Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №175/18681/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1645/26 Справа № 175/18681/24 Суддя у 1-й інстанції - Войтух О. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року у складі судді Войтух О.М.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 22 серпня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі, який розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року.

Позивач зазначає, що до реєстрації шлюбу у народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, народилися ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі судового наказу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2023 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

14 червня 2023 року головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Запорожець І.М. відкрито виконавче провадження №71706885 з примусового стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

У зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків по сплаті аліментів у відповідача утворилася заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується розрахунком Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по виконавчому листу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська №202/1402/23 (виконавче провадження №71706885) станом на 31 грудня 2024 року та складає 523072,30 грн., зокрема за 2023 рік у розмірі 402650,00 грн. та за 2024 рік у розмірі 120422,30 грн.

Оскільки відповідач допустив прострочення сплати аліментів, не дотримався належної дисципліни щодо їх сплати, позивач просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за весь період прострочення сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 745770,11 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 523072,30 грн. по виконавчому провадженню №71706885. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, який у добровільному порядку не вжив заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі та не спростував презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, приймаючи до уваги, що розмір пені не може перевищувати 100 % заборгованості, дійшов до висновку про стягнення суми в межах розміру заборгованості відповідача по аліментам у розмірі 523072,30 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясувавши всіх обставин у справі, дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову. Вказує, що суд першої інстанції, під час розгляду справи, не звернув належної уваги, що на платника аліментів не можна покладати відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів. Вказує, що судом першої інстанції, не було взято до уваги, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Оборони України з 27 серпня 2021 року по теперішній час та саме бухгалтерія військової частини здійснює відрахування з його доходів і перераховує кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, що у даному випадку свідчить про те, що заборгованість утворилась не внаслідок його протиправної поведінки, а з незалежних від нього причин.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність, передбачених законом, підстав для скасування рішенння суду, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що з 22 серпня 2017 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року було розірвано.

До реєстрації шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 квітня 2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі №202/1402/23 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

14 червня 2023 року головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Запорожець І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71706885 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки зі сплати аліментів, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплати аліментів, загальний розмір якої згідно приведеного розрахунку Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 31 грудня 2024 року складає 523072,30 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, який у добровільному порядку не вжив заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі та не спростував презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, наявні підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, приймаючи до уваги, що розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, суд дійшов до висновку про стягнення суми неустойки в межах розміру заборгованості відповідача по аліментам у розмірі 523072,30 грн.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин третьої, восьмої та дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилалася на те, що 14 червня 2023 року головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Запорожець І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71706885 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, яка відповідачем добровільно не виконується, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Оборони України по теперішній час, тобто починаючи з моменту призначення аліментів, а саме, з 2023 року, бухгалтерія військової частини НОМЕР_1 здійснює відрахування з його доходів і перераховує кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 , на вимогу Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області, командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 за №2690/ФС від 25 жовтня 2024 року надано відповідь, за змістом якої, Командуванням десантно-штурмових військ ЗСУ розглянуто вимогу про неутримання аліментів із додаткової винагороди ОСОБА_1 . Повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 діяла згідно правової позиції висловленої в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2023 року у адміністративній справі №200/5237/22, згідно якої рішення військової частини, як суб`єкта владних повноважень, щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, яка передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 та виплачується на період дії воєнного стану - визнані протиправними, крім того, зобов`язано проводити відрахування аліментів без врахування додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року за №168. Надалі Першим апеляційним адміністративним судом 24 квітня 2024 року винесено постанову щодо скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2023 року у справі №200/5237/22. Проте 06 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді доповідача Загороднюка А.Г., суддів Єресько Л.О., Соколова В.М. ухвалив відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №200/5237/22. Рішення щодо стягнення аліментів з додатково винагороди буде прийняте військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду касаційної скарги Верховним Судом у справі №200/5237/22.

Отже, в даному ому випадку, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Оборони України та саме бухгалтерія військової частини здійснює відрахування з його доходів і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, однак відповідні перерахування не враховують до суми сплати аліментів додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року за №168, та у даному випадку свідчить про те, що заборгованість утворилась не внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 , а з незалежних від нього причин.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №209/3260/13-ц та ухвалі від 07 лютого 2024 року у справі №331/4185/19, дійшов до висновку, що додаткова винагорода не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, має постійний характер та належить до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб. Відповідно утримання аліментів із зазначеної додаткової винагороди вважав правомірним.

Отже, у цьому конкретному випадку відповідач є таким, що довів свою невинуватість у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, відсутні.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача у даній справі частини першої статті 196 СК України, є помилковим.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, в результаті чого колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача про обґрунтованість позову та правильність застосування норм права, які ґрунтуються на судовій практиці та застосування її судом першої інстанції спростовується вищезазначеним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 26 травня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Т.П. Красвітна

М.О. Макаров