Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №496/7115/24 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7115/24

Провадження № 2/496/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 271445,99 грн., пеню у розмірі 163758,80 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 21.06.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2012 року, справа № 1506/5766/2012, вказаний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу спільна дитина проживає разом з матір`ю. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.08.2012 року, справа № 1506/3502/2012, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 315 грн. щомісячно до його повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 16.07.2012 року. 04.04.2018 року Біляївським районним судом Одеської області видано судовий наказ, справа № 496/636/18, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду 22.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі виконавчого листа по справі № 1506/3502/2012, виданого 22.10.2012 року Біляївським районним судом Одеської області, державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеси) відкрито виконавче провадження № 34878068. 01.10.2024 року державним виконавцем Гой С.Д. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість станом на 01.10.2024 року становить у загальному розмірі 271445,99 грн. Вказана заборгованість на сьогоднішній день непогашена. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягала та просив задовольнити позовні вимоги.

До судового засідання відповідач та його представник не з`явилися, але від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, крім того відповідно до заяви від 03.04.2026 року просить долучити до матеріалів справи довідку головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області станом на 01.04.2026 року про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 . Відсутність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача та підтверджує відсутність спору між сторонами.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Біляївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №50.

Під час шлюбу народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.06.2012 року.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2012 року, справа № 1506/5766/2012, вказаний шлюб було розірвано.

Згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.08.2012 року, справа № 1506/3502/2012, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 315 грн. щомісячно до його повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 16.07.2012 року.

04.04.2018 року Біляївським районним судом Одеської області видано судовий наказ, справа № 496/636/18, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду 22.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.10.2024 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість становить у загальному розмірі 271445,99 грн. (двісті сімдесят одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень 99 копійок).

Крім того, на виконання ухвали суду від 28.03.2025 року з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області надано матеріали виконавчого провадження №34878068 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам від 01.04.2026 року головного державного виконавця Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Лебедєва Є.Є. встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам, підлягаючих сплаті по виконавчому документу станом на 01.04.2026 року відсутній.

На підставі положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) дитина, враховуючи її фізичну і розумову незрілість, вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. ст. 180, 181, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Вимогами ч. 3 ст. 195 СК України закріплено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що право визначати заборгованість по аліментах надано державному виконавцю, і лише у разі незгоди з розміром заборгованості, обчисленим останнім, сторони виконавчого провадження в праві оскаржити його постанову до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається зі змісту позовних вимог, спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не з приводу обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів.

Крім того, суд звертає увагу сторони позивача на те, що сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментах, розмір якої не оспорються ані стягувачем, ані боржником у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстави для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів, в даному випадку це права позивача, є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість.

На підставі викладеного, а також приймаючи до уваги те, що стягнення аліментів, в тому числі і заборгованості по аліментах, яка визначена державним виконавцем, вже проводиться відповідним відділом державної виконавчої служби, задоволення цієї вимоги призведе до фактичного подвійного стягнення заборгованості по аліментах, а тому суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів відсутні, оскільки також і відсутня заборгованість по сплаті аліментів.

Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує.

Таким чином, стягнення заборгованості по аліментам підлягає стягненню державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в сумі 163758,80 гривень суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Глава 15 СК України містить статтю 196 у відповідній редакції, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам від 01.04.2026 року, розмір заборгованості ОСОБА_4 по аліментам, підлягаючих сплаті по виконавчому провадженню станом на 01.04.2026 року відсутній. У зв`язку з тим, що відсутня заборгованість зі сплати аліментів, позивачем вказаний розрахунок не спростований, тому стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення не піддягає задоволенню, оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 163758,80 гривень та у зв`язку із відсутністю заборгованості ОСОБА_4 по аліментам, підлягаючих сплаті по виконавчому провадженню позовна вимога щодо стягнення заборгованості за пенею не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 141, 155, 180-184, 196 СК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв