Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №216/8455/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8455/25

провадження 1-кп/216/460/26

ВИРОК

іменем України

02 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (поза межами суду),

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 (поза межами суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1205041230001819 від 29.08.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянки України, яка має професійно-технічну освіту, працює продавцем продовольчих товарів ФОП ОСОБА_7 , у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 28 серпня 2025 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, в світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по проїзній частині проспекту Поштового в напрямку нерегульованого світлофором перехрестя з вул. Електроніки в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Для водія ОСОБА_4 , по ходу її руху був встановлений дорожній знак 2.1 ПДР України, ігноруючи який остання, не зупиняючись, продовжила свій рух прямо. В цей же час, попереду автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині вул. Електроніки в напрямку вул. Цвейга, головною дорогою, справа наліво, рухався технічно справний автомобіль «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, у ході подальшого руху, наближаючись до нерегульованого світлофором перехрестя пр. Поштовий та вул. Електроніки, ОСОБА_4 , діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не впевнилася в безпечності свого руху, маючи технічну можливістю запобігти зіткненню не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1. «Надати дорогу» Правил дорожнього руху України, не надала перевагу в русі вищезазначеному автомобілю «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався справа наліво по ходу його руху, чим порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3 б, д, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- «1.5. Дії … учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку … для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3 б. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»;

… д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

- «16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- «Дорожній знак 2.1 Дати дорогу.»

Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила зіткнення з автомобілем «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини – закритого перелому 11 ребра праворуч ускладненого травматичним гемотораксом праворуч, які згідно з висновком експерта №1547 від 22.09.2025 за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3. «й» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Між порушенням ОСОБА_4 вимог п. 16.11 правил безпеки дорожнього руху та настанням наслідків – заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , є прямий причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час розгляду справи обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала у повному обсязі, проте обставини вчинення правопорушення розповідати відмовилась.

Поряд з цим, потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що 28.08.2026, близько 18 год. 00 хв, у сонячну погоду, керував автомобілем «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Електроніки в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, у бік житлового масиву «Карнаватка». В районі перехрестя з пр-т. Поштовим в його авто в`їхав інший автомобіль. Від удару його авто перекинулось. Коли вийшов з автомобіля побачив інше авто темного кольору. На місці ДТП підходив невідомий чоловік та почав звинувачувати його у вчиненому. Разом з потерпілим в автомобілі їхала його донька. В подальшому до лікарні приходив син потерпілого та повідомив, що за кермом іншого автомобіля була жінка. Під час розгляду справи у суді обвинувачена відшкодувала 44 тис. грн матеріальної шкоди та 40 тис. грн - моральної.

Разом з цим, незважаючи на повне визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненому злочині, вина останньої також підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні, а саме, вина обвинуваченої підтверджена такими доказами:

- висновком судової фототехнічної експертизи під час проведення якої визначено швидкість руху транспортних засобів «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також, проміжок часу з моменту перетину умовної лінії між бордюрами (момент виїзду на перехрестя) транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту зіткнення транспортних засобів;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи під час проведення якої встановлено, що у даній дорожній ситуації водій а/м «Renault Trafic», ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п. 12.3 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, тексти яких вказано в дослідній частині. Водій автомобіля «Renault Trafic», ОСОБА_8 , мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль «Renault Trafic» до місця зіткнення, рухаючись з максимально допустимою швидкістю в умовах ДТП, і тим самим мав технічну можливість уникнути настання даної пригоди. В причинному зв`язку з фактом зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору, знаходяться невідповідні дії водія автомобіля «Renault Trafic» ОСОБА_8 вимогам п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації, належні дії водія автомобіля «Chevrolet Lacetti» ОСОБА_4 спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДТП регламентувалися вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11. Правил дорожнього руху, текст яких вказано в дослідній частині. У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Chevrolet Lacetti» ОСОБА_4 мав можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди, виконавши технічні вимоги п. 16.1 Правил дорожнього руху. У діях водія а/м «Chevrolet Lacetti» ОСОБА_4 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Таким чином, вказані письмові докази у їх сукупності узгоджуються з показами потерпілого, повністю підтверджують кваліфікацію вчиненого обвинуваченою злочину, а також вказують саме на обвинувачену, як на особу, безпосередньо причетну до вчинення цього злочину, що вказує на їх достовірність, належність, об`єктивність та повноту.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена повністю та її дії правильно кваліфіковані і відповідають складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вивчаючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 шляхом з`ясування стану її здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що обвинувачена раніше не судима, має професійно-технічну освіту, офіційно працевлаштована, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не зверталася, згідно з характеристикою з місця роботи та побутовою характеристикою з місця проживання характеризується з позитивної сторони.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченою вчинено тяжкий необережний злочин.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття.

Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а також особу обвинуваченої, у зв`язку з чим, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 286 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання сприятиме її виправленню і попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.

Крім цього, в рамках зазначеного кримінального провадження потерпілим та його представником було заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки на загальну суму 687976,43 грн. В обґрунтування позову зазначено, що в результаті злочинних, протиправних та недбалих дій обвинуваченої, а саме, грубого порушення ПДР України та вчинення ДТП, потерпілому ОСОБА_8 було завдано матеріальної та моральної шкоди. Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №182/25 від 11.11.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 1091186,33 грн, вартість матеріального збитку – 602732,78 грн, ринкова вартість транспортного засобу з урахуванням пошкоджень – 98756,35 грн. Цивільно правова відповідальність ОСОБА_4 на час скоєння ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ СК «Альфа-Гарант» №АТ/3729624, згідно з умовами якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 300000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн, розмір франшизи – 3200,00 грн.

Отже, розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому становить 343976,43 грн (вартість матеріального збитку – ринкова вартість т/з після ДТП – страхове відшкодування).

Разом з цим потерпілому також завдано моральної шкоди, яка виразилась в отриманні останнім тяжких тілесних ушкоджень, кардинальної зміни життєвих обставин, моральних переживаннях та стражданнях. Розмір моральної шкоди потерпілий оцінює у 300000,00 грн.

Таким чином слід стягнути з обвинуваченої 343976,43 грн матеріальної шкоди, 300000,00 грн – моральної шкоди, 14000,00 грн – витрати на висновок експерта, 30000,00 грн – витрати на правову допомогу.

Представник потерпілого під час розгляду справи позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Обвинувачена та її захисник позов визнали частково, зокрема вказували, що частину матеріальної та моральної шкоди було компенсовано потерпілому в ході судового розгляду справи. В свою чергу розмір моральної шкоди, заявлений потерпілими є значно завищеним та необґрунтований жодними доказами.

Суд, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи і докази, здобуті у даній справі в частині цивільного позову дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого зазнав матеріальних збитків та моральних страждань. З метою відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди потерпілий звернувся до ОСОБА_4 із цивільним позовом в межах цього кримінального провадження.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України №1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа №147/66/17), внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 січня 2025 року у справі №137/1421/23.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченої ОСОБА_4 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/3729624, який наявний у матеріалах справи (а.с. 28 к.п.).

Згідно з вказаним полісом у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 300000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн; розмір франшизи – 3200,00 грн.

Отже, визначаючи розмір заподіяної потерпілому майнової шкоди, суд враховує, що відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 602732,78 грн, ринкова вартість автомобіля з урахуванням пошкоджень 98756,35 грн, розмір страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн, добровільно відшкодовано обвинуваченою 50000,00 грн, тому розмір майнової шкоди становить 293976,43 грн (602732,78 грн - 98756,35 грн - 160000,00 грн - 50000,00 грн).

Разом з цим, висновком судової інженерно-транспортної експертизи, серед іншого, встановлено, що у даній дорожній ситуації водій а/м «Renault Trafic», ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до технічних вимог п. 12.3 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «Renault Trafic», ОСОБА_8 , мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль «Renault Trafic» до місця зіткнення, рухаючись з максимально допустимою швидкістю в умовах ДТП, і тим самим мав технічну можливість уникнути настання даної пригоди. В причинному зв`язку з фактом зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору, знаходяться невідповідні дії водія автомобіля «Renault Trafic» ОСОБА_8 вимогам п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху, тобто, у настанні ДТП вбачається опосередкована вина потерпілого ОСОБА_8 .

З огляду на викладене, на думку суду, з обвинуваченої підлягає стягненню половина вартості матеріального збитку, завданого потерпілому, що становить 146988,26 грн.

У то й же час в силу вимог вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди розміром 300000,00 грн, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення, тому з урахуванням обставин справи, враховуючи, що в результаті умисних дій обвинуваченої потерпілому були спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе вимоги цивільного позову в цій частині задовольнити частково та з урахуванням добровільно відшкодованих обвинуваченою 40000,00 грн стягнути з користь потерпілого грошові кошти в розмірі 110000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Поряд з цим, потерпілий також просив стягнути з обвинуваченого витрати на правничу допомогу.

Як передбачено статтею 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.

Частиною 2 ст. 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і витрат, пов`язаних з правовою допомогою представника потерпілого.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Однак, на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником потерпілого не надано суду жодного документа, внаслідок чого суд відмовляє у стягнення таких витрат.

Крім цього, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, таке залучення експертів здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертним установам з Державного бюджету України.

В силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки, в рамках цього кримінального провадження було проведено ряд судових експертиз, на проведення яких було витрачено кошти з Державного бюджету України, у сумі 6239,80 грн, що підтверджується довідками експертної установи, Кіровоградського НДЕКЦ МВС України, тому такі процесуальні витрати підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченої ОСОБА_4 .

Одночасно з цим, вимоги потерпілого про відшкодування витрат на висновок експертного товарознавчого дослідження залишаються без задоволення, як такі, що документально не підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст. 55, 63, 65, 66, 75, 76, 286 ч. 2 КК України, ст.ст. 100, 124, 369-376, 392, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку, визначеного судом в 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений на підставі ухвал слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.09.2025 та 12.09.2025, а саме на: транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.07.2008 є ОСОБА_9 ; транспортний засіб «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 10.05.2023 є ОСОБА_8 - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину, у розмірі 146988,26 грн (сто сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 26 копійок) та моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину у розмірі у розмірі 110000,00 грн (сто десят тисяч гривень),

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 6239,80 грн (шість тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 80 копійок).

Речові докази:

- автомобіль «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , долучений до матеріалів кримінального провадження на підставі постанови від 29.08.2025, поміщений до спеціального майданчику Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області; автомобіль «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , долучений до матеріалів кримінального провадження на підставі постанови від 29.08.2025, поміщений до спеціального майданчику Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути законним володільцям;

- відеозапис з моментом ДТП, яка мала місце 28.08.2025 на оптичному диску DVD-R у політеленовому конверті, долучений до матеріалів кримінального провадження на підставі постанови від 01.09.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, її захиснику, прокурору та представнику потерпілого.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок ухвалено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_10