Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №451/603/26 — Радехівський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

іменем України

04 червня 2026 рокуСправа №451/603/26

Провадження № 3/451/229/26

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Магонь О. З., розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а :

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення

Із Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №619128 від 19 березня 2026 року, видно, що ОСОБА_1 , 19.03.2026 о 17 год 45 хв керував транспортним засобом «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в найближчому медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Процесуальні дії у справі

02.04.2026 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Магонь О. З. передані згадані вище матеріали справи №451/603/26 для розгляду.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

05.05.2026 суду поступило клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушеннязахисника ОСОБА_1 – адвоката Александрова Д. О. (а.с.31-40).

У клопотанні звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 не погоджується з протоколом, не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наполягає на тому, що склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній. 19.03.2026 приблизно о 17 год 45 хв ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими не у зв`язку з будь-якою об`єктивно встановленою підозрою у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а з підстави нібито порушення правил користування ременем безпеки. На вимогу поліцейських ОСОБА_1 надав посвідчення водія, поводився спокійно, упевнено, конфлікту не створював, ознак агресивної, неадекватної або такої, що не відповідає обстановці, поведінки не демонстрував. На запитання поліцейських він повідомив, що алкогольні напої не вживав. Після цього поліцейські оформили постанову за порушення Правил дорожнього руху, чим фактично завершили первинну мету зупинки. Лише приблизно о 17 год 53 хв, уже після оформлення постанови за ремінь безпеки, поліцейський у побутовій, а не процесуально чіткій формі запитав ОСОБА_1 , чи не вживав він наркотичні речовини. ОСОБА_1 прямо відповів, що наркотичні речовини не вживав. Після цієї відповіді поліцейський почав формулювати ознаки наркотичного сп`яніння, нібито наявні у водія, зазначаючи наступні ознаки: «звуженість зіниць очей» та «блідість шкірного покрову». Саме така послідовність дій має істотне значення: спочатку відбулося побутове запитання, потім заперечення водія, а вже після цього поліцейський почав добирати формулювання ознак, які мали би виправдати направлення до закладу охорони здоров`я. Такі дії не відповідають вимогам ст. 266 КУпАП, Порядку №1103 та Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735. Поліцейські не зафіксували належним чином жодної реальної, законної достатньої та достовірно перевіреної ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння в тому вигляді, у якому вона визначена Інструкцією. Фраза поліцейського про «звуженість зіниць очей» не є тотожним передбаченій Інструкцією ознаці «звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло». Законодавчо значущою є не сама по собі суб`єктивна оцінка розміру зіниць, а саме відсутність їх реакції на світло. У матеріалах справи відсутня відеофіксація того, що поліцейський перевіряв реакцію зіниць ОСОБА_1 на світло, у який спосіб така перевірка проводилася, за яких умов освітлення, яким був результат такої перевірки та чи взагалі така перевірка мала місце. Отже, ознака «звужені зіниці очей» у протоколі та рапорті є неповною, декларативною і не підтверджує наявності саме тієї ознаки, яка передбачена Інструкцією. Так само ознака «блідість шкірного покрову», яку поліцейський, за змістом відеозапису, називав на камеру, не відповідає точному формулюванню Інструкції. Інструкція говорить не про будь-яку блідість, а про «неприродну блідість». Поліцейський не пояснив, у чому саме полягала неприродність зовнішнього вигляду ОСОБА_1 , не навів жодних об`єктивних критеріїв, не виключив вплив освітлення, індивідуальних особливостей зовнішності, стану здоров`я, хвилювання або інших побутових чинників. За таких умов побутова фраза про «блідість шкірного покрову» не може вважатися належною підставою для направлення особи на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Окремо необхідно звернути увагу суду на істотні розбіжності між тим, що поліцейський фактично озвучував на камеру, тим, що зазначено у протоколі, тим, що зазначено у рапорті, та тим, що вбачається з направлення на огляд. У Протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №619128, зазначено лише дві ознаки: «звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук». У рапорті інспектора Самборського В. Р. від 19.03.2026 фактично повторено ту саму конструкцію: «звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук». Водночас у направленні на огляд зазначено ширший перелік ознак, який включає також «блідість шкірного покрову». Натомість на відеозаписі поліцейський називав водію саме «звуженість зіниць очей» та «блідість шкірного покрову», тоді як ознака «тремтіння пальців рук» у такому самому процесуальному контексті водію не оголошувалася і не фіксувалася. Такі розбіжності не є технічними або несуттєвими. Ознаки також не підтверджуються відеозаписом, оскільки водій виглядає спокійно, трохи розгублено, але ознак вигаданих поліцейським явно не має, такі ознаки поліцейським не виявляються та не перевіряються фактично. Ознака «тремтіння пальців рук» також не доведена належним чином. Інструкція, визначаючи ознаки алкогольного сп`яніння, говорить про «виражене тремтіння пальців рук». У протоколі та рапорті не зазначено, що тремтіння пальців рук було саме вираженим, не описано, у чому воно проявлялося, як довго тривало, чи було видимим на відеозаписі, чи було зафіксовано крупним планом, чи ставилися водію уточнювальні питання щодо причин такого стану та чи могли існувати інші пояснення такого прояву. Приблизно о 17 год 55 хв ОСОБА_1 сів до службового автомобіля поліції та погодився їхати до лікарні у місті Шептицькому для проходження огляду. Особа, яка погоджується їхати до закладу охорони здоров`я, сідає до службового автомобіля поліції та розпочинає рух у напрямку лікарні, не може одночасно вважатися особою, яка відмовилася від огляду. Після цього приблизно о 17 год 56 хв поліцейський прийняв рішення припинити відеозапис. Саме після припинення відеофіксації, під час руху до лікарні, відбулася ключова розмова між поліцейськими та ОСОБА_1 , унаслідок якої позиція водія змінилася. За позицією захисту, підтвердженою подальшими зверненнями ОСОБА_1 до «102», під час цієї незаписаної розмови поліцейські переконували його не витрачати час, не проходити огляд у лікарні, пояснювали, що через заспокійливі препарати тест може показати небажаний результат, а тому йому нібито краще написати відмову та потім оскаржити матеріали в суді за допомогою адвоката. Приблизно о 18 год 04 хв поліцейський знову увімкнув відеозапис, і лише після цього на камеру було зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд у лікарні, мотивуючи це тим, що поспішає. Однак ця зафіксована на камеру фраза не може оцінюватися ізольовано від попередньої поведінки водія та від незаписаного проміжку часу. Цей незаписаний проміжок часу є не другорядним, а центральним для справи. Саме в ньому відбулася зміна волевиявлення водія. Саме в ньому поліцейським було переконано водія не проходити огляд, викривлення права водія та спотворення реальних наслідків відмови, якої водій фактично не бажав, до відмови водія спонукали поліцейські з метою штучного склання протоколу, саме вони вплинули на рішення ОСОБА_1 . Адвокат переконаний, що до водія мала надійти законна, чітко зафіксована, законна та зрозуміла вимога пройти огляд, роз`яснення правових наслідків відмови та добровільність волевиявлення водія. Також поліція не забезпечила ані безперервної відеофіксації ключової частини процесуального спілкування з водієм, ані альтернативної гарантії у вигляді двох свідків. ОСОБА_1 пояснював, що приймав заспокійливі препарати, зокрема Магній B6. Уже наступного дня ОСОБА_1 двічі звертався до екстреної служби «102», повідомляв, що був введений в оману поліцейськими, пояснював, що спочатку погоджувався пройти огляд і їхати до лікарні, а також просив направити наряд поліції, щоб пройти огляд на наркотичні речовини. Така поведінка є несумісною з версією про свідоме ухилення від огляду. У матеріалах справи також відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 чітко й зрозуміло роз`яснювали правові наслідки відмови від проходження огляду саме як підставу для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стенограми звернень ОСОБА_1 до екстреної служби «102» повністю спростовують версію поліції про свідому та добровільну відмову від огляду. З першої стенограми звернення від 20.03.2026 о 13 год 56 хв вбачається, що вже наступного дня після події ОСОБА_1 повідомив оператору «102», що його зупинили поліцейські за ремінь безпеки, після чого запитали, чи буде він проходити огляд на «Drager», і він погодився. Водночас, зі слів ОСОБА_1 , поліцейські фактично не надали йому можливості пройти огляд на «Drager», а натомість почали говорити про тремтіння рук та запропонували поїхати на експертизу. ОСОБА_1 повідомив оператору, що він погодився поїхати на експертизу, сів до службового автомобіля поліції, вони від`їхали від місця зупинки приблизно на 2-3 кілометри, і саме під час руху поліцейські почали переконувати його, що заспокійливі препарати можуть вплинути на результат тесту, що проходження огляду займе багато часу, а тому краще написати відмову, яку потім можна буде оскаржити в суді з адвокатом. У цій же стенограмі ОСОБА_1 повідомив оператору «102», що після події він самостійно намагався пройти аналізи: їздив до лікарні у м. Шептицькому, а також до м. Львова на вул. Кульпарківській, однак йому повідомили, що без направлення поліції пройти відповідний огляд неможливо. Після цього ОСОБА_1 просив зафіксувати його звернення і направити наряд поліції, щоб його відправили на експертизу. Це прямо спростовує тезу про бажання ухилитися від перевірки. Друга стенограма звернення до «102» від 20.03.2026 о 14 год 16 хв додатково підтверджує цю позицію. ОСОБА_1 повторно телефонує до поліції, повідомляє, що вже залишав скаргу, і прямо просить направити наряд поліції, щоб його завезли пройти огляд на наркотичні речовини. Це повторне, чітке і послідовне волевиявлення особи пройти огляд у присутності поліції. Відповідь Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України на адвокатський запит захисника підтверджує, що 20.03.2026 о 13 год. 56 хв. було зафіксовано звернення/скаргу до екстреної служби «102» з телефонного номера НОМЕР_2 , подію зареєстровано за ЄО № 1430 та передано до відділення поліції №1 м. Радехів Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області. Також підтверджено, що 20.03.2026 о 14 год 16 хв було зафіксовано ще одне звернення/скаргу з того самого номера, подію зареєстровано за ЄО № 1431 та також передано до відділення поліції № 1 м. Радехів. Не доведено, що ОСОБА_1 було чітко роз`яснено правові наслідки відмови та не забезпечено безперервну відеофіксацію ключового проміжку спілкування. Не залучено двох свідків як альтернативну гарантію. Не спростовано зміст звернень ОСОБА_1 до «102», у яких він одразу повідомив про введення його в оману та повторно просив забезпечити проходження огляду на наркотичні речовини. За таких обставин неможливо дійти висновку, що ОСОБА_1 добровільно, усвідомлено та однозначно відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Просить закрити провадження у справі №451/603/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.31-40).

03.06.2026 суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він зазначив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, винним себе не визнає. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду так, як це зараз подає поліція. Навпаки, він спочатку погодився їхати до лікарні для проходження огляду, сів у службовий автомобіль поліції, і вони почали рухатися в напрямку лікарні. Саме тому просить суд оцінювати не лише те, що було записано на відео після поновлення запису, а всю ситуацію від початку до кінця. 19.03.2026 його зупинили працівники поліції. Спочатку розмова стосувалася ременя безпеки. Він надав документи, поводився спокійно, не конфліктував, не тікав, не відмовлявся спілкуватися з поліцейськими. ОСОБА_1 пояснював, що алкогольні напої не вживав, наркотичні речовини також не вживав. Зазначив, що після цього поліцейські почали говорити про якісь ознаки наркотичного сп`яніння. Він не погоджувався з цим та не розумів, на підставі чого вони зробили такий висновок. Ніхто не перевіряв його зіниці на реакцію на світло, йому не пояснювали, у чому саме проявляється стан сп`яніння, не показували йому, що в ньому нібито є якісь очевидні ознаки. Він хвилювався, бо його зупинила поліція, але зазначає, що це не означає, що він був у стані наркотичного сп`яніння. Також звертає увагу суду, що в різних документах поліція зазначила різні ознаки. На відео, наскільки пам`ятає, поліцейський говорив про зіниці та блідість. У протоколі зазначено «звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук». У направленні на огляд зазначено ще й блідість шкірного покрову. Для нього це виглядає так, що ознаки не були реально встановлені на місці, а потім просто записувалися в документах так, як було потрібно для оформлення протоколу. Найважливіше для нього те, що не відмовлявся їхати до лікарні. Погодився на це та сів у службовий автомобіль поліції, і вони поїхали. Вказує, що, якби він дійсно хотів ухилятися від огляду, не сідав би у поліцейський автомобіль і не погоджувався їхати до лікарні. Після того, як сів у службовий автомобіль, відеозапис було вимкнено. Поліцейські почали говорити, що огляд може зайняти багато часу, що якщо він приймав заспокійливі препарати, це може вплинути на результат, що краще написати відмову, а потім можна буде все пояснити в суді з адвокатом. Зазначає, що не юрист, не розумів усіх наслідків такої «відмови» і не усвідомлював, що це фактично буде підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Після цієї розмови розгубився, справді поспішав, нервував і не розумів, як правильно діяти. Коли відеозапис знову увімкнули, на камеру вже було зафіксовано його фразу про відмову, але ця фраза була сказана не на початку, а після розмови в службовому автомобілі, яка не записана. Тому просить суд не оцінювати її окремо від того, що було до цього. Просить, щоб суд звернув увагу, що до вимкнення камери погодився їхати на огляд. Після вимкнення камери відбулася розмова з поліцейськими. Після поновлення запису вже з`явилася відмова. Саме цей проміжок часу поліція не записала, хоча він є найважливішим для справи. Через це неможливо перевірити, що саме йому говорили, як йому пояснювали його права, чи роз`яснювали йому наслідки відмови і чи не впливали на його рішення. Зазначає, що не мав наміру уникати огляду. Це підтверджується і його поведінкою наступного дня. 20.03.2026 телефонував на «102» і повідомляв, що його ввели в оману, що спочатку погоджувався пройти огляд, що сів у поліцейську машину і їхав до лікарні. Просив зафіксувати звернення і направити поліцію, щоб міг пройти огляд на наркотичні речовини. Також після цієї ситуації сам намагався пройти аналізи, звертався до лікарні, однак йому повідомили, що без направлення поліції відповідний огляд пройти неможливо. Саме тому звертався на «102», щоб поліція направила його на огляд офіційно. Просить суд врахувати, що не є юристом і на місці події перебував у стресовій ситуації, довіряв словам поліцейських і не розумів, що фраза про відмову після їхніх пояснень фактично буде використана проти нього як самостійна підстава для притягнення до відповідальності. Зазначає, що якби йому чітко й зрозуміло пояснили, що відмова від огляду сама по собі тягне відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відмовлявся би і наполягав би на проходженні огляду в лікарні. Вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення. Поліція не довела, що в нього були реальні ознаки наркотичного сп`яніння, не зафіксувала належним чином ці ознаки, не забезпечила безперервний відеозапис найважливішої частини спілкування з ним, не залучила свідків і не довела, що його відмова була добровільною, усвідомленою та однозначною. Просить дослідити його письмові пояснення разом із відеозаписами з бодікамер поліцейських, протоколом, направленням на огляд, рапортом поліцейського та матеріалами щодо його звернень на «102» від 20.03.2026 та врахувати, що він спочатку погодився пройти огляд у лікарні, сів у службовий автомобіль поліції, а зміна його позиції відбулася після незаписаної розмови з поліцейськими. Крім того, просить закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.48-49).

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Александров Д. О. у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушеннявід 05.05.2026. Звертав увагу суду, що під час відсутності фіксування відеозапису ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд у медичному закладі, однак його до медичного закладу так і не доставлено.

Докази, подані особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення

На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду подано: Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №619128 від 19 березня 2026 року (а.с.1); направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.03.2026(а.с.2); довідки Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 19.03.2026(а.с.4,5); копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6867571 від 19.03.2026(а.с.6); диск з відеозаписом (а.с.7).

Правова кваліфікація статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Оцінка суду доказів та норми права, які суд застосував

Суддя, оцінивши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналізуючи дотримання поліцейськими процедури та порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, суд враховує вимоги статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з п. 3.7, 3.12, 3.13 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою регламентований порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведення лабораторних досліджень на визначення на наркотичного засобу або психотропних речовин у медичному закладі є обов`язкове. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкіряного покриву обличчя і рук. Якщо в обстежуваної особи неможливо взяти названі зразки, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.

Розділом Х наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп`яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

При цьому, лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.

Суддя оглянувши відео, констатує про відсутність об`єктивних даних щодо перебування ОСОБА_1 зі зазначеними ознаками наркотичного сп`яніння та вважає, що наявність думки поліцейського про перебування особи в стані наркотичного сп`яніння повинно підтверджуватись іншими об`єктивними даними.

Суддя вказує, що ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені працівником поліції, як звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук, наявним відео не підтверджена, оскільки звужені чи дуже розширені зіниці, повинні встановлюватися працівниками поліції, проте останні не провели такий огляд на місці навіть простим засобом (освічування очей) і не зафіксували тремтіння рук. Визначення поведінки водія у цьому випадку з ознаками наркотичного сп`яніння, суддя вважає об`єктивно не підтвердженою, що є неприпустимим.

Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Наявний у матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить фрагменти відеозапису, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до момента оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.

Усі сумніви тлумачаться на користь особи, тому суддя, аналізуючи представлені докази, приймає до уваги, що підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, немає.

Наявні матеріали справи не містять належних та достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.

Суддя зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №619128 від 19 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Висновки суду

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому цей протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

СуддяМагонь О. З.