Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №607/6911/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Справа №607/6911/26 Провадження №2/607/4319/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що він є спадкоємцем за законом після смерті його матері та прийняв спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність частки житлового будинку.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, ОСОБА_1 просить позов задовольнити та визнати за ним право власності на 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач – позивач ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує, що вона є спадкоємцем за законом після смерті її померлого батька та прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Відтак, у зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, ОСОБА_4 просить позов задовольнити та визнати за нею право власності на 1/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання позивач – відповідач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, однак представник ОСОБА_1 – Собчук В.К. подав заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги, заявлені у справі про визнання права власності на спадкове майно, підтримують в повному обсязі та просить їх задовольнити, зустрічний позов визнають та не заперечують щодо його задоволення.

Відповідач – позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, однак подав заяву про розгляд справи без її участі, зустрічний позов підтримує з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому, та просить його задовольнити, первісний позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, однак подали відзив, в якому не заперечують щодо первісного позову та справу просять розглядати за їх відсутності.

Відповідно до статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є усі законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Представник Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини своєї неявки, будучи повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду даної справи та розгляду справи без її участі не подала.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу та витребувано докази.

Ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічний позов та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба ОСОБА_1 – ОСОБА_8 , яка до дня своєї смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 29 травня 2000 року Козівською сільською радою Тернопільського району, актовий запис № 9.

До складу спадщини ОСОБА_8 входить 1/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

05 березня 2002 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 645, після смерті ОСОБА_8 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідо ОСОБА_1 – ОСОБА_10 , який до дня своєї смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 19 квітня 2006 року Козівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 06.

До складу спадщини ОСОБА_10 входить 1/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , який до дня своєї смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 18 квітня 2016 року Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 42.

До складу спадщини ОСОБА_7 входить 1/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , яка до дня своєї смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 05 жовтня 2018 року Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 111.

Судом з`ясовано, що до складу спадщини ОСОБА_6 входить 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка їй належала особисто, 1/10 частки спірного житлового будинку АДРЕСА_1 , яку вона прийняла після смерті мами ОСОБА_8 , 1/10 частки вона прийняла після смерті батька ОСОБА_10 та 1/20 частки вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки від 08.02.2021 за № 22, виданої Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 р. належить колгоспному двору, який складався з десяти членів, головою якого був ОСОБА_10 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та інші члени ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , а тому фактично майно колгоспного двору належало по 1/10 частині кожному.

Із інформаційної довідки від 01 лютого 2021 року за № 77, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації вбачається, що по обліку бюро станом на 01.01.2013 р. державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в бюро не проведена.

Згідно з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна від 01 лютого 2021 року за № 76, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, спірний житловий будинок рахується за ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 .

Із технічного паспорта на будинок садибний типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , житловий будинок споруджено в 1961 році, господарські будівлі і споруди в 1980-1991 роках.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30.06.1991, виданого виконкомом Козівської сільської Ради народних депутатів, встановлено, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав до колгоспного двору, що складається з 9-х членів, головою якого був ОСОБА_10 .

Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 128/2002, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , за заявою її дочки ОСОБА_6 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 березня 2002 року за № 150. Факт прийняття спадщини ОСОБА_6 встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка видана Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 08 від 05.01.2002 року. ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 подали заяви про те, що спадщину вони не прийняли та звертатись до суду не будуть. Інші спадкоємці в нотаріальну контору не звертались.

Таким чином, спадкоємцем, що прийняв спадщину 1/10 частки спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 є її дочка ОСОБА_6 , яка не оформила своїх спадкових прав.

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 247/2007, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 , за заявою дітей померлого – ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , від 10.05.2007 року за № 433 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Інші спадкоємці в нотаріально контору не звертались.

10 травня 2007 року за реєстровим № 980 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою посвідчено договір про поділ спадкового майна, згідно якого дочці померлого ОСОБА_6 переходить частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1 , що стверджується матеріалами спадкової справи № 247/2006.

Таким чином, спадкоємцем, що прийняв 1/10 частки спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 є його дочка ОСОБА_6 , яка не оформила своїх спадкових прав.

Тернопільською районною державної нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 402/2016, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , за заявою – ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 10.08.2016 року за № 973, ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини від 10.08.2016 року за № 974, ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини від 10.08.2016 року за № 975, ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини від 10.08.2016 року за № 976. Спадкоємцем що прийняв спадщину також є дружина померлого ОСОБА_6 . Факт прийняття спадщини ОСОБА_6 встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка видана Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 74 від 01.08.2016 року. Інші спадкоємці в нотаріально контору не звертались.

Таким чином спадкоємцями, що прийняли 1/10 частки спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 є: 1/20 частки його дочка ОСОБА_4 та 1/20 частки його дружина ОСОБА_6 , які не оформили своїх спадкових прав.

Також у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 40/2019, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , за заявою сина померлої – ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 04.02.2019 року за № 112, ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 04.02.2019 року за № 111, ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 04.02.2019 року за № 110, ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 04.02.2019 року за № 109, ОСОБА_12 про прийняття спадщини від 04.02.2019 року за № 108.

08 квітня 2019 року за реєстровим № 204 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою посвідчено договір про поділ спадкового майна, згідно якого сину померлої ОСОБА_1 переходить частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1 , що стверджується матеріалами спадкової справи № 40/2019. Інші спадкоємці в нотаріально контору не звертались.

Таким чином, спадкоємцем, який прийняв після смерті ОСОБА_6 спадщину у вигляді 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , до складу якої входили: 1/10 частка, що належала їй особисто, 1/10 частка, прийнята нею після смерті ОСОБА_8 , 1/10 частка, прийнята нею після смерті ОСОБА_10 , та 1/20 частка, прийнята нею після смерті ОСОБА_7 , є її син ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Підгайною І.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність частки житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 330/02-31 від 16.02.2021.

Також державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок АДРЕСА_1 , що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1/02-31 від 08.01.2026.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач – відповідач та відповідач – позивач як на підставі заявлених вимог посилаються на те, що вони є спадкоємцями за законом після смерті своїх батьків та прийняли спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність частки житлового будинку, а тому, просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд погоджується з аргументами позивача – відповідача та відповідача – позивача щодо первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1220, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями ст. 1218, частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено щодо правовідносини, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч.2 ст.123 ЦК УРСР).

Згідно із вимог чинного законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

За п. 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, визначені пунктом 27 Порядку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правовідносини щодо права власності на будинок регулюються нормативно-правовими актами, які були чинними на час їх виникнення, а саме, Технічними вказівками по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року №5- 24/26, згідно з положеннями яких суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників. Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім`ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до п. 20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (затверджених ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26) суспільна група господарства визначається у залежності від роду занять голови господарства (сім`ї). Такі ж вказівки по визначенню суспільної групи двору дані у Постанові Держкомстату СРСР від 12 травня 1990 року.

У частині 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частинами 2, 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).

Суд вважає, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , будучи спадкоємцями майна померлих, дійсно набули право власності на частку нерухомого майна вищевказаного домоволодіння, що належало їхнім померлим батькам в порядку спадкування за законом, але які не можуть оформити у позасудовому порядку, із-за відсутності на дану нерухомість правовстановлюючих документів, оскільки право власності на спірне домоволодіння проходило формування згідно законодавства, чинного на момент утворення цього домоволодіння та до теперішнього часу, постійно змінювалося, та як вбачається з наданих суду доказів має статус колгоспного двору, право власності на який належало особам, які станом на 15.04.1991 проживали і були зареєстровані в цьому житловому будинку з погосподарськими спорудами і будівлями.

За вказаних обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем – відповідачем та відповідачем – позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, оскільки їхні померлі батьки не отримали за життя правовстановлюючих документів на належне їм майно та не здійснили державної реєстрації свого права власності, зважаючи на відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та враховуючи визнання відповідачами позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що первісний позов та зустрічний позов підлягають задоволенню, оскільки вимоги законні, обґрунтовані та доказово підтверджені письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 110 кв. м, житловою площею 65,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

1. ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, місце проживання АДРЕСА_2 ;

2. ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

3. ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

4. ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, місце проживання АДРЕСА_3 ;

5. Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 04394875, місцезнаходження вул. Галицька, 47 с. Великі Гаї Тернопільський район Тернопільська область;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Тернопільська районна державна нотаріальна контора, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05466080, місцезнаходження м. Тернопіль вул. Котляревського, 27.

Рішення суду складено та підписано 04 червня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко