення освітнього процесу в них за допомогою дистанційних технологій з 27.09.2021. Забезпечити часткове переведення працівників школи на роботу в гнучкому та/або дистанційному режимі (а.с. 189).

Наказом № 177/7 від 19.10.2021 «Про умови роботи та оплату праці працівників школи у період «червоної зони» рівня епідеміологічної небезпеки» наказано заборонити відвідування школи відповідно до п.п. 9 п. 2 протокольного рішення № 26 від 16.10.2021 18.10.2021 (а.с. 193).

Повідомленням Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) від 29.10.2021 № 382 ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19, в якому запропоновано до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СOVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Якщо до 05.11.2021 не буде надано одного із зазначених документів, 08.11.2021 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. З повідомленням ОСОБА_1 не погодилась, що підтверджено особистим підписом у повідомлені (а.с. 40).

Наказом Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) від 21.10.2021 № 178/к ОСОБА_1 попереджено про настання відповідальності з 08.11.2021 за невиконання наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 у виді відсторонення від роботи, від ознайомлення з яким остання відмовилась (а.с. 199).

Згідно листа відділу освіти Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.11.2021, керівників державних органів, підприємств, установ, організацій зобов`язано забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 працівниками; відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання та надали про це медичний висновок. Рекомендовано вжити заходів щодо виконання алгоритму дій роботодавця відносно відсторонення від роботи з 08.11.2021 осіб, які не дотрималися вимог щодо обов`язкової вакцинації проти СOVID-19. Заклади освіти, працівники яких мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації 100% всіх працівників, з 08.11.2021 мають здійснювати роботу в очному режимі (а.с. 200).

Наказом № 129-з від 05.11.2021 з 09.11.2021 відновлено очну форму навчання для учнів початкової школи (а.с. 202).

Наказом № 196/к від 08.11.2021 відновлено очну роботу початкової школи (1-4) класів з дотриманням вимог протокольного рішення з 09.11.2021 (а.с.205).

Наказом Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) № 189/к від 08.11.2021 ОСОБА_1 , вчителя початкових класів відсторонено від роботи з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, а саме відсутність профілактичного проти СOVID-19, відповідно до 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; статті 46 Кодексу законів про працю України; частини другої 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»; Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, з яким вона не погодилась, що підтверджено особистим підписом (а.с. 42, 204).

Актом від 08.11.2021 засвідчено відмову ОСОБА_1 підписати наказ про відсторонення від роботи (а.с. 45).

Актом від 11.11.2021 засвідчений факт присутності ОСОБА_1 11.11.2021, яка прибула до школи для усунення недоліків, які були спричинені організацією дистанційного навчання в школі (а.с. 44).

Наказом № 204/к від 19.11.2021 відновлено очну форму навчання школи з 22.11.2021 (а.с. 207).

Наказом № 14/к від 28.01.2022 призупинено очну форму навчання у 1-11 класах та наказано забезпечити проведення освітнього процесу в них за допомогою дистанційних технологій з 31.01.2022 до особового розпорядження (а.с. 208).

Наказом Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) від 02.03.2022 № 35/к ОСОБА_1 допущено до роботи вчителем початкових класів з 02.03.2022, на підставі наказу МОЗ України «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153» (а.с. 211).

Згідно із довідкою № 127 від 08.09.2023, ОСОБА_1 працювала в ЗОШ № 10 на посаді вчителя початкових класів з 28.08.2012 та була звільнена 31.07.2022 за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу по ЗОШ № 10 від 19.07.2022 № 104/к (а.с. 108, 213).

Згідно довідки про доходи № 11 від 18.01.2024, заробітна плата ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2021 року становила 27947,76 грн за 42 відпрацьовані робочі дні (а.с. 120).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльського району Одеської області № 490 від 12.08.2022 перейменовано ЗОШ № 10 І-ІІІ ступенів м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області в Ізмаїльську гімназію № 10 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області (а.с. 106).

Позиція суду

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши позивачку та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відповідно до частини першоїстатті 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ( Закон № 2801-XII), громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі -Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Застаттею 1 Закону № 1645-ІІІ визначено, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених закономповноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленомузаконом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я .

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четвертастатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше ч. 6 ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року№ 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІта частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України "Про оплату праці"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженоїнаказом МОЗ України N 66 від 14 квітня 1995 року.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану: фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану; пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Великою Палатою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 за позовом до АТ «Українська залізниця» прийнято постанову, яка містить висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

У відповідний період Україна, поряд з іншими державами, зазнала значних труднощів у сфері охорони здоров`я. Згідно зі статистичними даними в середньому у 2021 році від COVID-19 в Україні помирало 7 168 осіб на місяць. Коронавірусна інфекція COVID-19 у тому році стала другою за частотою причиною смертей українців (12 %) після серцево-судинних захворювань (60,2 %) Вказане зумовлювало необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153( далі - Перелік № 2153), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Згідно Переліку № 2153, позивачка належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно із посадовою інструкцією вчителя початкових класів № від 31.08.2021 (а.с. 122-131), посада вчителя початкових класів належить до посад педагогічних працівників. Педагогічна діяльність передбачає зайнятість вчителя у приміщенні, що використовується в освітньому процесі, освітню (навчальну та виховну) діяльність за межами будівлі закладу освіти (зокрема забезпечення дистанційного навчання), методичну, організаційну роботу та іншу педагогічну діяльність, передбачену посадовою інструкцією. Робочий час і час відпочинку, інші умови праці, оплата визначає законодавство про працю, а також законодавство у сфері освіти. Режим роботи визначають правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір, інші документи. Основні функції вчителя – здійснює освітній процес, забезпечує його результативність та якість (п. 1.1, 1.4, 1.5, 1.6).

Вчитель початкових класів, в тому числі, взаємодіє з іншими вчителями на засадах партнерства та підтримки (у межах наставництва, супервізії тощо); бере участь у засіданнях педагогічної ради закладу освіти, методичного об`єднання, роботи конференцій, семінарів, клубів та інших заходах; замінює відповідно до наказу директора інших тимчасово відсутніх учителів тощо (п.2.46, 2.5, 2.51, 2.55).

Учитель взаємодіє з директором закладу освіти та його заступником; керівником методичного об`єднання вчителів з предмета, який викладає; іншими педагогічними працівниками закладу освіти; медичними працівниками закладу освіти; батьками, іншими законними представниками учнів тощо (п. 7.1 – 7.8).

Судом встановлено, що наказами по школі встановлювався режим роботи школи, в тому числі початкових класів, за яким запроваджувалась як очна, так і дистанційна форми навчального процесу з огляду на рівень епідеміологічної небезпеки та рівня захворюваності учнів.

Здійснивши оцінку загрози, яку потенційно могла нести невакцинована позивачка як вчитель початкових класів, яка під час освітнього процесу згідно посадових обов`язків має контакт з учнями, іншими педагогічними працівниками, керівництвом, батьками тощо під час очної форми навчання, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для обов`язкового щеплення позивачки проти COVID-19.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, суд дійшов висновку щодо правомірності виданого відповідачем наказу про відсторонення позивачки від роботи, адже позивачка працювала вчителем, відтак, за характером роботи під час здійснення навчального процесу в очному режимі мала б безпосередній контакт з учнями, іншими вчителями та працівниками школи.

Таким чином, відповідач, застосувавши такий тимчасовий захід, як відсторонення від виконання обов`язків працівників, які не мають профілактичного щеплення, виконував свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я оточуючих. Право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка не надала документів на підтвердження наявності у неї щеплення проти COVID-19 або будь-яких доказів на підтвердження того, що у неї є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи, що на позивачку поширюється дія Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженогонаказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, а будь-яких доказів на підтвердження того, що вона зробила щеплення або що у неї є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення, не надано, відповідач був зобов`язаний відповідно до чинного законодавства відсторонити її від роботи.

Щодо ненарахування працівникові заробітної плати впродовж строку відсторонення від роботи Великою Палатою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у постанові по справі №130/3548/21 за позовом до АТ «Українська залізниця» зроблено такий висновок.

Частиною другою статті 2 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

За правовою позицією ВС, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 № 755/12623/19, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість відсторонення позивачки від роботи та відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання наказу про відсторонення протиправним та його скасування, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час відсторонення відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. 12, 13, 76-83, 141, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи № 10 (І-ІІІ ступенів) міста Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області (ЗОШ № 10 м. Ізмаїл) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя: Г.І.Смокіна