Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №736/2534/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/2534/25 Головуючий у 1 інстанції Кутовий Ю. С.

Провадження № 33/4823/534/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Сидоренка О. А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.

Як установив місцевий суд, 04 жовтня 2025 року, о 14 год. 02 хв., ОСОБА_1 по вул. Перемоги, буд. 22, у с. Рибинськ, Корюківського району Чернігівської області, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, керував транспортним засобом Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Ступінь сп`яніння був визначений за допомогою приладу Драгер, результат 1, 90 проміле.

В апеляційній скарзі захисник Сидоренко О. А. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Мотивує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, суд першої інстанції фактично проігнорував та безпідставно відхилив обгрунтовані доводи сторони захисту щодо істотних порушень, допущених працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП. У мотивувальній частині постанови відсутній належний аналіз наведених аргументів, не зазначено причин їх відхилення, що суперечить вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП щодо повноти та вмотивованості судового рішення.

Вказує, місцевий суд не надав належної оцінки доказам, які вказують на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений без будь-яких на те підстав з грубим порушенням працівниками поліції вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Якщо навіть, виключно брати позицію працівників поліції, що автомобіль було зупинено (що не відповідає дійсності і нічим не підтверджується) – обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні.

Будучи належним чином повідомлені про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сидоренко О. А. на апеляційний розгляд не прибули, їх явка була не обов`язковою. Заяв про перенесення розгляду не подавали.

Переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За повторне протягом року керування транспортними засобами в стані сп`яніння або відмову від проходження огляду передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 800564 від 04 жовтня 2025 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою з приладу Drager ALCOTEST 6810, прилад № ARАМ-3613, результат продуття зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,90 проміле; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника на те, що судом першої інстанції не встановлено факту керування транспортним засобом є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до відомостей відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що патрульний автомобіль рухається по дорозі за автомобілем Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_1 , який невдовзі зупинився. Після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 встигає вибігти з автомобіля і вдавати, що він не має ніякого відношення до керування транспортним засобом. На момент зупинки транспортного засобу на вулиці інших осіб, окрім ОСОБА_1 , який тікав від поліції, не було. Самостійно автомобіль переміщатися у просторі без людини не може. Під час спілкування з водієм, у поліцейського виникли підозри про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, а тому він вимагав проходження огляду для перевірки такого стану на місці зупинки або у лікарні. Водій ОСОБА_1 погодився на огляд на місці із застосуванням технічного приладу, який під відеозапис продув і результат якого показав 1, 90 проміле, що відповідало зовнішнім ознакам водія, його поведінці, мові та координації рухів.

З роздруківки приладу «Drager Alcotest 6810», прилад ARАМ-3613, тест №5204 вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, проба позитивна 1,90 проміле, з чим погодився останній та поставив свій підпис .

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в графі «з результатами згоден» поставив свій підпис.

За вказаних обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 погодився із результатом огляду на стан сп`яніння проведеного на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Особі що притягається до адміністративної відповідальності також було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, наслідки відмови від такого огляду, можливість пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Крім того, водієві було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП.

Отже, істотних порушень правил проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядку його оформлення, які б впливали на правильність висновків суду, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Твердження захисника про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути ОСОБА_1 установленої законом відповідальності за скоєне.

Доводи захисника Сидоренка О. А. щодо незаконної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти транспортні засоби. Більш того, як вбачається з рапорту старшого інспектора Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Тищенка О., що 04.10.2025, о 13 год. 13 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.10.2025 о 13 год. 12 хв. по вул. Невідома, селище Холми, Корюківського району рухається т/з Рено, НОМЕР_1 в бік с. Сядрине, водій в стані алкогольного сп`яніння, про що було повідомлено поліцейським під відеозапис і ОСОБА_1 .

Повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП протягом року, підтверджується довідкою інспектора САП Корюківського РВП лейтенанта поліції Шелудько Л., відповідно до якої, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше складався протокол ЕПР1 № 238742 від 05.02.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Твердження захисника про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого правопорушення, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Сидоренка О. А. залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. М. Гусач

Чернігівського апеляційного суду