Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №466/3773/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3773/26

Провадження № 3/466/1487/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П. Т., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП 17.09.2025,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу серії ВБА № 214646 від 23.04.2026, 23.04.2026 року близько 15:21 год., за адресою: АДРЕСА_1 , мати ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в помешканні антисанітарні умови, безлад, падає стеля, чим мати порушила вимоги ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» повторно протягом року. Таким чином, гр. ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.

На розгляд адміністративної справи в суді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що стверджується довідками про доставку смс-повідомлення про виклик до суду. Причини неявки невідомі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , оскільки остання була присутня під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлена про те, що протокол буде розглядатися в Шевченківському районному суді м. Львова та повідомлена судом про дату та час судового засідання.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу наступного висновку.

Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи, зокрема: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214646 від 23.04.2026, довідкою «102», актом про обстеження умов проживання від 23.04.2026, фотокопіями, відеозаписом, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП

Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення слід враховувати характер вчиненого порушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 184 КУпАП, ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши матеріали справи, із врахуванням особи ОСОБА_1 , яка притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, її відношення до вчиненого, вважаю, що вина гр. ОСОБА_1 доведена, дії за ч. 2 ст. 184 КУпАП кваліфіковані вірно, тому до неї слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 184, 268, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.

Суддя П. Т. Едер