Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №336/3859/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3859/26

Провадження №: 2-о/336/220/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Голік Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеною заявою, в обгрутуванні якої просить встановити факт того, що він станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що він народився в м. Запоріжжя. Паспорт колишнього СРСР заявником було втрачено, громадянство інших країн не отримував, а отримати паспорт громадянина України він не може, а тому просить встановити такий факт, оскільки наразі не може реалізувати свої соціальні права.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження по справі у порядку окремого позовного провадження.

20.05.2026 від представника заінтересованої особи Бежанової А.І. надійшли пояснення, в обґрунтуванні яких зазначено, що заявник належним чином довів факт свого проживання на території України, та вони не заперечують проти задоволення заяви.

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги вказані в заяві, прохали задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи щодо задоволення заяви не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, надані у справі докази, заслухавши думку учасників процесу, вважаю, що заява про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Так, окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у частині другій статті 318 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року в справі № 569/4466/23 (провадження № 6176986св23).

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, повторного виданого 13.03.2026, актовий запис про народження №782 від 30 травня 1968 року, складений Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про восьмирічну освіту, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в восьмирічній загальній школі інтернаті №2 в м. Світловодську Кіровоградської області, закінчив у 1983 році вісім класів.

Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України на запит від 09.02.2026, вбачається, що за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », паспорт серії НОМЕР_1 , видано 03.03.1986 року Пологівським РВВС в Запорізькій області. Відомості щодо паспорту громадянина України для виїзду закордон на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відсутні.

Відповідно до відповіді ДМС Управління державної міграційної служби, « ОСОБА_1 » був документований паспортом громадянина України колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим 03.03.1986 Пологівським РВВС Запорізької області. Інформація щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, а також щодо оформлення документів, які підтверджують громадянство України та посвідчують особу засобами Єдиного державного демографічного реєстру на ім`я запитуваної особи – відсутня в Єдиній інформаційно-аналогічній системі управління міграційними процесами ДМС України.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що з 05.01.1990 по 05.06.1995 він працював на Пологівському заводі будматеріалів, звільнений за власним бажанням.

Відповідно до копії диплома № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , навчався в ПТУ №30 м. Пологи Запорізької області.

Відповідно до копії довідки від 20.10.1993, ОСОБА_1 , заявив про втрату паспорта.

У статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, Закон) передбачено визначення, зокрема, таких термінів:

Громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Чинне законодавство, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру встановлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.

У статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлено належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Встановлення належності особи до громадянства України - це визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Так, цим Порядком відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання (пункт 9 Порядку):

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

У пункті 25 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був документований паспортом колишнього СРСР, що підтверджується поясненнями представника заінтересованої особи, та заявою про втрату паспорту від 20.10.1993. Тобто, факт втрати паспорту заявником було належним чином доведено.

Факт проживання заявником, станом на 24 серпня 1991 року на території України, підтверджено належними доказами. Вказані обставини також підтверджуються відомостями щодо народження та навчання, його працевлаштування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ЗаявуОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.Л. Коваленко

05.06.26