Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №216/7512/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7512/25

провадження 2/216/1065/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ» (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7561974 від 21.07.2021 року у розмірі 7382,00 грн., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач вказує, що 21.07.2021 між ТОВ «ФК «АРАГОН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно якого остання отримала кредит в сумі 2000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 строком на 15 днів. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, має заборгованість, яка становить7382,00 грн.

19.01.2022 між ТОВ «ФК «АРАГОН» та позивачем ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» укладено Договір факторингу №19/01.2022, згідно якого до ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» перейшло право грошової вимоги за Договором №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021 в розмірі 7382,00 грн.

В судовому засіданні 20.04.2026 року відповідач проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначила, що невідомі особи шахрайським шляхом оформили на неї ряд кридитів у кількості 6 штук на загальну суму близько 36000,00 грн.

Також зазначила, що за вказаним фактом вона звернулась до поліції та на підставі її заяви було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні, на підтвердження надала витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню 42021042080000074.

Факт отримання грошових коштів заперечила, зазначила, що в АТ "Таскомбанк" ніколи рахунку в неї не було.

Також відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме у АТ "Таскомбанк" інформацію на чиє ім`я відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який було перераховано кошти у розмірі 2000 грн. 21.07.2021 року. Відповідне клопотання відповідача було задоволено ухвалою суду. Відповідно до відповіді АТ "Таскомбанк" повідомляється, що у банку відсутня інформація про надходження 21.07.2021 року коштів у сумі 2000,00 грн. на рахунок, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , зважаючи на що банк не може повідомили інформацію кому було видано банківську картку № НОМЕР_1 .

В судове засідання представник позивача не прибув, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання призначене на 29.05.2026 року не прибула , про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов внаступних висновків.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п.п.3.3, 3.4. Розділу 3 Договору №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної картки Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті та сайті Кредитодавця. Датою отримання кредиту Позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником у Особистому кабінеті Кредитодавця .

Відповідно до п.11.4.12 Розділу 11 Договору №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021, підписуючи цей Договір, Позичальник засвідчує, що він надав згоду банку-емітенту платіжної картки, картковий рахунок якої був зареєстрований в Особистому кабінеті Позичальника, на договірне списання з платіжної картки на користь Кредитодавця заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання Позичальником своїх обовязків за цим Договором.

Із аналізу зазначених умов кредитного договору слідує, що перерахування кредитних коштів здійснюється виключно на рахунок платіжної картки, що належить Позичальнику.

Але, в наданих позивачем Договорі №7561974 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.07.2021, Анкеті та Довідці щодо ідентифікації Позичальника в системі ТОВ «ФК «АРАГОН» від 21.07.2021 не міститься інформація, щодо номеру рахунку платіжної картки, яку зареєстровав Позичальник у Особистому кабінеті Кредитодавця.

Водночас, до позовної заяви позивачем додане підтвердження ТОВ “ПрофітГід”, відповідно до якого була проведена успішна транзакція щодо перерахування грошових коштів в сумі 2000 грн. за кредитним договором №7561974 на платіжну картку № НОМЕР_1 АТ «ТАСКОМБАНК» .

Проте, як видно з повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» №2758/47.7/БТ від 28.04.2026 відомості про зарахування грошових коштів у сумі 2000,00 грн. на рахунок, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 у банку відсутні, зважаючи на що банк не може повідомили інформацію кому було видано банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до правового висновку Верхоного суду навдеденого в постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Надане позивачем підтвердження ТОВ “ПрофітГід” про перерахування коштів не є первинним бухгалтерським документом відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а наведена в ньому інформація суперечить відомостям наданим АТ "Таскомбанк" на виконання ухвали суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» не надано достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про перерахування кредитних коштів за договором №7561974 від 21.07.2021 у сумі 2000,00 грн. та отримання вказаних коштів відоповідачем, належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з недоведенням позивачем надання кредитних коштів первісним кредитором відповідачу, а отже і недоведенням позивачем виникнення у відповідача будь-яких грошових зобов`язань за кредитним договором № 7561974 від 21.07.2021 суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати- залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ», ЄДРПОУ – 37686875, місцезнаходження: 01010, м. Київ, пров. Бутишів, буд. 12

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 в.

Суддя М.М.СКИБА