Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №947/7451/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/7451/26

Провадження № 2-а/947/76/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого – судді Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Мозгової Вікторії Андріївни (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6625391 від 06 лютого 2026 року, посилаючись на те, що зазначена постанова була прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 09.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

27.03.2026 представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області – Сердюк А.В. надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Відповідь на відзив на день прийняття рішення від позивача до суду не надходила.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6625391 від 06 лютого 2026 року, ОСОБА_1 06 лютого 2026 року о 23:37 годин в м.Одеса, вул.Мала Арнаутська, 117 керував ТЗ та не мав при собі чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.1.г Правила дорожнього руху України – відсутність у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.1 КУпАП, у вигляді накладення штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Внутрішній електронний договір обов`язкового страхування (зокрема, автоцивілки) у візуальній формі страхового поліса – це електронний документ, який є страхуванням без паперової версії, а право власності на поліс підтверджується записом у електронній базі МТСБУ та може бути доступний у форматі PDF на телефоні або як візуалізація в застосунку Дія.

Представником Департаменту Управління патрульної поліції в Одеській області в особі Управління патрульної поліції в Одеській області до відзиву на позовну заяву надано відеозапис, з якого вбачається, що причиною зупинки ТЗ яким керував позивач було відсутність підсвітки заднього номерного знаку, однак в ході розгляду даної справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що номерний знак освітлений, що виключило наявність адміністративного правопорушення за ст.121-3 КпАП України. Після чого поліцейський зазначає про необхідність пред`явити документи та страховий поліс.

Пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, в тому числі відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі № 161/7068/16-а.

Окрім того, суд звертає увагу не те, що позивач повідомив інспектора УПП про наявність чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, який в подальшому був пред`явлений інспектору в електронному вигляді, що також підтверджується наданим відеозаписом.

Також позивачем до позову надано поліс №ЕР-229198294 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, строк дії даного договору з 13.05.2025 по 12.05.2026.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, шо допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.5,8,9,77, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6625391 від 06 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Огренич