Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №573/1002/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1002/26

Провадження №1-кп/573/164/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

потерпілої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12026205530000047 від 06 травня 2026 по обвинуваченню

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не особа з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючого, раніше судимого:

31.03.2026 Білопільським районним судом Сумської області за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, має не зняту та не погашену судимість в установленому законом порядку

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.04.2026 ОСОБА_5 перебувала за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , куди у гості в обідній час прийшов ОСОБА_4 , з яким вона спільно проживала протяґом останніх 3 років, але з березня 2026 року припинила спільно проживати, а тому вказані особи є особами, які спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

За таких обставин, згідно з вимогами ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка ратифікована Законом № 2319-ІХ від 20.06.2022, набрала чинності для України 01.11.2022, вказаний кримінальний проступок відноситься до категорії кримінальних правопорушень (кримінального проступку), пов`язаного з домашнім насильством.

Перебуваючи у коридорі житлового будинку за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_7 , який будучи особою, яка спільно проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень останній.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючий настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , будучи особою, яка спільно проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , 27.04.2026, близько 21:30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , наніс одного удару ступнею правої ноги в ділянку правої сідниці та одного удару ступнею правої ноги в ділянку лівої сідниці, в момент коли ОСОБА_5 перебувала до нього спиною.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 673 від 13.05.2026 при обстеженні громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження: у ділянці нижньо-внутрішнього квадранта лівої та правої сідниць наявні синці неправильно-овальної форми розмірами 5,6 х 4,1 см та 4,5x3,3 см відповідно, фіолетового кольору з пожовтінням по периферії.

Зазначені тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів за ударним механізмом, що могли утворитися при нанесенні ударів руками, ногами (взутими ногами) або іншими тупими твердими предметами. Кількість травматичних впливів не менше 2-х. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як ОСОБА_8 тілесні ушкодження.

Спричиняючи ОСОБА_5 тілесні ушкодження, ОСОБА_4 , будучи особою, яка спільно проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків; від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив кримінальний проступок з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Показав, що він 27.04.2026 прийшов у гості в обідній час до ОСОБА_5 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , з якою він спільно проживав протяґом останніх 3 років до березня 2026. Перебуваючи у коридорі житлового будинку за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин близько 21:30 год., він наніс одного удару ступнею правої ноги в ділянку правої сідниці та одного удару ступнею правої ноги в ділянку лівої сідниці, в момент коли ОСОБА_5 перебувала до нього спиною. У вчиненому розкаюється.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому встановлено, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним правопорушення, яке є кримінальним проступком, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючого, не особа з інвалідністю, не працюючий, за місцем проживання характеризується задовільно.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.

Таким чином, враховуючи сукупність зазначених вище обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 , з урахуванням особи винного, його відношення до скоєного, суд прийшов до висновку, що за вчинення останнім кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді штрафу.

Крім того, 31.03.2026 вироком Білопільського районного суду Сумської області ОСОБА_4 засудженого за ст. 390-1 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком 1 рік та який перебуває на обліку Сумського районного сектору № 1 філії Державної установи “Центр пробації” в Сумській області.

Станом на 05 червня 2026 невідбуте покарання складає 11 місяців.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді пробаційного нагляду та штрафу виконувати окремо.

Враховуючи клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, з покладенням обов`язку пройти програму для кривдників, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема направлення для проходження програми для кривдників.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк два місяці.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов`язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої.

Цивільний позов у справі не заявлявся. Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять )гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, за даним вироком, приєднати невідбуте покарання за вироком Білопільського районного суду Сумського району Сумської області від 31.03.2026 та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять гривень), та пробаційного нагляду на строк 11 місяців.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Застосувати на підставі п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України до ОСОБА_6 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у відповідності до ч. 3 ст. 91-1 КК України на строк два місяці.

Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_6 програми для кривдників та контроль за виконанням програми для кривдників останнім покласти на Миколаївську селищну раду Сумського району Сумської області.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя