Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №585/1923/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 585/1923/25

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/596/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 476,70 грн, з яких 10 000 грн – сума кредиту, 18 168,70 грн – сума процентів за користування кредитом та 18 308 грн – нараховані проценти за 92 календарні дні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства укладено електронний договір № 7026585 про надання споживчого кредиту, який підписано у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 02 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства укладено додаткову угоду до договору від 01 вересня 2023 року. За умовами договору, ураховуючи його зміст, товариство надало позичальнику кредит в сумі 10 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Кінцевою датою повернення кредиту є 26 серпня 2024 року. ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн шляхом зарахування двома траншами кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором на загальну суму 28 168,70 грн. Оскільки на час укладання договору факторингу від 27 травня 2024 року строк договору № 7026585 про надання споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року не сплив, відтак фактором здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 92 календарних дні з 27 травня по 26 серпня 2024 року у розмірі 18 308 грн. Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке наразі має право вимоги до відповідача за кредитними зобов`язаннями.

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року у сумі 28 168,70 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 1 453,44 грн судового збору та 3 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача – адвоката Пузіна Д.М. про перегляд заочного рішення Талалаївського районного суду від 26 листопада 2025 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати рішення суду та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 46 476,70 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у сумі 10 000 грн.

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» указує, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про укладення ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», безпідставно зазначив, що стягнення заборгованості за процентами за 92 календарних дні в сумі 18 308 грн у період дії воєнного стану не відповідає вимогам чинного законодавства.

Скаржник зазначає, що відповідно до умов договору факторингу позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, відтак нарахування відсотків у період з 27 травня по 26 серпня 2024 року є законним та обґрунтованим. За умовами кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Позивачем нараховано проценти за 92 календарних дні в межах строку договору відповідно до наступного розрахунку: 10 000 грн х 1,99 % х 92 календарних дні = 18 308 грн.

Наголошує, що у цьому випадку нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, тобто за правомірне користування чужими грошовими коштами, їх розмір визначається умовами договору, вони не відносяться до штрафних санкцій в контексті положень ст. 625 ЦК України. Ані первісним кредитором, ані позивачем нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору не здійснювалось. Районним судом не надано належної оцінки поденному детальному розрахунку заборгованості за кредитним договором, який є належним та допустимим доказом наявної у відповідача кредитної заборгованості.

Зазначає, що позивачем понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано звіт та платіжну інструкцію.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2025 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано неподаною та повернуто відповідачу (т. 2 а.с. 42-43).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду в частині стягнутої суми заборгованості та розподілу судових витрат – змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру наявної заборгованості та розподілу судових витрат в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд першої інстанції виснував, що матеріалами справи підтверджено виникнення між позивачем та ОСОБА_1 договірних зобов`язань, зокрема доведено як факт укладення позичальником кредитного договору з первісним кредитором, так і факт отримання ним коштів за цим правочином на картку, реквізити якої зазначив відповідач в кредитному договорі. Укладений в електронному вигляді кредитний договір, який підписаний електронним підписом позичальника, свідчить про те, що ОСОБА_1 , укладаючи угоду, погодився з усіма її істотними умовами.

Районний суд указав, що відповідач, уклавши з первісним кредитором кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно з договором факторингу, усвідомлював його умови, повністю з ними погодився, в тому числі і з розмірами процентних ставок, про що свідчить його електронний підпис, умов договору з моменту його укладення не оспорював, а сам договір недійсним в судовому порядку не визнано. ОСОБА_1 порушив умови укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.

Визначаючи необхідну до стягнення з відповідача суму заборгованості, суд виснував, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором він звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер. У зв`язку з наведеним суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за 92 календарних дні у період з 27 травня по 26 серпня 2024 року в сумі 18 308 грн.

Дійшовши висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу, суд, урахувавши приписи ст. 137, 141 ЦПК України, виснував про можливість відшкодування 3 000 грн у рахунок цих витрат, зваживши на складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи. Виснував, що зазначена товариством вартість виконаної адвокатом роботи у розмірі 10 000 грн та витрачений на вказані послуги час (12 годин) є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про надання споживчого кредиту № 7026585, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С5691 (т. 1 а.с. 16-20). Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 3 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.5., 1.5.1. кредитного договору сторони передбачили тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються відсотки – стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Пунктом 1.5.2. передбачені умови застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,995 % в день.

Проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 3.1. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 01 вересня 2023 року або 02 вересня 2023 року (п. 2.1., 2.2. договору).

Договором передбачено, що він укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора. При цьому споживач підписанням цього договору надає товариству згоду на доступ до своєї кредитної історії в будь-який момент дії договору, в тому числі на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію (п. 9.6, 9.7. договору).

01 вересня 2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5691 ОСОБА_1 підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 21).

02 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту № 7026585 від 01 вересня 2023 року, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С7896 (т. 1 а.с. 46). За умовами додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму кредиту на 7 000 грн, у зв`язку з чим погодили внести зміни до договору, зазначивши, що загальна сума кредиту складає 10 000 грн.

02 вересня 2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7896 ОСОБА_1 підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 від 02 вересня 2023 року до договору про надання споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 47).

У матеріалах справи наявні копії паспортів споживчого кредиту, в яких визначено умови кредитування, з якими відповідача ознайомлено 01 та 02 вересня 2023 року, що засвідчено його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно НОМЕР_2 та С7896 (т. 1 а.с. 27-28, 25-26).

Фінансова установа зобов`язання за кредитним договором від 01 вересня 2023 року виконала. Директором ТОВ «Пейтек Україна», яке відповідно до ліцензії НБУ від 29 травня 2023 року надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, надано довідки від 12 червня 2024 року та від 24 липня 2024 року, які свідчать про те, що 01 вересня 2023 року від ТОВ «Авентус Україна» перераховано кошти в сумі 3 000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» – 38651589 (т. 1 а.с. 80-82), а 02 вересня 2023 року від ТОВ «Авентус Україна» перераховано кошти в сумі 7 000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» – 38659549 (т. 1 а.с. 77-79).

27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактором) укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (т. 1 а.с. 129-133). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників від 27 травня 2024 року за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло реєстр боржників в кількості 16 723 осіб. Загальна сума заборгованості складає 149 395 902,29 грн (т. 1 а.с. 138 зворот).

Згідно витягом з реєстру боржників від 27 травня 2024 року до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7026585 щодо заборгованості у загальній сумі 28 168,70 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 18 168,70 грн – заборгованість за нарахованими відсотками (т. 1 а.с. 41).

Копією платіжних інструкцій від 31 травня 2024 року № 421, від 31 травня 2024 року № 420 та від 04 червня 2024 року № 424 підтверджено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Авентус Україна» відповідно 933 424,99 грн, 19 100 грн та 3 115 200 грн за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року (т. 1 а.с. 52, 53, 52 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», станом на 26 травня 2024 року за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 28 168,70 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18 168,70 грн – заборгованість за відсотками (т. 1 а.с. 31-37).

За наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року заборгованість за відсотками за період з 27 травня по 26 серпня 2024 року становить 18 308 грн (т. 1 а.с. 38-39).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 22 червня 2025 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . 01 вересня 2023 року на картку було зараховано 3 000 грн, а 02 вересня 2023 року – 7 000 грн (т. 1 а.с. 108).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (т. 1 а.с. 76). Цим же рішенням затверджено в новій редакції Статут ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (т. 1 а.с. 69-75).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильно висновку про наявність між сторонами зобов`язальних відносини та неналежне виконання кредитором боргових зобов`язань, але помилково виснував про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за період з 27 травня по 26 серпня 2024 року.

У справі встановлено, що 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна». Цього ж дня сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 7026585, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора С5691.

У договорі сторони узгодили наступні умови: тип кредиту – кредит; сума кредиту – 3 000 грн; строк дії кредиту – 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів; тип процентної ставки – фіксована; стандартна процентна ставка – 1,99 % в день, застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка – 0,995 % в день, застосовується на умовах, визначених п. 1.5.2. договору; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 24 492 грн. Тобто, у договорі чітко визначено істотні умови кредитування, з якими погодився відповідач.

У матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, в якому визначено аналогічні умови кредитування, з якими ОСОБА_1 також ознайомився та погодився, що засвідчив електронним підписом.

02 вересня 2023 року відповідач вдруге ідентифікував себе в ІТС ТОВ «Авентус Україна», зайшов до особистого кабінету та уклав з товариством додаткову угоду, за умовами якої збільшено розмір отриманого кредиту до 10 000 грн. Інші умови кредитування залишилися незмінними.

Відповідно до полоежнь укладеного 27 травня 2024 року договору факторингу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги, набуло право вимоги у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора (ТОВ «Авентус Україна»).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про виникнення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договірних правовідносин шляхом укладення кредитного договору в електронному вигляді, неналежне виконання позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором та необхідність стягнення з нього кредитної заборгованості, урахувавши те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор набуло право вимоги до боржника.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, районний суд хибно виснував про невідповідність нарахування відсотків у період з 27 травня по 26 серпня 2024 року приписам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Дійшовши такого висновку, суд указав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором він звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відсотки за користування кредитом – це плата за правомірне користування грошима, яка передбачена умовами договору. Позичальник платить їх за те, що має можливість не повертати всю суму одразу. Такі відсотки нараховуються лише протягом дії строку кредитування, який встановлений договором. Розмір відсотків фіксується у договорі.

У свою чергу, відсотки, які нараховуються відповідно до ст. 625 ЦК України, це не плата за кредит, а міра цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання (прострочення повернення боргу). Додатково до них стягуються інфляційні втрати. Такі відсотки та інфляційні втрати нараховуються лише після закінчення строку договору або після вимоги дострокового повернення (у разі порушення), за весь час прострочення.

У цій справі договір про надання споживчого кредиту укладено 01 вересня 2023 року строком на 360 днів, тобто, до 26 серпня 2024 року. Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору сторони передбачили, що за користування кредитом нараховуються відсотки – стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день, яка застосовується в межах строку кредиту.

Первісним кредитом ТОВ «Авентус Україна» відсотки за користування кредитом нараховувалися з 01 вересня 2023 року (дати укладення договору про надання споживчого кредиту) до 26 травня 2024 року (дня, передуючого даті укладення договору факторингу).

Після набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за грошовими зобов`язаннями на підставі договору факторингу від 27 травня 2024 року, ОСОБА_1 продовжував не виконувати покладені на нього кредитним договором обов`язки, тому в межах строку дії договору, а саме у період з 27 травня 2024 року (дати укладення договору факторингу) до 26 серпня 2024 року (дати закінчення строку дії кредитного договору) позивачем правомірно нараховані відсотки за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що у цій справі позивач стягує виключно відсотки за користування тілом кредиту у межах строку дії договору, які не є відповідальністю за прострочення зобов`язання і визначені умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» правочину, з якими відповідач ознайомлений, що засвідчив підписом.

Статтею 8 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено вимоги до реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %. Тобто, у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а у період з 22 квітня по 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання споживчого кредиту № 7026585 укладено 01 вересня 2023 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), однак після набрання чинності цим Законом цей правочин продовжував дію до 26 серпня 2024 року, відтак положення наведеного Закону застосовуються до укладеного між сторонами договору.

Наданий первісним кредитором детальний розрахунок заборгованості у період з 01 вересня 2023 року по 26 травня 2024 року (а.с. т. 1 а.с. 31-37) свідчить про те, що у період з 01 вересня по 02 грудня 2023 року кредитором нараховувалися відсотки за стандартною процентною ставкою – 1,99 % в день, що відповідає вимогам п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Починаючи з 27 травня 2024 року і по 26 серпня 2024 року позивачем відсотки нараховувалися за процентною ставкою, встановленою договором, – 1,99 % в день. Ураховуючи визначений п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, починаючи з 22 квітня по 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки для нарахування мав становити не більше 1,5 % в день від залишку неповернутої суми кредиту. Отже, з 27 травня по 20 серпня 2024 року розмір нарахованих в день відсотків становить 150 грн, а загальна сума заборгованості за відсотками за указаний період у такому випадку складає 12 900 грн (86 днів х 150 грн = 12 900).

З 21 квітня 2024 року максимальний розмір процентної ставки законодавцем встановлено у розмірі 1 % (100 грн). Таким чином, за період з 21 серпня по 26 серпня 2024 року (дату закінчення строку кредитного договору) сума заборгованості за відсотками становить 600 грн (6 днів х 100 грн = 600).

З огляду на проведений апеляційним судом власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року, загальний розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом у період з 01 вересня 2023 року по 26 серпня 2024 року становить 31 668,70 грн (18 168,70 + 12 900 + 600).

Позивач визначив загальну суму боргу до стягнення з відповідача у розмірі 46 476,70 грн. З огляду на висновок про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 1,99 % за період з 27 травня по 26 серпня 2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що належний до стягнення розмір заборгованості становитиме 41 668,70 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 31 668,70 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Зважаючи на викладене вище у сукупності, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належить задовольнити частково, збільшивши визначену судом першої інстанції суму до стягнення за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року з 28 168,70 грн до 41 668,70 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн. Водночас, зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн, скаржник не наводить доводів, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість прийнятого рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції, об`єм і зміст складеної адвокатом позовної заяви, співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часткове задоволення позову, колегія суддів доходить висновку, що визначений районним судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у 3 000 грн, який необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», відповідає критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову в електронному вигляді ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачено 2 422,40 грн судового збору (т. 1 а.с. 94). За апеляційне оскарження рішення суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (т. 1 а.с. 210 зворот).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (46 476,70 грн) та їх часткове задоволення (41 668,70 грн), пропорційно судом задоволено позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на 89,65 %.

Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу частково та змінює рішення суду в частині визначеної судом загальної суми заборгованості, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 2 171,68 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 257,52 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи заявлене ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в апеляційній скарзі клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України у відмови у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, і навіть у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.

Представництво інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в суді апеляційної інстанції адвокат Крюкова М.В. здійснювала на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року та ордеру серії АН № 1851272 від 27 листопада 2025 року (т. 1 а.с. 212-213, 211).

Пунктом 3 договору встановлено порядок розрахунків, зокрема, оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Розмір оплати не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до наданого звіту про надання правової допомоги від 24 грудня 2025 року до договору від 07 липня 2022 року адвокат Крюкова М.В. надала ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послугу – правову експертизу документів, складання апеляційної скарги та подання її до суду (4 год.) вартістю 8 000 грн (т. 1 а.с. 272).

24 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перерахувало на рахунок адвоката Крюкової М.В. грошові кошти в сумі 8 000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 8160 від 24 грудня 2025 року (т. 1 а.с. 271 зворот).

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що адвокатом Крюковою М.В. через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 201-209). Справа розглядалася за правилами письмового провадження без виклику сторін.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат позивача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, об`єм і зміст складеної адвокатом апеляційної скарги, співмірність наданих адвокатом послуг в апеляційному суді зі складністю справи, часткове задоволення позову, колегія суддів доходить висновку за необхідність стягнення на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Саме такий розмір відповідатиме критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» – задовольнити частково.

Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2025 року – змінити, збільшивши суму заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 7026585 від 01 вересня 2023 року з 28 168,70 грн до 41 668,70 грн, а суму судового збору – з 1 453,44 грн до 2 171,68 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3 257,52 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова