Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №450/935/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/935/26 Провадження № 2/450/1485/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання права власності на майно, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 19,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,12 га, на якій такі розміщені, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Мотивував позовні вимоги тим, що 29.10.1988 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І. посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв у дар житловий будинок, що знаходиться в с. Кам`янопіль, Львівського (Пустомитівського) р-ну, Львівської обл., зареєстрований в погосподарських книгах сільради під № 682, та складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв.м. і однієї кухні. Водночас, вказаний договір не зареєстрований ним вчасно у ЛМБТІ за місцезнаходженням будинку. В подальшому він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 з метою реєстрації права власності на належне йому майно, однак 17.10.2023 року отримав рішення № 69771610 про відмову в проведенні реєстраційних дій з підстав відсутності у договорі дарування ідентифікаційних даних житлового будинку, а також розбіжності щодо його площі. З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 20.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені вимоги підтримав та просив такі задовольнити. Не заперечив щодо ухвалення заочного рішення по справі. Додатково вказав, що виписка з погосподарської книги № 23, видана 17.07.2023 року Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області, згідно п.43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, є документом, що посвідчує речове право ОСОБА_2 на земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок, який може бути поданий для державної реєстрації права власності державному реєстратору.

Представник відповідача Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 05.06.2026 року.

Зі згоди представника позивача суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з договору дарування, посвідченого 29.10.1988 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І., ОСОБА_3 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 , подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок, що знаходиться в с. Кам`янопіль, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., зареєстрований в погосподарських книгах сільради під № 682, та складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв.м. і однієї кухні. Будинок глиновалькований, критий черепицею.

З технічного паспорту № НОМЕР_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що площа забудови складає 23,9 кв.м., загальна площа приміщень будинку під літ. А1 становить 19,2 кв.м. До будинковолодіння відносяться сарай літ. Б, вбиральня літ. І, хвіртка № 1, ворота № 2, огорожа № 3.

Із виписки з погосподарської книги Ямпільської сільської ради с. Кам`янопіль Львівського (Пустомитівського) району Львівської області станом на 1989 рік вих.№ 23 від 17.07.2023 року вбачається, що головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До списку членів домогосподарства входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загальна площа будинку становить 24 кв.м., житлова площа будинку складає 18 кв.м. Будинок збудований на земельній ділянці площею 0,12 га. Підставою для внесення відомостей є договір дарування від 29.10.1988 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Мельник І.Б. № 69771610 від 17.10.2023 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій з підстав відсутності у договорі дарування вулиці та номера будинку, що не дає змоги ідентифікувати об`єкт, права на який заявлено. Також у поданій довідці від 03.08.2023 року та інформації з ЄДЕССБ наявні розбіжності щодо площі будинку. Зазначено, що вказане рішення може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Зі змісту ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 522/3999/23 міститься висновок, що за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Суд погоджується із твердженням представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про те, що виписка з погосподарської книги № 23, видана 17.07.2023 року Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області, згідно п.43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, є документом, що посвідчує речове право ОСОБА_2 на земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 29.10.1988 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І., набув право власності на житловий будинок загальною площею 19,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,12 га, на якій такі розміщені, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, жодних із наведених у ст. 392 ЦК України обставин, зокрема те, що Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області оспорюється або не визнається право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно або втрати останнім документа, який засвідчує його право власності, судом не встановлено.

Таким чином, даний спір виник саме між позивачем та державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки право власності позивача на спірне майно іншими особами не оспорюється та не заперечується.

З цього приводу слід звернути увагу на мотиви позовної заяви, в якій містяться обґрунтування позовних вимог щодо обмеження прав ОСОБА_2 у повному здійсненні повноважень власника майна, яке законно отримане за договором дарування, у зв`язку із відмовою в оформленні права власності на майно. Також зазначено, що перешкодою для оформлення права власності на майно, що стало наслідком звернення в суд з даним позовом, стали неякісний документ, який засвідчує право власності особи, та відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2025 року у справі № 600/252/24-а дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача, як державного реєстратора, зареєструвати за позивачем право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю з реєстраційним номером 522957073101, що розташована по АДРЕСА_2 та увійшла у Зведений перелік майна ДТГО "Львівська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Водночас позивач не ставить під сумнів майнові права інших осіб. Також відсутня інша сторона, що претендує на той самий об`єкт, з якою у позивача є спір. Спір виник саме між позивачем та державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Отже вказане свідчить про те, предмет спірних правовідносин не пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Відповідно предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації прав та внесення відповідних записів до Державного реєстру прав. За таких обставин цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно з цим, колегія суддів наголосила, що якщо власник нерухомого майна вважатиме, що реєстрація за позивачем права власності на об`єкт порушує його права чи інтереси, він вправі звернутись з відповідним позовом до суду і саме такий спір відповідатиме ознакам приватноправового і підлягатиме розгляду за правилами цивільного (господарського) судочинства. Такий правовий підхід щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також відповідає висновкам Верховного Суду у справі № 280/5064/20 (постанова від 31.10.2024 року).

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки набуте ним на підставі договору дарування, посвідченого 29.10.1988 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М.І., право власності іншими особами не оспорюється та не заперечується, а захист інтересів щодо реєстрації спірного майна повинен здійснюватись в межах вирішення питання щодо правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації прав та внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, що підлягатиме розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 року у справі № 134/154/20 дійшов висновку, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 316, 328, 392 ЦК України, суд, –

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання права власності на майно – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.