Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №308/793/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/793/26

3/308/360/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Крегул М.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , наметове містечко 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , т.в.о. командира 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 - за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу ЛВУ №11 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 17.01.2026 року вбачається, що капітан ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, та перебуваючи на посаді ТВО командира 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам статей 11, 16,49, 58, 59, 111,112, 119,120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України, не організував тане забезпечив такого внутрішнього порядку у підпорядкованому йому підрозділі, який би гарантував неухильне дотримання військової дисципліни підпорядкованими йому військовослужбовцями 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , чим допустив в період з 01.01.2026 по 15.01.2025 Самовільне залишення військової частини підпорядкованим йому військовослужбовцем в пункті тимчасової дислокації 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що розташовується на ділянці полігону військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 , у кількості 8 військовослужбовців, а саме: солдат ОСОБА_2 01.01.2026 року, солдат ОСОБА_3 02.01.2026 року, солдат ОСОБА_4 02.01.2026 року, солдат ОСОБА_5 12.01.2026 року, солдат ОСОБА_6 12.01.2026 року, солдат ОСОБА_7 , 15.01.2026 року, солдат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, капітан ОСОБА_1 , суттєво підірвав мобілізаційну та бойову готовність ввіреному йому підрозділу в умовах особливого періоду воєнного стану, що в свою чергу зменшує боєздатність та належне виконання завдань підрозділами ЗС України, щодо відсічі та стримування збройної агресії з боку військових формувань російської федерації.

Таким чином, капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , всупереч вище вказаних вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , усвідомлюючи протиправність власних дій, маючи визначені обов`язки контролю за підлеглим особовим складом, маючи реальну можливість діяти, але не зробив цього, усвідомлював ризик самовільного залишення військовослужбовцями, як військова посадова особа, допустив недбале ставлення до обов`язків військової служби в умовах особливого періоду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

05.02.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії наказів та доповідей про самовільне залишення військової частини або місця служби вищевказаними військовослужбовцями.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Дослідивши адміністративний матеріал, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно з ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно до ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол серії ЛВУ № 11 від 17.01.2026 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП; акт відмови від підписання протоколу про військове адміністративне правопорушення від 17.01.2026 року; копію посвідчення офіцера НОМЕР_4 ОСОБА_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 115 від 17.04.2023 року; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 353 від 05.12.2025 року; службову характеристику на ОСОБА_1 ; медичну характеристику ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_1 від 17.01.2026 року; функціональні обов`язки командира роти – старшого викладача навчального батальйону; копії доповідей про самовільне залишення військової частини військовослужбовцями.

Так, в протоколі про військове адміністративне правопорушення вказано, що капітан ОСОБА_1 порушив вимоги 11, 16,49, 58, 59, 111,112, 119,120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України.

Однак, вище визначені Статутом обов`язки військовослужбовця є загальними, не є службовими обов`язками саме ОСОБА_1 ..

Невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов`язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення.

Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Проте, зазначені докази, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, на переконання судді підтверджують лише факти самовільного залишення військовослужбовцями військової частини, проте жодним чином не підтверджують, що причиною дій зазначених військовослужбовців стало саме недбале ставлення ОСОБА_1 як військової службової особи до військової служби. У матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не вчинив належним чином дій, які зобов`язаний був учинити як військова службова особа, зокрема, що він не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу та не забезпечив дотримання військової дисципліни у розташуванні підрозділу на території військової частини, не вжив заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не здійснював заходи щодо належного обліку особового складу, не забезпечив проведення з особовим складом індивідуальної виховної роботи, планування бойової підготовки та здійснення контролю за її виконанням, і що саме це стало причиною самовільного залишення військовослужбовцями військової частини.

Будь-яких доказів недбалості ОСОБА_1 на переконання суду до протоколу не було долучено.

За приписами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має повноважень збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, приходжу до висновку, що провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.9, 172-15, п.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул