Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №607/7378/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Справа №607/7378/26 Провадження №2/607/4449/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), спеціаліста ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей Байковецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

03.04.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Байковецької сільської ради, в якому просить: визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.11.2022. Від даного шлюбу у них є двоє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2022 відповідачка разом з дітьми виїхала на постійне місце проживання за кордон, однак у липні 2025 року син виявив бажання залишитися в Україні разом з батьком. На цей час син проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач повністю забезпечує його навчання, виховання, побут та дозвілля. Добровільно домовитися з відповідачкою про місце проживання сина не вдалося. З цих підстав просить позов задовольнити.

04.05.2026 від відповідача, в інтересах якої діє адвокат Левченко М.М., надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що відповідачка ніколи не чинила перешкод у спілкуванні дітей з батьком, а навпаки створювала умови для їх спілкування. Вважає, що позивач чинить вплив на сина, чинить перешкоди у їх спілкуванні. Вказує, що минуле позивача, зокрема, його аморальна поведінка (вживання наркотичних засобів, нанесення дружині тілесних ушкоджень) характеризує його як ненадійну людину, якій не можна передати дитину для постійного виховання. Також позивач не має власного житла. Житло, за яким було проведено обстеження умов проживання дитини належить його новій дружині ОСОБА_7 , а тому є ризик, що у випадку виникнення конфліктів, дитина може у будь-який час залишитися без житла. Вважає, що в умовах воєнного стану дитині краще проживати та навчатися в Англії. Окрім того, звертає увагу на те, що сину вже виповнилося 14 років, а законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років, з одним із батьків, тому в суду відсутні підстави для задоволення цього позову.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.04.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2026.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому та просили його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей Байковецької сільської ради в судове засідання не з`явився, надіслав суду висновок органу опіки та піклування який затверджений рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 01.05.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 19.02.2009, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/10776/22 від 15.11.2022.

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 04.03.2021 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 20.03.2026, ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , дружиною батька – ОСОБА_7 та з донькою дружини – ОСОБА_9 . Житловий будинок належить на праві власності дружині батька дитини. Умови проживання хороші.

Згідно із відповіддю на адвокатський запит № 24/07-24 від 24.03.2026, наданою директором Тернеопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_5 навчається у 8-А класі вказаної школи, основну увагу щодо виконання батьківських обов`язків надає батько – ОСОБА_1 . Мати періодично в телефонному режимі комунікує з класним керівником.

Як вбачається із висновку органу опіки і піклування Байковецької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 126 від 01.05.2026, орган опіки та піклування не може визначити доцільності/недоцільності місця проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 суду пояснив, що йому добре жити з батьком, всім необхідним він забезпечений, в Україні йому комфортніше, тут в нього більше друзів. З матір`ю спілкується в телефонному режимі.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи із наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17.05.23 у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час розгляду судом справи про визначення місця його проживання йому виповнилося 14 років.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Суд відхиляє доводи представника позивача, викладені в додаткових поясненнях про те, що в даному випадку немає перешкод для визначення місця проживання, оскільки 14 років дитині виповнилося після відкриття провадження у справі, виходячи з тих міркувань, що наведеними нормами цивільного та сімейного законодавства встановлено імперативне право дитини на вільний вибір місця проживання з одним із батьків після досягнення чотирнадцятирічного віку. При цьому, вказаними нормами закону не передбачено будь-яких винятків чи обмежень. Тому таке право дитини не може бути обмежене також у випадку, якщо до досягнення дитиною чотирнадцяти років один із батьків звернувся з позовом про визначення місця проживання.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд доходить висновку, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей Байковецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини, необхідно відмовити.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)».

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 223, 263, 265, 273, 280-282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей Байковецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 04.06.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Байковецької сільської ради, місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, 43, код ЄДРПОУ – 41188628.

Головуючий суддя В. М. Позняк