Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №736/707/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/707/25

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1157/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

із секретарем Хілик М. О.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., після уточнення 06.05.2025 якої, просив:

визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. з приводу незаконної розтрати, заволодіння чи привласнення 3304,00 грн його коштів з його пенсійного рахунку протиправними;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. повернути на його визначений поточний рахунок НОМЕР_1 в Ощадбанку розтрачені чи привласнені ним 3304,00 грн кошти;

стягнути з приватного виконавця Приходька Ю.М. понесені ним судові витрати за розгляд скарги на протиправні дії в суді у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування доводів скарги посилався на те, що 20.02.2025 приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. на підставі заяви виніс постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операції, а саме рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Філії Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Як зазначає скаржник, всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» та положенням ст. 74. П. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М., отримавши його заяву та визначивши поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, на якому обліковуються лише пенсійні виплати, 17.03.2025 здійснив з вказаного рахунку стягнення на суму 3304,00 грн по ВП № 77183760. Тому вважає такі дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. протиправними.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 09.03.2026 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що приватним виконавцем на час розгляду справи усунуто порушення, які б могли призвести до порушення прав скаржника, отже відсутні підстави для задоволення скарги.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив:

визнати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 09.03.2026 незаконною та її скасувати;

ухвалити нове рішення, яким, змінивши прохальну частину скарги на протиправні дії приватного виконавця, викласти її в наступній редакції: «визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича з приводу незаконного стягнення моїх коштів з мого пенсійного рахунку після визначення 20.02.2025 приватним виконавцем Приходьком Ю.М. цього поточного рахунку у банку для здійснення мною видаткових операцій, протиправними»;

стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. надані адвокатом судові витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

За доводами скарги, ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.

В обґрунтування посилається, що після звернення 27.03.2025 до Корюківського районного суду зі скаргою на дії приватного виконавця Приходька Ю. М. з приводу незаконної розтрати, заволодіння чи привласнення 3304,00 грн коштів з єдиного пенсійного рахунку та повернення приватним виконавцем в квітні 2025 року цих коштів на рахунок, він заявою від 19.02.2026 до Корюківського районного суду вніс зміни до вимог скарги з цього питання та, окрім того, ще просив стягнути з приватного виконавця Приходька Ю. М. понесені судові витрати в справі в розмірі 3000,00 грн, проте суддя Кутовий Ю. С. ці вимоги проігнорував, рішення щодо них не ухвалив, а оскаржувану ухвалу Корюківського районного суду від 09.03.2026 постановив на підставі нечинного станом на 09.03.2026 зобов`язання приватного виконавця Приходька Ю. М. повернути привласнені ним 17.03.2025 кошти в сумі 3304,00 грн і подана ним заява від 19.02.2026 залишена без реагування.

Вказує, що всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» та положенням ст. 74. П. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М., отримавши його заяву та визначивши поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, на якому обліковуються лише пенсійні виплати, 17.03.2025 здійснив з вказаного рахунку стягнення на суму 3304,00 грн, а 02.04.2025 було здійснено списання суми у розмірі 3250,00 грн.

Тому заявник вважає, що наклавши арешт на кошти та на все рухоме та нерухоме майно, незаконно стягнувши з пенсійного рахунку в Ощадбанку пенсійні виплати за два місячні періоди в сумі 3304,00 грн та 3250,00 грн, зумисно залишив його в умовах воєнного стану в Україні, на території (з 01.12.2024) активних бойових дій, на період двох місяців (з 12.02.2025 по 11.04.2025) без єдиних засобів до існування.

Крім того, заявник зазначає, що зі скаргою на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. він звернувся до Корюківського районного суду 27.03.2025, яка ухвалою судді Кутового Ю. С. була прийнята до розгляду 07.04.2025, а 17.04.2025 заявником була подана заява про відвід вказаного судді, яка суддею Пархомчук Т. В. ухвалою від 14.05.2025 не задоволена.

Як стверджує заявник, ухвали Корюківського районного суду є незаконними, оскільки скарга на протиправні дії приватного виконавця Приходька Ю. М. розглянута з порушення порядку вирішення заяви від 17.04.2025 про відвід судді Кутового Ю. С., яка до цього часу не розглянута, а подана 19.02.2026 заява з доказами, судом не розглядалась.

Також за доводами скарги, у заяві від 04.03.2026 заявник просив залучити до участі у справі ОСОБА_2 , як третю особу на його стороні, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки судове рішення може вплинути на її права та обов`язки, яка судом не розглянута.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. – адвокат Прокоф`єв Б. І. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Корюківського районного суду від 09.03.2026 – без змін та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи, постановлена у відповідності до норм процесуального права. В обґрунтування посилається, що наявність винесеної постанови про визначення поточного рахунку боржнику не забороняє, а зобов`язує виконавця згідно чинного законодавства вчиняти виконавчи дії по примусовому виконанню рішення, шляхом списання коштів з арештованого рахунку, а банк контролює кошти по визначеному рахунку, відповідно до п. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", тобто саме банк має контролювати, що б згідно постанови про визначення рахунку для видаткових операцій, здійснювалося списання коштів, які перевищують суму двох розмірів мінімальної заробітної плати. Зазначає, що виконавцю згідно даних АСВП стало відомо про залишки коштів на рахунку Боржника, тому відповідно до Закону на рахунки боржника в АТ «Ощадбанк» 14.03.2025 було направлено платіжну інструкцію на списання коштів, яка була опрацьована банком 17.03.2025 (після 17:00) та на депозитний рахунок виконавця зараховано кошти, а саме з рахунку НОМЕР_2 було зараховано 3304,00 грн, які були розподілені за виконавчими провадженнями, а вже 10.04.2025 виконавцем було отримано від суду примірник скарги по даній справі, з якої останньому стало відомо про обставини списання відповідних коштів. Зазначає, що в той же день, 10.04.2025, виконавцем було направлено вимогу до АТ «Державний ощадний банк» для надання інформації щодо виконання постанови про визначення поточного рахунку від 20.02.2025 та отримано інформацію з обміну, згідно якої постанову виконавця в свій час було повернуто без виконання у зв`язку з тим, що даний рахунок вже визначено для здійснення видаткових операцій згідно постанови іншого державного виконавця, яка в подальшому була скасована та відізвана вказаним державним виконавцем. Таким чином, виникла ситуація, коли постанову приватного виконавця Приходька Ю. М. про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій спочатку Банк повернув, оскільки існувала постанова іншого державного виконавця про визначення такого рахунку, яка в подальшому була скасована, а списання відповідних коштів Боржника було здійснено хоч і після винесення виконавцем відповідної постанови, проте в період її відсутності, проте Банк не повідомив виконавця про повернення постанови від 20.02.2025 і 11.04.2025 було повернуто на рахунок боржника кошти у сумі 3304,00 грн, що не заперечується самим скаржником і у зв`язку з чим 19.02.2026 скаржник подав до суду уточнену скаргу про визнання дій виконавця протиправними. Зазначає, що жодних протиправних і умисних дій, які б призвели до порушення прав скаржника, не вчинялись. Також посилається, що на момент списання грошових коштів в сумі 3304,00 грн з рахунку боржника НОМЕР_2 , АТ «Ощадбанк» визначив можливість накладення арешту на кошти на рахунку, списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконав, тобто не визначив кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять будь яких належних та достовірних доказів, що списані кошти були коштами, на які не могло бути звернуто стягнення згідно вимог чинного законодавства і з відповідними доказами скаржник не звертався до приватного виконавця. В обґрунтування доводів відзиву заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 2¬812/11, від 07.09.2022 у справі № 199/7977/16, від 09.11.2022 у справі № 460/2253/19, від 17.11.2022 у справі № 331/6440/21, від 28.12.2022 у справі № 183/4809/19, від 25.01.2023 у справі № 2605/16037/12, від 15.02.2023 у справі № 204/75/21, від 24.04.2023 у справі № 756/3067/14, від 09.11.2023 у справі № 161/7017/15-ц, від 14.08.2025 у справі № 320/14377/23, від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18, яка є сталою. Як вказує заявник, доводи апеляційної скарги про списання з його рахунку коштів у сумі 3250,00 грн не було предметом розгляду жодної редакції його скарги в суді першої інстанції, а посилання скаржника на те, що судом не розглянуто уточнену скаргу від 19.02.2025 є безпідставними, оскільки її підстави не змінились, а з вимог було виключено прохання про повернення коштів. Крім того, клопотання про не залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не могло бути задоволено судом, оскільки особа з таким статусом може бути залучена виключно у справах позовного провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом встановлено, що 12.02.2025 виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 77183608, № 77182872 та № 77183760, які було об`єднано у зведене виконавче провадження №77185513(а.с. 38, 42, 46, 47 т. 1).

20.02.2025 виконавцем відповідно до заяви боржника від 19.02.2025, яка надійшла до виконавця 20.02.2025, після перевірки наявності інших виконавчих проваджень відкритих стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку АТ «Ощадбанк» IBAN НОМЕР_3 для здійснення видаткових операцій та направлено до АТ «Ощадбанк» для виконання через документообмін в АСВП в електронному вигляді (а.с. 69 т. 1).

За матеріалами справи, 14.03.2025 виконавцем на рахунки боржника в АТ «Ощадбанк» було направлено платіжну інструкцію № 25971 на списання коштів з рахунку НОМЕР_3 (а.с. 74 т. 1).

17.03.2025 платіжна інструкція була опрацьована банком та на депозитний рахунок виконавця з рахунку НОМЕР_3 було зараховано 3304,00 грн.

Судом також встановлено, що 10.04.2025 виконавцю, після отримання примірника скарги ОСОБА_1 стало відомо про обставини списання вищезазначених коштів, у зв`язку з чим виконавцем було направлено вимогу до Ат «Державний ощадний банк» для надання інформації щодо виконання постанови про визначення поточного рахунку від 20.02.2025 та отримано інформацію з обміну, згідно якої постанову виконавця було повернуто без виконання у зв`язку з тим, що даний рахунок вже визначено для здійснення видаткових операцій згідно постанови іншого державного виконавця, яка в подальшому була скасована та відізвана вказаним державним виконавцем.

Приватним виконавцем 11.04.2025 було повернуто на рахунок ОСОБА_1 списані кошти в сумі 3304,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем на час розгляду справи усунуто порушення, які б могли призвести до порушення прав скаржника, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

З висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги погоджується суд апеляційної інстанції, проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів, враховуючи наступне.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

У ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Звертаючись до суду зі скаргою після її уточнення ОСОБА_1 просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. повернути на його рахунок списані приватним виконавцем кошти, які були списані на виконання рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Тобто указана норма імперативно передбачає участь усіх трьох сторін виконавчого провадження у розгляді скарги на дії державного виконавця або органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За матеріалами справи, 28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. з приводу незаконного заволодіння, привласнення чи розтрати 3304,00 грн його коштів та зобов`язати приватного виконавця Приходька Ю. М. повернути на рахунок НОМЕР_1 в Ощадбанку, привласнені ним 3304,00 грн.

Ухвалою Корюківського районного суду від 07.04.2025 скарга ОСОБА_1 на протиправні дії приватного виконавця Приходька Ю. М. прийнята до розгляду та призначено її розгляд (а.с. 8 т. 1).

10.04.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшла заява про вступ у справу, оскільки товариство є стягувачем по виконавчих листах (а.с. 10 т. 1).

06.05.2025 представником приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. – адвокатом Прокоф`євим Б. І. були подані заперечення, в яких він просив залишити скаргу ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України або закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та вирішити питання про залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (а.с. 26-32 т. 1).

06.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшли заперечення на скаргу на дії приватного виконавця (а.с. 82-83 т. 1).

06.05.2025 ОСОБА_1 була подана уточнена скарга на протиправні дії приватного виконавця Приходька Ю.М. (а.с. 100-103).

Ухвалою Корюківського районного суду від 19.06.2025 скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., залишена без розгляду (а.с. 120 т. 1).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06.01.2026 скасовано ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 19.06.2025, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 189-192 т. 1).

19.02.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву (а.с. 204-205 т. 1), в якій просив зокрема прохальну частину його скарги викласти в такій редакції:

«Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловичав з приводу незаконної розтрати, заволодіння чи привласнення 3304,00 грн моїх коштів з, відповідно до вимог законодавства визначеного, та крім того, мого єдиного пенсійного рахунку, протиправними;

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича на мою користь понесені мною судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.».

У поданій скарзі в останній редакції ОСОБА_1 учасниками справи зазначив лише скаржника та суб`єкт оскарження.

Проте, 05.03.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив залучити до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки судове рішення може вплинути на її права та обов`язки (а.с. 226 т. 1).

09.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області постановлено ухвалу про відмову в задоволення скарги ОСОБА_1 .

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи 26.12.2024 Корюківським районним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» по 3 250,00 грн з кожного у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 37 т. 1).

Також 26.12.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» інфляційні витрати і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 85889, 73 грн (а.с. 41 т. 1).

Згідно наявних в матеріалах справи матеріалів виконавчого провадження, а саме постанови про відкриття провадження від 12.02.205 у ВП № 77183608 (а.с. 38 т. 1), постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2025 у ВП № 77183760 (а.с. 42 т. 1) та постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 12.02.2025 – ВП № 77185514 (а.с. 47 т. 1) стягувачем зазначено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а боржниками – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

За матеріалами справи, під час розгляду справи судом першої інстанції солідарний боржник ОСОБА_2 щодо стягнутих інфляційнихі витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 85889, 73 грн та стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» судом першої інстанції до участі у справі не були залучені, а подані заяви ОСОБА_1 та представника приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. – адвокатом Прокоф`єва Б.І. про залучення до участі у справі ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» судом не були розглянуті, як і не була розглянута заява ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про вступ у справу.

Апеляційний суд враховує, що визначення процесуального становища стягувача та боржника, а також залучення їх до участі у справі на стадії апеляційного розгляду діючим законодавством не передбачено, а вирішення скарги безпосередньо зачіпає права стягувача та боржника ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником за одним виконачим провадженням, враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржуються дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

Встановивши, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі всіх учасників справи, чиїх прав та інтересів стосується предмет скарги, та не розглянув подані клопотання про залучення до участі у справі стягувача та солідарного боржника, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов хоч і дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог скарги, проте до такого висновку суд прийшов з помилкових мотивів, оскільки скарга на протиправні дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні не може розглядатися без залучення до участі у справі всіх належних його учасників.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості скарги на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні скарги.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 у тому числі просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 3000,00 грн витрат на правову допомогу при поданні апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 09.03.2026 до Чернігівського апеляційного суду.

Проте колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу як того вимагають положення ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 за відсутності належних учасників справи не може бути вирішена по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами вона обґрунтована, тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни ухвали суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні заяви, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Проте, у відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. – адвокат Прокоф`єв Б. І. просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

В Чернігівському апеляційному суді інтереси приватного виконавця Приходька Ю. М. представляв адвокат Прокоф`єв Б. І. на підставі договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 (а.с. 150 зворот – 151 т. 1, 31 т. 2), предмет якого складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту. Клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

До правових послуг, що надаються адвокатом клієнту по даному договору, в тому числі, є підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1000,00 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору.

У встановлені процесуальним законодавством строки адвокатом Прокоф`євим Б. І. підготовлено, підписано та подано до апеляційного суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду в Чернігівському апеляційному суді справи № 736/707/25 (апеляційне провадження № 22-ц/4823/1157/26) від 18.04.2026 (а.с. 28 т. 2), відповідно до якого адвокат у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 були надані наступні юридичні послуги у Чернігівському апеляційному суді у справі №736/707/25:

- аналіз апеляційної скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 2 год;

- підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, виготовлення копій документів та їх завірення, організація надіслання його сторонам у справі та подання до суду в обсязі 5 год. 00 хв.;

- підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год. Участь адвоката в судових засіданнях понад 1 годину клієнтом оплачується додатково.

Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору становить 8000 грн.

Опис підписано адвокатом Прокоф`євим Б.І. та приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М.

Відповідно до копї квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.04.2026 приватний виконавець Приходько Ю. М. за правничу допомогу у справі №22-ц/4823/1157/26 в Чернігівському апеляційному суді за договором №01/09/22 від 01.09.2022 сплатив адвокату Прокоф`єву Б. І. 8000,00 грн (а.с. 28 зворот т. 2).

Копія відзиву була направлена адвокатом через систему «Електронний суд» заявнику ОСОБА_1 та доставлена до його електронного кабінету у системі 20.04.2026 о 14:07, що підтверджується квитанцією № 6768520 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 34 т. 2).

Будь-яких обґрунтованих заперечень чи заяв, клопотань про зменшення суми заявлених судових витрат від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також відсутність заперечень скаржника проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, а тому витрати, як підлягають стягненню з ОСОБА_1 слід зменшити до 5000,00 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2026.

Головуючий Судді: