Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №609/580/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/580/26

3/609/171/2026

05 червня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли із СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «Агроюніт Захід», паспорт громадянина України НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 травня 2026 року о 09 годині 02 хвилини в с. Новостав по вул. Шумська, 39, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоблоком Кентавр б/н в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер ARLK0005 6820. Тест №1018, результат позитивний 1,65% проміле. Водій з результатом згідний, від проходження огляду в найближчому лікувальному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9А ПДР України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №162614 від 26.05.2026, адміністративна відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання особа, стосовно котрої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи саме 05 червня 2026 року о 10 год 10 хв в Шумському районному суді Тернопільської області був повідомлений належним чином, шляхом зазначення вищевказаної дати та часу у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписано та з даними протоколу ознайомлено. Міститься пояснення останнього, що пояснення надасть у суді.

Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

До вказаних висновків приходжу, зокрема, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення не вбачаю, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, час та місце розгляду адміністративної справи, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №162614 від 26.05.2026; чек роздруківку приладу ALCOTEST 6820 ARLK-0005 від 26.05.2026 до протоколу про адміністративне правопорушення; Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2026; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 0978 103 25 чинне до 15 липня 2026; довідку СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП про не отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; рапорт інспектора з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції А.Шевчука; додані до протоколу докази (в т.ч. відеозапис), та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №162614 від 26 травня 2026 року слідує, що інспектором з РПП СПД № 2 (м. Шумськ) Кременецького РПВ в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Шевчуком Андрієм Володимировичем зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також факт його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмови проїхати в медичний заклад. Протокол ОСОБА_1 підписано власноручно, останній зазначив, що пояснення надасть у суді.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом у справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував. .

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, та є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та факт проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу підтверджується оглянутим в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 26 травня 2026 року в с. Новостав Кременецького району Тернопільської області.

Суд зазначає, що досліджений судом відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 .

Вказаним відеозаписом зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Із переглянутого та дослідженого в судовому засіданні диска з відеофіксацією події, яка сталася 26 травня 2026 року за участі водія ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечував факт керування транспортним засобом, після проходження на місці зупинки транспортного засобу огляду на визначення стану сп`яніння, проведеного працівником поліції за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 ARLK-0005, згодився з його результатом та відмовився проходити такий огляд в медичному закладі.

Так, факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою ALCOTEST 6820 ARLK-0005, відповідно до якого під час проведення огляду 26.05.2026 о 09 год 05 хв ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. За результатами тесту вміст алкоголю у його крові та видихуваному повітрі становив 1,65% проміле. Тест ALCOTEST 6820 №1018. У чеку міститься підпис особи, яку тестують.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пунктом 3 вказаної Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

За результатами огляду працівниками поліції у відповідності з вимогами вищевказаної Інструкції складено Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано наявні у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Виражене тремтіння пальців рук, технічний прилад за допомогою якого проводився огляд. У відповідному рядку Акту: «З результатами згоден» - відсутній підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

Згідно із Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2026 вбачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, оскільки той не доставлявся.

Крім того, згідно із Рапортомінспектора з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції А.Шевчука слідує, що причиною зупинки транспортного засобу – мотоблока «Кентавр» з причепом під керуванням ОСОБА_1 стало те, що даний транспортний засіб був без державного номерного знаку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, всупереч пункту 1.3 ПДР, який зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що п'яний водій становить надзвичайну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, оскільки алкогольне сп`яніння значно знижує його реакцію, координацію, увагу та здатність адекватно оцінювати ситуацію на дорозі, що може призвести до аварій, травмування або загибелі інших людей. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 для наявності складу адміністративного правопорушення не має значення чи було зупинено транспортний засіб працівником поліції, чи водій здійснив зупинку сам, визначальним є проведення такого огляду або пропозиція його пройти на місці зупинки транспортного засобу, що і було здійснено поліцейським.

Відтак, обставини зазначені в протоколі узгоджуються між собою та з відеозаписами оглянутими в судовому засіданні, всі ці докази логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, суд вважає, що вони є правдивими, об`єктивними і підстав для недовіри до них немає.

Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту п. 2.9«а» ПДР України, а саме, заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до п. 1.10 ПДР наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою для визначення особи як водія.

Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Так, відповідно до довідки, виданої СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області слідує, що ОСОБА_1 згідно бази даних «ГСЦ МВС» та «НАІС» не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

В даному випадку відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія має значення при обранні виду стягнення, яке може бути накладене на нього за вчинення правопорушення.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в силу приписів п. 1.10 ПДР не є водієм, оскільки не має посвідчення водія відповідної категорії, тому на нього слід накласти адміністративне стягнення, у виді штрафу згідно імперативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП як для іншої особи, а не водія, оскільки права керування транспортними засобами він не отримував.

При цьому зауважую, що питання адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами врегульоване нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому аналогія кримінального закону не застосовується. Так, згідно загального правила за ст.30 КУпАП позбавлення спеціально справа можливе, коли воно було надане громадянинові. Аналогічно санкція ч.1 ст.130 КУпАП диференційована: для водіїв - штраф і позбавлення права керування транспортними засобами, а для інших осіб - лише штраф. Отже, до правопорушника, який не отримував права керування транспортними засобами й відповідно не є водієм, як ОСОБА_1 , застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами неможливе.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 умисно вчинив грубе порушення Правил дорожнього руху України, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави, без позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені по справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, вважаю, що із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285, 291, 294, 321 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в користь держави, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 грн 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК